Курсова робота

на тему

Порядок забезпечення населення лікарськими засобами безкоштовно та на
пільгових засадах

План

1. Категорії хворих, яким показано безоплатний і пільговий відпуск
ліків.

2. Порядок виписування і відпуск ліків на безоплатних і пільгових
засадах.

3. Особливості виписування і відпуску лікарських засобів хронічним
хворим.

4. Виписування і відпуск інших лікарських засобів.

5. Перелік лікарських засобів (за міжнародними непатентованими назвами),
на які не дозволяється виписувати рецепти.

6. Дослідження аспектів забезпечення лікарськими засобами
пільгових категорій населення на рівні промислового регіону.

7. Фармакоекономічний стандарт витрат на лікування пільгової категорії
населення.

8. Створення єдиної системи пільгового забезпечення населення
лікарськими засобами на основі технологій старт-карток.

Івано-Франківськ Для амбулаторного обслуговування певних груп населення
Постановою КМ України від 17.08.1998 р. № 1303 передбачений пільговий і
безоплатний відпуск лікарських засобів і виробів медичного призначення
за рецептами лікарів.

Категорії хворих, яким показано безоплатний і пільговий відпуск ліків.

Право на безоплатне отримання ліків мають:

а)групи населення у разі амбулаторного лікування:

1. особи, яким передбачено безоплатний відпуск лікарських засобів згідно
з Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального
захисту”:

1.1. Інваліди Великої Вітчизняної війни, інваліди, прирівняні до них.

1.2. Учасники Великої Вітчизняної війни.

1.3. Колишні неповнолітні в’язні фашистських концтаборів у віці до 16
років на час визволення.

1.4. Громадяни з числа колишніх військово службовців, які брали участь у
бойових діях в Афганістані та інших країнах.

1.5. Батьки і дружини військовослужбовців, які загинули внаслідок
поранення, контузії, отриманих при захисті країни або при виконанні
інших обов’язків військової служби чи внаслідок захворювання,
пов’язаного з перебуванням на фронті.

2. Особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною
відповідно до Закону України „Про основні засади соціального захисту
ветеранів праці та інших громадян похилого віку України”.

3. Особи, яким передбачений безоплатний відпуск лікарських засобів
згідно із Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

4. Пенсіонери з числа колгоспників, робітників, службовців, які
одержують пенсію за віком, по інвалідності та у разі, втрати
годувальника-в мінімальних розмірах (за винятком осіб, які одержують
пенсію на дітей у разі втрати годувальника);

5. Діти віком до 3-х років.

6. Діти-інваліди віком до 16 років.

7. Діти віком до 18 років, які у 1988 році перенесли хімічну
інтоксикаційну алопецію у Чернівцях.

8. Дівчата підлітки і жінки з протипоказанням вагітності, а також жінки,
які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, забезпечують
безоплатно засобами контрацепції.

б) категорії захворювань у разі амбулаторного лікування: онкологічні і
гематологічні хвороби, діабет (цукровий і нецукровий), ревматизм,
ревматоїдний артрит, пухирчатка, системний гострий вовчак, системні,
хронічні і тяжкі захворювання шкіри, сифіліс, лепра, туберкульоз,
Аддісонова хвороба, гепатоцеребральна дистрофія, фенілкетонурія,
шизофренія та епілепсія, психічні хвороби (інваліди І та ІІ групи, а
також хворі, які працюють в лікувально-виробничих майстернях
психоневрологічних і психіатричних закладів), стан після операції
протезування клапанів серця, гостра переміжна порфирія, муковісцидоз,
тяжкі форми бруцельозу, дизентерія, гіпофізарний нанізм, стан після
пересадки органів і тканин, бронхіальна астма, хвороба Бетхєрєва,
міастенія, міопатія, мозочкові атаксія Марі, хвороба Паркінсона, інфаркт
міокарда (перші шість місяців), дитячий церебральний параліч, СНІД, ВІЧ
— інфекція, післяопераційний гіпертиреоз (у тому числі з приводу раку
щитовидної залози), гіпопаратиреоз, вроджена дисфункція кори
наднирників.

Право на пільгове отримання ліків при амбулаторному лікуванні, тобто з
оплатою 50% їх вартості, мають такі групи хворих:

Інваліди І та ІІ груп внаслідок трудового каліцтва, професійного або
загального захворювання.

Інваліди з дитинства І та ІІ групи віком після 16 років.

Діти віком від трьох до шести років.

Реабілітовані громадяни, які внаслідок репресій стали інвалідами або є
пенсіонерами.

Особи, нагороджені знаком „Почесний донор України” та „Почесний донор
СРСР”.

Порядок виписування і відпуск ліків на безоплатних і пільгових засадах

Рецепти для відпуску ліків безоплатно або на пільгових умовах (крім тих,
що підлягають предметно-кількісному обліку) виписуються на рецептурних
бланках №1 в одному екземплярі. Вони дійсні протягом десяти днів з дня
виписки, залишаються і зберігаються в аптеці протягом трьох років не
враховуючи поточного.

Рецепти на лікарські засоби, які підлягають предметно-кількісному
обліку, крім наркотичних(психотропних)лікарських засобів в чистому
вигляді або в суміші з індиферентними речовинами та трамадолу,
відпускаються безоплатно чи на пільгових засадах за умови, що вони
виписані у двох примірниках на рецептурному бланку форми №1.

У випадку виписування безоплатно чи на пільгових засадах
наркотичних(психотропних)лікарських засобів і трамадолу поряд з
виписуванням рецепта на спеціальному бланку форми №1.

Слід зазначити, що пацієнтам, які мають право на безоплатне отримання
ліків, для проведення ін’єкцій поза межами лікувально-профілактичних
закладів дозволяється виписувати безоплатно до 100 грамів етилового
спирту на місяць.

Відпуск лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах у разі
амбулаторного лікування провадиться за рецептами, виписаними лікарями
лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання цих осіб. При
цьому відпускатися можуть тільки ліки, зазначені у переліку лікарських
засобів вітчизняного та іноземного виробництва, затвердженому постановою
КМУ від 1 вересня 1996 року № 1071, з урахуванням щорічних змін, які
вносяться МОЗ України за погодженням Мінфіном України.

Безоплатний відпуск ліків дітям-інвалідам віком до 16 років провадиться
за рецептами лікарів незалежно від місця проживання цих дітей, але в
межах АК Крим, конкретної області, міст Києва і Севастополя.

У разі необхідності (відрядження, відпустка тощо) пацієнту, який має
право на безоплатне чи пільгове забезпечення, дозволяється виписувати на
одному рецептурному бланку лікарські засоби в кількості, необхідній не
більш ніж для трьохмісячного курсу лікування з вираховуванням норм
відпуску конкретних ліків.

При виписуванні вищезгаданих рецептів лікар повинен зробити вказівку
„Хронічному хворому”, вказати термін дії рецептів, додатково завірити
своїм підписом та особистою печаткою.

Особливості виписування і відпуску лікарських засобів хронічним хворим

В особливих випадках (неможливість хворому регулярно відвідувати аптеку
у зв’язку з відрядженням, відпусткою тощо) пацієнту дозволяється
виписувати на одному рецептурному бланку лікарські засоби в кількості,
передбаченій для тримісячного курсу лікування, ураховуючи норми відпуску
лікарських засобів. При виписуванні таких рецептів лікар повинен зробити
вказівку „Хронічному хворому”, завірити її своїм підписом і особистою
печаткою.

У разі необхідності, відповідно до дозового режиму, дозволяється
виписувати рецепт на лікарський засіб в кількості, необхідній для
продовження чи повторення курсу лікування, шляхом зазначення кратності
видачі ліків, за винятком лікарських засобів, для яких встановлені норми
відпуску.

При відпуску ліків за рецептами довготривалої дії рецепт повертається
хворому. На звороті рецепта проставляється кількість, дата відпуску та
підпис особи, яка відпустила. При черговому відвідуванні хворим аптеки
враховується попереднє отримання ліків.

Виписування і відпуск інших лікарських засобів

Рецепти на всі інші рецептурні ліки, не згадані вище, виписуються на
рецептурних бланках форми №1 без додаткових реквізитів. Термін дії
таких рецептів десять днів з дня виписки. Лікарські засоби відпускаються
за таким рецептом у вказаній у ньому кількості. При цьому на рецептах
проставляється штамп „Відпущено” і вони повертаються хворому. Відпуск
ліків за рецептами „Відпущено” заборонено.

Рецепт, що виписано з порушенням вимог у дозі, яка перевищує вищий
одноразовий прийом без відповідного оформлення, або який містить
несумісні лікарські засоби, вважається недійсним. На ньому
проставляється штамп „Рецепт недійсний” і повертається хворому.

При необхідності допускається порушення вторинної промислової упаковки
для відпуску меншої кількості лікарського засобу. Порушення первинної
упаковки лікарського засобу не дозволяється.

У випадку відсутності лікарського засобу, виписаного медичним
працівником, пацієнту, за його згодою, може бути запропоновано
лікарський засіб з іншою торгівельною назвою, але з такою самою діючою
речовиною (за міжнародною непатентованою назвою), формою відпуску та
дозуванням, як і лікарський засіб, виписаний у рецепті. Зазначена норма
не поширюється на лікарські засоби, які відпускаються безоплатно і на
пільгових умовах, та ті, що підлягають предметно-кількісному обліку.

З аптек та їх структурних підрозділів можуть відпускатися лише
зареєстровані в Україні в установленому порядку лікарські засоби за
наявності копії сертифіката якості виробника, який зберігається у
суб’єкта господарської діяльності. На вимогу споживача копія сертифіката
якості на лікарський засіб повинна бути надана у термін, не більший ніж
одна доба.

Лікарські засоби та вироби медичного призначення належної якості,
відпущені з аптек та їх структурних підрозділів, поверненню не
підлягають.

Забороняється виписувати амбулаторним хворим рецепти на лікарські
засоби, перелічені в таблиці 1.1., а також їх аналоги, що
використовуються для усіх видів наркозу (інгаляційного, неінгаляційного,
увідного) та з метою досягнення міорелаксації при хірургічних і
діагностичних втручаннях [9].

Перелік лікарських засобів (за міжнародними непатентованими назвами), на
які не дозволяється виписувати рецепти

Групи і назви лікарських засобів Групи і назви лікарських засобів Групи
і назви лікарських засобів

І. Засоби для наркозу 12. предіон V. Міорелаксанти периферичної дії

азоту закис 13. пропанідид 21. атракурій

галотан 14. пропофол 22. ботулінічний токсин

гексенал 15. тіопентал 23. векуроній

гексобарбітал ІІ. Опіоїдні аналгетики 24. мівауроній

ефір для наркозу (діетиловий ефір) 16. реміфентаніл 25.
панкуроній

енфлуран 17. фентаніл 26. піпекуроній бромід

етомідат ІІІ. Нейролептики 27. суксаметоній

ізофлуран 18. дроперидол 28. тубокурарин

кетамін ІV. Похідні бензодіазепіну 29. цисатракурій

10. метогексітал 19. мідазолам VІ. Діагностичні і терапевтичні
радіо фармацевтичні (без винятку)

11. натрію оксибутурат 20. флунітразепам

Дослідження аспектів забезпечення лікарськими засобами пільгових
категорій населення на рівні промислового регіону

Важливим соціально-медичним завданням фармації є надання своєчасної та
якісної лікарської допомоги населенню, зокрема пільговому контингенту,
яке ґрунтується на використанні бюджетних коштів. Але нині
спостерігається незбалансованість між виписуванням рецептів і відпуском
ліків за пільгами, яка призводить до заборгованості бюджету перед
аптечною службою через несвоєчасне переведення коштів медичними
закладами. Тобто порушуються умови забезпечення лікарськими засобами
пільгового контингенту населення. Це з одного боку. З іншого-відсутній
механізм формування державних та регіональних бюджетних фондів для
фінансування цього напряму і тому обсяги асигнувань не завжди
відповідають реальним потребам забезпечення лікарськими засобами хворих
пільгових категорій. Через це важливим є пошук варіантів вирішення такої
проблеми. Доцільно зауважити, що у законодавчому аспекті в Україні діють
відповідні нормативні документи щодо регулювання порядку забезпечення
лікарськими засобами пільгового контингенту населення, серед яких
постанова Кабінету Міністрів України за №1303 від 17.08.98 р. та за
№1071 від 05.09.96 р., накази Міністерства охорони здоров’я України за
№185 від 23.06.96. р., №6 від 12.01.99.р., №251 від 14.10.99. р. та ін.

З досвіду забезпечення медикаментами хворих пільгових категорій в інших
країнах світу заслуговує на увагу впровадження стандартів або
рекомендацій для контролю за якістю надання медичної і фармацевтичної
допомоги через страхові компанії, формування регіональних витрат на ці
послуги, створення мінімальних суспільних потреб тощо.

Останніми роками в нашій державі також виникла необхідність регулювання
медичної і фармацевтичної допомоги населенню через створення стандартів,
і тому цей напрямок фармакоекономіки розглядають як важливу складову
наукових досліджень [1-5]. Але щодо забезпечення медикаментами
пільгового контингенту населення, то цю проблему не розглянуто, хоча
вона має важливе суспільне й економічне значення, що й обумовило мету
нашого дослідження. Об’єктом вивчення стала сукупність окремих осіб
пільгового контингенту населення у промисловому регіоні країни
(Луганська область).

Установлено, що відповідно до чинного законодавства досліджуваний
пільговий контингент населення на регіональному рівні поєднує 10 груп
населення (більше ніж 33 групи захворювань), яким лікарські засоби
відпускаються безкоштовно за рецептами лікарів, та 5 груп населення,
котрим ліки за рецептами лікарів відпускаються в розмірі 50% від їх
вартості.

Серед них найбільшим контингентом є інваліди, учасники війни та
прирівняні до них-33,02%; далі-діти віком від 3 до 6 років (10,19%);
діти до трьох років; хворі на шизофренію й епілепсію та інші психічні
захворювання (7,61%); хворі на цукровий і нецукровий діабет (6,41%);
інваліди дитинства І і ІІ груп (6,27%); онкологічні хворі (6,44%);
пенсіонери, які отримують пенсію у мінімальних розмірах (5,03%); хворі
на туберкульоз (3,30%); ліквідатори аварії на ЧАЕС (2,0%); усі
інші-11,91%. Разом з тим, обсяги витрат на забезпечення лікарськими
засобами розподіляються не у такій послідовності.

Найбільший відсоток витрат припадає на забезпечення медикаментами хворих
на цукровий і нецукровий діабет (40,42%), ліквідаторів аварії на ЧАЕС
(34,52%) та інвалідів, учасників війни і прирівняних до них (10,63%).
Фармацевтичне забезпечення всіх інших груп хворих пільгових категорій
здійснюється у розмірі 14,43% від загальної суми витрат (рис.1).

Із рис.1 видно, що майже всі витрати коштів пов’язані із забезпеченням
лікарськими засобами 1-ї, 5-ї та 10-ї умовних груп: інвалідів, учасників
війни та прирівняних до них; хворих на цукровий і нецукровий діабет,
ліквідаторів на аварії ЧАЕС (85,57%).

Тому, якщо аналізувати заборгованість бюджету перед аптечною службою
через несплату медичними закладами за одержанні медикаменти, доцільно
акцентувати увагу саме на вказаних групах пільгових категорій населення.
Установлено що загальна заборгованість складає 9,37% від сукупної
вартості відпущених ліків з аптечних закладів пільговим категоріям
населення, зокрема 7,88%- від вартості реалізованих ліків інвалідам,
учасникам війни та прирівняних до них; 6,42%-ліквідаторам аварії на
ЧАЕС; 2,84%- хворим на цукровий і нецукровий діабет. Серед інших груп
пільгових категорій населення такого заборгованість складає 5,99%.
Значна частина боргу припадає на стаціонари лікувальних закладів — 4,15%
від загальної вартості ліків, відпущених для них аптеками.

Таким чином, проблема існує і її необхідно вирішувати, на нашу думку,
через створення фармакоекономічних стандартів. Враховуючи те, що
пільгова категорія хворих — інваліди, учасники війни та прирівняні до
них – посідає значне місце у використанні ліків, на її прикладі провели
дослідження зі створення методичних підходів до формування
фармакоекономічних стандартів. Установлено, що найчастіше особи з цієї
пільгової категорії населення хворіють на енцефалопатію та обструктивний
бронхіт. Ці захворювання було розглянуто в подальших дослідженнях за
умови їх стаціонарного лікування, бо, як згадувалось раніше, медичні
заклади мають значну заборгованість перед аптеками.

Згідно зі створеним алгоритмом та вимогами ринкової економіки
з’ясовували потребу в лікарських засобах на рівні певних лікувальних
закладів та індивідуальні підходи до фармакотерапії хворих. У
дослідженнях дотримувалися основної мети фармакоекономіки –
раціонального використання лікарських засобів за умови, що кожний хворий
має право отримати відповідний медичний препарат протягом необхідного
періоду в ефективній дозі (за можливості вибирають найменш вартісний
лікарський засіб для раціонального використання коштів) [2]. Далі
аналізували дійсне застосування лікарських засобів, враховуючи діючі
речовини; дозування та кількість вжитих лікарських засобів протягом
курсу лікування. Для цього вивчались листки призначень більше ніж 150
історій хвороб.

На заключному етапі для підтвердження репрезентативності отриманих
результатів проводили їх аналіз за допомогою методу експертних оцінок. У
якості експертів залучали досвідчених фахівців (25 чоловік) з лікування
згаданих хвороб: зі стажем роботи не менше 15 років і переважно з вищою
та І кваліфікаційними категоріями.

Отримані результати були основою для розрахунків вартісних показників
витрат на забезпечення лікарськими засобами хворих пільгових категорій.
Загальні результати представлено в табл. 1 та 2, фінансові витрати на
забезпечення медикаментами пільгових категорій населення залежить від
стандартизованого варіанта застосування лікарських засобів і змінюються
під час використання інших комбінацій. Наприклад, фінансові витрати на
лікування хворих на енцефалопатію пільгової категорії населення
(учасників та інвалідів війни і прирівняних до них) в умовах стаціонару
терміном 20 днів складають приблизно 2,16 у.о. і можуть підніматись до
7,87 у.о. і вище, якщо до стандартизованого варіанта вносити зміни
залежно від надходження лікарських засобів, фінансового стану та інших
чинників у регіоні. На наш погляд, це необхідно брати до уваги, бо для
етапу формування ринкових відносин характерна певна фінансова
нестабільність і можливості окремих регіонів щодо забезпечення медичними
препаратами пільгових категорій населення є різними.

:

:

« &

E

&

&

&

&

&

&

&

&

&

&

&

&

Тому для спрощення розрахунків кінцеві стандартизовані та додаткові
варіанти забезпечення лікарськими засобами пільгових категорій населення
для вказаних хвороб представлено у розрахунку на ліжко – день (рис.2).
останній як статистична одиниця відображає зайнятість ліжка при
конкретному захворюванні протягом певного часу, який, у свою чергу, в
кожному лікувальному закладі може бути різним. Тобто є змога враховувати
можливості стаціонару окремих лікувальних закладів у промисловому
регіоні.

Висновки:

Досліджено склад пільгових категорій населення у промисловому регіоні,
що поєднує, за чинним законодавством, 10 груп населення і більше ніж 33
груп захворювань. Установлено фінансові проблеми формування обсягів
витрат на забезпечення їх лікарськими засобами.

На прикладі пільгової категорії населення (інваліди і учасники війни,
прирівняні до них, які страждають на певні захворювання) досліджено
варіанти формування обсягів фінансування на їх забезпечення медичними
препаратами (фармакоекономічні стандарти). Звернуто увагу на
необхідність урахування індивідуальних особливостей і можливостей
лікувальних закладів та окремих промислових регіонів.

Фармакоекономічний стандарт витрат на лікування пільгової категорії
населення

категорія: учасники й інваліди війни, прирівняні до них;

хвороба: енцефалопатія;

умови і термін лікування: стаціонар, 20 днів.

Таблиця 1.

з\п Лікарські препарати Фінансові витрати

Назва і форма випуску Потреба на курс лікування На 1 упаковку На курс
лікування У цілому (у.о.)

Стандартизований варіант №1

1 Розчин пірацетаму 20% 0,5 мл №10 в ампулах 10 ампул 5-70 5-70

2 Розчин АТФ 1% 1,0 мл №10 в ампулах 10 ампул 2-15 2-15

3 Розчин вітаміну В6 5% 1,0 мл №10 в ампулах 10 ампул 1-60 1-60

4 Цинаризин по 0,025 г №50 в таблетках 50 таблеток 1-80 1-80

5 Настоянка кропиви собачої звичайної по 25,0 мл 1 флакон 0-65 0-65

11-90 2-16

Додатковий варіант №2

3 Розчин вітаміну В1 5% 1,0 мл №10 в ампулах 10 ампул 2-20 2-20

12-50 2-27

Додатковий варіант №3

1 Розчин ноотропілу 20% 5,0 мл №12 в ампулах (Польща) 10 ампул 44-50
37-08

43-28 7-87

Додатковий варіант №4

4 Цинаризин по 0,025 г №50 в таблетках (Болгарія) 50 таблеток 1-90 1-90

12-00

2-18

Примітка: з урахуванням стану надходження лікарських засобів, фінансових
та інших регіональних умов можуть створюватися додаткові комбіновані
варіанти формування фінансових витрат

Фармакоекономічний стандарт витрат на лікування пільгової категорії
населення

категорія: учасники й інваліди війни, прирівняні до них;

хвороба: енцефалопатія;

умови і термін лікування: стаціонар, 20 днів.

Таблиця 2.

з\п Лікарські препарати Фінансові витрати

Назва і форма випуску Потреба на курс лікування На 1 упаковку На курс
лікування У цілому (у.о.)

Стандартизований варіант №1

1 Розчин еуфіліну 2,4% 5,0 мл №10 в ампулах 10 ампул 3-15 3-15

2 Розчин гентаміцину 4% 2,0 мл №10 в ампулах 10 ампул 4-70 4-70

3 Розчин вітаміну В1 5% 1,0 мл №10 в ампулах 10 ампул 2-20 2-20

4 Розчин вітаміну В6 5% 1,0 мл №10 в ампулах 50 ампул 1-60 1-60

5 Кальцію глюконат по 0,5 г №10 в таблетках 30 таблеток 0-40 1-20

6 Бромгексин по 0,008 г №20 в таблетках 40 таблеток 0-60 1-20

7 Мікстура від кашлю 200,0 мл 1 флакон 0-97 0-97

15-02 2-73

Додатковий варіант №2

6 Бромгексин по 0,008 г №20 в таблетках 40 таблеток 1-85 3-70

17-52 3-19

Додатковий варіант №3

2 Розчин гентаміцину 4% 2,0 мл №5 в ампулах (Угорщина) 10 ампул 6-40
12-80

23-12 4-20

Примітка: з урахуванням стану надходження лікарських засобів,
фінансових та інших регіональних умов можуть створюватися додаткові
комбіновані варіанти формування фінансових витрат

Створення єдиної системи пільгового забезпечення населення лікарськими
засобами на основі технологій старт-карток

Чіп-картки – більш динамічний і надійний засіб доступу та контролю
пільгового лікарського забезпечення (у таблиці 1 наведено порівняльні
характеристики і функціональні можливості чіп-картки пам’яті і картки зі
штрих-кодом), до того ж, вони ефективніше вирішують проблему
ідентифікації особи. При цьому терміни оперативного впливу на процеси
пільгового лікарського забезпечення скорочуються до 1-3 тижні,
залишаючись, однак, постфактум.

Недоліки обох систем є також паперові форми рецептурних бланків, що в
свою чергу суттєво уповільнює швидкість обміну інформацією і не знімає
проблеми зловживань у цій сфері.

Вивчивши досвід запровадження чіп-карток у Росії та Німеччині, ми дійшли
висновку, що найприйнятнішим вирішенням проблеми пільгового забезпечення
населення лікарськими засобами є створення єдиної розгалуженої
інформаційної мережі на основі технологій старт-карток.

Подібна мережа зможе об’єднати аптеки, лікарні і фармацевтичне
виробництво, дасть змогу:

проводити планування виробництва і поставки лікарських засобів для тієї
частини населення України, яка користується пільгами;

поліпшити контроль за виписуванням відповідних рецептів лікарями;

отримати оперативний зворотний зв’язок від аптек до органів управління
тощо.

Для створення мережі необхідно оснастити аптеки, які відпускають
лікарські засоби за пільговими та безкоштовними рецептами, і медичні
заклади, лікарі яких мають право здійснювати виписування рецептів, за
допомогою комп’ютерів із пристроями читання, запису (вони можуть
вбудовуватися в комп’ютер на місце 3-дюймового дисководу). При цьому
достатньо одного подібного пристрою на лікарню, поліклініку, який може
бути встановлено в реєстратурі. Крім того, необхідний модем для обміну
інформацією з органами управління та контролю. Варто відзначити, що до
тепер практично всі лікувальні заклади вже об’єднані в мережу
міністерства охорони здоров’я для обміну службовою інформацією.

Єдина система пільгового забезпечення населення лікарськими засобами на
основі технологій старт-карток включатиме лікувальні заклади, аптеки і
фармацевтичне виробництво.

Висхідні інформаційні потоки спрямовані по мережі телекомунікацій з
аптек і лікувальних закладів до органів управління охороною здоров’я,
органів управління фармацевтичним виробництвом і незалежних контрольних
органів. Зворотний потік даних відбуватиметься тільки у разі реєстрації
порушень та подальшої необхідності вжиття необхідних заходів. Потік
інформації на рівні лікувальний заклад – аптека забезпечуватиметься
даними старт-картками, які видаватимуться в поліклініках пацієнтові. На
них будуть встановлені відповідні параметри ідентифікації, а до пам’яті
заноситиметься інформація про прикріплення пацієнта до певної аптеки
(к), про приналежність до конкретної декретованої групи; назва установи,
яка видала рецепт; особистий номер лікаря, який виписав рецепт;
безпосередньо виписані лікарські препарати; призначення щодо вживання
ліків і термін дії рецепта тощо (структуру інформації, яка записується
до пам’яті чіп-картки, що віддається людям, які мають право на пільгове
забезпечення, подано в таблиці 2.).

У разі звернення до аптеки за пільговими чи безкоштовними лікарськими
засобами із чіп-картки вибиратимуться дані про кількість раніше
отриманих пацієнтом лікарських засобів за пільговими рецептами чи
безкоштовно; назва необхідного препарату із затвердженого списку; дані
про лікаря, який виписав препарат; назва лікувального закладу, де
видавався рецепт; визначено, чи не перевищений пацієнтом у момент
звернення встановлений ліміт на отримання пільгових лікарських засобів
за робочий рік. Сам фармацевт повинен вносити до пам’яті чіп-картки
позначку про видачу лікарського препарату пацієнту і дату його відпуску.

З деякою періодичністю, регламентованою нормативними документами,
накопичена в аптеці і медичному закладі інформація має бути оброблена і
автоматично передана по мережі телекомунікацій паралельно і незалежно:
до органів управління охорони здоров’я, до органів управління
фармацевтичним підприємством та незалежних контрольних органів, де мають
бути проведені остаточна обробка і аналіз.

На основі інформації, що отримується й аналізується, стане можливим
планувати поставки лікарських засобів безпосередньо з виробництва до
аптек, контролювати виписування рецептів конкретними лікарями,
прискорити перерахування коштів із бюджету до аптеки за відпущені
лікарські засоби тощо [6,7].

Порівняльні характеристики і функціональні можливості старт-картки
пам’яті і картки зі штрих кодом

Таблиця 1

з\п Характеристика Ідентифікатор зі штрих-кодом Чіп-картка пам’яті (256
байт)

1 Об’єднання функцій ідентифікатора рецепта Так. Необхідний паперовий
рецепт Ні. Чіп-картка + рецепт

2 Захищеність від підробки і копіювання Ні Повна

3 Обсяг інформації, що зчитується автоматизовано, байт 15-25 256

4 Автономність стосовно єдиної бази даних осіб, які мають право на
пільгові ЛЗ Не забезпечується Забезпечується повністю

5 Потреба в лініях зв’язку Необхідні якісні, і ті, що дорого коштують
лінії зв’язку Достатньо ліній, що забезпечують зв’язок

6 Можливість коректування інформації Неможливо Можливо (до 10000 циклів
перезапуску)

7 Вартість 1 штуки (пропорційне співвідношення) 1 (без урахування
вартості рецепту) 3 (залежно від обсягу випуску)

8 Зручність у використанні Висока висока

9 Термін служби Не визначений 10 років гарантована виробником заготовки

10 Матеріал заготовки Папір, ламіновані плівки пластик

11 Технологія виготовлення Непромислова, із застосуванням ручної праці
Промислова, відпрацьована, практично без застосування ручної праці

12 Опір механічному і кліматичному впливу Ламінований папір необхідно
берегти від перегинання, щоб запобігти роздуттю, розшаруванню.
Кліматичний і механічний опір не контролюється, тому не гарантований
Пластик і модуль мікросхеми витримують: не менше 4000 згинань, типовий
кліматичний вплив. Відповідність світовим стандартам якості
перевіряється і гарантована виробником заготовок чіп-карток

13 Вірогідність відмови автоматизованого читання після механічного
пошкодження Висока (через оптичний принцип зчитування) Низька (при
пошкодженні поверхні зчитування з пам’яті чіпа)

14 Склад обладнання для виготовлення ідентифікаторів Лазерний принтер,
ламінатор Термопринтер

15 Зайнятість оператора-виготовлювача Постійна зайнятість
ідентифікаторів 1,5-5 хв. на день (завантаження і знімання карток)

16 Продуктивність друку, шт. .год. До 120 200-900 залежно від типу

17 Вартість пристроїв, за допомогою яких зчитується інформація (тип
пристрою) Пропорційна з пристроями зчитування чіп-карток пам’яті
Пропорційна з пристроями для зчитування ідентифікаторів зі штрих-кодом

18 Можливість запису коректування додаткової медичної інформації Немає
Можливо

19 Можливість автономного зчитування дільничним лікарем, лікарем швидкої
допомоги Немає Забезпечується (із записом до оперативної пам’яті)

20 Вид інформації яка зчитується автоматизовано при віддаленій базі
даних (для застрахованих мешканців інших міст) Тільки особистий номер і
серія ідентифікації Повна інформація (незалежно від віддаленості бази
даних)

21 Можливість використання і стикання з іншими системами соціальної
сфери і страхування Практично відсутня Широка

22 Естетичність Чорно-білий друк Кольоровий друк

23 Відповідність європейським стандартам Не відповідає Відповідає

При цьому оперативний контроль (у самій аптеці) кількості отриманих
громадянами ліків дозволить забезпечити рівність усіх громадян, що
користуються соціальними пільгами щодо лікарського забезпечення,
правильність отримання хворими лікарських засобів (непрямий контроль за
виконанням призначень щодо вживання ліків), і завдяки можливості
ідентифікувати особу отримувача полегшується контроль з боку аптеки за
адресатом відпуску лікарських засобів.

Обсяг інформації, що її заносять на старт-картку, визначається розміром
пам’яті мікропроцесора. Оскільки вартість мікропроцесора значною мірою
залежить саме від розміру пам’яті чіпа, то доцільно мати ту чи іншу
інформацію визначає і вартість самого виготовлення старт-картки. Тому
потенційні можливості подібних карток не обмежуються тільки зоною
пільгового лікарського забезпечення. У загальному вигляді, при
збільшенні обсягу пам’яті, пластикова чіп-картка може вміщати
ідентифікаційні дані (П.І.Б., рік і місце народження, місце роботи і
проживання тощо), адміністративні дані (кредитоспроможність, розмір
пенсії, допомоги) дані щодо обов’язкового й додаткового медичного
страхування включно. Частина пам’яті чіп-картки може бути призначена для
внесення такої медичної інформації, як група крові, резус-фактор,
алергічні реакції, та іншої необхідної інформації. Тоді пластикова
чіп-картка може бути унікальним засобом ідентифікації громадянина в
надзвичайних ситуаціях, пов’язаних з непритомністю, втратою свідомості,
пам’яті (аварії, стихійні лиха). Відповідно, служба швидкої допомоги,
працівники органів внутрішніх справ, використовуючи
ідентифікатор-картку, зможуть швидше надати необхідну допомогу
потерпілій особі.

Додатковою найважливішою функцією електронних медичних карток (за
рахунок можливостей розміщення додаткового обсягу інформації) може бути
облік кількості й характеру медичних послуг, які надають пацієнтові, а
також їх вартості.

Під час занесення інформації до медичної старт-картки необхідно
дотримуватись принципу розподілу прав і меж доступу до даних пацієнта з
боку лікаря, з боку лікаря швидкої допомоги, адміністративних і
страхових організацій. Навіть до найближчих родичів сумісність медичних
карток передбачена тільки стосовно загальних даних про пацієнта (П.І.Б.
і страхові дані), що забезпечує збереження лікарської таємниці та захист
прав громадянина.

Підкреслимо також, що подібна картка є носієм спеціального коду і кодів
дешифрування, згідно з якими можливий запит повної інформації про
користувача з віддаленого медичного закладу до основного місця його
медичного прикріплення через спеціальні канали зв’язку.

Сучасна технологія старт-карток усе більше використовує найскладніші
криптографічні методи захисту інформації, що визначає високий ступінь
захищеності від несанкціонованого доступу, виключає підробки і
фальсифікації.

Останнє дає можливість забезпечити „закачку” фінансових коштів,
призначених для медичного обслуговування населення, через уповноважений
банк – так званий процесингований центр. У такому значенні медична
картка стає різновидом банківської пластикової картки на зразок
„електронного гаманця” і може виступати засобом оплати безпосередньо
пацієнтом чи бути засобом проведення взаєморозрахунків між лікувальними
закладами або аптеками, з одного боку, і страховими компаніями,
підприємствами, пенсійними фондами — з іншого. Подібний гаманець (на
30-70 грн.), який періодично „підзаряджається” в банку, дозволить
пенсіонеру цивілізовано, в борг державі, придбати в аптеках все
необхідне. При цьому безготівковий ланцюг взаєморозрахунків між банком,
пенсіонером, аптекою і пенсійним фондом дозволить зняти соціальну
напруженість і забезпечить нормальну схему проходження платежів.

Фотографія власника на титульній стороні може перетворити пластикову
картку на документ, який дасть змогу обходитись без посвідчення,
паспорта, та ін.

Слід додати, що однією з комісій Європейського парламенту розроблено
стандарт із структури інформації пластикових чіп-карток пам’яті, які
використовуються як комплексна страхова і медична картки. Цей стандарт
дозволить структуризувати інформацію медичної картки таким чином, щоб
картка могла бути зчитуванню в будь-якій країні – члені Європейського
співтовариства [8].

Немає сумніву, що впровадження системи пільгового забезпечення населення
лікарськими засобами на основі технологій старт-карток дасть змогу
знизити рівень захворюваності населення і підвищить якість медичної
допомоги.

Структура інформації, яка записується до пам’яті старт-картки, що
видається особам, які мають право на пільгове лікарське забезпечення

Таблиця 2

з\п Вид інформації Розмір (байт) Примітка

1 Індивідуальний ідентифікаційний номер 10

2 Код аптеки, до якої прикріплений пацієнт 5

3 Прізвище 20

4 Ім’я 15

5 По батькові 15

6 Декретованість 1

7 Індивідуальний ідентифікаційний номер лікаря, який виписує препарат
(не більше 3) 3*5=15 1 цифра – співвідношення з позицією виписаного
рецепта

8 Інформація про раніш видані лікарські засоби (не більше 5) 3*5=15

9 Виписаний лікарський засіб (не більше 5) 2*28=140 6 цифр – код
необхідного лікарського засобу із затвердженого списку,

10 цифр – призначення щодо вживання ліків,

8 цифр – термін дії рецепта,

4 цифри – дата відпуску лікарських засобів

10 Група крові 1

11 Резус-фактор 1

12 Підвищена чутливість до лікарських препаратів (не більше 3) 3*5=15

Разом 253

Резерв пам’яті 7

Список використаної літератури:

1. Белоусов Ю.В. Фармакоекономика начинается с формуляра,
фармацевтической вестник. -2000. -№2 153. –с.6.

2. Залінська О.М. Фармакоекономіка: Теоретичні основи фармакоекономіки,
за ред. Б.Л. Парковського. –ч. 1. Львів: Простір. –М.:2000. -64 с.

3. Немченко А., Подколзіна М. Фармакоекономіка: Методичні підходи до
визна чення моделі фармацевтичного формуляра, ліки України. -2001. -№3.
–с.9-12

4. Немченко А., Подколзіна М. Фармакоекономіка: Методичні підходи до
взна чення моделі фармацевтичного формуляра, ліки України. -2001. -№4.
–с. 14-16

5. Шашкова Г.В.Развитиэ формулярной системы по лекарственным средствам в
России, Фармация. -1998. -№5. –с. 6-10

6. Траутер А.И., Мулов С.Б. К вопросу об использовании пластиковых карт
в обязательном медицинском страховании, економика здравоохранения.
-1997. -№4-5. –с.42

7. Федоренко Б.Н. о проведение и выполнение експеримента в Тульской
области по совершенствованию формы, порядка учета и обращения
медицинского страхового полиса обязательного медицинского страхования
граждан Российской Федерации, економика здравоохранения. -1997. -№4-5.
–с.43-50

8. Семенов В.Ю., Тубиншлак М.Н., Филатов В.В. економическии и
технологические аспекты применения пластиковых карт-полисов
обязательного медицинского страхования, Фармация. -1997. -№4. –с.13-14

9. Громовик Б.П. організація роботи аптек, Вінниця 2005. с.152-158

PAGE

PAGE 27

Похожие записи