Реферат на тему:

Порушення спінального кровообігу. Етіологія, патогенез, клініка,
діагностика, лікування

Класифікація порушень спінального кровообігу.

1. Минущі порушення спінального кровообігу:

а) синкопальний вертебральний синдром Унтерхарншейдта;

б) синдром раптового падіння — дроп-атаки;

в) мієлогенна переміжна кульгавість;

г) каудогенна переміжна кульгавість.

Гострі розлади спінального кровообігу:

а) ішемічний спінальний інсульт;

б) геморагічний спінальний інсульт — крововилив у речовину спинного
мозку; в) крововилив під оболонки спинного мозку.

Хронічні порушення спінального кровообігу:

а) дисциркуляційна ішемічна мірєлопатія.

Етіологія. Серед причин порушення кровопостачання спинного мозку значне
місце належить патології серцево-судинної системи вродженого (коарктація
аорти, варикоз, артеріо-венозні та артеріальні аневризми, гіпоплазія
спінальних судин) або набутого (атеросклероз, його поєднання з
артеріальною гіпертензією, цукровий діабет, артеріїти, флебіти та інші
запальні процеси в оболонках спинного мозку, хвороби серця) характеру.

Частою причиною порушень спінального кровообігу можуть бути процеси, що
впливають на судини ззовні: стиснення аорти та її гілок пухлинами в
ділянці грудної або черевної порожнини, компресія корінцево-спінальних
артерій і корінцевих вен грижею дистрофічне зміненого міжхребцевого
диска.

Дисгемію може викликати травма аорти або її гілок під час операцій на
аорті чи на близько розташованих органах, а також виконання деяких
медичних маніпуляцій (епідуральної блокади, спинномозкової анестезії).
Провокуючими чинниками бувають легка травма, фізичні перенапруження,
різкі рухи, переохолодження тощо.

Патогенез. По довжині спинного мозку виділяють два артеріальні басейни:
верхній — на рівні шийних та 1-Й верхніх грудних сегментів, який отримує
кров з хребетних артерій і гілок підключичних, і нижній — всі сегменти
спинного мозку, розташовані нижче II грудного, який постачається кров’ю
сегментними гілками аорти. Сполучаючись, вони утворюють передню
спі-нальну артерію Адамкевича, яка кровопостачає більшість грудних,
поперекових і крижових сегментів.

Іноді окремо формується нижня додаткова корінцево-спіна-льна артерія
Депрож-Готерона, яка несе кров до конусу та епіко-нусу спинного мозку.
Вени спинного мозку проходять паралельно артеріям, мають зв’язок з
венозними сплетеннями, а через них — з венами порожнини тіла. Регуляція
спінального кровообігу, як і мозкового, здійснюється за допомогою трьох
механізмів: біогенного, метаболічного та неврогенного.

За умови недостатності спінального кровообігу найвразливі-ими є ділянки
суміжного кровопостачання, проте нерідко вражаються потовщення спинного
мозку, які добре постачаються

кров’ю. Безпосередньою причиною розвитку порушень спінального кровообігу
є тромбоз чи емболія однієї з корінцево-спінальних артерій на тлі
слабкості серцевої діяльності, порушення серцевого ритму, розвитку
синдрому обкрадання.

Клініка. Розрізняють гострі та повільно прогресуючі (хронічні) порушення
спінального кровообігу. Гострі розлади частіше мають ішемічний характер.
Вони перебігають як минущі порушення або як інфаркт (ішемічний інсульт)
спинного мозку.

Минущі порушення спінального кровообігу — це клінічна форма, яка
розвивається гостро та характеризується регресом вогнищевої симптоматики
протягом 24 годин з моменту виникнення. У деяких випадках після минущої
ішемії спинного мозку залишається легка органічна неврологічна
симптоматик; при відсутності суб’єктивних порушень функції. Клінічна
карти на минущих порушень спінального кровообігу залежить від рівня
враження та локалізації вогнища ішемії.

Ураження верхнього судинного басейну супроводжується розвитком
синкопального вертебрального синдрому Унтерхарншейдта: у хворих із
шийним остеохондрозом під час різких поворотів голови виникає напад з
раптовою короткочасною (на 2-3 хв.) втратою свідомості. Спостерігається
також значна слабкість у кінцівках, м’язова гіпотонія. Симптоми
регресують через 3-5 хвилин. У проміжку між нападами хворі скаржаться на
відчуття тяжкості, тупий біль та оніміння у ділянці шиї та рук. Напад є
наслідком ішемії стовбурової частини головного та шийного потовщення
спинного мозку.

Другий варіант минущих порушень у верхньому спінальному басейні відомий
як синдром раптового падіння — дропатак. При різкому повороті голови в
сторону або вираженому перерозгинанні у шийному відділі (відкидання
голови назад) розвивається раптова м’язова слабкість і хворий падає.
Напад триває від декількох секунд до 1-2 годин. Свідомості хворий не
втрачає. Синдром виникає на тлі дегенеративно — дистрофічного ураження
шийного відділу хребта (остеохондрозу) і зумовлений минущою ішемією
сегментів шийного потовщення спинного мозку.

Минущі порушення спінального кровообігу у нижньому артеріальному
басейні, зокрема у руслі артерії Адамкевича, дістали назву мієлогенної
переміжної кульгавості. Вона здебільшого виникає після фізичного
навантаження, тривалої ходьби і клінічне проявляється слабкістю і
онімінням ніг, іноді імперативними покликами до сечовипускання. Після
нетривалого відпочинку (5-Ю хв) ці явища зникають.

У випадку минущої ішемії у басейні артерії Депрож-Готерона виникає
каудогенна переміжна кульгавість. Під час ходьби у хворих виникають
болісні парестезії у вигляді поколювання, оніміння у дистальних відділах
ніг та ділянці промежини. Якщо хворий продовжує йти і не відпочиває,
з’являється слабкість ніг — синдром кінського хвоста. Причиною подібних
розладів є остеохондроз поперекового відділу хребта або вроджене
звуження хребетного каналу. Нерідко минущі порушення спінального
кровообігу повторюються і є передвісниками розвитку стійкої ішемії
спинного мозку.

Ішемічний спінальний інсульт (інфаркт спинного мозку) розвивається
гостро. Захворюванню часто передують короткочасна слабкість кінцівок,
минущі розлади чутливості (оніміння, печія, неприємні відчуття у
м’язах), біль у зоні іннервації шийних, поперекових або крижових
корінців, а також порушення функції тазових органів у вигляді
імперативних покликів до сечовипускання або його затримки. Клінічна
картина спінального інсульту поліморфна і залежить від локалізації та
поширеності вогнища ішемії. Найчастіше інфаркт розвивається у зонах
суміжного кровопостачання.

Для шийного рівня характерна тетраплегія, розлади чутливості та
порушення функції тазових органів за центральним типом.

Ураження грудного відділу спинного мозку проявляється Центральним
паралічем ніг, провідниковими розладами всіх видів чутливості та
тазовими порушеннями за центральним типом.

При локалізації вогнища на рівні поперекового потовщення виникає млява
нижня параплегія з порушенням чутливості в ногах, розладами
сечовипускання. Однак, незалежно від рівня, спінальний інфаркт
супроводжується грубими трофічними розладами, швидким розвитком
пролежнів у ділянці крижів, сідниць, на спині та п’ятах. Порушення
функції тазових органів вимагає катетеризації сечового міхура, яка несе
за собою інфікування сечового міхура та висхідний пієлоцистит. Пролежні
та пієлоцистит є джерелом виникнення сепсису у таких хворих, що робить
прогноз для одужання і життя сумнівним.

За сприятливого перебігу захворювання та зменшення явищ ішемії
неврологічні симптоми піддаються зворотному розвитку. Однак у хворих
спостерігаються стійкі залишкові явища у вигляді парезів та порушеннь
чутливості.

Геморагічні порушення спінального кровообігу включають гематомієлію
(крововилив у сіру речовину спинного мозку) та гематорахіс (крововилив
під оболонки спинного мозку).

Повільно прогресуючі (хронічні) ішемічні порушення спінального
кровообігу отримали назву дисциркуляційної ішемічної мієлопатії, або
вертеброгенної мієлопатії. Для них характерні певні клінічні синдроми:

аміотрофічний, який супроводжується млявими парезами рук

та ніг, міотрофіями, фібрилярними посмикуваннями м’язів. Захворювання
нагадує хронічну форму поліомієліту або бічний аміотрофічний склероз;

спастичний синдром включає нижній спастичний парапарез;

синдром сирингомієлії та задніх стовпів виникає у випадку

порушення кровопостачання у системі задніх спінальних артерій.

Для всіх клінічних форм мієлопатії характерним є переважання рухових
розладів над чутливими.

Лікування. У гострому періоді минущих порушень спінального кровообігу та
ішемічного спінального інсульту обов’язкове дотримання суворого
ліжкового режиму.

Використовують засоби, які нормалізують серцеву діяльність, артеріальний
тиск, покращують мікроциркуляцію (реополіглю-кін, пентоксифілін,
плавікс, діпірідамол), кровопостачання (кавінтон, серміон, ксантинолу
нікотинат), метаболізм нейронів тканини спинного мозку (пірацетам,
церебролізин, актовегін, сол-косерил), запобігають набряку спинного
мозку (манітол, фуросемід, гліцерин). При показаннях застосовують
глюкокор-тикоїди (дексаметазон, преднізолон), антигістамінні засоби
(та-вегіл, супрастин, діазолін), вітамінотерапію. Іноді використовують
гепарин у малих дозах, фраксипарин.

Для профілактики вторинної інфекції призначають антибіотики та
сульфаніламіди. При спінальних порушеннях дихання застосовують штучну
вентиляцію легенів. Хворі з патологією аорти потребують хірургічного
лікування.

У відновному періоді застосовують антихолінестеразні засоби (прозерин,
нівалін), міорелаксанти (сирдалуд, мідокалм, бак-лофен, меліктин),
фізичні методи лікування, масаж, лікувальну фізкультуру.

На стадії залишкових явищ спінального інсульту рекомендують
санаторно-курортне лікування (Саки, Євпаторія, Хмельник, Миронівка),
застосування грязевих аплікацій та ванн.

Догляд. Необхідно ретельно слідкувати за шкірою, за чистотою натільної
та постільної білизни, не менше двох разів на день вмивати та підмивати
хворих, обережно годувати з ложечки та напувати з поїльника.

Слід контролювати тазові функції, попереджувати натяг паралізованих
м’язів і розвиток контрактур, часто повертати хворого, укладати
паралізовані кінцівки у найкращому фізіологічному положенні з
використанням валиків під колінні суглоби та підошви, застосовувати
перкусійний масаж з метою профілактики пневмонії, проводити УФО ділянок,
які постійно травмуються.

При затримці сечовипускання продиться катетеризація сечового міхура з
постійним промиванням антисептичними розчинами (2% колларгол, протаргол,
5% фурацилін) для запобігання циститу та висхідного поширення інфекції.
З метою профілактики пролежнів протирають шкіру камфорним спиртом,
використовують функціональні ліжка зі спеціальними матрацами. При появі
пролежнів — мазеві пов’язки (мазь каланхое, Мазь Вишневського),
асептичні присипки. Некротизовану тканину видаляють хірургічним шляхом.

Похожие записи