.

Порушення провідності. (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
226 1972
Скачать документ

Реферат на тему:

Порушення провідності.

Синоаурикулярна блокада – порушення проведення імпульсу від синусового
вузла до передсердь.

Клінічні прояви. Під час тривалої паузи хворі скаржаться на
головокружіння, запаморочення, шум в голові, можлива втрата свідомості.

ЕКГ ознаки:

Після нормального комплексу QRS настає пауза, яка рівна двом RR ;

Під час паузи відсутній зубець Р;

Блокування синусового імпульсу може бути через певні відрізки часу
(кожний другий комплекс QRS випадає, кожний третій, і т.д.).

Внутрішньопередсердна блокада – це порушення проведення імпульсу по
провідній системі передсердь.

ЕКГ ознаки:

Поширення зубця Р більше 0,11с., аж до його розчеплення, або подвоєння.

Атріовентрикулярна блокада – порушення проведення імпульсу від
передсердь до шлуночків.

Класифікація атріовентрикулярної блокади.

Неповна:

– І ступеня

– ІІ ступеня: а) типу Мобітц І; б) типу Мобітц ІІ; в) високоступенева

Повна (ІІІ ступеня)

Атріовентрикулярна блокада І ступеня – сповільнення атріовентрикулярної
провідності.

Клінічні симптоми відсутні.

ЕКГ ознаки :

1.Подовження інтервалу P-Q більше 0,21 с. у дорослих та більше 0,18 с. у
дітей.

2.Усі передсердні імпульси (синусові чи ектопічні) проводяться до
шлуночків і тому за кожним зубцем P іде комплекс QRS.

Атріовентрикулярна блокада ІІ ступеня .

Тип Мобітц І – відмічається поступове, від одного комплексу до другого
подовження P-Q, аж до повної затримки електричного імпульсу і
випадіння шлуночкового комплексу.

ЕКГ ознаки :

Поступове подовження P-Q.

На одному з етапів подовження P-Q –комплекс QRS випадає ,при наявності
зубця P.

Тип Мобітц ІІ – випадіння окремих шлуночкових комплексів не
супроводжується поступовим подовження P-Q, даних інтервал залишається
постійним (або нормальним, або подовженим) у всіх циклах.

ЕКГ ознаки:

1.Інтервал P-Q нормальний, або подовжений, однак однак одинаковий у всіх
комплексах.

2.Після одного із зубців P випадає комплекс QRS.

Високо ступенева атріовентрикулярна блокада.

Тривалість P-Q нормальна або подовжена, однак випадають 2 і більше
комплексів QRS підряд. Клінічно проявляється брадикардією,
головокружінням, втратою свідомості.

Повна атріовентрикулярна блокада – повна дисоціація між передсердями і
шлуночковими скороченнями .

Клінічні прояви: хворі скаржаться на головокружіння ,потемніння в очах
,короткочасну втрату свідомості, біль в ділянці серця.

Аускультативно – брадикардія, ритм серця правильний. Систолічний АТ може
бути підвищеним.

ЕКГ ознаки:

1.Число шлуночкових комплексів 30-40 за хв., інтервали RR одинакові.

2.Число зубців P – 60-80 за хв., інтервали P-P одинакові.

Зубці P по відношенню до QRS розміщені по різному, відсутній
закономірний зв’язок між ними .

Комплекс QRS частіше розширений, деформований (імпульс із ніжок пучка
Гіса), – рідше не змінений – імпульс із ствола пучка Гіса.

Блокада ніжок пучка Гіса – порушення провідності надшлуночкових
імпульсів по одній із ніжок пучка Гіса.

Клінічно вона проявляється розчепленням або роздвоєнням тонів серця.

ЕКГ ознаки:

Блокада лівої ніжки пучка Гіса (біфасцикулярна):

1.Відхилення електричної осі серця вліво.

2.Розширення комплексу QRS більше0,12с.

3.У відведеннях І,V5-V6 зубець R ширший, зубець Q відсутній або
нормальних розмірів.

4.У відведеннях V1-V2 –широкі та глибокі зубці S, сегмент S-T і зубець T
направлений дискордантно по відношенню до головного зубця комплексу QRS.

Неповна блокада лівої ніжки пучка Гіса:

1.ЕКГ по формі нагадує повну блокаду лівої ніжки.

2.Ширина комплексу QRS- 0,10-0,12с.

3.Зміни сегменту ST і зубця T можуть бути відсутні.

Повна блокада правої ніжки пучка Гіса:

Комплекс QRS розширений до 0,12 с. і більше.

У правих грудних відведеннях комплекс QRS розчепленний і має вигляд
rSR?, RSR?, внутрішнє відхилення 0,07с. і більше; сегмент ST нижче
ізолінії ,зубець Т від’ємний або двофазний.

У відведеннях V5-V6 глибокий і широкий зубець S.

Неповна блокада правої ніжки пучка Гіса.

1.Увідведеннях V1-V2 комплекс QRS має форму rSr?, rSR?, rsR?, внутрішнє
відхилення менше 0,07с., зміни з боку сегменту ST і зубця Т відсутні.

2.У відведеннях V5-V6 розширений зубець S.

Синдром передчасного збудження шлуночків.

Синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW) – зумовлений додатковим пучком
проведення імпульсу з передсердь до шлуночків (пучок Кента).

Клінічно може проявлятися приступами суправентрикулярної аритмії.

ЕКГ ознаки:

Вкорочення PQ (менше 0,12с);

Хвиля дельта на висхідному коліні QRS.

Подовження (розширення) QRS до 0,12-0,15с.

Дискордантне зміщення сегменту ST і зубця Т по відношенню до основного
зубця QRS.

Синдром CLC (Сlerc-Levy-Critesco).

ЕКГ – ознаки:

Укорочення інтервалу PQ, як наслідок додаткового шляху проведення
імпульсу (пучок Джеймса);

Комплекс QRS не змінений.

Лікування аритмій.

І. Лікування порушень збудливості.

Загальні заходи: кинути курити тютюн, не приймати каву та чай, великої
кількості алкоголю; лікарських засобів, які підвищують частоту серцевих
скорочень (кордафен, атропін, екстракт беладонни, еуфілін, нанахлазін і
ін); обмежити фізичну активність, яка призводить до екстрасистолії.

Калієва дієта і солі калію.

Хворим необхідно споживати з їжею до 5-7 г калію на добу (картопля,
печінка, горіхи, капуста, шипшина, рослинне масло, вівсяна і пшенична
крупи, агрус, чорнослив, чорна смородина, молоко, сир, телятина, лимони,
помаранчі, персики, сушений виноград).

Медикаментозне лікування аритмій.

Новий підхід до класифікації та призначення антиаритмічних препаратів
зроблений у Сицилії кардіологами світу (1990-1994), який базується на їх
дії на аритмогенні ефекти.

Класифікація антиаритмічних засобів.

Клас І. Підклас А:

Хінідин, хінідин-дурулес;

Кінелектин, кінітард;

Дизопірамід (ритмодан, ритмілен);

Прокаїнамід;

Новокаїнамід;

Калій (калію хлорид, панангін, аспаркам).

Механізм дії даних препаратів:

Блокують вхід натрію в клітину в період “овершут” і вихід калію із
клітини.

Подовжують реполяризацію і період рефрактерності.

Пригнічують надмірно активну спонтанну діастолічну деполяризацію.

Підклас В:

Мексилетин, мекситил.

Лідокаїн, ксикаїн.

Тримекаїн, піромекаїн.

Дана група антиаритмічних засобів блокує натрієві канали тільки при
досягненні певної високої ЧСС. Чим більша ЧСС, тим вираженіша ступінь
блокади натрієвих каналів, що сприяє:

Збільшенню проникності іонів калію в кардіоміоцити.

Пригніченню фази “0-деполяризації”.

Вкорочення реполяризації.

Підклас С:

1. Флекаїнід (індекаїнід, анкаїнід, лоркаїнід);

2. Пропафенон (ритмонорм).

Етацизин.

Дана група ААП блокує натрієві канали навіть при нормальному синусовому
ритмі: ефективні при будь-якій ЧСС. Сповільнює швидкість деполяризації і
швидкість проведення імпульсу по провідній системі серця.

Підклас Д:

Етмозин. Дія комбінована. Ефекти характерні для А, В, С підкласів.

Підклас Х – невизначений.

Аллапінін.

Аймалін (гілуриттал, неогілуриттал).

Пульс-норма.

Клас ІІ. Блокатори адренергічних рецепторів:

Пропранолол (обзидан, анаприлін).

Атенолол, метопролол, корданум, спесікор, коргард, сектраль.

Механізм дії полягає:

Ефекти І А і В підкласів;

Гальмують автоматизм синусового, атріовентрикулярного вузлів, пучка
Гіса.

Клас ІІІ.

Антиаритмічні засоби змішаної дії – аміодарон (кордарон).

Механізм дії – видовжують тривалість потенціалу дії.

Клас IV. Антагоністи кальцію.

Верапаміл (фіноптин, ізоптин, фалькард).

Ділтіазем (кардил).

Механізм дії: зменшують повільний вхід іонів кальцію в клітину у фазі
деполяризації та реполяризації).

Лікування ургентних аритмій.

“Сицилійський гамбіт” – 1.

Реципрокна (ортодромна) вузлова пароксизмальна тахікардія.

АТФ – 1% – 1-2 мл (10-20 мг) довенозно струменево, впродовж 5-10 хв.

новокаїнамід – 10% -10,0 мл, довенно (дом”язево) впродовж 5-10 хв.

аймалін (гілуритмал, неогілуритмал) – 2,5%-2,0 мл довенно, впродовж 5-10
хв.

дізопирамід (норпасе, ритмілен, ритмодан) – 100-150 мг довенно
струменево впродовж 3-5 хв.

дігоксин – 025%-2,0 мл довенозно струменево впродовж 5-10 хв.

електроімпульсна терапія (кардіоверсія).

черезстравохідна едектрокардіостимуляція.

“Сицилійський гамбіт” – 2.

Суправентрикулярна вузлова (ортодромна і антидромна) пароксизмальна
тахікардія з участю додаткових провідних шляхів (синдром WPW, CLC).

Лікування так, як при “Сицилійському гамбіті”-1 окрім:

Верапамілу – він пришвидшує імпульс по додаткових шляхах;

Дігоксину – може підвищити збудливість шлуночків;

Через стравохідної електрокардіостимуляції.

Препаратом вибору при даній аритмії є кордарон в дозі 150-300 мг
довенозно краплинно у 150-200 мл 0,9% розчину хлориду натрію.

“Сицилійський гамбіт” – 2а.

Пароксизм миготливої аритмії (ПМА).

Медикаментозна терапія даної аритмії залежить від її варіанту.

Гемодинамічний варіант (вторинний ПМА): дігоксин 0,025% розчин 2 мл
струменево довенно; лазикс – 4-6 мл струменево довенно.

Ідіопатичний варіант (первинний ПМА):

кордарон – 150-300 мг довенно, краплинно впродовж 30 хв.

пропафенон (ритмонорм) – добова доза 900 мг всередину (300 мг через 8
годин);

хінідин – початкова доза 0,4 г, в подальшому – за схемою – 0,2 г через
2,5 годин, в перший день добова доза повинна бути рівною 1,4 г; другий
день – 1,6 г/добу, третій – 2,2 г/добу, шостий – 2,4 г/добу. Якщо у
добовій дозі 2,4 г хінідин не ефективний, то його слід відмінити. Якщо ж
анти аритмічна дія настане раніше, то таку дозу слід вважати оптимальною
і її застосовують впродовж 7-10 років з подальшим переходом на
підтримуючу дозу – 0,2 г три рази на день.

Можна призначати хінідин пролонгованої дії по 200 мг – 4 рази на добу
впродовж 7 днів.

3. Ішемічний варіант – анаприлін 0,18-5,0 довенно краплинно. Верапаміл
0,25% 2-4 мл довенно краплинно. Нітрати.

“Сицилійський гамбіт” – 3.

Пароксизмальна шлуночкова тахікардія.

У разі серцевої астми (СА), набряку легень (НЛ), кардіогенного шоку
(КШ), гострої серцевої недостатності – електроімпульсна терапія розрядом
в 75-100 Дж.

У разі задовільного стану гемодинаміки – лідокаїн по наступній схемі:
Перший болюс 80-120 мг (2%-4-6 мл) довенозно струменево впродовж 3-4
хвилин, в подальшому (10хв поспіль) – довенозна крапельно в дозі 2
мг/хв, а після 10хв – повторний болюс (50% від першого) 40-60 мг до
венозно струменево. Потім до 24 поспіль до венозно крапельно по 2 мг/хв.
Для цього розчиняють 25 мл 2% розчину лідокаїну у 250 мл 5% розчину
глюкози і вводять до венозно крапельно із швидкістю 10 крапель за 1хв.
Через 24 години, після закінчення інфузії вводять 200 мг лідокаїну
дом’язово.

Згодом – по 200 мг дом’язово через 3 години впродовж 3-5 діб. Далі –
підбір антиаритмічних препаратів І-IV класів (краще кордарон).

Кордарон – 150-300 мг довенно струменево 30хв, в подальшому за схемою
200 мг 3 рази/день всередину 5-7 днів; 200 мг 2 рази в день впродовж 5-7
днів; 200 мг 1 раз на день 2-3 місяці і більше.

“Сицилійський гамбіт” – 4.

Фібриляція шлуночків.

Електроімпульсна терапія – розряд 300 Дж (7 хв), інтубація трахеї.

Апаратна вентиляція легень.

Лідокаїн 300 мг довенно. Анаприлін 0,1% – 5,0 мл довенно.

Магнію сульфат – 30% розчин 10-20 мл довенно струменево, через 15хв 100
мл 20% розчинити у 400 мл 0,9% NaCl і вводити довенно крапельно 20 хв.

Прогноз порушень ритму і провідності залежить від їх важкості,
правильності підібраного медикаментозного лікування, важкості перебігу
основного захворювання.

Профілактика аритмій полягає у своєчасній діагностиці та лікуванні
функціональних та органічних розладів серця.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020