Реферат

на тему:

“Поняття про рефлекторну

функцію нервової системи”

Вперше нервова система з’являється у кишковопорожнинних тварин (гідри,
медузи) і має просту будову. Зірчасті нейрони з численними відростками
утворюють сітку, більш або менш рівномірно розташовану по всьому тілу. У
червів і членистоногих нервові клітини зібрані в скупчення — вузли, які
більш розвинені в передніх члениках тіла і відіграють роль головного
мозку.

У всіх хребетних тварин і у людини нервова система трубчастого типу. В
ході еволюції хребетних тварин будова і функції нервової системи значно
ускладнюються і досягають високого розвитку.

Значення нервової системи дуже велике і полягає в тому, що вона поєднує,
узгоджує і регулює діяльність органів і систем, обумовлює оптимум
функціонування. Нервова система забезпечує зв’язок: організму з
навколишнім середовищем, а також діяльність людини не тільки як
біологічної, але й соціальної істоти. Неоціненне значення в формуванні
соціальної суті людини відіграв розвиток мови, пам’яті, мислення та
інших видів психічної діяльності.

Структурною одиницею нервової системи є нервова клітина з п відростками
— нейрон. Уся нервова система являє собою сукупність нейронів, які
контактують один з одним за допомогою спеціальних апаратів – синапсів.
За структурою і функціями розрізняють три типи нейронів: рецепторні, або
чутливі (по них збудження передається із периферії до нервової системи);
вставні, або проміжні, які передають імпульси всередині нервової
системи, і ефекторні, або рухові, нейрони, по яких імпульс направляється
до робочих органів — ефекторів (м’язів, залоз тощо).

У нервовій системі виділяють центральну частину — головний і спинний
мозок і периферичну, яка представлена 12-ма парами черепномозкових і 31
парою спинномозкових нервів (периферична нервова система). На розрізах
мозку видно, що він складається із сірої і білої речовин. Сіра речовина
утворюється скупченням нервових клітин (з початковими відділами їхніх
відростків), а біла речовина — це скупчення нервових волокон.

У головному мозку, у різних його відділах, сіра і біла речовина
розташована по-різному. В півкулях мозку і мозочку сіра речовина
розташована на периферії, утворюючи зовні суцільний шар, який називають
корою. Під корою міститься біла речовина, а в ній окремі скупчення сірої
речовини — ядра. В інших відділах головного мозку біла речовина
розташовується зовні, а сіра речовина у вигляді ядер — всередині. В
спинному мозку біла речовина лежить по периферії, а сіра — в центрі і
також утворює ядра. Ядра сірої речовини виконують роль центрів головного
і спинного мозку, які регулюють діяльність органів (центр
слиновиділення, центр ковтання, центр дихання тощо).

Пучки нервових волокон (нерви) білої речовини зв’язують одні відділи
головного і спинного мозку з іншими і виконують провідникову функцію —
по них передаються нервові імпульси. Головний і спинний мозок мають
густу сітку кровоносних судин. Речовина мозку потребує постійного
надходження кисню і поживних речовин. Порушення мозкового кровообігу
може бути причиною різних патологічних станів (паралічів, втрати
чутливості, розладу мови тощо).

Нерви, які відходять від головного і спинного мозку, дають гілки до всіх
органів нашого тіла, або, як кажуть, іннервують всі органи. В органах є
кінцеві нервові апарати — рецептори (чутливі, або аферентні, нервові
закінчення) і ефектори (рухові, або еферентні, нервові закінчення, які
викликають збудження робочого органа).

За допомогою нервів і їхніх розгалужень здійснюється зв’язок центральної
нервової системи з органами, і усі системи органів поєднуються в єдине
ціле (цілісність організму).

Нерви залежно від складу їхніх волокон поділяються на чутливі, рухові і
змішані. Чутливі нерви містять доцентрові волокна, рухові — відцентрові
волокна, а змішані — обидва види нервових волокон. Багато нервів і їхніх
розгалужень на периферії, крім нервових волокон, мають нервові вузли
(ганглії). Вони складаються із нейронів, відростки яких входять до
складу нервів, і їхніх розгалужень (нервові сплетення).

Уся нервова система (центральна і периферична) поділяється функціонально
на соматичну і автономну, або вегетативну. Соматична охоплює ті відділи
центральної і периферичної нервової системи, які іннервують скелетні
м’язи і органи чуття. До автономної нервової системи відносять відділи
головного мозку і нерви з їхніми розгалуженнями, які іннервують
переважно внутрішні органи: серце, судини, залози внутрішньої секреції
та ін. Автономна нервова система, в свою чергу, поділяється на
симпатичну і парасимпатичну.

Похожие записи