РЕФЕРАТ

на тему:

Поняття про переломи. Ознаки перелому

Переломи кісток виникають під час різних рухів, ударів, падінь з
висоти. Схильність людей до переломів залежить від їхнього віку. Так, у
дітей та молодих людей переломи виникають значно рідше, ніж у літніх
людей. Це пояснюється тим, що у молодих людей вміст органічних речовин
у кістках переважає вміст мінеральних, а у людей похилого віку –
навпаки.

Переломи без зміщення – це перелом, під час яких не виникає зміщення
відламків кісток один відносно одного.

Тріщини – це переломи, в результаті яких порушується яка-небудь частина
поперечника кістки. Найчастіше виникає поздовжня тріщина.

Переломи зі зміщенням – це переломи, коли зміщуються поверхні відламків.

Переломи одиничні – це переломи, внаслідок яких утворюються тільки два
відламки.

Переломи множинні – це переломи з утворенням трьох або більше відламків
чи осколків кісток.

Переломи закриті – це переломи, під час яких не розривається шкірний
покрив.

Переломи відкриті – це переломи, під час яких у місці травми утворюється
рана. Такий перелом завжди супроводжується кровотечею.

За формою переломи бувають поперечні, косі, спіральні поздовжні.

До основних ознак перелому належать: біль, набряк тканин ,ненормальна
рухомість кісток у місці травми, порушення функцій кінцівок. При
відкритих перелома з рани можуть виглядати частини зламаної кістки. При
переломах кісток кінцівок відбувається їх вкорочення та викривлення.
Пошкодження ребер часом утруднює дихання.

Переломи кісток таза та хребта часто спричиняють розлади сечовиділення і
порушення функцій нижніх кінцівок. Переломи кісток черепа
супроводжуються кровотечею з вух. Під час тяжких переломів нерідко
настає шоковий стан, особливо у випадках відкритих переломів, що
супроводжуються артеріальною кровотечею.

Переломи не завжди легко розпізнати, тому в сумнівних випадках допомогу
слід подавати як при переломах, з мето. Уникнення можливих ускладнень.

Під час подання допомоги використовують прийоми, спрямовані на
забезпечення життя, а потім наклада.ть повязки і проводять
іммобілізацію.

Транспортна іммобілізація – заходи щодо забезпечення нерухомості кісток
у місці перелому. Здійснюється накладанням відповідних шин, виготовлених
з табельних чи підручних матеріалів, фіксацією двох розміщених поряд
суглобів тощо. Такі заходи зменшують біль, що попереджає розвиток шоку.

Промисловість випускає кілька таблетних шин:

драбинчаста шина Крамера – виготовляється з гнучких металевих дротів і
використовується для іммобілізації верхніх кінцівок;

сітчаста металева шина – застосовується для іммобілізації верхніх
кінцівок, під час переломів у ділянці гомілкового суглоба, їй легко
надати необхідну форму;

фанерна шина – виготовляється різної довжини, не піддається моделюванню,
у випадку використання обгортається ватно-марлевими серветками;

транспортна шина Дитеріхса – виготовляється з деревини; складається з
двох розсувних планок різної довжини, рухомої підошви і палички-закрутки
для витягування кінцівок. Використовується для іммобілізації нижніх
кінцівок.

Подання першої медичної допомоги при переломах.

Способи та черговість застосування окремих прийомів подання допомоги
визначається тяжкістю та місцем перелому, наявністю кровотеч, супутніх
ушкоджень, загальним станом організму. Накладання шини потрібно
проводити безпосередньо на місці травмування, виявляти обережність, щоб
не допустити зміщення відламків. Вправляти відламки кісток категорично
забороняється, оскільки це може, наприклад, закритий перелом перетворити
на відкритий, збільшити біль і створити умови для розвитку шоку.

Під час іммобілізації кінцівок пошкодженій частині тіла намага.ться
надати шинами чи підручними засобами, якщо це можливо, найбільш
природного положення. Якщо ж ні, то зайві маніпуляції забороняються.
Також не дозволяється формувати та моделювати шини безпосередньо на
потерпілому.

За наявності рани в місці перелому, обережно розрізають одяг, обробляють
рану та накладають асептичну пов’язку. Стежать за тим, щоб повязка не
давила на місце перелому. Потім накладають шину. Вразі відсутності рани
шину накладають поверх одягу.

Переломи кісток черепу поділяються на переломи зводу та основи черепу.
Особливу небезпеку становлять відкриті переломи, які можуть
супроводжуватися витіканням мозкової речовини, і, що вкрай небезпечно ,
інфікуванням мозку. Допомога у такому випадку полягає у створенні
повного спокою потерпілого. Хворого кладуть горизонтально. Іммобілізацію
проводять підкладання ватно-марлеаого кільця чи кільця створеного з
одягу. Задопомогою пращоподібної повязки, яку проводять під підпоряддям,
голову фіксують до нош чи широкої дошки. Якщо травмовано потиличну
частину, то потерпілого вкладають обличчям до низу, так само підкладають
ватно-марлеве кільце. Припускається транспортування хворого на боці. У
потерпілих часто спостерігається блювання, тому необхідний нагляд для
попередження асфіксії.

У разі переломів щелеп використовують звичайну пращеподібну повязку.
Перед цим потрібно звільнити рот від крові та зламаних зубів. Голову
повертають на бік для попередження западання язика і затікання крові у
гортань.

Часто виникають переломи перенісся, що супроводжуються болем,
деформацією перенісся, сильною кровотечею з носа. Допомога полягає у
накладанні холодного компресу для зупинки чи зменшення кровотечі,
пращоподібної повязки та доставці потерпілого до лікарні.

Якщо є переломи хребта у шийному відділі, хворого кладуть спиною на
рівну тверду поверхню. Транспортування ьбез спеціальних заходів не
рекомендується.

Переломи ключиці виникають під час ударів безпосередньо по ключиці, а
також при падіння на відведену в сторону руку. Ощупування на місці
перелому відзначаються надмірна рухливість кісток та хруст. Рухи рукою
при цьому неможливі. Транспортна іммобілізація може бути досягнута за
допомогою ватно-марлевих кілець, чи кілеці створених з одягу, які
надягають на ділянку плечових суглобів. Кільці стягують зв’язують їх між
собою бинтом або гумовою трубкою. Ватно-марлеві кільця повинні бути
доволі товстими, неменше 5 см в діаметрі , що забезпечує рівномірний
тиск на плечі. Внутрішній діаметир кільця роблять на 2-3 см більгим, ніж
обєм плечового суглоба.

Для тимчасової фіксації переломів ключиці можна також скористатися
замість ватно-марлевих кілець вісімкоподібною косинковою пов’язкою. В
цьому випадку в сидячому положення суглоби розводять назад і фіксують
косинку. Під косинкою між лопатками підкладають подушечку, що сприяє ще
більшому розведенню кісток плечових суглобів і розтягненню відламків
ключиць. Після такої іммобілізації руки також слід пів’язати на косинці.
Часто у разі переломів ключиці використовують пов’язку Дезо. Плече при
цьому відводять в бік, а в пахвинну ямку підкладають міцний валик і під
прямим кутом згинають ліктьовий суглобю у такому положенню руку
прибинтовують до тулуба. Під час подання допомоги слід пімятати, що під
ключицею проходять магістральні кровоносні судини, тому всі маніпуляції
треба робити обережно, щоб відламки кісток їх не пошкодили.

Перелом ключової кістки може спостерігатися у різних її відділах. У разі
перелому у середній частині деформація більш виражена, і кінцівка сильно
вкорочується. Плече у місці перелому потовщується, спроби руху кінцівкою
спричиняють сильний біль.

Для іммобілізації необхідно фіксувати три суглоби: плечовий, ліктьовий і
зап’ястка. Зручно скористатися шиною Крамера, якій надають необхідної
форми. Після підготовки шин плече трохи відводять в бік, у пахвинну ямку
підкладають ватно-марлевий валик, на шину кладуть підстилку і
закріплюють її бинтом. Руку згинають під прямим кутом у ліктьовому
суглобі, кладуть на шину і прибинтовують, починаючи від кисті. Шина
повинна бути міцно зафіксована на плечовому суглобі. Тури бинта в цій
ділянці розташовуються вісімкоподібно, проходять через пахвинну ямку
непошкодженого боку. Верхній кінеці шини також фіксується на здоровій
стороні таким чином, щоб він не сповзав на шию та потилиця. Це
досягається перкиданням турів бинта через надпляччя з переду з
обов’язковим проведенням їх навколо тулуба.

З підручних засобів можна використати шматки твердого картону, дошки,
лозини тощо. Якщо підручних засобів немає, травмовану кінцівку слід
підвісити на косинці і прибинтувати до тулуба. В пахвинну ямку
підкладають ватно-марлевий валик. І косинку, і валик можна зробити з
одягу.

Передпліччя складається з двох кісток – ліктьової та променевої. Тому
переломи можутьбути як ізольовані (одиничні) , так і відразу обох кісток
– подвійні (множинні) на однаковому чи різних рівнях. Найбільш типовими
є переломи променевої кістки в ділянці запясткоаого суглоба. Подаючи
допомогу, фіксують ліктьовий та зап’ястковий суглоби. При цьому лікоть
пошкодженої руки необхідно зігнути під прямим кутом, а передпліччя
повернути долонею до тулуба. Шину Крамера роблять у формі жолоба і
згинають під прямим кутом. На неї кладуть травмовану кінцівку, під
долоню підкладають товстий валик у вигляді кулі і перебинтовують,
починаючи з кінчиків пальців і до верхньої третини плеча. Руку
підвішують на косинку. Якщо немає табельної шини Крамера ,
використовують товстий картон. Перед формуванням його намочують у воді,
потім згинають за формою кінцівки і перебинтовують.

Якщо переломи у ділянці кісток кисті, то в долоню вкладають жмут вати і
забинтовують. У разі пошкодження однієї чи кількох фаланг на одному чи
кількох пальцях доцільно використати шини, зроблені з металевого дроту.
Для цього можна взяти будь-який алюмінієвий, мідний чи сталевий дріт з
невеликим перерізом, вигнути його відповіднно до форми пальців і
обгорнути бинтом. Вигин треба зробити такий, щоб пальці,прибинтовані до
дроту, зайняли напівзігнуте положення. Потім покласти на імпровізовану
шину пальці і обережно прибінтувати кожний окремо.

Переломи ребер – дуже небезпечне явище. Для таких травм характерні
різкий біль, що посилюється під час вдиху, кашель, зміни нормального
положення тіла. Оскільки прикріплені до ребер м’язи відповідають за
дихання, такі переломи можуть бути причиною дихальної недостатності, а
відламки реберних кісток можуть пошкодити стінки плевральної порожнини,
що спричинить крововилив, або травмувати легені, що спричинить
пневмоторак. Перша допомогоа полягає в накладанні на грудну клітку тугої
спіралеподібної повязки в момент видиху. Якщо немає бинта, можна
використати рушники, порізаний на стрічки одяг тощо. Найбезпечніше
транспортування потерпілого у сидячому чи напівсидячому положенні.

Переломи хребта в грудному або поперековому відділі не можуть бути
іммобілізовані, тому постраждалого вкладають животом до низу на рівний
твердий щит. Якщо вкрай необхідне транспортування, твердий щит або
широку дошку кладуть на ноші.

Переломи тазових кісток можуть виникнути під час сильного задавлювання,
наїзду транспортних засобів, падіння. При цьому травмуються внутрішні
органи – сечовий міхур, кишечник, статеві органи, нирки тощо. Головними
ознаками є біль в місці перелому, неможливість встати на ноги
надавлювання на лобкову кістку і крила таза викликають хрустіння.

Під час подання допомоги треба несильно стягнути таз на рівні крил
бинтом, рушником або гумовим джгутом для запобігання подальшого
росходження кісток та їх відламків, а також травмування внутрішніх
органів гострими осколками. Потерпілого слід покласти на твердий щит
спиною ноги трохи розвести і під коліно підкласти валик з одягу чи
подушки так, щоб підняти їх, на висоту 25-30 см. Транспортування
проводиться так само,як і під час переломів хребта. В цьому випадку
доцільне зв’язування нижніх відділів стегна і обох гомілкових суглобів.
Під колінний валикт прив’язують до нош.

Переломи стегнової кістки дуже тяжкі, оскільки це найбільша кістка в
людському організмі. Вона оточена великим масивом м’язів, тут проходять
нервові стовбури і магістральні кровоносні судини. Їх пошкодження
спричинює сильні кровотечі і крововиливи, розтрощення м’яких тканин,а
сильний біль шоковий стан.

У цьому разі потрібні заходи для знеболювання та надання нерухомості
нижнім кінцівкам. Правильна іммобілізація перешкодить здавлюванню
кровоносних судин, нервів, поліпшить кровообіг. Для іммобілізації
найкращою є шина Дитеріхса. Якщо її немає, таку шину імпровізують. Для
цього беруть дві дошки: одну від п’ятки до паху, а другу-від п’ятки до
пахвинної ямки. Обидві „шини” надійно прив’язують за допомогою будь-яких
засобів до травмованої ноги та тулуба. У ділянці кісточки, колінного
суглоба та пахвинної ямки підкладають м’які валики з вати.

Переломи гомілки також спричиняють сильний біль, при якому деформація
гомілки, потовщення в місці перелрому. Спостурігається патологічна
рухомість і хрустіння в місці травми. Під час подання допомоги
забезпечують нерухомість колінного та гомілкового суглобів. Для цього
шини накладають від стопи до верхньої третини стегнаю стопа має бути
зігнута під прямим кутом.

Коли пошкоджена кістка стопи та травмовано гомілковий суглоб,
використовують драбинчасту чи сітчасту шину або підручні засоби. Шину
згинають таким чмном, щоб її можна було накласти на підошву стопи, а
задню поверхню гомілки прикріпити до верхньої третини шини. Для п’ятки
роблять заглиблення і підкладають вату. Шину прикріплюють до кінцівки,
починаючи вісімкоподібними турами бинта через нижню третину гомілки і
стопу, а закінчують спіралеподібно на верхній третині гомілки. Стопа
повинна бути зафіксована під прямим кумом.

У разі іммобілізації фанерними рейками чи ціпками їх прикладають від
аерхньої частини гомілки до підошви стопи по боках: одну – з
внутрішнього, другу – з зовнішнього, і прибинтовують до кінцівкию

У випадках, коли потерпілийь має кілька переломів, у першу чергу
зупиняють кровотечу, дають знеболюючий засіб, потім обробляють
найнебезпечніші відкритиі переломи, а вже потім – закриті.

Похожие записи