Реферат на тему:

Поліомієліт. Народні методи лікування

Поліомієліт — гостре вірусне захворювання, що характеризується ураженням
нервової системи за типом в’ялого периферичного паралічу.

Збудник хвороби — поліовірус. Джерелом інфекції є хвора людина та
вірусоносій. Основним шляхом передачі інфекції є фекально-оральний.
Хворіють головним чином діти.

Передусім вірус потрапляє у ротову порожнину, звідти — у шлунок та
кишечник, а потім з кров’ю — в нервову систему. Зрідка вірус потрапляє у
носоглотку з краплями слини хворого під час розмови, кашлю, чхання.
Інкубаційний період в середньому триває 5 — 14 діб. У перебігу хвороби
розрізняють 4 стадії.

У препаралітичну стадію з перших днів захворювання на тлі підвищення
температури тіла до 38 — 39 °С виникають катаральні зміни у верхніх
дихальних шляхах (назофарингіт, риніт). Можуть бути шлунково-кишкові
розлади (пронос, запор). З’являються головний біль, блювання, в’ялість,
пітливість, сонливість або безсоння. Іноді — марення, тремтіння, судоми
(особливо у грудних дітей). Спостерігаються симптоми, що свідчать про
подразнення корінців спинного мозку та мозкових оболонок: болючість під
час згинання голови та спини, натисканні на хребет, біль у кінцівках,
болючість шкіри при доторканні. Препаралітична стадія звичайно триває 2
— 5 діб. У паралітичну стадію температура тіла знижується до норми і
услід за цим рантово з’являються парез та параліч. Парез — частковий
параліч, зменшення м’язової сили, зумовлене порушенням іннервації
м’язів. Параліч — повна відсутність рухів внаслідок порушення іннервації
відповідних м’язів. Тонус м’язів знижується до атонії. Активні рухи
різко обмежені або неможливі. Найчастіше уражаються м’язи нижніх
кінцівок, рідко — м’язи тулуба, шиї, черевного пресу, а також блукаючий,
язикоглотковий, під’язиковий нерви. Параліч цих нервів супроводжується
явищами розладу ковтання та дихання. Паралітична стадія (мал. 1) триває
від кількох тижнів до місяця й більше.

Одночасно уражаються оболонки мозку.

Відновний період (регресування паралічу) починається після ліквідації
симптомів загальної інтоксикації та зменшення больового синдрому. У цю
стадію відновлюються рухи окремих груп м’язів. Процес починається вже
через кілька діб після виникнення паралічу. Процес іноді триває
місяцями, навіть роками, після чого можуть лишитися частковий параліч,
атрофія м’язів, утворюються контрактури (стійке обмеження рухомості
суглоба).

У резидуальну (залишкову) стадію на перший план виступають стійкий
параліч

певних м’язових груп, контрактури та різноманітні деформації кінцівок
тощо.

Найнебезпечнішим проявом трофічних розладів є затримка в розвитку різних
частин скелета у період росту (зокрема, нижньої кінцівки).

Проте може спостерігатися й непаралітична форма поліомієліту.
Захворювання швидко закінчується повним одуженням, параліч не виникає.

У гострий період хворі повинні бути в інфекційному стаціонарі протягом
1,5 — 2 міс незалежно від клінічної форми та тяжкості хвороби.

Дитині забезпечити повний фізичний та душевний спокій. Хворий повинен
лежати зручно. Постільний режим триває в середньому 2 — 3 тиж.

Специфічних методів лікування поліомієліту не існує. Тому з перших днів
захворювання треба намагатися підвищити опірність організму хворого. З
цією метою вводять гамма-глобулін не менше 2 — 3 разів.

Мал. 1. Поліомієліт. Параліч обох ніг та парез лівої руки

Відчутну роль мають природні методи лікування.

Противірусну активність щодо збудника поліомієліту виявляє настоянка
трави омели білої, що росте на шовковиці. Настоюють у співвідношенні 1:5
на 40 % спирті етиловому 2 тиж. Призначають по 20 — 30 крапель на ложці
води тричі на добу. Дітям молодшого віку готують відвар: 1 десертну
ложку трави залити 200 мл води, витримати на водяній бані 30 хв,
процідити гарячим. Приймати по 1 чайній—1 столовій ложці 3 рази на день.

Настоянка кореня ехінацеї пурпурової проявляє противірусну активність,
підвищує захисні сили організму, є сильним протизапальним засобом.
Настоянку свіжого кореня (аптечний препарат) приймають по 1 краплі на
рік життя дитини через 2 год з водою. Дітям старшого віку дають по 20
крапель 3 — 4 рази на день.

У гострий період хвороби застосовують детоксикаційну терапію. У легких
випадках можна обмежитися призначенням достатньої кількості рідини
всередину.

Для поліпшення мікроциркуляції хворим з проявами інфекційного токсикозу
призначають таку суміш:

Трава барвінку малого — 30 г

Трава буркуну лікарського — 20 г

Квітки лаванди колоскової — 20 г

Листки рути запашної — 20 г

Трава хвощу польового — 30 г

Трава астрагалу шерстистоквіткового — 30 г

Столову ложку суміші залити 300 мл окропу, настояти 4 год в теплому
місці, процідити. Приймати по 30 — 70 мл 3 рази на день перед їдою.

Для зменшення набряку мозку та мозкових оболонок використовують квітки
та плоди гіркокаштана звичайного. Найефективніша його настоянка. 50 г
квіток або шкурок плодів залити 500 мл 50 % спирту етилового, настояти 2
тиж. Приймати по 20 — 40 крапель з водою 3 — 4 рази на день протягом 3—4
тиж. Використовують також сік свіжих квіток — по 25 — 30 крапель на
ложці води 2 — 3 рази на день. Дітям віком до 5 років дозу зменшують.

Для відтягання крові від мозку рекомендують розтирати ноги, накладати
збуджувальні компреси на живіт та робити обгортання литок температури 20
—22 °С.

У перші дні хвороби спостерігається біль у хребті та кінцівках, який
змушує хворого набувати неправильного положення, що згодом може
призвести до викривлення хребта, малорухомості суглобів. Для запобігання
цьому треба стежити за положенням дитини в ліжку. Постіль має бути
рівною й твердою, для чого під матрац кладуть дерев’яний щит.
Простирадла ретельно розправляють. Аби ноги зберігали правильне
положення, по обидва боки під стегна та гомілки покласти мішки з піском,
а під коліна — валики з вати. Щоб не відвисали стопи, у ножному кінці
ліжка треба покласти поперечну дошку із свіжої деревини осики, бодай
дитина спиралася на неї стопами, зігнутими під прямим кутом. Маленьким
дітям ноги вкладають у гіпсові шини. У разі паралічу м’язів тулуба
дитину треба укласти в «гіпсове ліжко». Якщо відвисають руки у плечових
суглобах, під пахви кладуть ватні валики.

Сильний біль, якого зазнають хворі на початку хвороби, полегшується
гарячими обгортаннями. Бавовняну тканину намочити у гарячій воді, добре
віджати, накласти на кінцівки. Зверху накрити вовняною тканиною.

Біль зменшується також після ванн (температура води 38 —39 °С).

Дуже важливо стежити за регулярністю випорожнень. При запорі треба
ставити клізми.

У разі затримки сечі дітям, що старші за 7 років, дають відвар трави
дроку красильного: 1 столову ложку залити 300 мл води, уварити на малому
вогні до 1/2 від початкового об’єму, процідити. Пити по 1 столовій ложці
через 2 год доти, доки не збільшиться діурез. Приймати відвар через
день.

Дітям молодшого віку дають до 1 г товченого насіння подорожника великого
за 2 прийоми (запивати відваром листків подорожника великого). Можна
використовувати настій трави хвощу польового або крайових пелюсток
волошки синьої. Відновну терапію починають на 3 —4-му тижні хвороби. Для
втирання при паралічі використовують такі засоби:

1) лаврову олію (30 г дрібно порізаного лаврового листя залити 200 г
лляної або соняшникової олії, настояти у теплому місці протягом 7 діб.
Процідити, віджати;

2) спиртову настоянку квіткових кошиків арніки гірської (1:10) на 70%
спирті етиловому або нагідок лікарських (1:5) на 40 % спирті етиловому.
Перед втиранням настоянку змішати з водою (1:1).

Щоденно обтирати все тіло водою температури 22 — 27 °С.

0

??????]?тканину завширшки 8 — 10 см скласти у 4-6 разів. Накладати на
хребет від потилиці до сідниці. Зверху накрити сухою вовняною тканиною
та закріпити еластичними бинтами навколо грудей та живота.

Накладати збуджувальні часткові обгортання паралізованих кінцівок вдень
і вночі з води температури 25 —27 °С.

Масаж та лікувальна гімнастика, якщо їх робити по кілька разів на день,
але без напруження, сприяють зменшенню паралічів та атрофії м’язів,
запобігають деформації суглобів. Щойно зменшиться біль, починають
пасивну і активну гімнастику для відновлення кровопостачання м’язів. Що
раніше починають активні рухи, то більшою мірою відновлюються уражені
м’язи. Активні рухи значно легше робити у воді, тому заняття лікувальною
фізкультурою рекомендують проводити у ванні або у басейні.

У стадії відновлення призначають 0,05 % розчин прозерину, галантамін,
секуренін, стрихніну нітрат, тіамін, рибофлавін, глутамінову кислоту.

Прискорює процеси відновлення у периферичній нервовій системі, поліпшує
проведення імпульсів у нервово-м’язових синапсах (сполучення нервових
клітин) насіння головатеня звичайного, що містить малотоксичний алкалоїд
ехінопсин, який за дією подібний до стрихніну. Використовують настоянку
(1 г насіння на 100 мл 40 % спирту етилового). Приймати по 10 — 20
крапель 3 рази на день. Замість спиртової настоянки дітям молодшого віку
готують відвар насіння: 1 чайну ложку залити 200 мл води, кип’ятити 10
хв на малому вогні, настояти 20 хв. Приймати по 1 столовій ложці 3 — 4
рази на день.

З цією самою метою призначають також таку суміш: Насіння головатеня
звичайного — 30 г Трава підмаренника справжнього — 20 г Листки
подорожника великого — 40 г Трава кропиви дводомної — 50 г

Столову ложку суміші залити 200 мл води, довести до кипіння, кип’ятити 5
хв на малому вогні, настояти 4 год. Приймати по 30— 100 мл 3 рази на
день за 30 хв перед їдою. Доза залежить від віку та стану дитини.

З народних методів лікування поліомієліту рекомендують відвар та сироп
шипшини коричної в усіх стадіях захворювання, а у гострий період
використовують препарати чистотілу звичайного. Сік чистотілу п’ють з
молоком, починаючи з 1 краплі. Щоденно дозу збільшують на 1 краплю до
10, після чого поступово знижують до 1 краплі. Якщо немає соку,
використовують його настій. Столову ложку трави залити 300 мл окропу,
настояти 1 год, процідити. Пити теплим по 1 чайній —1 десертній ложці 3
рази на день.

При хворобах хребта корисно пити свіжий сік кульбаби лікарської з соком
моркви та листків ріпи.

В народній медицині при поліомієліті рекомендують також настій
кореневища аїру тростинового: 1 чайну ложку порошку залити 200 мл
окропу, настояти 30 хв, процідити. Приймати по 1 столовій ложці 3 — 4
рази на день перед їдою.

У деяких районах Сумської та Київської областей використовували
препарати мухоморів. У закритому посуді ставили їх у тепле місце. Через
деякий час вони пускали сік. Це і був «мухоморний спирт», яким натирали
уражені кінцівки.

На Черкащині молоді мухомори клали у горщик, закривали кришкою,
заліплювали тістом і ставили на кілька годин у піч, витоплену грабом чи
буком. Настій з мухоморів застосовували при паралічі ніг (рекомендували
протягом 1—2 тиж натирати ноги).

У разі втрати чутливості кінцівок призначають ванни з відвару трави
буркуну лікарського, чебрецю звичайного та перстачу сріблястого. 100 г
суміші залити 2 л води, кип’ятити 20 хв на малому вогні, настояти 30 хв,
процідити та додати до води у ванні. Температура води — 36 —38 °С.
Приймати перед сном.

Дитина потребує постійного нагляду, позаяк висока ймовірність раптового
погіршення загального стану. Страх та нервове збудження можуть
спричинити перевтому дихальних м’язів і розвиток дихальної
недостатності. Ознаками порушення функцій дихальних м’язів є прискорене
дихання, часті паузи під час розмови, нездатність дихати на повні груди.
В такому разі відновити самостійне дихання можна легким натисканням
руками на м’язи черевної стінки або помірним стисненням руками грудної
клітки. Верхню частину тулуба слід трохи підняти.

Перш ніж відмінити постільний режим, застосовують корсети, ортопедичне
взуття, шини (без них дитину з паралічем або парезом ніг небезпечно
ставити на ноги, бо може бути їх викривлення). При паралічі м’язів спини
та живота для запобігання деформації хребта не можна садити дитину без
корсета.

Треба щадити психіку дитини, вселяти віру в те, що вона одужає, не
хвилювати, займати посильною працею (малювання, вишивання).

Призначають повноцінне харчування з достатнім вмістом вітамінів.
Корисний риб’ячий жир.

Слід пам’ятати, що паралізовані кінцівки дуже мерзнуть, тому треба
подбати про теплий одяг та взуття.

Після поліомієліту виробляється стійкий імунітет.

Для профілактики поліомієліту проводять щеплення дітей з 3 міс та
підлітків живою ослабленою вакциною Сейбіна. Під впливом вакцини
формується в короткий строк стійкий імунітет.

Важливо суворо дотримувати правил особистої гігієни, ретельно мити
фрукти та овочі, а перед тим, як дати дитині, обливати окропом. Не пити
сиру воду, обов’язково кип’ятити молоко.

Наполегливо боротися з мухами. Для дезінфекції використовувати розчини
хлорного вапна, формаліну, перекису водню, в яких вірус швидко гине.

Під час епідемії треба уважно спостерігати за дітьми, що хворі на гостру
респіраторну вірусну інфекцію, та із захворюваннями кишечнику
нез’ясованого походження для своєчасного виявлення поліомієліту.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. — 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. — 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. — 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.

Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.

Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. — 425 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. — 180 с.

Похожие записи