Реферат на тему:

Пневмонія. Народні методи лікування

Пневмонія — запальний процес у тканинах легенів.

Виникає як самостійна хвороба або як ускладнення інших недуг. Запалення
легенів може бути гострим або хронічним, причому запальний процес
охоплює більшу або меншу частину легенів.

Розрізняють вогнищеве та крупозне запалення легенів.

На крупозне запалення хворіють звичайно діти шкільного віку. Рідко
захворювання буває у віці 1—3 роки і як виняток — на 1-му році життя.
Майже завжди крупозну пневмонію супроводжує сухий плеврит.

Запалення уражає переважно нижню частину легені, може поширитися на
верхню, а іноді охоплює й другу легеню. Першими ознаками початкової
стадії крупозного запалення легенів є раптовий озноб з підвищенням
температури тіла до 39 — 40 °С. Через кілька годин з’являється біль в
ураженій легені. Під час глибокого дихання біль посилюється, оскільки
кожен рух легень супроводжується подразненням плеври. Кашель досить
частий, виділяється харкотиння, яке згодом стає слизисто-гнійним, а під
кінець хвороби зникає. У хворих з’являються головний біль, слабкість,
спрага. Апетиту немає, язик обкладений, обличчя хворого набуває
синюшного кольору, стає одутлуватим. Нерідко бувають блювання, носові
кровотечі, іноді дитина марить.

Хворому важко лежати на хворому боку через сильний біль, але й у
положенні на здоровому боку утруднюється дихання.

При вогнищевому запаленні легенів уражаються окремі їх частки. Вогнищеву
пневмонію називають також бронхопневмонією, оскільки вона часто є
ускладненням гострого бронхіту. Запальний процес з дрібних бронхів
переходить на легеневі альвеоли.

У хворих на рахіт дітей передумовою для розвитку пневмонії є деформація
грудної клітки, що зумовлює зниження вентиляції легенів, млявий перебіг
недуги.

Пневмонія може виникнути у разі потрапляння в дихальні шляхи сторонніх
тіл (слизу, води, їжі, блювотних мас тощо), тому цей різновид пневмонії
називають ще аспіраційною.

Простуда сприяє розвитку вогнищевої пневмонії.

Захворювання починається нездужанням, з’являються нежить, кашель.
Температура тіла підвищується повільно — протягом кількох діб, іноді
досягає 39—40 °С. Харкотиння частіше буває слизисто-гнійним,
зеленуватого кольору. Під час кашлю та вдиху з’являється біль у грудній
клітці.

У разі зливної вогнищевої пневмонії стан дитини погіршується.
Долучається задишка, прискорюється та слабне пульс. Спостерігаються
втрата апетиту, головний біль, загальна слабкість, порушується сон.
Хвороба триває 2—4 тиж. Стан дитини поліпшується поступово,
супроводжуючись повільним зниженням температури тіла.

Клініка пневмонії у новонароджених своєрідна. Спочатку з’являються
в’ялість, зригування, блювання. Дитина відмовляється від груді,
знижується маса тіла, шкіра бліда. Періодично носогубний трикутник стає
синюшним. Кашлю може не бути. Температура тіла нерідко лишається
нормальною. З розвитком хвороби посилюються задишка, синюшність,
знижується серцева діяльність. Частим (а іноді й єдиним) симптомом
пневмонії є виділення пінястого слизу з рота та носа.

Хронічна пневмонія розвивається поступово після багатьох повторних
захворювань на пневмонію у дітей, що живуть у несприятливих умовах,
недостатньо харчуються, а також після грипу, кору, коклюшу тощо.
Вирішальну роль у формуванні хронічної пневмонії грає порушення
дренажної функції бронхів.

У дитини спостерігаються кашель з виділенням харкотиння (особливо в
ранкові години), задишка під час фізичного навантаження, стомлюваність,
пітливість.

Частими ускладненнями пневмонії є ексудативний плеврит, абсцес легенів.
Гостра пневмонія може супроводжуватися запаленням нирок.

У домашніх умовах лікування дітей, хворих на гостру пневмонію, можливе
лише у разі неускладнених форм її.

Протягом усього періоду високої температури тіла за наявності симптомів
інтоксикації дотримують постільного або напівпостільного режиму. У ліжку
трохи піднімають головний кінець.

У гострий період хвороби температура повітря в приміщенні не повинна
перевищувати 16 °С (висока температура повітря збільшує гіпертермію у
дитини). З поліпшенням стану дитини температуру повітря слід поступово
підвищувати на 1°С кожні 2 доби (до 22 °С).

При запаленні легень значно знижений апетит. Діти грудного віку,
особливо якщо в них ще й нежить, не можуть ссати грудь, їх краще
годувати з ложечки. Якщо під час їди дитина кашляє, то їжу не треба
давати до припинення кашлю, щоб разом із повітрям не вдихнула їжу.
Годувати дітей слід невеликими порціями.

При пневмонії з токсичними проявами на 1 — 2 доби призначають зціджене
грудне молоко малими порціями (добова кількість зменшується на 50 %), а
через 3 — 4 доби переходять на звичайний режим харчування.

Дітям віком понад 1 рік рекомендують на 1 —2 доби дещо зменшити
кількість їжі і давати легкозасвоювані страви (фруктове, овочеве пюре,
кефір).

Хворій дитині слід давати достатню кількість теплої рідини (чай, морс,
соки). У разі підвищення температури тіла дають чай з лимоном.

їжа має бути повноцінною, легко засвоюваною, щадною та відповідати віку
дитини.

До дієти включають вівсяний та ячмінний відвари, рисову молочну кашу,
варені м’ясо та рибу, овочі, фрукти. Кількість солі слід обмежити.

Відходженню харкотиння сприяють чай з медом або молоком, відвар двох
суплідь інжиру на склянці молока, журавлиновий морс, морквяний сік та
сік редьки чорної з медом.

Для приготування вітамінного чаю беруть таку суміш:

Плоди шипшини коричної — 30 г

Плоди малини звичайної — 20 г

Трава кропиви дводомної — 20 г

Листки брусниці звичайної — 20 г

Столову ложку суміші залити 200 мл окропу, кип’ятити 10 хв на малому
вогні, процідити гарячим. Пити протягом дня.

При бронхопневмонії використовують такий засіб: беруть 1 частину
подрібненого листка алое деревовидного та по 2 частини смальцю й меду.
Суміш тримати 5 год у духовці. Приймати по 1/2 — 1 чайній ложці з
молоком 3 рази на день. Для поліпшення смаку додати какао, ванільний
цукор. Зменшується кашель, поліпшується апетит.

Протизапальну, антимікробну та жарознижувальну дію має комбінована
настоянка (1:10) на 40 % спирті етиловому суміші бруньок тополі чорної,
берези бородавчастої та осики звичайної, взятих порівну. Дітям старшого
віку приймати по 10—15 крапель з водою 3 рази на день не менше 7 — 10
діб.

Дітям молодшого віку готують відвар бруньок. Столову ложку суміші залити
200 мл води, довести до кипіння, кип’ятити 10 хв на малому вогні,
настояти 4 год, процідити. Давати по 1 чайній — 1 столовій ложці 3 рази
на день.

Як протизапальний та антибактеріальний засіб, що підвищує опірність
організму, рекомендують настоянку свіжого кореня ехінацеї пурпурової
(аптечний препарат). Дітям старшого віку давати по 10 крапель через 2
год, маленьким — по 1 краплі на рік життя 3—4 рази на день.

Для нейтралізації й адсорбції токсинів призначають активоване вугілля по
0,25 г 2—3 рази на день.

Майже по всій Україні як відхаркувальний та знеболювальний засіб
використовують дивину скіпетровидну. Особливо цінують її в Карпатах. У
народі цю рослину називають «коров’яком». Столову ложку квіток залити
250 мл окропу, кип’ятити 5 хв на малому вогні, настояти 2 год. Пити по
20 — 50 мл 3—4 рази на день за 30 хв перед їдою протягом 3 — 4 діб.

Кашель при пневмонії може бути сухим (без виділення мокротиння) або
вологим. Для пом’якшення сухого кашлю дають тепле молоко з лужною
мінеральною водою, настої трав, що сприяють відхаркуванню, роблять теплі
інгаляції.

Збільшує секрецію і розріджує харкотиння, посилює його відходження така
суміш:

Корені алтеї лікарської — 20 г

Корені солодки голої — 20 г

Плоди ганусу звичайного — 20 г

Листки шавлії лікарської — 20 г

Бруньки сосни звичайної — 20 г

Столову ложку суміші залити 200 мл окропу, витримати 10 хв на малому
вогні у закритому посуді. Приймати теплим по 1/4 — 1/3 склянки 3 — 4
рази на день невеликими ковтками.

Призначають також нашатирно-ганусові краплі (аптечний препарат) 2—3 рази
на день по 1—2 краплі дітям до 1 року, після 1 року — стільки крапель,
скільки років дитині.

Сприяє відхаркуванню, очищає легені та бронхи порошок кореневища з
коренями оману високого, змішаний з медом у співвідношенні 1:2. Суміш
розмазати по тарілці і давати дитині для злизування, тримаючи тарілку на
деякій відстані від рота. Для ліквідації обструкції бронхів, зменшення
болю призначають таку суміш:

Трава багна болотяного — 20 г

Трава кропиви дводомної — 10 г

Шишки хмелю звичайного — 20 г

Трава чебрецю звичайного — 20 г

Плоди ганусу звичайного — 20 г

1,5 столової ложки суміші залити 300 мл окропу, настояти 15 хв у
закритому посуді. Приймати 4 — 6 разів на день за 30 хв перед їдою та
перед сном. Розслаблюються бронхіальні м’язи, поліпшується вентиляція
легенів.

При хронічній пневмонії, особливо з слизисто-гнійним харкотинням, беруть
квітки бузини чорної, бруньки тополі чорної та траву розхідника
звичайного у співвідношенні 1:2:2. 1,5 столової ложки суміші залити 300
мл води, довести до кипіння, настояти 6 — 8 год. Дітям старшого віку
випити за 5 прийомів протягом дня теплим. Дітям молодшого віку дозу
зменшити до 100 — 150 мл на добу. Розріджується гнійний секрет,
зменшуються запальні явища у бронхах.

Як протизапальний засіб, що виявляє потогінну та жарознижувальну дію,
рекомендують таку суміш:

Кора верби білої — 20 г

Листки підбілу звичайного — 20 г

Суцвіття з приквітками липи серцелистої — 20 г

Плоди малини звичайної — 20 г

Плоди ганусу звичайного — 20 г

Столову ложку суміші залити 300 мл окропу, кип’ятити 5 хв на малому
вогні, процідити. Випити 1/3 — 2/3 склянки відвару гарячим. Дітям віком
до 3 років дають 30 — 40 мл. Дитину тепло вкутати. Після того, як вона
пропотіє, обтерти й переодягти.

Для інгаляції беруть 20 —30,мл 20 % настоянки бруньок тополі чорної,
берези бородавчастої та осики звичайної. Інгаляції проводять уранці
протягом 7 — 14 діб.

Для знищення патогенної мікрофлори вдихають хрін. Корені хрону миють,
але не очищають, труть на терці. 15—20 г цієї маси кладуть на блюдце.
Інгаляцію проводять дозовано, повільно збільшуючи її інтенсивність за
рахунок глибини дихання та відстані від блюдця. Тривалість інгаляції —
10 хв з перервами 30 —50 с через 2—3 хв. Інгаляції проводити не пізніше
18-ї години, оскільки фітонциди хрону збуджують нервову систему.

Значно ефективніше діє хрін, розведений у 20 % настоянці кореневища
перстачу прямостоячого (калган). 1 частину тертого хрону змішати з 5
частинами настоянки кореневища калгану, настояти 10 хв, процідити. На 1
інгаляцію беруть 10 — 20 мл суміші. Тривалість інгаляції — 5 —10 хв.
Інгаляції проводити не пізніше 18-ї години. Призначають дітям, що старші
за 7 років.

Дітям молодшого віку для інгаляцій використовують суміші відхаркувальних
трав (по 20—40 мл на одну інгаляцію).

Особливу увагу треба приділяти станові серцево-судинної системи. У разі
серцевої недостатності з переважанням застою у малому колі кровообігу,
наприклад, при емфіземі легенів, використовують настій трави горицвіту
весняного: 1 чайну ложку залити 200 мл окропу, кип’ятити 5 хв на малому
вогні, настояти 30 хв. Приймати по 1/2 чайної — 1 столовій ложці 3 рази
на день після їди. Порошок трави горицвіту приймати по 0,2 — 0,3 г 3
рази на день дітям, що старші за 7 років. Дітям до 1 року дають по 0,03
— 0,05 г, 2 років — 0,1 г, 3 — 4 років — 0,15 г, 5 —6 — по 0,2 г на
прийом за призначенням лікаря.

На всіх етапах лікування пневмонії корисна дихальна гімнастика. Головний
принцип дихальної гімнастики — спокійний глибокий вдих через ніс,
повільний видих через рот, а ще краще — через стиснуті зуби або губи,
складені трубочкою. Такий самий ефект можна одержати від надування
гумових іграшок, повітряних кульок.

Фізичні чинники мають чіткий протизапальний ефект, створюють умови для
швидкого одужання, сприяють запобіганню ускладнень. Відволікальну та
розсмокту-вальну терапію рекомендують проводити ще в гострий період.

Використовують збуджувальне обгортання грудної клітки і плечей
температури 25 — 27 °С. Одночасно роблять збуджувальне обгортання живота
та литок (температури 20-22 °С).

Для очищення організму від шкідливих продуктів обміну важливо домогтися
виділення поту та нормалізації діяльності нирок. Призначають гірчичні
ванни для ніг температури 37 —4ГС. Тривалість ванни — до 10 хв.

Для гірчичної ванни беруть 100 г сухої гірчиці, розчиняють у відрі води
температури 40 °С. Коли вода схолоне до температури 38 °С, дитину треба
посадити у ванну і потроху підливати гарячу воду, щоб підтримувати таку
температуру. Ванна триває не довше 10 хв. Уважно стежити за станом
дитини. Якщо дитина зблідла або з’явилася синюшність, прийняття ванни
негайно припинити.

Для гірчичного обгортання на 1 л води температури 40 °С беруть 2 столові
ложки сухої гірчиці. Гірчицю загортають у м’яку тканину і розчиняють у
гарячій воді. Воду з гірчицею лишають у теплому місці на 20 хв, потім
підливають гарячу воду. У цьому розчині змочують пелюшку, віджимають та
обгортають спину й груди дитини, загорнувши у простирадло та теплу
ковдру. Якщо гірчиця свіжа, то вже через 10 — 15 хв дитина почне
скаржитися на печіння або виявлятиме своє невдоволення криком. Якщо
дитина спокійна, то обгортання може тривати до 45 хв. Потім шкіру
витирають, одягають теплу сорочку та вкутують дитину.

Замість гірчичних обгортань можна використовувати гірчичники, банки.

Якщо у дитини запор, ставлять послабну клізму, коли метеоризм — очисну,
оскільки здуття живота утруднює дихання.

Через 1 — 2 год треба полоскати рот лимонною водою (30 крапель свіжого
соку лимона на склянку води). Дітям, які не вміють полоскати рот, треба
промивати його лимонною водою. Стежити, щоб носові ходи не були забиті
слизом, регулярно очищати їх кілька разів на добу.

Мал. 1. Позиційний дренаж

Щоденно робити постуральний дренаж: ножний кінець ліжка підняти.

Дитина лежить на похилій площині під кутом 30 — 35 °С. Дренаж проводити
2 — З рази на день перед їдою по 20 — 30 хв. Особливо корисні такі
процедури зранку, оскільки за ніч у дихальних шляхах накопичується
чимало слизу та гною. Слід знайти таке положення, за якого найкраще
виділяється харкотиння (мал.1).

Під час запалення легенів збільшується потреба організму у рідині
(багато рідини втрачається з потом, виділяється з сечею та під час
видиху). Дітям першого року життя рідину дають з розрахунку 150 г на 1
кг маси тіла на добу (включаючи молоко та молочні суміші). Хворим
старшого віку додатково дають не менше 200 — 300 г соків, фруктових
відварів, чаю. Це сприяє діурезу та дезінтоксикації.

При запаленні легенів частина їх поверхні не бере участі в акті дихання.
Внаслідок цього розвивається кисневе голодування. Отже, вкрай потрібно
систематично провітрювати приміщення, де лежить хворий, робити там
вологе прибирання. Дітям віком після 2 — 3 років можна деякий час бути
на свіжому повітрі. Одяг не повинен утруднювати дихання, а тому дітей
раннього віку не можна сповивати. Слід підняти головний кінець ліжка.

Якщо бронхоектази локалізуються у лівій легені, харкотиння краще
відходить у положенні на правому боку й навпаки. Положення дитини треба
час від часу змінювати, щоб у нижніх відділах легенів не було застою
крові, частіше брати малюка на руки й тримати його у вертикальному
положенні.

Лікувальна фізкультура при пневмонії не лише запобігає утворенню спайок,
але й прискорює виведення з організму токсинів шляхом посилення обміну
речовин, поліпшення діяльності серцево-судинної та дихальної систем.

У перші 3 — 4 доби вправи роблять лежачи, потім сидячи, нарешті — стоячи
біля ліжка.

На початку захворювання, коли хворий ще лежить у ліжку, призначають
вправи для кистей, стоп, колінних та плечових суглобів, припіднімання
таза з опорою руками на ліжко. Особливо важливі дихальні вправи. Але
слід уникати форсованих вдихів та видихів, дихання повинно бути
довільним, у міру можливості повним та глибоким.

У положенні сидячи на стільці виконувати вправи для голови, верхніх та
нижніх кінцівок, припідніматися зі стільця та опускатися на нього.

Дуже корисні ходіння на місці та по кімнаті.

Після одужання в комплекс вправ треба включати елементи спорту, рухливі
ігри тощо.

Для профілактики пневмонії велике значення має загартовування дитини.

Діти з в’ялим перебігом пневмонії потребують тривалого диспансерного
спостереження і повторних курсів лікування фітопрепаратами, вітамінними
засобами.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. — 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. — 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. — 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.

Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.

Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. — 425 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. — 180 с.

Похожие записи