Реферат на тему:

Плазма крові та її склад

ПЛАН

1. Поняття та склад плазми крові

2. Основні білки плазми крові

Список використаної літератури

Висновок

1. Поняття та склад плазми крові

Кров — рідка сполучна тканина, що циркулює в судинній системі і
складається з рідкої частини — плазми (55— 60 %) та кров’яних клітин,
або формених елементів (40— 45 %).

Плазма крові являє собою рідку (точніше, колоїдну) міжклітинну речовину.
Вона містить 90% води, близько 6,6 — 8,5% білків та інші органічні і
мінеральні з’єднання — проміжні чи кінцеві продукти обміну речовин, які
переносяться з одних органів в інші.

Плазма крові, рухаючись через кровоносні капіляри, безперервно отримує і
віддає різні речовини, однак її склад залишається відносно сталим.
Плазма містить близько 92 % води, 7—8 — білків, 0,12 — глюкози, 0,7—0,8
— жирів, 0,9 % солей.

Склад плазми крові:

2. Білки – 8% (альбуміни, глобуліни, фібриноген). Вони утримують воду в
плазмі (при голодуванні, зменшується кількість білків, вода переходить з
крові до тканин, утворюючи голодні набряки) глобуліни можуть
перетворюватись на антитіла, які знешкоджують мікроби і утворюють
імунітет; білки створюють певну в’язкість крові, яка зростає при втраті
води (потіння, пронос), що може привести до утворення тромбів;
фібриноген – бере участь у зсіданні крові; білки також переносять
поживні речовини, продукти розпаду білків та н.к., гормони,
мікроелементи, вітаміни.

3.Жири – 0,8%.

4.Глюкоза – 0,12%. При зниженні – підвищується збудження клітин
головного мозку (судоми), порушується кровообіг, дихання, настає смерть.

5.Сечовина та сечова кислота – 0,05%.

6.Мінеральні солі – 0,9%, з них найбільше припадає на долю NaCl, солі
Са, К, Мg. Ця концентрація підтримується на сталому рівні.

Водний розчин солей, концентрація якого дорівнює 0,9% — фізіологічний
розчин (ізотонічний). Його використовують в клінічній практиці при
значних крововтратах або при обезводненні організму.

За допомогою гіпертонічних розчинів відтягується рідина з тканин.

В крові є близько 20 важливих мікроелементів. Багато з них (залізо,
нікель, кобальт) беруть участь у кровотворенні.

2. Основні білки плазми крові

Білки плазми крові характеризуються різними специфічними функціями і
властивостями, їх поділяють на три основні групи: альбуміни — 4,5 %;
глобуліни — 1,7—3,5 і фібриноген (один з глобулінів) — 0,4 %. Фібриноген
відіграє важливу роль у процесах згортання крові; гаммаглобулінова
фракція містить антитіла, що забезпечують імунітет, стійкість проти
різних інфекційних захворювань; інші види білків беруть участь у
підтриманні колоїдноосмотичного тиску, який регулює вміст води в крові.

До основних білків плазми крові відносяться альбуміни, глобуліни і
фібриноген.

Альбуміни складають більше половини всіх білків плазми, синтезуються в
печінці. Вони обумовлюють колоїдно-осмотичний тиск крові, виконують роль
транспортних білків для багатьох речовин, включаючи гормони, жирні
кислоти, а також токсини і ліки.

Глобуліни – неоднорідна група білків, у якій виділяють альфа- бета- і
гама- фракції. До останнього відносяться імуноглобулини, чи антитіла, —
важливі елементи імунної (тобто захисної) системи організму.

Фібриноген – розчинна форма фібрину, — фібрилярного білка плазми крові,
який утворює волокна при підвищенні згортанні крові (наприклад, при
утворенні тромбу). Синтезується фібриноген у печінці. Плазма крові, з
якої вилучений фібриноген, називається сироваткою.

Згортання крові захищає організм від крововтрати в разі випадкового
пошкодження судин. Воно пов’язане з перетворенням розчинного білка
плазми фібриногену на нерозчинний білок фібрин. Тонкі нитки фібрину
утворюють сітку, в якій «застряють» клітини крові. Утворюється щільний
кров’яний згусток (тромб), який закупорює пошкодження в судині.

Механізм згортання крові — складний ферментативний процес, у якому можна
виділити три основних етапи. Перша реакція пов’язана з руйнуванням
тромбоцитів і вивільненням речовини, яку називають тромбопластином. Під
час другої реакції фермент тромбопластин каталізує перетворення
протромбіну на тромбін. Протромбін — один з білків плазми, для синтезу
якого потрібен вітамін К, перетворюється на тромбін лише за наявності
іонів Са2+. Тому якщо хімічно зв’язати кальцій цитратом натрію, введеним
у кров, то її згортання не відбудеться. Нарешті, тромбін каталізує
перетворення фібриногену на фібрин. Ці етапи згортання крові можна
схематично подати так:

Глюкоза є основним джерелом енергії для клітин. Зменшення кількості
глюкози в плазмі крові спричинює різке підвищення збудливості клітин
головного мозку, що призводить до появи судом. У разі подальшого
зниження концентрації глюкози порушуються кровообіг, дихання і настає
смерть.

Висновок

Отже, плазма крові є її рідкою частиною, що складається з розчинених у
воді білків, вуглеводів, солей, біологічно активних речовин (гормонів,
ферментів тощо), а також продуктів клітинної дисиміляції, що мають бути
видалені з організму.

До мінеральних речовин плазми відносять солі натрію, кальцію, калію та
ін. Співвідношення і концентрація іонів цих елементів відіграють важливу
роль у життєдіяльності організму.

В клінічній практиці використовують розчини, які за осмотичною
активністю (для людини 0,85—0,9 % NaCl), а іноді й за своїм кількісним і
якісним складом відповідають плазмі. Такі розчини називають
ізотонічними.

Сталість хімічного складу плазми крові підтримується за допомогою
нейрогуморальної регуляції органів, які вводять у кров чи виводять з неї
відповідні компоненти.

Плазма крові є достатньо складним біологічним середовищем. Вона
знаходиться в тісному зв’язку з тканинною рідиною організму. В склад
плазми входять вода (90-2%) і сухий залишок. Сухий залишок складається
із органічних і неорганічних речовин. До органічних речовин плазми крові
відносять:

4,5%), глобуліни (2-3,5%, фібриноген (0,2-0,4%). Загальна кількість
білка в плазмі 7-8%;

необілковані азотутимуючі з’єднання (амунокислоти, поліпептиди,
сечовина, сечова кислота, креатин, креатинин, аміак). Загальна кількість
необілкового азоту в плазмі складає 11-15 ліноль/л (30-40 мг%).

безазотисті органічні речовини: глюкоза – 4,4-6,65 ммоль/л, нейтральні
жири, ліпіди.

ферменти і проферменти: деякі з них беруть участь в процесах згортання
крові і фібриноліза. В плазмі є також ферменти, які розчиняють глікоген,
жири, білки.

.

Із тканин організму в процесі його життєдіяльності в кров поступає
велика кількість продуктів обміну, біологічно-активні речовини, гормони,
із кишковика всмоктуються поживні речовини, вітаміни і т.д. Однак, склад
плазми суттєво не змінюється. Стабільність складу плазми забезпечується
регулярними механізмами, які мають вплив на діяльність окремих органів і
систем організму, відновлюючих склад і якості його середовища.

Зміна складу плазми крові згубно діє на організм.

Список використаної літератури

Біологія: Навч. посіб. / За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3тє
вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.

Медична енциклопедія. В 4-х тт. – М., 1996.

PAGE

PAGE 5

Похожие записи

Плазма крові та її склад.

Плазма крові є достаньо складним біологічним середовищем. Вона
знаходиться в тісному зв’язку з тканинною рідиною організму. В склад
плазми входять вода (90-2%) і сухий залишок. Сухий залишок складається
із органічних і неорганічних речовин. До органічних речовин плазми крові
відносять:

4,5%), глобуліни (2-3,5%, фібриноген (0,2-0,4%). Загальна кількість
білка в плазмі 7-8%;

необілковані азотутимуючі з’єднання (амунокислоти, поліпептиди,
сечовина, сечова кислота, креатин, креатинин, аміак). Загальна кількість
необілкового азоту в плазмі складає 11-15 линоль/л (30-40 мг%).

безазотисті органічні речовини: глюкоза – 4,4-6,65 ммоль/л, нейтральні
жири, ліпіди.

ферменти і проферменти: деякі з них беруть участь в процесах згортання
крові і фібриноліза. В плазмі є також ферменти, які розчиняють глікоген,
жири, білки.

.

Із тканин організму в процесі його життєдіяльності в кров поступає
велика кількість продуктів обміну, біологічно-активні речовини, гормони,
із кишечника всмоктуються поживні речовини, вітаміни і т.д. Однак, склад
плазми суттєво не змінюється. Стабільність складу плазми забезпечується
регулярними механізмами, які мають вплив на діяльність окремих органів і
систем організму, відновлюючих склад і якості його середовища.

Гемоліз і його види.

Гемолізом називають руйнування еритроцитів з виходом гемоглобіну в
навколишнє еритроцитне середовище. Гемоліз може спостерігатися як в
судинному руслі, так і поза організмом. Поза організмом гемоліз може
бути викликаний гіпотонічними розчинами. Цей вид гемолізу називають
осмотичним. Різке етругиування (потрясіння) крові або її змішування
приводять до розрушення (розкладу) оболонки еритроцитів – механічний
гемоліз. Деякі хім. Р-ни викликають згортання (денатурцію) білків і
порушення цілісності оболонки е-тів, що супроводжується виходом із них
гемоглобіну – хімічний гемоліз. Зміна оболонки еритроцитів з послідуючим
виходом із них гемоглобіну спостерігається також під впливом фізичних
факторів. Зокрема, при дії високих т-р проходить згортання білків.
Заморожування крові супроводжується руйнуванням еритроцитів.

В організмі постійно в невеликих кількостях проходить гемоліз при
відмиранні старих е-тів.

В нормі він проходить тільки в печінці, селезінці, червоному кістковому
мозку. Гемоглобін “поглинається” клітинами вказаних органів і в плазмі
циркулюючої крові (гемглобінемія) і виділення його з сечою
(гемоглобінурія). Це с-ться н-д при укусі ядовитих змій, скорпіонів,
багаточисельних укусах бджіл, при малярії, при переливанні несовмісної в
груповому відношенні крові.

Похожие записи