Реферат на тему:

Питання медичної генетики. Аномалії розвитку плідного яйця, його
додатків

Для проведення цього клінічного розділу заняття студентську групу
поділяють на 2 малі підгрупи. Під керівництвом викладача курують
вагітних, роділь у передпологовій палаті, пологовому залі, операційній,
працюють з фантомом.

Клінічна генетика вивчає організацію спадкових структур людини, їх
функцію у нормі та патології, розробляє способи діагностики,
профілактики та лікування спадкової та вродженої патології.

Генетична інформація людини заключена у його нуклеїнових кислотах
(головним чином у ДНК). Вона має 3 основних рівня організації:

а)молекулярний — власне гени (функційна одиниця ДНК, яка містить
інформацію про синтез одного поліпептидного ланцюга або
РНК-рибосомальної). Кожен містить біля 1000 пар основ, послідовність
яких у кожному гені унікальна;

б)хромосомальний (хроматиновий) — ДНК разом з гістоновими і
негістоновими білками;

в)популяційний — генофонд різних популяцій.

Передача спадкової інформації від покоління до покоління проходить у
процесі мітоза та мейоза. Формування фенотипу завжди проходить під
генетичним контролем.

Різні зміни спадкового матеріалу мають або неспадковий (модифікаційна
мінливість) або спадковий (кросинговер, мутаційна мінливість) характер.
Це обумовлює поліморфізм ознак.

ВВР — усяке антенатальне відхилення від нормальної будови органа або
системи незалежно від того коли воно виявлено.

В залежності від того на якому етапі розвитку виникло ушкодження
розрізняють:

гаметопатії;

бластопатії;

ембріопатії;

фетопатії;

неонатопатії.

Етіологічні фактори виникнення ВВР ділять на ендогенні та екзогенні.
Ендогенні ВВР виникають у зв’язку із:

1. Зміною спадкових структур:

а) генні мутації;

б) хромосомні аберації.

Ендокринними розладами.

Перезріванням яйцеклітин.

Змінами, залежними від віку батьків.

Екзогенні фактори, що призводять до ВВР:

Фізичні.

Хімічні.

Механічні.

Біологічні.

Одна з найбільш частих причин ВВР (90%) є первинні мутації. Розрізняють
3 рівня мутацій: генні, хромосомні, геномні.

окремих генів, заміни окремих

Генні мутації — зміна внтутрішньої структури обумовлених переходом одних
алелів у другі за рахунок

нуклеотидів у ланцюгу ДНК, випадіння або вставки нуклеотидів.

Моногенні захворювання найчастіше обумовлені дефектами ферментів
(фенілкетонурія, муковісцидоз, лактоземія, гомоцистенурія, гіпотеріоз та
багато інших), успадковуються по аутосомно-домінантному та
аутосомно-рецесивному та зчепленому зі статтю типу.

Полігенні (мультифакторальні) — зумовлені комбінацією генетичних та
негенетичних чинників (дефекти нервової трубки, розщілини верхньої губи
та піднебіння, уроджений вивих стегна, вади серця, пілоростеноз та ін.).
На відміну від моногенних хвороб, ризик народження дитини з подібною
вадою збільшується з числом хворих родичів і при деяких хворобах
.Частота залежить від статі (вроджений вивих стегна частіше буває у
дівчаток, пілоростеноз — у хлопчиків).

Хромосомні захворювання виникають з частотою 6 : 1000 плодів.

Хромосомні мутації — порушення структури хромосом внаслідок
транслокації, делеції, дуплікації, інверсій. Можуть бути збалансовані
(які не супроводжуються значними змінами фенотипу) і незбалансовані
(супроводжуються значними змінами фенотипу) хромосомні аберації.
Прикладом останніх є синдром «котячого крику» (делеція кінцевої частини
короткого плеча хромосоми 5) У 100% хворих є відставання у розумовому
розвитку і аномалії- ЦНС, вроджені вади серця, характерний крик. Можуть
бути: мікрогназія, враження органів зору, грижі та ін.

Геномні мутації — порушення числа хромосом, звичайно супроводжуються
значною зміною фенотипу. Вони призводять або до спонтанних абортів, або
важких множинних ВВР. У першому триместрі 50-60% абортів обумовлені ХА
(аутосомні трисомії, моносомії, поліплоїдії). Структурних аномалій у
абортусів зустрічають лише у 5%.

ВВР обумовлені геномними мутаціями аутосом, як правило, супроводжуються
тяжкими змінами ЦНС (розумова відсталість) та інших органів. Прикладом
можуть слугувати: с-м Дауна (трисомія — 21), Едвардса (трисомія — 18),
Патау (трисомія — 13). Синдроми виюшкні зміною кількості статевих
хромосом (такі, як с-м Клайнфельтера (47 ХХУ), Шерешевського -Тернера
(45 ХО) несупроводжуються тяжкими змінами з боку ЦНС.

Мутації можуть бути спонтанні (в результаті порушення метаболізму
клітин, помилки реплікації або природнього фону радіації) та індуковані
(під впливом зовнішніх факторів, так званих мутагенів).

Ендокринні хвороби та дефекти метаболізму можуть викликати як мутагенний
так і тератогенний ефект. Так при гіпотеріозі у матері виникає
ензиматичний критинизм у плода.При фенілкетонурії — розумова
відствалість, вроджені вади серця, мікроцефалія.

При інсулінозалежних формах цукрового діабету — діабетичні фетопатії
(відставання розумового розвитку — 15%, вади серцево-судинної системи
-30%, скелетні аномалії — 40%. А каудальна дисплазія у плодів матерів з
цукровим діабетом виникає у 227 разів частіше, ніж у популяції.

Перезрівання статевої клітини — комплекс змін у гаметах від моменту їх
повного дозрівання до зіготи. Найчастіше це виникає у результаті
десинхронізації овуляції і запліднення, як із-за перезрівання
сперматозоїдів у статевих шляхах жінки, так і внаслідок
інтрафолікулярного перезрівання яйцеклітини. Основний механізм при
перезріванні гамет — нерозходження хромосом.

Старіння гамет залежно від віку — зводиться до збільшення частоти
мутацій. Це пов’язано з зниженням активності різних ферментів та
гормонів, як наслідок — гірші умови для репарації, гірша нідація. Після
35 років у жінок більш ніж у 2 рази збільшується можливість мати дитину
з хромосомною патологією -1/185 (до ЗО рокфів — 1/510), від 40 до 44
років така можливість 1 на 63 випадки, після 45 років — 1 на 24 випадки,
тобто у 21 раз більше, ніж до 35 років.

Вроджені вади розвитку, які виникають під дією шкідливих факторів після
зіготи викликані не враженням спадкових структур, а безпосередньою дією
цих факторів на органи або системи плода.

Найбільша чутливість плода до негативної дії у критичні періоди.

Виділяють 4 основних критичних періоди :

Передімплантаційний період (від запліднення до 6 дня).

Імплантація (6-9 день після запліднення).

Органогенез (особливо 3-6 тиждень).

Плацентація (4 тиждень вагітності).

Після плацентації починається фетальний період. У цей час можуть
виникати деякі нелегальні вади розвитку серцево-судинної системи та
статевої системи.

Радіаційний вплив на плід в дозі 50 рад. і вище під час критичних
періодів, особливо з 2 до 6 тижня може потягти за собою порушення
розвитку переважно нервової системи (гідроцефалія, мікроцефалія), очей
(катаракта, колобома) та черепа.

Пренатальна діагностика ВВР: Методи:

ультрасонографія;

вивчення рівня сс-фетопротеїну;

фетоскопія;

фето- та амніографія;

амніоцентез;

кордоцентез, кардюцентез;

біопсія та аспірація хоріону;

біопсія плаценти.

Ультрасонографія (УСГ) дозволяє виявити уроджені вади розвитку плода з
12-14 тижнів вагітності. При теперішніх можливостях сучасної апаратури
та високій кваліфікації лікарів-генетиків, які володіють
синдромологічним аналізом, пренатальне можна виявити не тільки групи
порушення розвитку (аненцефалія, гідроцефалія, полікистоз нирок, кили,
атрезії та багато ін.), але й діагностувати наявність у плода різних
синдромів (Патау, ДауШа, Шерешевського-Тернера, Едвардса та ін.). Окрім
цього велику користь приносить вивчення структури та розмірів плаценти,
стану пуповини, кількості навколоплідних вод, що дає можливість
діагностувати фетоплацентарну недостатність, гіпоксію та гіпотрофію
плода і своєчасно провести відповідне лікування.

Фетоскопія після впровадження в практику УСГ втратила своє початкове
діагностичне значення, але використовується у разі необхідності
проведення забору крові або тканини плода. Ендоскопічний прилад з
фіброоптичним джерелом світла під контролем УСГ вводиться в амніотичну
порожнину. Під контролем фетоскопа можна провести кордоцентез (пункція
пупкової вени), кардіоцентез (пункція серця), плацентез (пункція судин
плаценти). Показанням для цих операцій є необхідність забору крові для
визначення захворювань крові плода, аутосомнорецесивні ураження імунной
системи, більш ніж 100 спадкових ферментопатій.

Забір крові може бути проведений також для вивчення каріотипу плода при
діагностиці хромосомних аномалій і синдромів. А при гемолітичній хворобі
можна провести навіть замінне переливання крові. Найчастіше фетоскопія
проводиться з 15 до 20 тижнів, оскільки в цей період зростая об’єм
циркулюючої крові плода, а ліквор найбільш прозорий.

Біопсія та аспірація хоріона. Показанням для проведення даної операції є
необхідність вивчення каріотипу плода та діагностики різних спадкових
хвороб обміну речовин та аналізу ДНК плода. Особливо цінним у цих
методах є можливість проводити дослідження у ранні терміни вагітності —
8-12 тижнів. Це дає можливість у разі виявлення патології вирішити
питання про переривання вагітності до 12 тижнів. Операція може
проводитись навіть амбулаторне в умовах асептики та антисептики під
контролем УСГ. Як правило доступ трансцервікальний. Отриманий матеріал
підлягає негайному аналізу. Ще однією перевагою даного методу є
відсутність культивування клітин, яке є обов’язковим при отримані
матеріалу при амніоцентезі. Маса біоптату хоріону повинна бути не менше
5 мг.

Біопсія плаценти проводиться по тим же показанням, що біопсія хоріона,
після 16 тижнів, коли можливий доступ до плаценти трансабдомінально.
Операція теж проводиться під контролем УСГ.

Амніоцентез проводиться у терміні гестації 16-22 тижні по показанням
згаданими вище під контролем УСГ. Може бути як транвагінальний, так і
рані трансабдомінальний доступ. Кількість амніотичної рідини — 20 мл.
Окрім діагностики хромосомних хвороб, ферментопатій у навколоплодних
водах може бути визначено кількість білірубіну при гемолітичній хворобі
та співвідношення лецітин-сфінгомієлин для діагностики зрілості
сурфанктатної системи плода.

У зв’язку з ризиком ускладень (самовільний викидень, інфікування) для
проведення інвазивних методів слід заповнювати карту про інформованої
згоди вагітної та її чоловіка на дану операцію.

Профілактику ВВР плода ділять на первинну і вторинну

Вторинна профілактика об’єднує усі методи пренатальної діагностики у
цілях раннього виявлення, елімінації плода з летальними вадами, можлива
інтранатальна корекція (ДНК — терапія) або постнатальна корекція
(хірургічна; замісна при ферментопатіях).

Первинна направлена на попередження патологічного зачаття (ділиться на
прегаметичну і презіматичну. Прегаметична — оздоровлення оточуючого
середовища, охорона здоров’я майбутніх батьків. Презіготична
профілактика-підготовка до вагітності (преконцепція), штучна інсемінація
з медико-генетичними обстеженнями.

Методи преконцепцінної профілактики:

I етап — медико-генетичне консультування, обстеження подружжя для
виявлення захворювання.

етап — превентивна санація та ліквідація потенційних мутагенів та
тератогенів.

етап — синхронізація процесів запліднення.

IV етап — спостереження за вагітністю (дієто- і вітамінотерпія,
профілактика і лікування ФПН, пізніх гестозів, анемій і т.д.).

Організація, структура та завдання служби планування сім’ї

В умовах погіршення демографічної ситуації в країні, зниження життєвого
рівня більшої частини населення, погіршення репродуктивного здоров’я
населення особливої уваги заслуговують питання планування сім’ї як
резерву в зниженні материнської та дитячої смертності, профілактики
захворювань, які передаються статевим шляхом і збереження здоров’я
населення.

В сучасних умовах різкого зниження народжуваності в Україні проблема
планування сім’ї набуває більшої медико-соціальної значимості. Аборт в
Україні продовжує залишатися основним методом регулювання
народжуваності. При цьому ускладнення після абортів спостерігаються у
кожної третьої жінки, у першовагітних їхня частота досягає 40%.
Основними ускладненнями аборту є неплідність, невиношування вагітності,
запальні захворювання геніталій, ендокринні порушення, ускладнення при
наступних вагітностях та пологах.

Планування сім’ї як суттєвий елемент первинної медичної допомоги в
багатьох країнах світу та в Україні включає такі основні види
діяльності:

інформація та консультування населення з питань планування сім’ї;

організація служб планування сім’ї;

забезпечення населення засобами контрацепції;

лікування неплідності та сексуальних розладів;

формування громадської думки в процесі роботи, спрямованої на зміну
усталених уявлень про планування сім’ї про суто медичну чи
внутрішньо-сімейну проблему;

підвищення рівня знань і кваліфікації з цієї проблеми не тільки
акушерів-гінекологів та лікарів інших спеціальностей, а також середніх
медичних працівників, у першу чергу, акушерок фельдшерсько-акушерських
пунктів;

поглиблення та поширення роботи зі статевого виховання дітей і
підлітків, підготовки педагогів та батьків з питань сексуального
розвитку дітей;

залучення засобів масової інформації до висвітлення проблеми планування
сім’ї, сексуальної культури, сімейно-шлюбних стосунків;

— підвищення доступності та якості медичних послуг у службі планування
сім’ї.

А. Внутрішньоматкові засоби

впливають на здатність сперматозоїдів проходити через порожнину матки
(мідні);

впливають на репродуктивний процес перед тим, як яйцеклітина досягне
порожнини матки (мідні);

згущають цервікальний слиз (прогестинові);

змінюють стан ендометрію (прогестинові).

Переваги Конрацептивні

Висока ефективність (0.5-1,0 вагітність на 100 жінок протягом першого
року використання).

Негайна ефективність.

Тривалий період дії (10 років).

Метод не пов’язаний зі статевим актом.

Метод не впливає на грудне годування.

Негайне повернення фертильності після вилучення ВМЗ.

Мало побічних ефектів.

Крім візиту після введення ВМЗ, пацієнтці слід звертатись до лікаря
тільки в разі виникнення проблем.

Недорогий метод.

Неконтрацептивні

зменшують менструальні болі (тільки прогестинові).

Зменшують менструальну кровотечу (тільки прогестинові).

Недоліки

— Перед введенням необхідно провести гінекологічний огляд та
рекомендується обстеження на ІСШ.

— Жінка повинна перевіряти нитки ВМЗ після менструації, якщо вона
супроводжується болями, переймами або мажучими кров’янистими
виділеннями.

— Жінка може сама припинити використання методу.

— Посилення менструальних кровотеч і болів у перші кілька місяців

(тільки для мідних ВМЗ).

Можлива спонтанна експульсація ВМЗ.

Рідко (< 1/1000 випадків) трапляється перфорація матки під час введення ВМЗ. Можуть збільшити ризик позаматкової вагітності і розвитку ЗЗОТ з наступним безпліддям у жінок, які входять до групи ризику зараження ІСШ та іншими ЗПСШ. Хто не повинен використовувати ВМЗ Вагітні жінки. Жінки з неясними вагінальними кровотечами (до встановлення їхньої причини). Жінки з активною інфекцією статевих шляхів (вагініт, цервіт). Жінки, які недавно (протягом 3 місяців) перенесли ЗЗОТ чи септичний аборт. Жінки з вродженими аномаліями матки або доброякісними пухлинами (фібромами) матки, які значно деформують її порожнину. Жінки із захворюванням клапанів серця в активній фазі. Жінки, у яких діагностовано злоякісну трофобластичну пухлину. Жінки із діагностованим тазовим туберкульозом. Жінки, які мають рак статевих органів. - Жінки, які мають ризик зараження ІСШ (мають більше одного статевого партнера або чий партнер має більше одного статевого партнера). Коли вводити У будь-який день менструального циклу, якщо є тверда впевненість, що пацієнтка не вагітна. З 1 до 7 день менструального циклу. - Після пологів (зразу після; в перші 48 годин або через 4-6 тижнів; через 6 місяців, якщо жінка не використовує МЛА). - Після аборту - зразу чи протягом 7 днів, якщо немає ознак інфекції органів малого тазу. Б. Бар'єрні методи контрацепції і сперміциди Бар'єрні методи контрацепції можна визначити як запобігання від небажаної вагітності шляхом перешкоди потраплянню сперми в піхву або шийку матки хімічним чи механічним шляхом або сполученням того й іншого. У даній главі розглядатимуться такі методи: "Чоловічий" метод: презерватив. "Жіночі" методи: діафрагма, шийковий протизапладний ковпачок, жіночі презервативи, сперміцидна піна, сперміцидні супозиторії і пінисти таблетки. Сперміцидні пасти, гелі, губки. Презервативи чоловічі Типи. Презервативи виготовляють з латексу (гуми), пластику (вінілу), натуральних (тваринних) продуктів. Механізм дії. Запобігають потрапленню сперми в жіночий репродуктивний тракт. Переваги Контрацептивні: негайна ефективність; не впливають на грудне годування; можуть використовуватись як страхувальний метод разом з іншими контрацептивами; відсутній ризик для здоров'я, пов'язаний з використанням методу; відсутні системні побічні явища; широкодоступні. Продаються без рецепта; не обов'язково проводити медичний огляд перед початком використання; недорогий метод. Неконтрацептивні: єдиний метод планувння сім'ї, який забезпечує захист від ІСШ та інших ЗПСШ (тільки латексні і вінілові презервативи); можуть продовжувати період до еякуляції; можуть сприяти зниженню ризику раку шийки матки; можуть використовуватись при лікуванні імунологічних форм безпліддя (протягом 3-6 місяців) для запобігання потрапляння антигенів сперми в піхву; можуть використовуватись у випадку розвитку у жінки алергійних реакцій на сім'яну рідину і/або сперматозоїди; можуть використовуватись для покращення ерекції у хворих після операцій на органах черевної порожнини (кільце презерватива виконує роль слабкого джгута). Недоліки: середня ефективність (2-12 вагітностей на 100 жінок протягом першого року використання); контрацептивна ефективність залежить від бажання пари дотримуватись інструкцій; метод залежить від користувача (необхідне постійне бажання оберігатись (мотивація) і використання під час кожного статевого акту); можуть знизити чутливість статевого члена, ускладнюючи тим самим підтримку ерекції; можуть викликати подразнення у чоловіків і жінок як самим презервативом, так і сперміцидом. Діафрагми і ковпачки Типи. Діафрагми розрізняються між собою за розміром, який визначається діаметром обідка в міліметрах, і буває чотирьох основних видів у залежності від особливостей будови обідка: діафрагма з обідком з плоскою пружиною, діафрагма із спіральною пружиною; діафрагма з дугоподібною пружиною; діафрагма з обідком у вигляді перетинки. Механізм дії. Запобігають попаданню сперми в верхній репродуктивний тракт жінки (матку та фаллопієві труби) і служить як ємкість для сперміцида. Переваги діафрагми і ковпачків Контрацептивні: негайна ефективність; не впливають на грудне годування; метод не пов'язаний зі статевим актом (можна вводити за 6 годин до статевого акту); відсутній ризик для здоров'я, пов'язаний з використанням методу; відсутність системних побічних ефектів. Неконтрацептивні: забезпечують деякий захист від ІСШ і інших ЗПСШ (наприклад, ВГВ, ВІЛ/СНІД), особливо при використанні зі сперміцидом; затримують менструальну кров при використанні під час менструації. Недоліки: середня ефективність (6-18 вагітностей на 100 жінок протягом першого року використання, якщо використовуються разом зі сперміцидом); контрацептивна ефективність залежить від бажання жінки дотримуватись інструкцій; залежить від користувача (необхідне постійне бажання оберігатися, мотивація) і використання під час кожного статевого акту; необхідно проведення гінекологічного огляду кваліфікованим медпрацівником; у деяких користувачів викликають інфекцію сечовивідних шляхів; не слід вилучати протягом 6 годин після статевого акту; необхідно мати до початку статевого акту; потрібна постійна наявність у продажу; маніпуляції в піхві можуть виявитись неприйнятими для деяких жінок; діафрагма і ковпачок мають досить великі розміри і можуть заважати коїтусу; деякі жінки мають складності при вилученні діафрагми або ковпачка; діафрагма або ковпачок може зміститися під час коїтусу; діафрагму або ковпачок необхідно мити і зберігати з дотриманням усіх умов, інакше погіршуються властивості гуми; необхідно навчити жінку визначенню терміну придатності діафрагми або ковпачка і критеріям для їхньої заміни. Побічні ефекти: алергічні реакції на гуму або на сперміцидну речовину; якщо діафрагма або ковпачок залишаються в піхві надто довго, то з'являються значні сморідні виділення; якщо діафрагма була погано помита і просушена перед повторним використанням, може розвинутися кандидозний кольпіт; у результаті надавлювання обідка діафрагми на сечовивідний канал може розвинутись рецидивуючий цистит; відзначені випадки розвитку синдрому токсичного шоку як у менструюючих, так і неменструюючих жінок, які застосовують діафрагму. Однак рекомендується не залишати діафрагму чи ковпачок у піхві понад 24 годин. th ? ?   c ® ° 1/4 3/4 U Ue e i o o & yyyygdJQI & & yyyygdJQI yyyygdJQI & gdJQI & & & yyyygdJQI & & F ??????I ??????I & F & F & gdJQI & F & F & F & F gdJQI & F & F gdJQI & & yyyygdJQI & F & F yyyygdJQI yyyy`„UgdJQI < синдромом токсичного шоку в анамнезі; жінки з вагінальним стенозом (звуження вагінального каналу); жінки з генітальними аномаліями. Сперміциди Сперміциди - це хімічні речовини, які інактивують або вбивають сперматозоїди в піхві до того, як вони встигають проникнути у верхні відділи статевого тракту. Сперміциди розрізняються, в основному, за типом носія, що входить до нього, і випускаються у вигляді: аерозолів (піни); паст; гелів (крему; вагінальних пінистих таблеток; вагінальних пінистих супозиторів; розчинних плівок; речовин, що застосовуються для змащення презервативів; губки). Механізм дії: викликають руйнування мембрани сперматозоїдів, що знижує їхню рухомість і здатність запліднювати яйцеклітину. Переваги Контрацептивні: негайна ефективність; не впливають на грудне годування; можуть використовуватись як страхувальний метод при виборі інших методів, відсутній ризик для здоров'я, пов'язаний з використанням методу; відсутні системні побічні явища; прості у застосуванні; додаткове зволоження (змазка) під час статевого акту; продаються без рецепту і не вимагають медичного огляду перед застосуванням. Неконтрацептивні: забезпечують деякий захист від ІСШ і інших ЗПСШ (наприклад, ВГВ, ВІЛ/СНІД). Недоліки: середня ефективність (3-21 вагітностей на 100 жінок протягом першого року використання; контрацептивна ефективність залежить від бажання жінки дотримуватись інструкцій; залежить від користувача і використання під час кожного статевого акту; жінка повинна ввести контрацептив за 10-15 хвилин до статевого акту; кожне введення ефективне тільки протягом 1-2 годин; необхідно мати в наявності до початку статевого акту; вимагається постійна наявність у продажу. Хто не повинен використовувати діафрагму і ковпачок: жінки, чий вік, кількість пологів в анамнезі або проблеми зі здоров'ям роблять вагітність надзвичайно небезпечною; жінки, які відчувають труднощі із застосуванням цього методу; ті, які страждають на алергію на сперміциди; жінки з генітальними та іншими аномаліями; пари, які потребують високоефективного методу контрацепції; пари, які бажають використовувати метод, не пов'язаний із статевим актом; пари, які не бажають виконувати інструкції і використовувати контрацептив при кожному статевому акті. Губки Механізм дії: губка попереджує випадання сперми у верхні відділи рерподуктивного акту жінки (матка і фаллопієві труби) і служить як ємкість для сперміциду. Ефективність контрацептивної дії губок: від 10 до 20% випадків настання вагітності протягом першого року використання. Переваги Контрацептивні: негайна ефективність; не впливають на грудне годування; метод не пов'язаний зі статевим актом (можна вводити за 6 годин до статевого акту); відсутній ризик для здоров'я, пов'язаний з використанням методу; відсутність системних побічних ефектів. Неконтрацептивні: забезпечують деякий захист від ІСШ і інших ЗПСШ (наприклад, ВГВ, ВІЛ/СНІД), особливо при використанні зі сперміцидом; затримують менструальну кров при використанні під час менструації; захищає від дисплазій шийки матки. Недоліки: губки іноді викликають подразнення; деякі жінки можуть забути про необхідність вилучити губку; маніпуляції в піхві можуть виявитися неприємними для деяких жінок; зв'язок між використанням губки і розвитком синдрому токсичного шоку остаточно не встановлений; може статись зміщення губки; може викликати сухість піхви завдяки всмоктуванню секрету. Хто не повинен використовувати губку: жінки, чий вік, кількість пологів в анамнезі або проблеми зі здоров'ям роблять вагітність надзвичайно небезпечною; жінки з повторними інфекціями сечовивідних шляхів (ІСШ); жінки зазнають труднощів у застосуванні цього методу; жінки, які мають опущення матки у піхву; жінки із синдромом токсичного шоку в анамнезі; жінки з вагінальним стенозом; жінки з генітальними аномаліями; пари, які потребують високоефективного методу контрацепції; пари, які бажають використовувати метод, не пов'язаний із статевим актом; пари, які не бажають виконувати інструкції і використовувати контрацептив при кожному статевому акті. В. Метод лактаційної аменореї (МЛА) Методом лактаційної аменореї (МЛА) називається використання грудного годування як методу запобігання від вагітності. Він базується на фізіологічному ефекті, який полягає у пригніченні овуляції, завдяки ссанню дитиною груді матері. Механізм дії: стримує овуляцію. Переваги Контрацептивні; ефективний (1-2 вагітності на 100 жінок у перші 6 місяців використання); негайна ефективність; метод не пов'язаний зі статевим актом; відсутність системних побічних ефектів; немає необхідності у спеціальному медичному спостереженні; не слід поповнювати запас контрацептиву; не потрібні грошові витрати. Неконтрацептивні. Для дитини: пасивна імунізація (передача захисних антитіл); найкраще джерело поживних антитіл; зменшення контакту із заразними організмами води, іншого молочка чи дитячого харчування, а також кухонного посуду. Для матері: зменшення післяпологової втрати крові. Недоліки: залежить від жінки (вимагає дотримання правил грудного годування); може виявитись важковиконуваним через соціальні обставини; має високу ефективність тільки до поновлення менструацій або не більше 6 місяців; не захищає від ІСШ та інших ЗПСШ (включаючи ВГВ, ВІЛ/СНІД). Хто може використовувати МЛА: жінки, які включно годують груддю, у яких після пологів пройшло менше 6 місяців і чиї менструації ще не поновились. Г. Природне планування сім'ї (ППС) Природні методи планування сім'ї грунтуються на спостереженні за фізіологічними ознаками фертильності (можливість запліднення) та інфертильності (коли запліднення найменш вірогідне) протягом фаз менструального циклу. При використанні цих методів з метою контрацепції пара добровільно утримується від статевого акту під час фертильної фази менструального циклу жінки (періоду, під час якого жінка може завагітніти). Ефективність методу: в даний час природним методом контрацепції користуються близько 5-8% пар. Показник далеко не найкращий. Насправді вагітність настає у 20% випадків типового застосування методу. Переваги Контрацептивні: можна використовувати як для запобігання небажаної вагітності, так і для завагітнення; відсутність пов'язаного з методом ризику для здоров'я; відсутність системних побічних явищ; не потребує грошових витрат. Неконтрацептивні: дає жінці можливість глибшого розуміння фізіології свого організму, репродуктивної системи і менструального циклу; сприяє залученню чоловіка до планування сім'ї; сприяє встановленню ближчих подружніх стосунків^ використовується для діагностики і лікування неплідності та передменструального синдрому. Недоліки: середня ефективність (9-20 вагітностей на 100 жінок протягом першого року використання); необхідне детальне навчання для правильного використання найбільш ефективних методів ППС; необхідне втручання спеціально підготовленого працівника; необхідне утримання під час фертильної фази для уникнення запліднення; вимагається щодення ведення записів; вагінальна інфекція може ускладнити інтерпритацію цервікального слизу; необхідний спеціальний базальний термометр для деяких методів; не захищає від ІСШ та інших ЗПСШ (включаючи ВГВ, ВІЛ/СНІД). Хто може використовувати МЛА: жінки, чий вік, кількість пологів в анамнезі або проблеми зі здоров'ям роблять вагітність надзвичайно небезпечною; жінки з невстановленим менструальним циклом (матері, які годують, зразу після аборту); жінки з нерегулярним менструальним циклом (тільки для календарного методу); жінки, які не бажають використовувати цей метод з особистих мотивів. Д. Метод перерваного статевого акту Це традиційний метод планування сім'ї, який полягає в тому, що чоловік повністю виводить пеніс з піхви жінки до того, як у нього відбувається еякуляція. Механізм дії: пеніс виводиться з піхви до еякуляції, через це сперма не потрапляє у піхву і запліднення не відбувається. Переваги Контрацептивні: негайна ефективність; не впливає на грудне годування; може використовуватись як страхувальний метод для інших контрацептивних методів; може застосовуватись у будь-який час; не потрібні грошові витрати. Неконтрацептивні: сприяє зачуленню чоловіка до планування сім'ї; можливе встановлення більш близьких стосунків між партнерами. Недоліки: ефективність залежить від бажання пари використовувати метод перерваного статевого акту під час кожних статевих зносин (4-18 вагітностей на 100 жінок протягом 1 року використання); ефективність може ще більше знизитись у пенісі (уретрі) сперми, що збереглась після недавньої (менше 24 годин еякуляції; можливе зниження сексуальних відчуттів у партнерів; не захищає від ІСШ та інших ЗПСШ (включаючи ВГВ, ВІЛ/СНІД). Хто не повинен використовувати метод: чоловіки, які страждають передчасною еякуляцією, чоловіки, які мають труднощі з самоконтролем, чоловіки, які мають будь-які фізичні або психологічні розлади, що можуть вплинути на своєчасний вивід пеніса з піхви; пари, для яких вагітність становить серйозний ризик для здоров'я жінки; пари, яким необхідний високоефективний метод контрацепції; пари, які бажають використовувати довготривалий метод контрацепції; пари, які бажають використовувати метод, не пов'язаний із статевим актом; пари, які не бажають використовувати метод під час кожного статевого акту. Е. Добровільна стерилізація На сучасному етапі добровільна хірургічна контрацепція або стерилізація (ДХС) є найбільш поширеним методом планування сім'ї як у розвинених, так і в країнах, що розвиваються. ДХС є незворотнім і найбільш ефективним методом запобігання вагітності не тільки для чоловіків, але й для жінок і в той же час це найбезпечніший і економний засіб контрацепції. Добровільна хірургічна стерилізація для жінок. Більшість даних із країн, що розвиваються, вказують, що смертність при проведенні хірургічної стерилізації складає приблизно 10 випадків на 100000 процедур у той час, як материська смерть у цих країнах 300-800 випадків на 100000 живонароджень. Таким чином, ДХС у 80 разів безпечніша повторної вагітності. Трубна оклюзія - це хірургічне блокування прохідності труб з метою перешкодження злиття сперматозоїду та яйцеклітини, тобто заплідненню. Трубна оклюзія є методом перманентного припинення жіночої репродуктивної функції. Методи: міні-лапаротомія, лапароскопія. Механізм дії: при блокуванні фаллопієвих труб (зав'язавши та перерізавши їх або використовуючи скобки, кільця або електрокоагуляцію) запліднення яйцеклітини стає неможливим. Переваги трубної оклюзії Контрацептивні: висока ефективність (0.2-4 вагітності на 100 жінок протягом першого року використання); негайна ефективність; постійний метод; не впливає на грудне годування; не пов'язаний із статевим актом; підходить пацієнткам, для здоров'я яких вагітність є серйозною небезпекою; нескладна хірургічна процедура, яка звичайно виконується під місцевою анестезією; відсутність довготривалих побічних ефектів; не змінює статеві функції (не впливає на продукцію гормонів яєчниками). Контрацептивні: знижує ризик розвитку раку яєчників. Недоліки: метод незворотній; пацієнтка згодом може шкодувати про своє рішення; невеликий ризик ускладнень (ризик зростає при використанні загальної анестезії; короткочасний дискомфорт/біль після операції; необхідна участь кваліфікованого лікаря; апаратура для лапароскопії дорого коштує; не захищає від ІСШ та інших ЗПСШ (наприклад, ВГВ, ВІЛ/СНІД). Хто не повинен використовувати трубну оклюзію: вагітні жінки (встановлена чи підозрювана вагітність); жінка з невиясненими вагінальними кровотечами (до встановлення їхньої причини); жінки з гострою або системною інфекцією (до того як інфекція буде вилікувана або взята під контроль); жінки, які не можуть переносити хірургічних операцій; жінки. Які не впевнені в своїх намірах відносно фертильності в майбутньому; жінки, які не дають добровільної свідомої згоди на процедуру. Коли вводити: у будь-який день менструального циклу, якщо є цілковити впевненість, що пацієнтка не вагітна; з 6 по 13 день менструального циклу (слід віддати первагу проліферативній фазі). Після пологів: міні-лапаротомія: в перші 2 дні або через 6 тижнів; лапароскопія: не підходить для жінок після пологів. Після аборту: І триместр: зразу чи протягом 7 днів, якщо немає ознак інфекції органів тазу (міні-лапаротомія або лапароскопія); II триместр: зразу або протягом 7 днів. Якщо немає ознак інфекції органів тазу (тільки міні-лапаротомія). Добровільна хірургічна стерилізація для чоловіків Вазектомія - це чоловіча добровільна стерилізація (ДС), що здійснюється стандартним методом (один або два невеликих розрізи) або безскальпельною технологією (метод, якому надають перевагу). Механізм дії: після блокування сім'явиносного протоку (уаз сіе&гепз) сперматозоїди в еякуляті відсутні. Переваги Контрацептивні: висока ефективність (0.1-0.15 вагітностей на 100 жінок протягом першого року використання); постійний метод; не впливає на грудне годування у дружини; не пов'язаний із статевим актом; підходить для пар у тих випадках, коли вагітність або трубна оклюзія становить підвищений ризик для здоров'я жінки; проста операція, яка проводиться під місцевою анестезією; відсутність довготривалих побічних ефектів; не змінює статеві функції (не впливає на продукцію гормонів яєчниками). Недоліки: метод незворотній; пацієнт згодом може шкодувати про своє рішення; затримка ефективності (вимагається аж до 3 місяців або 20 еякуляцій після операції); ризик та побічні ефекти, пов'язані з невеликою операцію, особливо при використанні загальної анестезії; короткочасний дискомфорт/біль після операції; необхідна участь кваліфікованого лікаря; не захищає від ІСШ та інших ЗПСШ (наприклад, ВГВ, ВІЛ/СПІД). Хто може використовувати вазектомію: чоловіки будь-якого рерподуктивного віку; чоловіки, які хочуть використовувати високоефективний постійний метод контрацепції; чоловіки, для дружин яких вагітність є серйозною небезпекою для здоров'я через їхній вік, кількість пологів в анамнезі або проблеми зі здоров'ям; чоловіки, які добровільно та усвідомлено дають згоду на процедуру; чоловіки, які впевнені, що вони досягли бажаного розміру сім'ї. Загальна інформація: вазектомія не забезпечує захисту від вагітності протягом перших 3 місяців після операції або до того часу, поки не відбувається 20 еякуляцій, або якщо при розгляді аналузу сім'яної рідини під мікроскопом у ній присутні сперматозоїди; вазектомія не впливає на сексуальну діяльність. Оскільки яєчка продовжують нормально функціонувати; вазектомія не забезпечує захисту від ІСШ та інших ЗПСШ, включаючи СНІД. Ж. Невідкладна контрацепція Невідкладна (посткоїтальна) контрацепція повинна використовуватись після незахищеного статевого акту у тому випадку, якщо вагітність не планується або небажана. Метод невідкладної контрацепції Для запобігання небажаної вагітності у випадку "незахищеного" (без контрацептива) статевого акту або при виявленні дефектів бар'єрних протизаплідних засобів (презерватива, діафрагми), при огріхах гормональної контрацепції (пропуск прийому чергової пігулки), після зґвалтування, особливо у підлітків, чи інших випадках, коли вагітність небажана або небезпечна. Ефективність методу досить висока і досягає 96%, якщо з моменту "незахищеного" статевого акту пройшло не більше 72 годин. Механізм дії стероїдних препартів різнонаправлений і обумовлений впливом на різні ланки рерподуктивної системи: зміну секреції гонадотропінів (порушує розвиток яйцеклітини), гальмування раннього ембріогенезу, блокування пенетрації сперміїв і пригнічення передменструального стероїдогенезу. Типи: комбіновані естроген-гестагенні ОК; гестагени; даназол; міфепристон (Ки-486); внутрішньоматкові засоби (ВМЗ). Переваги: усі типи дуже ефективні (менше 3% жінок вагітніють у цьому циклі); ВМЗ забезпечує також тривалий контрацептивний захист. Недоліки: КОК ефективні тільки в тому випадку, якщо перша доза прийнята протягом 72 годин після незахищеного статевого акту; КОК можуть викликати нудоту, блювання або болючість молочних залоз; перша доза ЧПТ повинна бути прийнята протягом 48 годин після статевого акту; антипрогестини ефективні тільки у випадку, якщо прийняті протягом 72 годин після незахищеного статевого акту; ВМЗ ефективний тільки тоді, коли вводиться протягом 5 днів після незахищеного статевого акту. 3. Контрацепція в післяпологовий період Метод лактаційної аменореї: висока ефективність до 6 місяців при дотриманні умов включно грудного годування і відсутності менструальної кровотечі (аменореї); годування груддю повинно початися зразу після пологів; значна користь як для здоров'я матері, так і для дитини; дає час для вибору і підготовки до одержання хірургічного або іншого контрацептивного методу. Внутрішньоматкові засоби: може вводитися постплацентарно, після кесарського розтину або в післяпологовий період (протягом 48 годин після пологів); якщо ВМЗ не введений постплацентарно або протягом 48 годин після пологів, введення слід відкласти до 4-6 тижнів після пологів; якщо при годуванні груддю у жінки поновились менструації, ВМЗ можна ввести в будь-який день менструального циклу, якщо є впевненість, що пацієнтка не вагітна; не впливає на кількість молока, а також на його якість і здоров'я дитини; при введенні ВМЗ жінці, яка годує груддю дитину. Побічних явищ (таких як кровотеча, біль) значно менше. Зауваження: у матерів, які годують груддю, нижча частота випадків вилучення ВМЗ протягом першого року використання; вірогідність експульсії при введенні ВМЗ в післяпологовий період вища (6-10%), ніж приінтервальному введенні. Однак найнижчий коефіцієнт експульсії при введенні ВМЗ високо в порожнину матки в перші 10 хвилин після відходження плаценти. Бар'єрні методи: презервативи, діафрагми, сперміциди у вигляді пінки, свічок, кремів, пігулок, плівок можуть використовуватись на кількість і якість грудного молока та здоров'я дитини. Зауваження: при використанні бар'єрних методів, що застосовуються на шийці матки (діафрагма із сперміцидами, слід зачекати закінчення післяпологового періоду (6 тижнів після пологів) перед тим як застосовувати і використовувати діафрагму; використання сперміцидів вирішує проблему вагінальної сухості під час статевого акту (часте явище у жінок, що годують). Природне планування: не рекомендується починати використання методу до відновлення регулярних менструацій. Пацієнтка може почати вести карту через 6 тижнів після пологів, але при цьому їй слід продовжувати використання МЛА; метод не впливає на кількість та якість грудного молока та здоров'я дитини. Добровільна хірургічна стерилізація: може бути проведена зразу після пологів при виконанні кесарського розтину або протягом 48 годин після пологів; якщо не проведена протягом 48 годин після пологів, повинна бути відкладена до 6 тижнів після пологів; ідеальним вважається час, коли жінка повністю одужала після пологів і здоров'я дитини не викликає сумнівів; не впливає на кількість і якість грудного молока та здоров'я дитини. Комбіновані гормональні контрацептиви (КОК і КІК): не рекомендується для годуючих жінок у перші 6-8 тижнів після пологів. Відкладіть використання КОК чи КІК до початку відлучення від грудей; слід уникати застосування для годуючих жінок, за рідким винятком тих випадків, коли інші методи неприйняті (починаючи з 6 місяців); якщо жінка грудьми не годує, КОК та КІК можна використовувати через 3 тижні після пологів; використання КОК чи КІК у перші 6-8 місяців після пологів зменшує кількість грудного молока і може негативно вплинути на нормальний ріст дитини (цей ефект продовжується до 6 місяців); у перші 3 тижні після пологів КОК чи КІК дещо збільшують ризик підвищеного тромбоутворення в зв'язку з вмістом у них естрогенів. Чисто прогестинові контрацептиви: уникати використання ЧПК у перші б тижнів після пологів, за винятком тих випадків, коли інші методи неприйнятні або недоступні; при використанні МЛА відкласти застосування ЧПК до 6 місяців після пологів; якщо жінка не годує груддю, ЧПК можна почати застосовувати негайно; якщо жінка не годує груддю і після пологів пройшло 6 тижнів або в неї поновились менструації, ЧПК можна призначати, переконавшись, що жінка не вагітна; не впливає на якість і кількість грудного молока і здоров'я дитини. 4. Через утворений в тулубі Отвір абортцангом чи іншими щипцями поступово виймають зруйновані органи черевної або грудної порожнин. Краніотомія, декаштація і клейдотомія - атипові ембріотомії. Спонділотомія, евісцерація \ атипові ембріотомії. Список літератури Бодяжина В Й., Жмакин К.Н., Кирющенков А.П. Акушерство. - М., 1998. - С. 116-122,3467-358. Бодяжина В.И. й соавт.. Неоперативная гинекология. - М., 1995. - С.106-122, 225-232. Крупко-Большова Ю.А., Корнигова А.И. Патология полового развития девочек й девушек. - К., 1990. Серов В.Н., Стрижаков А.Н., Маркин С.А. Практическое акушерство: руководство для врачей. - М., 1997. - С. 402-412. Степанковская Г.К. Справочник по акушерству й гинекологии. - К., 1997. - С. 499-508.

Похожие записи