Питання керування ліберальними системами охорони здоров’я

Перехід економіки України до ринкових відносин, уведення системи
обов’язкового медичного страхування населення країни визначають корінні
структурно-функціональні перетворення в охороні здоров’я.

Йде інтенсивний і активний пошук прийнятної моделі вітчизняної системи
охорони здоров’я, моделі, що у найвищому ступені була б адекватна
суспільним реаліям, що змінилися. Академічно починаються спроби
сформувати модель обновленої системи охорони здоров’я на основі
концепції парадигми. Дослідниками науково улаштовуються демократичні
принципи і виробляються специфічні форми і методи керування такою
системою.

Наповнення вітчизняної охорони здоров’я цивілізованими ринковими
відносинами, введення і функціонування системи обов’язкового медичного
страхування робить систему надання медичних послуг реальним економічним
суб’єктом у загальній інфраструктурі економіки країни. Економічний
аспект охорони здоров’я починає розглядатися як елемент суспільного
виробництва в цілому, а в структурі останнього — охорона здоров’я
закономірна починає складати сектор виробництва нематеріальних благ.

У перехідний період реформування системи охорони здоров’я в Україні,
керування подібним сектором є вкрай актуальної і не простою проблемою.

Складається враження, що теоретики, а особливо практики охорони здоров’я
дотепер знаходяться в деякій розгубленості: реформована державна система
охорони здоров’я, з її найвищим ступенем адміністративних методів
керування, позбавила організаторів вольових важелів впливу, а декларація
інших опонентів про недопущення керування ліберальними системами охорони
здоров’я і зовсім привела до своєрідного “синдрому управлінського
паралічу”. Дійсно, керування адміністративними методами ліберальна
система охорони здоров’я не терпить власне кажучи, а новими адекватними
методами і формами керування теперішні фахівці ще не опанували в повному
обсязі, а тільки навчаються цим прийомам..

Перед вченими і практиками, зайнятими в тім або іншому ступені питаннями
керування охороною здоров’я встають складні задачі, з одного боку,
прийняти й оцінити, що складається природним шляхом, якісно нову систему
професійних і економічних взаємин між виробниками медичних послуг
(медичними працівниками, лікувально-профілактичними заснуваннями) і
споживачами (пацієнтами, клієнтами), з іншого боку – запропонувати
науково-обосновані методи активного формування таких взаємин і сучасні
форми керування ними.

У сучасних умовах розвитку суспільства потік інформації, що
збільшується, труднощі вибору й ухвалення оптимального рішення,
зростання ціни помилки — усі ці класичні фактори, що діють на будь-якому
рівні управлінського процесу, значно ускладнюють рішення позначеної
проблеми.

Успішне функціонування системи охорони здоров’я на федеральному і
регіональному рівнях, керування лікувально-профілактичними заснуваннями
в умовах ринкових відносин, що складаються, (маркетингу, ринку страхових
компаній, ринку медичних послуг, попиту та пропозиції, вільного вибору
лікаря, залежності оплати медичної праці від обсягу і якості й ін.),
зовсім не виключає, а навпаки вимагає активного використання принципово
нових, для некласичних систем охорони здоров’я, форм і методів
керування, зокрема, адекватних суті ринкових соціально-економічних
структур.

Вироблення і прийняття управлінських рішень починає спиратися на
об’єктивні сутності, реальна, зокрема, економічна вірогідність яких
обумовлена визначеними законами розвитку суспільства і закономірностями
функціонування конкретних соціально-економічних структур.

У результаті дії цих законів (об’єктивних закономірностей)
функціонування і розвиток системи охорони здоров’я здобуває характер
живого організму. Така специфічна й органічна система, що володіє різним
ступенем самостійності, дуже чуттєва до всім процесам, що відбуваються в
ній. Керувати таким соціально-суспільним організмом, яким стає сучасна
система вітчизняної охорони здоров’я – справа непросте і украй
відповідальне.

Необхідно усвідомлене розуміння сутності самої формованої нової системи
вітчизняної охорони здоров’я. У цьому — наука про суспільне здоров’я й
охорону здоров’я ще не сказала свого вагомого слова.

Необхідне вироблення і творче застосування адекватної теорії керування,
співвіднесеної із системою надання, що змінюється, медичної допомоги, що
враховує в першу чергу величезний досвід пізнання й історичного розвитку
вітчизняної охорони здоров’я і використання механізмів дії суспільних
законів. Форми і методи керування ліберальними системами охорони
здоров’я в порівнянні з утилітарними, на нашу думку, з однієї сторони
зміщаються з політичних аспектів на наукову платформу, з іншого боку –
як би переміщаються “зсередини” системи в “зовнішній простір”.

Ліберальна система охорони здоров’я – це система медичних технологій, а
не медичних заснувань. Регулювання життєдіяльності таких систем — це в
першу чергу керування технологіями: правовими, професійними (медичними),
економічними (фінансовими) і ін.

Зсуву акцентів у системі охорони здоров’я з державного рівня на
регіональний, при своєрідному “параді суверенітетів” і багатополярності
думок в обґрунтуванні конкретного прийому керування, а тим більше в
прийнятті і реальному здійсненні конкретного управлінського рішення і
передбачення його наслідків, виводить на перше місце наукові методи, що
оперують строгими формалізованими критеріями доказів, що виключають
двозначність тлумачень.

У цьому змісті, на наш погляд, теперішній стан соціальної гігієни й
організації охорони здоров’я, як науки перетерплює в сучасних
реформаторських реаліях глибоке переосмислення: йдуть незгасаючі
дискусії і пошук не тільки адекватного сучасності назви науки і
дисципліни, що вивчає суспільне здоров’я й охорону здоров’я, але у
вчених виникає природне бажання сформувати в рамках цієї науки і
наповнити її такими методами дослідження, за допомогою яких об’єктивно
може бути відбита сутність сучасної фази суспільного здоров’я, форм і
методів його вивчення, побудови систем забезпечення і керування такими
системами і т.д.

Як видно, рух дослідницької думки у вивченні здоров’я населення,
обґрунтуванні побудови і дослідження адекватних систем охорони здоров’я,
методів керування такими системами показово може характеризувати
історична динаміка наступних лінгвістичних конструкцій: “соціальна
гігієна”, “радянська соціальна гігієна”, “соціальна гігієна й
організація охорони здоров’я”, “суспільне здоров’я й охорона здоров’я”.
По суті, у динаміку визначень проглядається глибина трансформації
соціальної сутності, що прийнято узагальнено характеризувати категорією
“здоров’я” — від узагальнених “політизованих” понять до категорій більш
формалізованим з погляду наукових критеріїв. Це припущення
опосередковане підтверджують бажання дослідників змінити й уточнити
сутності і змісти наукових підходів, що вивчають суспільне здоров’я і
прикладні форми його охорони. Складається враження, що дослідникам, у
їхньому бажанні розкрити сутність такого явища як здоров’я, порию не
вистачає чітких і зрозумілих формулювань, а в аргументах відсутні
стандартні, кількісні і якісні, високо формалізовані критерії доказів.

Необхідність наповнення науки, що вивчає суспільне здоров’я й охорону
здоров’я, сучасними методами, що оперують однозначними кваліметричними
параметрами (не крім традиційного), викликає насущну потребу в більш
визначеному відображенні цих змін у самій назві науки. Потреба ця
трактує бажання одержання якісно нової назви науки, здатної досліджувати
і відобразити якісно нову сутність і сучасний стан здоров’я населення,
сучасних форм і змісту системи охорони здоров’я, сучасних методів
керування такою системою.

Широке впровадження в галузь системи охорони здоров’я сучасних
інформаційних технологій доповнює, а порию і докорінно змінює традиційні
методи і форми керування. Необхідність удосконалювання організації
управлінської праці і перекладу його на реально наукову основу —
сьогодні як ніколи визначається насущними потребами охорони здоров’я в
умовах проведених реформ.

Використовуючи сучасні технології, дослідникам представляється можливим
будувати й аналізувати не тільки умоглядні моделі змістовної
властивості, що більш властиво досліджуваним сутностям з низьким
ступенем формалізації елементів, що складають ці сутності, але вкрай
продуктивно і широко використовувати формалізовані методи дослідження,
зокрема метод імітаційного моделювання.

90-і роки XX століття характеризуються впровадженням у практичну
діяльність людини чергового покоління персональних комп’ютерів, так
званих нейрокомпьютерів. Сучасні інформаційні технології дозволяють
реалізувати методи нечіткої логіки у виді експертних систем з нечіткими
правилами, моделювати динамічні процеси з нечітко описаною математичною
моделлю, використовувати могутні функції встановлення залежності між
різними параметрами, вирішувати задачі, для яких поки не знайдені
формальні методи й алгоритми, а вхідні дані неповні, зашемлені і
суперечливі. До таких систем, зокрема, відносяться соціально-економічні
структури. Проте, для обличчя, що приймає управлінське рішення в
сучасному світі інформаційних технологій, з’являється реальна можливість
відносно просто змоделювати відповідний об’єкт або систему і “обіграти”
практично будь-яку ситуацію в цьому керованому об’єкті (системі).

Слід зазначити, що моделювання системи охорони здоров’я і зокрема
економічної ефективності діяльності різних заснувань, включаючи
лікувально-профілактичні, являє собою приклад розв’язуваної, але важко
формалізованої, з погляду математики, задачі. Справа тут не стільки в
складності реальної системи охорони здоров’я з її економічними
визначальними, скількох у принциповій нечіткості більшості даних
необхідних для моделювання.

Усе вищевикладене вимагає подальшого пояснення і пророблення, розкриває
безліч не вирішених проблем і визначає широке поле для глибоких наукових
досліджень в області керування соціально — економічними системами,
зокрема системи охорони здоров’я, із застосуванням сучасних методів
побудови і використання імітаційних моделей.

У напрямку наукових досліджень, що позначається, знаходять
міждисциплінарне сполучення багато дисциплін, зокрема такі напрямки як
соціальна гігієна й організація охорони здоров’я (суспільне здоров’я й
охорона здоров’я), економіка і маркетинг медичних послуг, логістика,
математичне й імітаційне моделювання.

У рамках результатів дослідження, що представляються, спираючи на ряд
проблем сучасної вітчизняної охорони здоров’я, хочеться висловити думка,
що при будь-якому обраному і реалізованому типі охорони здоров’я –
керування такою системою зовсім не виключається. У порівнянні з
утилітарною системою ліберальна система охорони здоров’я вимагає більш
активного керування. Так, докорінно міняються методи і форми вироблення
і прийняття управлінських рішень.

Цивілізований суверенітет спирається зовсім не на анархію і не на
авторитарне адміністрування, а в сутності своєї укладається науково
обґрунтовані методи керування. У цьому нам бачиться оптимізм подолання
стихійності і суб’єктивізму у вітчизняній охороні здоров’я.

Похожие записи