Реферат на тему:
Пирій повзучий
Пирій повзучий. Російська назва — пырей ползучий;
Родина: — злакові.
Широко відомий, поширений кореневищний бур’ян. Рано навесні або восени,
а також влітку на парових полях, при культивації і борону- ванні
вигрібають цілі купи тонких кореневищ пирію. Залишається його зібрати,
помити в холодній воді, розстелити на короткий час на сонці і вітрі, щоб
зав’яв, і потім висушити на горищі.
У народній медицині використовують кореневища пирію як засіб сечогінний,
кровоочисний, злегка проносний і відновлюючий порушений обмін речовин.
R
gd}{9
иймають при шлунково-кишкових захворюваннях, при жовчних і ниркових
каменях, при всіх шкірних хворобах, при фурункульозі, а також як
відхаркувальний засіб. В останньому випадку застосовується суміш з
пирію, липового цвіту , квіток бузини чорної , листків підбілу і квіток
дивини. Усі компоненти в суміші беруть в рівних частинах. Приймають
щодня по 3 склянки такого напару в дозі: 1 столова ложка суміші на 1
склянку кип’ятку. Цей напар приймають при багатьох грудних
захворюваннях.
При чиряках і наривах, що з’являються часто один за другим і по кілька в
різних місцях тіла, приймають протягом 3—4 тижнів щодня по 3 склянки
міцного напару кореневищ пирію.
Відвар пирію вживають для клізм при хронічних запорах, а напар — для
ванн при шкірних захворюваннях, при золотусі й англійській хворобі.
Зберігання. Порізані сухі кореневища пирію зберігають у мішках.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
