Реферат на тему:

Підмаренник справжній

Galium verum L. — підмаренник справжній. Медівник. Російська назва —
подмаренник настоящий; польські: przytulja zoelta, przytulja wlasciwa,
rojnik.

Родина: Rubiaceae — маренові.

Багаторічна трав’яниста рослина заввишки 15—80 см, з прямими
короткоопушеними, слабими стеблами, які піднімаються з галузистого
кореневища. Квітки в довгій густій пірамідальній волоті, з медовим
запахом, яскраво-жовті, дрібні. Листки зісподу
сірувато-барха-тисто-опушені, зверху темно-зелені, блискучі,
вузьколінійні, гострокінцеві, по 8—12 в кільці. Цвіте з кінця червня, в
липні. Смак рослини гіркий, в’яжучий.

Росте на сухих горбах, луках, при дорогах, на межах, схилах, серед
чагарників, на полянах. Поширений повсюдно.

Збирають усю рослину під час цвітіння і квітки. Вживають всередину напар
з порізаної рослини — 40,0 г на 1 л води — при водянці. Влітку—вижатий
сік із свіжої рослини по 3—4 чарки на день за 2—3 прийоми як сечогінний
засіб при водянці, хворобах нирок, висипах на шкірі, наривах, екземі
тощо.

Зовнішньо напар і сік з рослини вживають для промивання ран, наривів;
для цієї ж мети користуються присипкою з розтертих квіток підмаренника.

Уся рослина вважається кровоспинним засобом поряд з насінням липи, соком
кореня живокосту, травою грициків, гірчака водяний перець і споришу. При
кровотечі з носа втягують у ніздрі сік з підмаренника, а кровотечні рани
посипають порошком з його квіток.

‚ 3/4 o Oe

gdYh5

yss ках, виклаколючок (на відміну від G. germanica L.),
борозенчасто-ребристе, з гілками, направленими вгору. Листки ланцетні
або еліптичні, переважно по краях і вздовж жилок — з пушком. Квітки в
довгих гронах, золотисто-жовті. Цвіте в червні, липні і частково в
серпні. Плоди чорні. Росте на схилах горбів і узгір’їв, на краях сухих
лісів, серед чагарників, при лісових дорогах, на пісках.

Зустрічається повсюдно.

Збирають гілки, зрізуючи їх серпом під час цвітіння.

В народі вживають відвар з гілок дроку При водянці (живота), при
хворобах печінки, при всіх видах жовтяниці і як кровоочисне. Беруть 15,0
г сушеної трави, заливають 33 столовими ложками сирої холодної води,
ставлять на вогонь і кип’ятять, поки залишиться ‘/з рідини. Коли
прохолоне, відціджують. Приймають кожні 2 години по 2 столові ложки,
поки не почне проносити і гнати сечу. Ліки ці приймають через день.
Вважають за необхідне пристосувати цей метод індивідуально до кожного
хворого. Протягом І—2 днів встановлюють індивідуальну дозировку. Спосіб
вибору дози дроку в народі досить широко відомий.

Дрік використовується для фарбування тканин. Зберігання. Траву дроку
зберігають, у дерев’яних ящиках, викладених папером.

Похожие записи