Реферат на тему:

Паротит епідемічний (свинка). Народні методи лікування

Паротит епідемічний — гостре інфекційне захворювання з переважним
ураженням привушних слинних залоз, нервової системи. Іноді уражуються
підязикові, підщелепні, підшлункова, статеві залози.

Збудник хвороби — вірус. Джерелом інфекції є хвора людина.

Інкубаційний період в середньому триває 11—21 добу.

Переважно хворіють діти віком від 5 до 15 років, значно рідше — молодші.

Зараження відбувається повітряно-крапельним шляхом, а також через
іграшки, посуд тощо. Вірус скупчується в слинних залозах, а під час
кашлю, чхання, розмови потрапляє разом із краплями слини та слизу в
повітря.

В епітелії слизових оболонок верхніх дихальних шляхів вірус
розмножується, проникає в русло крові та розноситься по всьому
організму.

Мал. 1. Ураження привушних слинних залоз (паротит)

Початкові прояви хвороби — загальне нездужання, підвищення температури
тіла до 38—39 °С, головний біль.

У більшості випадків на 2-гу —3-тю добу хвороби з’являються помірна
болючість та припухлість у ділянці привушної залози — спочатку з одного,
а через 1—2 доби з другого боку. Набряк збільшується, досягаючи
найбільшого розвитку на 3-тю —4-ту добу.

До припухлості залози приєднується набряк шкіри та підшкірної основи,
який може поширюватися на шию й обличчя. Таке припухання, особливо з
обох боків, спотворює обличчя, що й стало приводом для своєрідної назви
хвороби — «свинка» (мал. 1).

Хворий скаржиться на відчуття напруження, біль, який посилюється під час
жування та ковтання. Через біль діти неохоче їдять, іноді взагалі
відмовляються від їжі.

З 4 —5-ї доби набряк починає зменшуватися, температура поступово
знижується. До 10-ї доби, якщо немає ускладнень, хворий одужує. Проте
хвороба може тривати до 2 тиж і більше.

Під час свинки у патологічний процес втягуються нервова система,
підшлункова та статеві залози. У хлопчиків може виникнути орхіт, у
дівчаток — запалення яєчників.

Нерідко при паротиті розвивається менінгіт. Якщо дитина лежить з
запрокинутою головою і не може пригнути її до грудей (симптом
менінгіту), треба негайно звернутися до лікаря!

У перші дні хвороби, коли висока температура тіла, призначають
постільний режим, що має неабияке значення для профілактики ускладнень.

Дають багато пити — чай, тепле молоко, фруктові соки, відвар шипшини.
Оскільки хворому важко (боляче) жувати і ковтати, їжа повинна бути
рідкою та напіврідкою: каші, пюре, перетерті овочі та фрукти, яйця
напівварені, киселі, компоти, кефір тощо.

Для посилення слиновиділення хворому необхідно давати лимонний напій,
жу-равлиновий морс, сироп шипшини, фруктово-ягідні соки.

їжу слід давати 4 — 5 разів на день малими порціями.

На припухлі залози накладають теплу пов’язку або компрес з камфорною
олією.

У народі при паротиті особливо часто застосовують теплі компреси з
ячмінної або гречаної каші, насіння льону.

Хвороба швидше минає, якщо робити парові ванни для голови по 15 — 30 хв
(але не в перші дні захворювання). Готують розчин з лікарських трав.
Беруть по 2 столові ложки трави шавлії лікарської, квіток бузини чорної
та липового цвіту, по 2 чайні ложки трави м’яти перцевої та насіння
кропу запашного. Суміш заварити 10 склянками окропу, парити голову над
гарячим напаром, закутавшись у ковдру.

У народній медицині рекомендують дещо екзотичний метод лікування
паротиту. Синій папір густо проколюють голкою та змазують сумішшю меду,
горілки й порошку трави чебрецю звичайного. Компрес прикладають за
вухами. Переконують, що хвороба минає за кілька діб.

Важливим є догляд за ротовою порожниною.

Полоскати рот і горло, а також втягувати в ніс по кілька разів на день
такі препарати:

1. Трава розхідника звичайного — 50 г

Трава шавлії лікарської — 25 г

Три столові ложки суміші залити 500 мл окропу, настояти 2 год,
процідити.

2. Відвар листків евкаліпту кулястого: 20 г залити 400 мл окропу,
кип’ятити 10 хв на малому вогні, процідити. Полоскати рот і горло
відваром температури 20 °С.

:

Дітям раннього віку після їди ротову порожнину протирати ватним
тампоном, змоченим настоєм трави ромашки лікарської та шавлії
лікарської.

При підвищенні температури тіла рекомендують таку суміш:

Квітки лаванди колоскової — 40 г

Квіткові кошики нагідок лікарських — 40 г

Квітки бузини чорної — 30 г

Трава гадючника в’язолистого — 30 г

Столову ложку суміші залити 300 мл води, кип ятити 1 хв на малому вогні,
настояти 2 год, процідити. Приймати по 20 — 70 мл 4 рази на день
(залежно від віку дитини).

Як сильний протизапальний засіб при паротиті використовують траву
хаменерія вузьколистого: 1 столову ложку залити 500 мл окропу, настояти
в теплому місці 20 хв. Пити як чай з цукром або медом. Перед сном на 15
— 20 хв робити припарки з розпареної трави цієї рослини. Жменю трави
залити 100 мл води, довести до кипіння, витримати кілька хвилин у
закритому посуді на малому вогні. Кашку покласти у бавовняний мішечок і
теплою прикладати до ураженої ділянки, зверху наклавши пов’язку.

Якщо у дитини висока температура тіла, перед сном поставити клізму з
теплого відвару гарбуза. Його готують так: 3 столові ложки подрібненого
гарбуза залити 300 мл молока, кип’ятити 5 хв на малому вогні, настояти 5
хв, процідити.

Для відтягання крові від запалених залоз використовують збуджувальні
обгортання шиї, живота і литок температури 22 — 25 °С (як удень, так і
вночі).

Корисні загальні обтирання водою температури 22 °С.

Якщо у дитини розвивається орхіт (запалення яєчка), треба підв’язати
яєчка м’якою тканиною. До поверхні запалених яєчок прикладати компреси з
настоянки квіткових кошиків арніки гірської (1:10) на 70 % спирті
етиловому (1 столову ложку настоянки на склянку води). У перші дні для
зменшення набряку яєчка та знебо-лення доцільно локально ставити холодні
компреси.

Небезпека зараження на паротит тих, хто поруч, виникає за 2 доби до
збільшення залоз і зберігається до повного одужання. Діти, що не хворіли
на паротит, але спілкувалися з хворим, допускаються у дитячі заклади
через 21 добу після контакту.

Для профілактики захворювання проводять імунізацію всіх дітей.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. — 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. — 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. — 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.

Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.

Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. — 425 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. — 180 с.

Похожие записи