Реферат на тему:

Ожиріння. Народні методи лікування

Ожиріння — надмірна маса-тіла за рахунок надлишку відкладання жиру в
підшкірній основі та інших тканинах.

Ожиріння буває у будь-якому віці. Нерідко воно розвивається у грудних
дітей, значно рідше — у період інтенсивного росту та розвитку.

Ожиріння у дітей майже завжди пов’язане з порушенням функцій ендокринних
залоз. У хворих на ожиріння нерідко у крові виявляють знижену
концентрацію гормону росту та зменшення його секреції. Нерідко
знижується секреція гормонів щитовидної, надниркових та статевих залоз,
які виявляють жиромобілізуючі властивості. До ожиріння призводять
споживання надмірної кількості їжі, особливо висококалорійної,
малорухливий спосіб життя, порушення жирового обміну, знижений обмін
речовин. У зниженні обміну речовин помітну роль відіграє порушення
функцій деяких залоз внутрішньої секреції.

Особливо часто розвивається ожиріння за порушення функцій гіпофіза.
Церебральне ожиріння пов’язане із запальними процесами, травмами та
пухлинами головного мозку (мал. 1). Ожиріння часто супроводжує цукровий
діабет.

На розвиток ожиріння впливає й спадковість. Помічено, що у значної
частини хворих на ожиріння дітей батьки також огрядні.

У дитини спостерігаються швидка стомлюваність, сонливість, задишка під
час навантаження, підвищення апетиту, спрага. Бувають запор, метеоризм,
геморой. Шкіра волога, з’являються попрілість у ділянках складок,
себорея, вугрі, фурункульоз.

Серце, м’язи, кишечник обростають жировими відкладаннями, через що
порушуються їх функції. Ослабленому серцю доводиться виконувати
напружену роботу для постачання кров’ю зайвої маси. Це призводить до
змін у ньому. Дихання стає поверхневим, розвивається дихальна
недостатність, що, в свою чергу, посилює серцеву недостатність.
Внаслідок недостатньої вентиляції легень розвивається бронхіт, що часто
набуває хронічного перебігу.

Ожиріння погіршує функціональний стан печінки та жовчного міхура, нирок,
підшлункової залози.

У дітей знижується опірність до інфекційних хвороб. У більшості хворих
основний обмін знижений.

При легкій, початковій формі ожиріння буває досить лише обмежити у
харчовому раціоні дитини кількість продуктів, що багаті на вуглеводи,
передусім солодощів, кондитерських виробів, цукру, зменшити кількість
жирів, тобто знизити енергетичну цінність раціону.

Нежирне м’ясо та рибу, нежирні молочні продукти, горіхи слід давати в
кількості, що задовольняє фізіологічну потребу дитини. Кількість круп, в
тому числі гречаної та пшоняної, обмежують, а манну не рекомендують
зовсім. Картоплю можна давати лише в салатах та супах.

Овочі та фрукти (капуста, буряки, морква, салат, редис, редька,
помідори, кабачки, баклажани, яблука, лимони) дають у необмеженій
кількості. Клітковина, що міститься в овочах та фруктах, не лише
стимулює рухову активність травного каналу, але й сповільнює процеси
всмоктування вуглеводів, запобігає перетворенню надлишку вуглеводів на
жири.

У разі розвитку запальних процесів у органах травлення сирі овочі й
фрукти замінюють на печені й варені.

З раціону вилучають гострі та солоні страви, копчення, маринади,
приправи, які збуджують апетит та зумовлюють спрагу. Всі страви краще
готувати у вареному вигляді, недосоленими. Обмежити кількість рідини до
1,5 л на день (в тому числі перших страв, компотів, чаю, молока). З
перших страв перевагу надавати вегетаріанським борщам, овочевим супам.

Мал. 1. Ожиріння церебрального типу в дитини віком 1 рік 4 міс

Рекомендують білковий хліб, у якому вдвічі менше вуглеводів та збільшена
кількість білка. Він довше затримується у шлунку, забезпечує відчуття
ситості на тривалий час.

До раціону важливо включати продукти моря: морську капусту, креветки,
мідії, кальмари. Вони багаті на мінеральні речовини, містять мало
вуглеводів та жирів. До того ж вони сприяють нормалізації жирового
обміну.

Якщо є запор, давати пшеничні висівки.

Особливу роль у харчуванні відіграють поліненасичені жирні кислоти, які
нормалізують жировий обмін, зміцнюють стінки кровоносних судин,
запобігають ожирінню печінки. Серед них найбільшу біологічну цінність
має арахідонова (міститься у вершковому маслі — 0,2 %, салі — 2 %). Тому
у харчовий раціон вводять невелику кількість сала (з житнім хлібом).
Багато (до 30 %) арахідонової кислоти є у риб’ячому жирі. В організмі
арахідонова кислота утворюється з лінолінової, якої багато в олії,
особливо льняній (до 50 — 60 %).

З раціону слід вилучити морозиво, шоколад, торти, здобне тісто, лимонад.
Не рекомендують консервовані фрукти та соки, в яких багато цукру.

Дітям старшого віку раз на тиждень можна робити розвантажувальні дні:
молочний (до 8 склянок молока), яблучний (1,5 кг яблук), рисово-молочний
(тричі рисову кашу з 25 г рису та 150 г молока і до 1 кг яблук),
овочево-фруктовий (1,5 кг овочів та фруктів за 4 — 5 прийомів).

Харчування повинно покривати енергозатрати організму, але без
перевищення, а тим паче надміру.

Для запобігання ожирінню важливо правильно розподілити добовий раціон
дитини. Процеси згорання жиру та використання виділеної енергії
відбуваються головним чином удень, а після 18 — 19-ї години, навпаки,
превалюють процеси його відкладання. Тому годувати дитину ввечері не
треба, особливо висококалорійною їжею. Якщо дитина не може заснути через
відчуття голоду, можно дати кефір або кисле молоко, яблуко, моркву.

При ожирінні передусім треба лікувати основне захворювання, що призвело
до ожиріння.

Для поліпшення обміну речовин при ожирінні рекомендують такі суміші:

1. Трава деревію звичайного —5г

Корені любистку лікарського —5г

Плоди яловцю звичайного —5г

Кора крушини ламкої — 15 г

Столову ложку суміші залити 250 мл окропу, кип’ятити 20 хв на малому
вогні, процідити. Приймати по 40 — 70 мл 3 рази на день 3 тиж.

2. Корені солодки голої — 20 г

Плоди ганусу звичайного — 20 г

Трава рутки лікарської — 20 г

Трава аврану лікарського — 20 г

Кореневища мильнянки лікарської — 20 г

Столову ложку суміші залити 400 мл води, довести до кипіння, кип’ятити
20 хв на малому вогні. Приймати до 1 склянки натще. Доза залежить від
віку дитини. Обов’язково дотримувати дієти. Грудним дітям не призначати.

При гіпотиреоїдній формі ожиріння разом з прийомом тиреоїдину
призначають таку суміш:

Суцвіття з приквітками

липи серцелистої — 30 г

Плоди шипшини коричної — 30 г

Листки берези бородавчастої — 10 г

Трава материнки звичайної — 10 г

Трава звіробою звичайного —10 г

Квіткові кошики

нагідок лікарських — 20 г

Листки смородини чорної — 20 г 1,5 столової ложки суміші залити 300
мл окропу, настояти в термосі 6—8 год, охолодити. Приймати по 30 — 70 мл
3 рази на день.

Якщо ожиріння зумовлене надмірним харчуванням та малорухливим режимом,
рекомендують такий комплекс лікарських рослин:

1. Столову ложку насіння льону звичайного залити 150 мл води, настояти
2 год, періодично перемішуючи, витримати на водяній бані 15 хв, настояти
до охолодження, процідити та віджати. Приймати по 20 — 30 мл маленькими
ковтками 4 рази на день за 30 — 40 хв перед їдою та 5-й раз — за 2 год
до сну замість вечері.

2. Чайну ложку кореня алтеї лікарської залити 200 мл води, настояти 2
год, періодично перемішуючи, витримати на водяній бані 15 хв, настояти
до охолодження, процідити та віджати. Приймати по 20 — 30 мл маленькими
ковтками 4 рази на день за 30 — 40 хв перед їдою та 5-й раз за 2 год до
сну замість вечері.

3. Десертну ложку висівок залити 150 мл окропу, настояти до
охолодження, процідити. Приймати невеликими ковтками по 20 мл 3 рази на
день за 30 — 40 хв перед їдою та 4-й раз на ніч перед сном.

4. Чайну ложку порошку морської капусти залити 100 мл окропу, настояти
до охолодження. Приймати 3 рази на день за 30 — 40 хв перед їдою по 20
мл та 4-й раз перед сном.

Тривалість прийому кожного препарату — 3 — 4 тиж. Починають лікування
прийомом препарату насіння льону, потім — кореня алтеї лікарської,
висівок та закінчити морською капустою.

Під час проведення розвантажувальних днів прийом препаратів не
припиняти, оскільки вони посилюють оздоровчу дію їх.

Якщо апетит у дитини не зменшується та не знижується маса тіла, то
уранці після їди та перед сном призначають таку суміш:

Корені солодки голої — 10 г

Кореневище пирію повзучого — 10 г

Кореневище з коренями

оману високого — 10 г

Кора крушини ламкої — 10 г

Насіння подорожника великого — 10 г

Трава споришу звичайного — 10 г

Плоди крону запашного — 10 г

Десертну ложку суміші залити 200 мл води, настояти 1 год, витримати на
водяній бані 20 хв, настояти 2 год, процідити, віджати. Приймати по 30 —
50 мл за раз.

При запорі ставити очисні клізми.

Щоденно протягом 1 міс на ніч накладати збуджувальний компрес на живіт
температури 24 — 27 °С.

Неодмінною умовою лікування ожиріння повинні бути заняття спортом та
лікувальною фізкультурою, але не слід допускати перевантаження. При
цьому поліпшуються функції серцево-судинної та дихальної систем,
зменшується маса тіла. Рекомендують вправи на шведській стінці, ходіння,
підскакування тощо у поєднанні з дихальними вправами.

Ранкову гімнастику проводити перед сніданком у провітреному приміщенні.
Корисні спокійна ходьба з поступовим прискоренням і сповільненням,
колові рухи у плечових суглобах з нахилом тулуба та втягуванням стінки
живота, нахили тулуба вперед з доставанням правою рукою лівого носка, а
лівою рукою — правого.

Сидячи на краю стільця, руки на талії, робити прогинання назад —
згинання тулуба вперед.

Лежачи на килимку, переходити в положення наиівсидячи, обхопивши зігнуті
в колінах ноги.

Лежачи на спині, руки вздовж тіла. Повернутися на лівий, а потім на
правий бік, перейти в положення лежачи на животі. Стати на коліна,
перейти у положення стоячи. Ходьба на місці з високим підніманням ніг і
рухом рук.

Комплекс вправ повторити 2 — 3 рази. Дихання має бути спокійним,
ритмічним, переважно через ніс, видих — дещо тривалішим за вдих.

Корисні також вправи з м’ячем.

Після виконання комплексу вправ зробити обтирання тіла або прийняти душ.

Корисні обтирання, обливання, душ, ванни (особливо з використанням
солі), що підвищують обмін речовин та загальний тонус організму.

Якщо немає протипоказань, для стимуляції обміну речовин призначають
ванни та душ низької температури (33 — 25 °С).

Дуже ефективні контрастні ванна та душ.

Потогінний ефект мають загальні збуджувальні вологі обгортання.
Тривалість процедури — до 1 год.

Дитина повинна багато ходити, займатися фізичною працею.

Рекомендують робити загальний масаж тіла для поліпшення периферичного
кровообігу, зняття втоми, підвищення рухової активності.

Низькокалорійна дієта, активний руховий режим у поєднанні з сонячними,
повітряними та морськими ваннами нерідко сприяють нормалізації маси тіла
дитини без медикаментозного лікування.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. — 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. — 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. — 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.

Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.

Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. — 425 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. — 180 с.

Похожие записи