Реферат на тему:

Овес у лікувальному харчуванні. Паростки пшениці — їжа XXI століття.
Висівки — не баластні речовини. Народні методи харчуваня. Народні методи
лікування

Овес — найпопулярніший лікувальний злак. Тривалий час у давнину він був
основним хлібним злаком у німців, скандинавів та галів.

Оптимальне співвідношення вуглеводів, білків, жирів, вітамінів у зернах
вівса робить його незамінним дієтичним та лікувальним засобом, що має й
радіозахисні властивості. Овес містить макро- та мікроелементи, в ньому
більше, ніж у інших злаках, заліза, немало сірки, кремнію, калію,
фосфору.

Овес має загальнозміцнювальну, протизапальну, обволікальну, жовчо-,
сечогінну, заспокійливу, протисклеротичну та м’яку проносну дію.
Поліпшує склад крові, нормалізує обмін речовин, знижує рівень
холестерину та ліпідів у крові, видаляє з орга-нізму харчові токсини.
Допомагає при нервових розладах, підвищує імунітет та здатність
організму до самоочищення.

Для очищення організму беруть 150 г вівсяного борошна, варять його у 3 л
води, бажано без солі. їдять протягом дня, розділивши на 5 порцій. Це
доза для дітей, що старші за 12 років.

У разі гострого отруєння свинцем, ртуттю, грибами призначають дієту з
вівсяної каші. Вівсяні крупи вводять до харчового раціону й тих, у кого
хронічне отруєння свинцем.

Хворим на туберкульоз страви з вівса призначають як джерело кальцію та
фосфору.

Гіппократ для відновлення сил радив пити відвар вівса як чай. Відвар
вівса з медом — чудовий загальнозміцнювальний засіб.

Страви з вівсяних круп (каша, відвар або ріденький кисіль) рекомендують
при гепатиті, запаленні сечового міхура, затримці сечі у дітей, при
цукровому діабеті, жовтяниці, запаленні підшлункової залози,
захворюваннях органів травлення, туберкульозі легенів, гарячкових
станах, при енурезі, безсонні, розумовій перевтомі.

Суп із вівсяних крупів — корисна дієтична страва для дітей, що хворі на
скрофульоз, туберкульоз легенів. У оболонках вівса міститься речовина,
яка сприяє зниженню вмісту цукру в крові хворих на цукровий діабет.

У народі «вівсяне молочко» використовують як замінник материнського
молока.

Як загальнозміцнювальний засіб дітям готують вівсяну кашу з молоком: до
3/4 л спряженого молока всипати 1/2 склянки вівса, поставити у духовку
на 1,5 — 2 год. Або до 3 склянок молока додати 1 склянку вівсяних
пластівців, варити 15 хв, присмачити олією, медом.

Навесні як імуномодулятор використовують вівсяний напій: 1 склянку вівса
настояти на 2 л води температури 50 °С (але не вище за 52 °С) 12 год у
термосі. Процідити, на кожні 0,5 л настою додати 0,1 г аскорбінової
кислоти. Пити по 1/2—1 склянці 2 — 3 рази на день протягом місяця. Дітям
молодшого віку призначають у менших дозах.

Для приготування слизистого відвару 100 г вівсяних круп або пластівців
замочити на кілька годин у 1 л холодної води, потім варити доти, поки не
загусне. Вживати протягом дня.

Вівсяна каша: 1 склянку вівса залити 5 склянками води, варити до
загустіння. Додати близько 2 склянок молока, прокип’ятити, покласти 4
чайні ложки меду і знову проварити. їсти теплою.

У народі з вівса готують вівсяну киселицю. Зерна вівса товчуть,
заливають гаря-чою.водою і ставлять у тепле місце. Настій п’ють при
кашлі, астмі, туберкульозі.

Куліш з вівсяних крупів — корисна дієтична страва, особливо при рахіті й
золотусі, туберкульозі легенів. Діє як зміцнювальний та освіжаючий
засіб.

Вівсяний кисіль готують так: вівсяні крупи намочують на ніч, уранці
зливають воду і кип’ятять — виходить кисіль. З вимочених круп варять
кашу.

Хворим на панкреатит дуже корисна така страва: 1 склянку зерна вівса
промити, пропустити через м’ясорубку, варити протягом 20 хв у 1 л води,
настояти, процідити. Пити по 1/4—1/2 склянки за 30 хв до їди. При
панкреатиті, цукровому діабеті, виразці шлунка та дванадцятипалої кишки,
легеневих хворобах добре діє відвар вівсяних паростків. їх треба
промити, висушити та спорошкувати. 15 г борошна розвести холодною водою,
залити склянкою окропу і кип’ятити 1—2 хв на малому вогні. Настояти 20
хв, процідити. Пити по 30 — 70 мл 3 рази на день.

Універсальний засіб, що його використовують для лікування багатьох
захворювань кишечнику, печінки та нирок: 100 г насіння вівса залити 800
мл води, уварити до 400 мл на малому вогні. Коли відвар охолоне,
процідити й додати по 2 столові ложки свіжого соку листків подорожника
великого та трави шавлії лікарської (їх можна замінити 3 столовими
ложками міцного відвару цих трав) і меду. Пити відвар по 50—150 мл двічі
на день. Першу порцію бажано випити натще.

Хворим з ураженням печінки, особливо після хвороби Боткіна, корисна така
суміш: змішати 1 склянку зерна вівса з 1 столовою ложкою бруньок берези
бородавчастої та 1 столовою ложкою листків брусниці звичайної. Суміш
залити 2 л холодної води, настояти 24 год, варити протягом 15 хв на
малому вогні. До відвару додати 2 столові ложки трави споришу звичайного
та 1 столову ложку приймочок зі стовпчиками кукурудзи звичайної. Знову
прокип’ятити 15 хв на малому вогні. Крім того, в емальованій каструлі
протягом 10 хв проварити 0,5 склянки подрібнених плодів шипшини коричної
в 500 мл води, настояти 24 год у прохолодному місці. Обидва відвари
процідити, змішати й зберігати у холодильнику в посуді з темного скла не
довше 5 діб. Приймати 4 рази на день за 30 хв перед їжею теплим. Дітям
віком від 2 до 5 років давати по 15 мл, від 5 до 10 років — по 25 мл,
після 10 років — по 50 мл на прийом. Курс лікування — 10 діб. Після
двадцятидобової перерви повторити.

Крупи, вівсяні пластівці та толокно — здорова їжа для дітей і дорослих.
Це дієтичні та лікувальні засоби при хронічних запальних процесах
органів травлення, зокрема при диспепсії у дітей. Заспокійливо діють при
гіпертиреозі, знижують вміст глюкози в крові та сечі при цукровому
діабеті, значно поліпшують стан хворих на туберкульоз.

Страви з вівса традиційно готують на сніданок у багатьох країнах світу.

ПАРОСТКИ ПШЕНИЦІ — ЇЖА XXI СТОЛІТТЯ

Зерно пшениці використовують з давніх часів. У Біблії пшениця згадується
як найважливіша та корисна хлібна рослина.

Пшениця містить всі елементи в тій пропорції, яка потрібна для побудови
тканин. Зерна пшениці виявляють загальнозміцнювальну, пом’якшувальну,
заспокійливу, протизапальну, в’яжучу, послабну дію, підвищують імунітет,
прискорюють гоєння ран.

Клітковина зерен — грубоволокниста частина, що складається з целюлози,
пектинових речовин та лігніну. Вона адсорбує продукти життєдіяльності
тканин, збуджує рецептори кишечнику, сприяючи перистальтиці, запобігає
захворюванням кишечнику.

Вітаміни А, Е, групи В — стимулятори життєдіяльності організму, в
достатній кількості містяться в пророслій пшениці. Окрім вітамінів, у
зародках пшениці є речовини, що стимулюють ріст, а також ферменти, олії,
незамінні амінокислоти, солі кальцію, заліза, цинку, магнію, селену,
клітковина. У пророслих зернах міститься в 300 разів більше вітамінів,
аніж у рослинах.

крофлору кишечнику, виводять з організму продукти життєдіяльності
тканин, підвищують імунітет.

За умови правильного застосування проросле зерно допомагає практично
всім. Введення до щоденного раціону протягом 1—2 міс каш і киселів з
пророслої пшениці супроводжується значним поліпшенням загального стану
організму та прискорює одужання, сприяє виліковуванню багатьох хронічних
захворювань у дітей.

50—100 г зерна пшениці промити холодною водою, воду злити. Зерна
розікласти у посудині так, щоб кожне зернятко лежало ніби окремо. Після
цього долити воду, аби вона ледь вкривала верхній шар пшениці. Посудину
поставити в тепле місце, накривши полотняною або паперовою серветкою.
Через 24 год мають з’явитися паростки завдовжки до 1 мм. Пророслу
сировину промити водою кілька разів, подрібнити на м’ясорубці або іншим
шляхом. Свіжу масу додати до гарячого молока у пропорції 1:1, накрити і
охолодити до бажаної температури. За смаком додати сіль, цукор (краще
мед), вершкове масло або олію (1 чайну ложку). Одразу з’їсти. Не
кип’ятити! Не готувати заздалегідь!

З профілактичною метою пророслу пшеницю корисно їсти восени та,
особливо, навесні, коли організм дитини змушений пристосовуватися до
різких змін погоди, які призводять до загострення або появи захворювань
органів травлення, дихання, шкіри тощо.

Дітям корисно давати страви, приготовані на основі паростків пшениці.
Наводимо кілька рецептів таких страв.

1. Паростки пропустити через м ‘ясорубку разом із курагою та ізюмом
(1:1:1). До одержаної маси додати за смаком молоко. Можна додати ще й
волоські горіхи.

2.Намочити 50 г будь-яких сушених фруктів (інжир, ізюм, фініки, яблука,
груші). Пропустити через м’ясорубку та змішати з 100 г подрібнених
паростків пшениці.

3. До 4 — 5 столових ложок паростків додати 2 — 3 столові ложки
подрібнених волоських горіхів, 70 г натертої моркви та дрібно порізану
зелень петрушки або селери. Суміш добре перемішати.

4. Натерти 100 г червоного буряка, змішати з 100 г нарізаних яблук та
додати 4 столові ложки паростків пшениці і 200 г кислого молока.

5. Склянку пророслої пшениці пропустити через м’ясорубку, додати 0,5
склянки соку моркви та 2 подрібнених волоських горіхи. Вважають, якщо на
сніданок щоденно давати дитині цю страву, ймовірність простуди різко
знижується.

Народна медицина використовує зерна пшениці як загальнозміцнювальний
засіб. Його готують за таким прописом: 1 склянку зерна прокип’ятити віл
води протягом 1 год. Процідити й додати 2 столові ложки меду. Пити по
1/2 склянки 3 — 4 рази на день. Напій особливо корисний після
перенесених тяжких та виснажливих хвороб.

ВИСІВКИ — НЕ БАЛАСТНІ РЕЧОВИНИ

Висівки — оболонки зернових культур, які містять комплекс вітамінів,
ферментів, мікроелементів. Вони допомагають організму краще засвоїти
поживні речовини, що є у зернах.

Що вищий відсоток відсіву висівок, то вищого гатунку борошно, проте
вищий і рівень захворюваності тих, хто споживає його. Яскравий приклад:
бері-бері — хвороба, що уражає людей, які харчуються очищеними від
оболонок рисовими зернами.

Введення в раціон висівок сприяє зниженню кількості холестерину у крові,
запобігає утворенню жовчних каменів.

Для стимуляції кровотворення застосовують такий засіб. Житні висівки
запарюють окропом, витримують у духовці, охолоджують. До суміші додають
мед. Залежно від віку дитини дають по 1 чайній — 1 столовій ложці 3 рази
на день.

Пшеничні висівки використовують для регуляції функції товстої кишки,
ліквідації дивертикулів та запобігання їх виникненню. Висівки облити
окропом і додати до готової рідкої їжі (супу чи каш). Спочатку висівки
приймають по 1/2 чайної ложки 3 рази на день з метою адаптації
організму. Через 2 тиж дозу збільшують до 1 столової ложки. їх вживають
доти, поки не нормалізуються випорожнення. Для збільшення маси
випорожнень вдвічі приймають до 40 г висівок на день. Аналогічний ефект
одержують у разі прийому 680 г вареної моркви, 770 г вареної капусти або
1,5 кг сирих яблук.

За відсутності ефекту дітям старшого віку дозу висівок поступово
збільшують до 3 — 4 столових ложок на день, поки випорожнення не стануть
м’якими. Після цього дозу поступово протягом 3 — 4 тиж зменшують до 2 —3
чайних ложок на добу.

Рекомендують вживати хліб з висівками — «Бородинський», житній тощо.
Його треба потримати день-два або підсушити перед їдою.

Відвар пшеничних висівок використовують як вітамінний напій. 50 г
висівок треба залити 300 мл окропу, варити 30 хв на малому вогні,
процідити. Приймати по 1/3 — 1/2 склянки 2 — 3 рази на день перед їдою.
Іноді відвар додають до супів або з нього готують квас (до 250 мл
відвару додають 10 г цукру та 2 г дріжджів).

Відвар висівок з медом п’ють теплим при виснажливому кашлі,
захворюваннях органів дихання, а також використовують як проносне у
вигляді клізм.

При деяких захворюваннях, наприклад, при виразковій хворобі шлунка та
дванадцятипалої кишки, висівки протипоказані.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. — 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. — 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. — 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.

Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.

Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. — 425 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. — 180 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапія. — К.: Здоров’я, 1991. — 192 с.

Уокер Н.В. Лечение сырыми овощными соками./ Под ред. докт.мед.наук Р.Д.
Поуп. —

Одесса: Аспект, 1990. — 107 с.

Похожие записи