Реферат на тему:

Остеомієліт. Народні методи лікування

Остеомієліт — запалення кісткового мозку, що поширюється на компактну та
губчасту речовини кістки й окістя.

Спричинюється переважно стафілококами, які потрапляють з будь-якого
гнійного вогнища через ушкоджені ділянки шкіри (садна, подряпини,
невеликі ранки), а також унаслідок порушення цілісності окістя та
кістки.

Відбувається змертвіння різних за товщиною ділянок кістки з подальшим
нагноєнням, утворенням нориці та повільним відшаруванням некротизованих
частин. Гній по кісткових каналах поширюється на окістя, відшаровуючи
його.

Гострий остеомієліт виникає частіше у дітей віком 13—17 років.

Захворювання починається раптово, з’являється озноб, загальний стан
тяжкий, температура тіла підвищується до 40 °С. Виникає різкий біль у
ділянці ураженої кістки. Спостерігаються місцеве підвищення температури,
набряклість та різка болючість, сильний головний біль, іноді блювання,
пульс прискорений. Дитина може знепритомніти.

За переходу в хронічну форму в кістках утворюються порожнини, нориці з
гнійним або гнильним вмістом. Тривалий час зберігається гарячковий стан.
Можуть бути анемія, ураження внутрішніх органів, особливо нирок.

У дітей молодшого віку часто спостерігається остеомієліт з локалізацією
гнійного вогнища в епіфізі. У запальний процес втягується порожнина
суглоба. Руйнування може охопити росткову хрящову зону кістки. Дитина
стає неспокійною, скаржиться на біль у суглобі, обмеження його рухомості
або всієї кінцівки. Суглоб набрякає. З’являється озноб, температура тіла
підвищується. Рентгенологічні ознаки деструкції епіфіза з’являються не
раніше, ніж через 2 тиж.

Остеомієліт у дитини може початися після гострої респіраторної вірусної
інфекції. Провокуючими моментами часто є захворювання на гнійний
кон’юнктивіт, а також панарицій, абсцес. Поширення гнійного процесу з
епіфіза на суглоб пов’язано з інтенсивним кровопостачанням кісткової
тканини в ділянці епіфіза у новонароджених та дітей грудного віку.

Лікування остеомієліту залежить від форми, локалізації та тривалості
процесу, загального стану дитини.

Всім хворим призначають суворий постільний режим, іммобілізацію
(забезпечення нерухомості) ушкодженої частини тіла, повноцінне
харчування, імунотерапію, інтенсивну антибактеріальну та
дезінтоксикаційну терапію.

Новонародженим та дітям грудного віку роблять пункцію суглоба з метою
підтвердження діагнозу та евакуації гною.

До хірургічного втручання вдаються головним чином у разі
деструктивно-норицевих форм. Проводять розтин абсцесу та щадну
трепанацію кістки.

Хворому треба забезпечити повноцінне харчування. Раціон має містити
м’ясо, рибу, молоко, свіжий сир, горіхи, бобові, вівсяні та фечані
крупи. Корисно давати жовтки яєць, салат (джерело кальцію), моркву,
топінамбур. У сирі, овочах, фруктах є багато вкрай потрібних для
відновлення кісткової тканини речовин — кальцію та вітамінів, що
сприяють поліпшенню обміну речовин.Рекомендують суниці, інжир, полуниці,
малину, чорниці, журавлину, абрикоси, курагу, ізюм, шипшину. До дієти
слід включати пророслу пшеницю, мед.

Для відновлення кісткової тканини призначають суміш соків моркви, ріпи
та кульбаби лікарської у співвідношенні 1:2:1, а також капусту кольрабі.
За нестачі в організмі кальцію дають його природні препарати .

Для забезпечення максимального спокою надають підвищеного положення
ураженій нозі, руку підвішують на хустці.

З метою впливу на стафілокок, синьогнійну паличку, протей використовують
такі засоби:

1. Комбіновану 10 % настоянку на 40 % спирті етиловому бруньок тополі
чорної, берези бородавчастої та осики звичайної (по 1 частині).
Настоянки змішати. Приймати по 10 — 30 крапель з водою 3 — 4 рази рази
на день.

Для дітей молодшого віку готують відвар бруньок, взятих порівну. Одну
столову ложку залити 200 мл води, довести до кипіння, кип’ятити 10 хв на
малому вогні, настояти 4 год. Приймати по 1 —2 чайні ложки 4 — 5 разів
на день за 30 хв перед їдою.

2. Листки подорожника великого подрібнити до кашкоподібного стану,
змішати з медом у співвідношенні 1:1. Приймати по 1 чайній —1 десертній
ложці уранці та перед сном.

Для зменшення гнійного запалення рекомендують такі препарати:

1. Відвар кореневища з коренями марени красильної: 1 столову ложку
залити 400 мл води, уварити на малому вогні до 240 мл. Приймати по 1—3
столові ложки 3 — 5 разів на день. Дітям віком до 3 років давати по 1/2—
1 чайній ложці на прийом.

Порошок кореневища з коренями марени дають від 0,5 г до 2 г через 3 год.
Дітям молодшого віку порошок слід додавати до їжі.

2. Відвар трави деревію звичайного: 1 столову ложку залити 300 мл
окропу, кип’ятити 15 хв на малому вогні. Пити по 70 мл 4 рази на день,
додаючи до кожної порції 1/2 чайної ложки меленого насіння гуньби
сінної. Дітям віком до 5 років дають по 30 — 50 мл відвару 3 рази на
день. Насіння гуньби додавати відповідно по 1 /8 — 1 /б чайної ложки.

3. Змолоти 50 г насіння гуньби сінної та по 30 г насіння лопуха
великого та плодів шипшини коричної. Змішати з 0,5 кг меду. Вживати по
1—2 столові ложки З рази на день. Дітям віком до 3 років — по 1 чайній
ложці 2 — 3 рази на день.

Як протизапальний, бактерицидний засіб, що сприяє фагоцитозу, підвищує
захисні функції організму та імунітет, використовують настоянку кореня
ехінацеї пурпурової (аптечний препарат). Приймати по 15 — 20 крапель 3
рази на день. Дітям молодшого віку — по 1 краплі на рік життя 3 рази на
день. У разі тяжкого загального стану дітям старшого віку дають до 100
крапель на добу.

? 0

окосту лікарського: 1 чайну ложку залити 200 мл води температури 80 °С,
настояти 6 год у теплому місці, процідити, віджати. Приймати по 1 чайній
— 1 десертній ложці через 2 год протягом 3 — 4 діб. Сприяє видаленню
змертвілих тканин та поліпшує регенерацію. Дітям віком до 3 років
препарат не призначають.

Посилює регенеративні процеси кісткової тканини сухий екстракт мумійо.
Дають по 0,1 г 2 рази на день протягом 20 діб. Повторний курс проводять
після 10 діб перерви. Всього на курс лікування потрібно до 4 г мумійо.

Як загальнозміцнювальний засіб використовують вітамінний чай: Плоди
шипшини коричної — 50 г Плоди смородини чорної — 50 г Плоди горобини
звичайної — 50 г Листки кропиви дводомної — 25 г Трава суниць лісових
— 40 г

Столову ложку суміші залити 300 мл води, витримати на водяній бані 30
хв, процідити холодним. Пити протягом дня.

Непоганий ефект дає зовнішнє застосування соку алое деревовидного для
лікування остеомієліту з відкритим гнійним вогнищем. При відкритих
гнійних вогнищах та норицях використовують примочки, зрошення свіжим
соком листків алое або агави американської, трави кропиви дводомної або
чистотілу звичайного.

Порошок кореневища аїру тростинового використовують для присипання
виразок при остеомієліті.

Тампони, змочені 20 % настоянкою бруньок тополі чорної на 40 % спирті
етиловому, прикладають до виразки, що гниє, а також до оголеної кістки
(беруть 1—2 столові ложки настоянки на склянку перевареної води).

У разі запалення окістя (для втирання, припарок) як знеболювальний засіб
використовують траву полину боже дерево.

При остеомієліті застосовують «зелений» пластир. Для виготовлення його
розтоплюють 20 г жовтого воску, 40 г каніфолі (з живиці хвойних дерев)
та 2 столові ложки смальцю. Додають 1 чайну ложку порошку трави буркуну
лікарського, нагрівають 5 хв на малому вогні, перемішуючи. Проціджують
через марлю і прикладають на уражені ділянки.

Авіценна вважав, що пов’язка з настояних на вині коренів переступня
білого сприяє виведенню уламків кісток при остеомієліті.

На уражені ділянки накладають збуджувальні компреси або багатошарові
пов’язки (ефективніше).

Під час нагноєння слід часто обмивати уражені ділянки й прикладати до
них подразнювальні компреси температури 20°С з відвару трави м’яти
перцевої, листків омели білої та інжиру. Зверху загорнути вовняною
тканиною. Після висихання компрес змінювати. Процедури продовжувати,
поки виділяється гній.

Через день корисно робити чричетвертинне збуджувальне обгортання, а
після поліпшення стану дитини раз на тиждень —постільну парову ванну.

Стежити за регулярністю випорожнень. У разі запору ставити клізму.

Дуже важливо старанно доглядати за дитиною, оскільки за відсутності
належного режиму розвиваються серйозні ускладнення. Після остеомієліту у
дитини можуть виникнути гнійне запалення суглобів, нерухомість або
стійке обмеження їх рухомості, патологічні вивихи. Для запобігання
ускладненням треба утримувати в чистоті тіло, білизну та одяг дитини.
Накладати лише стерильні пов’язки. Забезпечити відтікання гною, видаляти
змертвілі тканини.

Після поліпшення загального стану дитини (зниження температури тіла,
зменшення інтоксикації) призначають фізіотерапевтичні засоби:
ультрафіолетове опромінення, електрофорез кальцію з метою відновлення
кісткової структури.

Правильне та своєчасне лікування запобігає переходу гострого
остеомієліту у хронічну форму та порушенню функції суглобів.

Профілактика остеомієліту полягає у запобіганні забрудненню навіть
незначних ушкоджень шкіри, а також у своєчасній обробці ран.
Профілактикою остеомієліту щелеп є своєчасне лікування карієсу та
пародонтиту.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. — 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. — 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. — 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.

Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.

Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. — 425 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. — 180 с.

Похожие записи