Реферат на тему:

Особливості ушкоджень при автомобільних і залізничних травмах

У зв’язку з тим, що більшість транспортних подій відбувається часто за
відсутності свідків, показання яких бувають зовсім протилежними, а
транспортні засоби з місця події зникають, судово-слідчі органи
пред’являють високі вимоги до судово-медичної експертизи, при проведенні
якої необхідно визначити вид транспортної травми, механізм її утворення
і т. ін., що має велике значення для відтворення обставин події. Залежно
від виду транспортного засобу травму розділяють на автомобільну, травму
на рейковому транспорті, авіаційну і травму на водному транспорті. Таке
розділення зумовлено своєрідністю як характеру, так і механізму
утворення ушкоджень, що виникають при дії на тіло людини різних видів
транспортних засобів.

цієї травми. У судовій медицині прийнята така класифікація автомобільної
травми: 1) травма від зіткнення рухомого автомобіля з людиною; 2) травма
від переїзду тіла колесом автомобіля; 3) травма від випадання з кузова
чи кабіни рухомого автомобіля; 4) травма в кабіні автомобіля; 5) травма
від здавлення тіла людини між автомобілями або в результаті притискання
тіла до нерухомих предметів; 6) комбіновані види автотравми; 7) інші
випадки. Кожний із зазначених видів автотравми в свою чергу, складається
із кількох фаз, які відбуваються одна за одною і супроводжуються
визначеним характером ушкоджень та їхньою локалізацією. За механізмом
утворення ушкоджень їх поділяють на ті, які виникли: 1) в результаті
удару частинами автомобіля, об (інші) частини автомобіля, об покриття
дороги; 2) внаслідок загального струсу тіла, викликаного одним із
ударів; 3) від здавлення тіла між колесами автомобіля і дорогою, між
частинами автомобіля та іншими нерухомими предметами чи між частинами
автомобіля та іншими транспортними засобами; 4) в результаті тертя тіла
об автомобіль, покриття дороги, при його волочінні чи при ковзанні тіла
по покриттю дороги.

кістках ніг — гомілки чи стегна.

За бампер-переломом можна визначити не тільки напрямок удару, швидкість
руху автомобіля, але й тип автомобіля (за висотою розміщення перелому).
Залежно від положення тіла людини стосовно автомобіля виникають різні
переломи й інших кісток скелету. Так, при ударі ззаду, окрім переломів
крижів, вертлужних западин і розривів тазово-клубового зчленування,
часто виникають переломи хребта у шийному відділі в результаті
надмірного згинання чи розгинання голови. При ударі автотранспортом
вагонного типу (автобус) спостерігається різного роду черепно-мозкова
травма, переважно однобічні переломи ребер і ознаки загального струсу
тіла. Відкидання тіла, удар і ковзання по покриттю дороги в більшості
випадків призводить до утворення ушкоджень м’яких тканин і кісткової
системи голови та кінцівок, особливо на частинах, що виступають. При
цьому звертають увагу на широкі смугоподібні садна, нерідко забруднені
частками дорожнього покриття, оскільки за їх характером можна визначити
напрям руху тіла по покриттю дороги.

шкіри і т. ін.). Необхідність у виявленні і фіксації слідів протектора
пояснюється тим, що за наявності їх можна визначити вид травми,
положення тіла потерпілого, тип і марку автомобіля, а інколи і
конкретний його екземпляр. Іншим важливим моментом є виявлення на трупі
відшарувань шкіри від підшкірної клітковини з утворенням кишень,
заповнених кров’ю, тим краще виражених, чим більший підшкірно-жировий
шар. Наявність таких кишень на одному боці тіла, особливо в поєднанні з
розтріскуванням шкіри на виступаючих частинах кісткової системи з
протилежного боку, дозволяє впевнено судити про напрямок переїзду.
Залежно від місця перекочування колеса спостерігаються і різні
ушкодження м’яких тканин, кісток і внутрішніх органів. Так, при
перекочуванні колеса через голову спостерігається деформація голови,
сплющування її, множинні переломи кісток обличчя, черепа. Якщо
перекочування колеса припало на груди, спостерігаються множинні переломи
ребер (прямі і непрямі) по багатьох лініях, а також переломи груднини.
При переїзді колеса через живіт наявні розриви внутрішніх органів,
множинні переломи таза. Значно більше ушкоджень спостерігається з боку
в’їзду колеса на тіло. Слід пам’ятати, що інколи, особливо у молодих
людей, при перекочуванні колеса через грудну клітку переломи ребер
бувають поодинокі або навіть можуть бути відсутні взагалі.

Травма в кабіні автомобіля. У цих випадках найчастіше спостерігаються
ушкодження голови, грудної клітки і нижніх кінцівок, причому у водія і
пасажирів при цьому виді автотравми утворюються різні за характером,
тяжкістю і локалізацією ушкодження (у пасажира переднього сидіння в 7
разів частіше, ніж у водія), що дозволяє визначити місце перебування
людини в кабіні автомобіля.

»

$

0

4

D

F

J

L

^

`

b

d

f

j

n

t

x

z

?

?

 

c

?

?

A

A

O

O

TH

a

?

o

o

u

&

(

:

< T V Z \ n r x z | ~ ’ ¤ ¦ ? 1/4 A A O Oe Ue TH ae ae e i o oe Qі дозволяє визначити місцеперебування людини в кабіні автомобіля. Травма при випадінні з кузова чи кабіни рухомого автомобіля. Цей вид автотравми частіше зустрічається в сільській місцевості, тобто там, де перевозки людей здійснюються в кузовах вантажних автомобілів. При цьому виді травми специфічних ознак, як правило, не спостерігається. Мають місце ознаки характерні для падіння тіла з висоти. У тих випадках, коли проходить комбінація падіння з кузова з наступним перекочуванням колеса, то відзначається сукупність ознак падіння з висоти і специфічних для переїзду. Найчастіше випадіння буває з кузова автомашини, і потерпілий ударяється об покриття дороги головою. При цьому виникають переломи кісток склепіння черепа, у тому числі зустрічаються і кільцевидний перелом кісток основи черепа, компресійні переломи тіл хребців з ушкодженням спинного мозку. Слід підкреслити, що в таких випадках проявляються також ознаки загального струсу тіла та ушкодження, які нагадують ушкодження при падінні тіла з висоти, ступінь вираженості і локалізація яких залежить від положення тіла в момент удару об дорогу. Травма від здавлення тіла між автомобілями чи притискування тіла до нерухомих предметів. Такий вид автотравми у чистому вигляді зустрічається рідко, і при дослідженні трупа, поряд з ушкодженнями залежно від місця здавлення тіла, необхідно звернути увагу на ознаки одного з видів механічної асфіксії (компресійну асфіксію) - екхіомотичну маску і карміновий набряк легенів. Залізнична травма. При дослідженні трупів осіб, які загинули в результаті залізничної травми, слід визначити вид цієї травми, положення потерпілого, а також вирішити деякі інші питання. Розрізняють такі види залізничної травми: - удар частинами рухомого залізничного транспорту; - переїзд колесами; - падіння з рухомого потягу; - здавлення тіла між вагонами; - ушкодження всередині залізничних вагонів. Усі ушкодження, які виникають при цих видах залізничної травми, розділяють на дві групи: 1) ушкодження, типові для залізничного транспорту; 2) ушкодження, нетипові для залізничного транспорту. До типових ушкоджень тіла, які виникають від перекочування через нього колеса залізничного транспорту, слід віднести: - смуги тиснення - відбитки поверхні колеса, яке котилося на шкірі, - смуги обтирання - сліди обтирання об шкіру бокових поверхнь колісних дисків при перекочуванні їх через тіло, - відділення кінцівок зі своєрідними переломами трубчастих кісток, - розділення тіла на частини і відділення голови від тулуба. До типових залізничних ушкоджень, не пов'язаних із дією коліс, належать: - сліди волочіння, протягування на тілі у вигляді множинних, різної глибини і довжини подряпин і саден, які розміщуються паралельно одна одній, - відриви кінцівок, - здавлення тіла в механізмі автозчеплення. До нетипових залізничних ушкоджень належать такі, які завдані залізничним транспортом, але за своїми зовнішніми ознаками можуть відповідати ушкодженням, що виникають від інших причин. Такі ушкодження виникають частіше за все при відкиданні тіла частинами рухомого залізничного транспорту, при невдалому стрибку чи викиданні жертви з рухомого транспорту, при невдалому вскакуванні на рухомий залізничний транспорт, від ударів виступаючими частинами залізничного транспорту осіб, які опинилися в межах дії транспорту. Вони є результатом удару тіла об різні частини рухомого поїзда чи колії і можуть інколи нагадувати за своїм виглядом рубані, колені, скальповані чи різані рани. Нетипові залізничні ушкодження, як правило, комбінуються з типовими для залізничної травми ушкодженнями, зокрема з такою ознакою залізничної травми, як забруднення одягу чи тіла людини антисептиками і мастильними матеріалами локомотивів і вагонів. Список використаної літератури Авдеев М.И. Краткое руководство по судебной медицине.—М.: Медицина, 1966. Авдеев М.И. Судебно-медицинская экспертиза живых лиц.—М.: Медицина, 1966. Авдеев М.И. Судебно-медицинская экспертиза трупа.—М.: Медицина, 1976. Акопов В.И. Судебно-медицинская экспертиза повреждений тупыми предметами.—М.: Медицина, 1978. Барсегянц Л.О., Левченков Б. Д. Судебно-медицинская экспертиза выделений организма.—М.: Медицина, 1978. Ботезату Г.А. Судебно-медицинская диагностика давности наступления смерти.—Кишинев: Штинца, 1975. Ботезату Г.А., Мутой Г. Л. Асфиксия.—Кишинев: Штинца, 1983. Громов А.П. Курс лекций по судебной медицине.—М.: Медицина, 1979. Громов А.П., Науменко В. Г. Судебно-медицинская травматология.—М.: Медицина, 1977. Диагностика смерти и определение давности ее наступления в судебно-следственной и судебно-медицинской практике: Метод. разработка /С.П. Дидковская, А.И. Марчук.—Киев: НИиРИО КВШ МВД СССР, 1990. Дидковская С.П. Подготовка и проведение отдельных видов судебно-медицинской экспертизы.—Киев: КГУ, 1977. Загрядская Л.П. Судебно-медицинское установление транспортной травмы: Лекция.—Горький: ГМИ, 1976. Загрядская Л.П. Лабораторные методы исследований при судебно-медицинской экспертизе механических повреждений: Метод. рекоменд.—Горький: ГМИ, 1980. Загрядская Л.П. Судебно-медицинская экспертиза отравлений: Лекция для студентов.—Горький: ГМИ, 1984. Загрядская Л.П. Судебно-медицинская экспертиза повреждений острыми и тупыми предметами: Лекция.—Горький: ГМИ, 1984. Загрядская Л.П., Федоровцев А.Л., Королева Е.И. Судебно-медицинское исследование клеток и тканей.—М.: Медицина, 1984. Использование физико-технических методов исследования в судебно-медицинской практике: Метод. рекоменд./С.П. Дидковская, А.И. Марчук.—Киев: НИиРИО КВШ МВД СССР, 1987. Концевич И.А. Судебно-медицинская диагностика странгуляций.—К.: Здоров'я, 1968. Молчанов В.И. и др. Огнестрельные повреждения и их судебно-медицинская экспертиза.—М.: Медицина, 1990. Осмотр трупа на месте его обнаружения/Под. Ред. А.А. Матышева.—Л.: Медицина, 1989. Попов Н.В. Судебная медицина.—М.: Медгиз, 1950. Райский М.И. Судебная медицина.—М.: Медгиз, 1953. Руководство к практическим занятиям по судебной медицине/Под ред. И.А. Концевич.—К.: Вища школа, 1988. Руководство по судебно-медицинской экспертизе отравлений /Под ред. Р.В. Бережного, Я.С. Смусина, В.В. Томилина, П.П. Ширинского.—М.: Медицина, 1980. Сапожников Ю.С., Гамбург А. М. Судебная медицина.—К.: Вища школа, 1980. Сапожников Ю.С. Криминалистика в судебной медицине.—К.: Здоров'я, 1970. Судебная медицина /Под ред. В.М. Смольянилова.—М.: Медицина, 1982. Судебная медицина /Под ред. А.А. Матышева и А.Р. Деньковского.—М.: Медицина, 1985. Судебная медицина /Под ред. В.В. Томилина.—М.: Юрид.лит., 1987. Судебная медицина /Под ред. В.Н. Крюкова.—М.: Медицина, 1990. Судебная медицина /Под ред. И.В. Виноградова, В.В. Томилина.—М.: Юрид. лит., 1991. Судебно-медицинская экспертиза. Справочник для юристов.—М.: Юрид. лит., 1985. Судебно-медицинское исследование трупа /Под ред. А.П. Громова.—М.: Медицина, 1991. Томилин В.В., Барсегянц Л.С., Гладких А.С. Судебно-медицинское исследование вещественных доказательств.—М.: Медицина, 1989. Томилин В.В. Гладких А.С. Судебно-медицинское исследование крови в делах о спорном отцовстве, материнстве и замене детей.—М.: Медицина, 1981. Туманов А.К. Основы судебно-медицинской экспертизы вещественных доказательств.—М.: Медицина, 1975. Швайкова М.Д. Токсилогическая химия.—М.: Медицина, 1975. Хижнякова В.И. Определение давности смерти: Экспресс-методы.—М.: Юрид. лит., 1991.

Похожие записи