Реферат
на тему:
Особиста гігієна хворого у стаціонарі. Сон та здоров’я. Гігієна сну
Особиста гігієна хворого
Особиста гігієна – це основа здорового способу життя, умова ефективної
первинної та вторинної профілактики різних захворювань. Особиста гігієна
розробляє принципи збереження і зміцнення здоров’я шляхом дотримання
гігієнічних вимог у повсякденному особистому житті й діяльності.
В епоху науково-технічного прогресу, який супроводжують хімічні й
фізичні забруднення навколишнього середовища та негативні наслідки
урбанізації, особиста гігієна стає вагомим чинником запобігання
серцево-судинним та іншим поширеним захворюванням. Вона дозволяє
ефективно боротися з гіпокінезією, нервово-психічним перенапруженням,
суттєво послаблює несприятливі наслідки впливу різних професійних
шкідливостей та чинників навколишнього середовища. Як свідчать дані
ВООЗ, велика частина населення в усіх країнах світу серйозно порушує
правила особистої гігієни, курить, зловживає алкогольними напоями, не
приділяє належної уваги фізичній культурі, загартуванню та іншим
елементам здорового способу життя. Суспільне значення особистої гігієни
визначається тим, що недотримання її вимог у повсякденному житті може
негативно впливати і на здоров’я інших людей (пасивне куріння, поширення
інфекційних захворювань і гельмінтозів). Щоб запобігти такому становищу,
знання та навички особистої гігієни потрібно прищеплювати дітям з
раннього віку.
До сфери особистої гігієни входять гігієна тіла і порожнини рота,
фізична культура, загартування, запобігання шкідливим звичкам, гігієна
одягу і взуття, гігієна відпочинку і сну та інші види.
Забезпечення чистоти тіла, догляд за шкірою і волоссям є давніми
елементами особистої гігієни. Шкіра яка має кілька мільйонів
терморецепторів, потових та жирових залоз, бере безпосередню участь у
процесах теплообміну. Через шкіру шляхом інфрачервоного випромінювання,
випаровування і проведення організм втрачає понад 80 % тепла, що
потрібно для підтримання теплового комфорту організму. Через шкіру
виділяється 10-20 мл поту за годину. Під час важкої роботи і
перегрівання ця кількість може збільшуватися до 300-500 мл і більше.
Щодоби шкірою дорослої людини виділяється до 15-40 г шкірного жиру, до
складу якого входять різні жирові кислоти, білки й інші речовини,
відбувається злущення до 15 г лусочок ороговілого епідермісу.
Через шкіру виділяється велика кількість різних речовин (пропан, оцтова
кислота, ацетон, метанол, органічні та неорганічні сполуки, ферменти).
Сукупність цих та інших речовин сприяє розмноженню на шкірі бактерій і
грибів, особливо на ділянці промежини і анального отвору.
Понад 90 % загальної кількості мікроорганізмів знаходиться на шкірі рук,
де накопичуються пилові й мікробні аерозолі, забруднення з предметів,
одягу. Забруднена шкіра швидко втрачає еластичність, стає джерелом
неприємних запахів. Шкіра бере участь у газообміні, виділяючи діоксид
вуглецю, їй належить провідна роль у забезпеченні організму вітаміном
D2, який утворюється у верхніх шарах шкіри з дегідрохолестерину під
впливом ультрафіолетового випромінювання. Проникнення в шкіру
гноєтворних мікроорганізмів може призвести до локальних і
генералізованих запальних процесів.
Разом із тим, шкіра, особливо чиста, має бактерицидні властивості.
Кількість мікроорганізмів, нанесених на чисту шкіру, протягом 2 годин
знижується більше ніж на 90 %. Бактерицидність добре вимитої шкіри в
15-20 разів вища, ніж немитої. Тому потрібно систематично обмивати все
тіло теплою водою (бажано під душем) не менше одного разу на тиждень.
Якщо замість душу використовується ванна, то після миття треба
обов’язково ополіскувати тіло чистою проточною водою під душем. Крім
обов’язкових умивань вранці й перед сном, щоденно ввечері слід мити
ноги. Необхідно також щоденно мити зовнішні статеві органи, що є
елементом особистої гігієни. Волосся рекомендується мити в міру
необхідності, але не менше одного разу на тиждень при сухій шкірі й один
раз на 3-4 дні при жирній.
Для більш ефективного усунення забруднень з поверхні шкіри та волосся
застосовують різні мила і синтетичні мийні засоби (СМЗ). Мило — це
різновид водорозчинних солей вищих жирних кислот і лугів, які мають
поверхнево-активні властивості. Розрізняють мило туалетне, господарське,
медичне, лікувальне, технічне. Стикаючись з епідермісом, луг, що входить
до складу мила, переводить його білкову частину в легкорозчинні лугові
альбумінати, які видаляються під час змивання. Тому часте миття сухої
шкіри з милом діє на неї негативно, збільшуючи сухість і викликаючи
свербіння й утворення лупи, а також випадання волосся. Кількість вільних
лугів у туалетних сортах мила не повинна перевищувати 0,05 %.
Додавання до мила ланоліну (входить у рецептуру “Дитячого” та
“Косметичного” мила) пом’якшує подразнювальну дію лугів. Відновленню
кислої реакції шкіри, що визначає її бактерицидну дію, сприяє
споліскування шкіри слабким розчином оцтової кислоти, яблучного оцту.
Залежно від призначення і товарної групи у процесі виробництва в
туалетне мило вводять різні барвники, ароматичні речовини,
лікувально-профілактичні та дезінфікувальні засоби. Так, наприклад, до
складу туалетного бактерицидного мила “Гігієна” входить бактерицидна
речовина гексахлорофен, який не має запаху і дозволяє використовувати
його для знезаражування шкіри рук і тіла, особливо стосовно
грампозитивної мікрофлори. Добрі бактерицидні властивості має мило
“Сейфгарт” та інші. Гарячі (40-60 °С) мильні розчини знищують 80-90 %
мікрофлори з інфікованої поверхні шкіри. Для дезінфікувального ефекту
руки після намилювання протягом 1,5-2,0 хвилин рекомендують обробляти
мильною піною, після чого необхідно змити її теплою водою.
Гігієна сну
Для збереження нормальної діяльності нервової системи й усього організму
велике значення має повноцінний сон. Великий російський фізіолог І. П.
Павлов указував, що сон – це свого роду гальмування, яке охороняє
нервову систему від надмірної напруги й втомлення. Сон повинен бути
досить тривалим і глибоким. Якщо людина мало спить, то вона встає ранком
роздратована, розбита, а іноді з головним болем.
Визначити час, необхідний для сну, усім без винятку людям не можна.
Потреба в сні в різних людей неоднакова. У середньому ця норма становить
близько 8 годин. На жаль, деякі люди розглядають сон як резерв, з якого
можна запозичити час для виконання тих або інших справ. Систематичне
недосипання приводить до порушення нервової діяльності, зниженню
працездатності, підвищеної втомлюваності, дратівливості.
Щоб створити умови для нормального, міцного й спокійного сну необхідно
за 1-1,5 години до сну припинити напружену розумову роботу. Вечеряти
треба не пізніше чим за 2-2,5 години до сну. Це важливо для повноцінного
переварювання їжі. Спати треба в добре провітреному приміщенні, непогано
привчити себе спати при відкритій кватирці, а в теплу пору року з
відкритим вікном. У приміщенні потрібно виключити світло й установити
тишу. Нічна білизна повинна бути вільною, яка не утрудняє кровообіг, не
можна спати у верхньому одязі. Не рекомендується закриватися ковдрою з
головою, спати вниз особою: це перешкоджає нормальному подиху. Бажано
лягати спати в той самий час – сприяє швидкому засипанню. Зневага цими
найпростішими правилами гігієни сну викликає негативні явища. Сон стає
неглибоким і неспокійним, внаслідок чого, як правило, згодом
розвивається безсоння, ті або інші розлади в діяльності нервової
системи.
Література
Габович Р.Д., Познанський С.С. Гигиена. – К., 1993.
Гигиена детей и подростков / Под ред. Г.Н.Сердюковской. – М., 1989.
Загальна гігієна: Посібник до практичних занять / За ред. І.І.Даценко. –
Львів, 2001.
Загальна гагієна з основами екології: Підручник / Кондратюк В.А. та ін.
– Тернопіль, 2003.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
