РЕФЕРАТ

На тему:

Основні види апаратної косметології. Вакуумний масаж. Дермотонія.
Пресотерапія. Вапоризація. Кріогенна терапія. Гальваніка та електрофорез
(іонофорез). Дарсонвалізація. Мікрострумова терапія. Електростимуляція.

Вакуумний масаж

Традиційно для його проведення в косметичних кабінетах застосовують
апарат LPG. Він дає чудові результати при боротьбі з целюлітом, і його
єдиним недоліком є дуже висока ціна. Але LPG — не єдиний пристрій, за
допомогою якого можна робити вакуумний масаж. Його більш дешевий аналог
— Starvac SP — дає змогу досягти тих же результатів, щоправда, процедур
доведеться провести більше.

Starvac SP — це система вакуумно-роликового масажу, що дозволяє, завдяки
спеціальним насадкам, усунути целюліт, який діагностується в багатьох
жінок. Вакуумно-роликова система приладу створює на поверхні шкіри
контрольоване розрідження повітря. Шкірна складка втягується між двома
роликами. Відстань між ними міняється, «підлаштовуючись» до товщини
шкірної складки. Під час руху насадки шкірна складка прокочується між
двома валиками, і в результаті виходить унікальне поєднання: масаж +
прокочування + вакуум.

Оператор самостійно визначає рівень декомпресії і тиску повітря в
насадках. За допомогою Starvac SP успішно лікуються:

— целюліт (жирові відкладення зменшуються і жирові клітини
реваскулюються);

— порушення обміну речовин (поліпшується метаболізм через значну
гіперемію чи почервоніння);

— дермальні проблеми (знімаються спазми). Спеціальними рухами
чашок-насадок можна поліпшити обмін речовин у глибоких шарах шкіри, а
також змінити на краще вигляд шкіри за рахунок активізації капілярного
кровообігу, кисневого обміну і підвищення проникності цитоплазматичних
мембран. У результаті активізуються відсмоктування жиру та інфільтрація
тканин.

Механічні рухи роликів дають змогу зменшити целюлітні горбики,
розбиваючи їх. За допомогою Starvac SP можна також позбуватися зморшок,
мішків під очима.

Вакуумний масаж поліпшує мікроциркуляцію крові у тканинах, прискорює
обмін речовин, сприяє локальному виведенню надлишкової рідини і
токсинів, знімає м’язову напругу. Проведення вакуумного масажу дає
найкращі результати на початкових стадіях целюліту, коли ще не остаточно
сформувалися вузли і щільна сполучна тканина. Він також використовується
в різних комплексних програмах з корекції фігури.

Вакуум-спрей здійснюється за допомогою пульверизатора, що розпорошує
воду чи косметичний засіб у вигляді дрібних краплинок, які, потрапляючи
на шкіру, тонізують, освіжають її та діють заспокійливо.

Дермотонія

Дермотонія — це новаторська технологія, розроблена фірмою CFK Concepts
(Франція), в основі якої лежить поєднання рефлек-сотерапії й вакуумного
впливу.

Це подвійна техніка, що дає змогу провести ефективний вакуумний масаж,
поліпшити лімфатичну мікроциркуляцію в дермі та гіподермі, розблокувати
тканини, активізувати метаболічні процеси у шкірі, усунути набряклість і
відновити життєву силу всього організму. Безболісний і неінвазивний
метод делікатно впливає на сполучну тканину, відновлює еластичність,
тонізує і зміцнює шкіру, підвищує її тургор. Масажні насадки з
тефлоновими кульками на робочій поверхні дозволяють здійснити вакуумний
вплив, інтенсивність і частота якого регулюються залежно від характеру
проблеми.

З успіхом використовується для лікування целюліту, вікових змін шкіри,
ожиріння різних форм, а також при підготовці пацієнта до операції та у
післяопераційний період.

Тривалість одного сеансу — 45 хв.

Протипоказання: серцево-судинні захворювання, тромбофлебіт.

Пресотерапія

Пресотерапія являє собою дозований вплив на шкіру стисненим повітрям,
яке подається через спеціальні чобітки (рис. 8.11). Це активний
механічний лімфодренаж, що стимулює кровообіг, поліпшує відплив лімфи,
сприяє виведенню шлаків, підвищує еластичність шкіри.

З пресотерапією добре узгоджується обгортання на основі морських
водоростей, а також мануальні техніки масажу.

Показання: набряки, порушення кровообігу в нижніх кінцівках і початкові
стадії целюліту.

Протипоказаннями є наявність у клєнта гіпертонії, тромбофлебіту,
варикозного розширення вен, трофічних виразок, захворювань
серцево-судинної системи.

Тривалість процедури — 10-15 хв. Курс лікування — 15-20 процедур по
2 сеанси на тиждень. Підтримувальне лікування — 1 раз на місяць.

Купуючи апарат для пресотерапії, зверніть увагу на безшумність його
роботи, наявність мікропроцесора: він автоматично встановлює задані
параметри і запам’ятовує їх, полегшуючи роботу фахівця. Дуже важливою
частиною апарата є чобітки, вони повинні бути легкі, м’які й еластичні,
рівномірно фіксуватися на кінцівці. Нога входить у чобіток до паху.

Вапоризація

Вапоризація — це гідроестетична процедура, при якій на шкіру обличчя
подається струмінь змішаної з озоном пари. При цьому пори шкіри
розширюються, потові і сальні залози починають працювати активніше. Це
дозволяє очистити шкіру і провести її дезінфекцію, оскільки озон має
бактерицидну дію.

Процедура поліпшує кровообіг, стимулює нервові закінчення, що
рефлекторно впливає на весь організм — зникає втома, підвищується
працездатність.

Сьогодні найпоширенішими є три види вапоризації:

— холодною парою чи парою змінної температури;

— парою при температурі 40-50°С;

— озонованою та іонізованою парою.

Вапоризацію можна застосовувати й саму по собі, і як підготовку до
проведення інших процедур, наприклад, бросажу, косметичного очищення
обличчя, вакуум-терапії (очищення Ігор за допомогою невід’ємного тиску),
а також перед нанесенням маски (живильні речовини проникають глибше і
засвоюються шкірою ефективніше).

Для проведення процедури необхідно мати спеціальний апарат —
вапоризатор, або вапозон. Це резервуар з нагрівальним елементом і
трубкою-пульверизатором для розпилення пари. Пристрій кріпиться на
штативі або входить до складу комбайна. Як правило, він має електронну
сигналізацію рівня води. Сучасні вапоризатори оснащені ще й кварцовою
лампою, яка утворює озон, а також спеціальним резервуаром із вкладишем
для нанесення ефірних олій чи ситечком для лікарських рослин.

Додаючи у вапоризатор відвари лікарських трав чи ефірні олії, косметолог
може підсилити ефект від процедури.

Вапоризатор — дуже простий пристрій, тому експлуатувати його легко. В
апарат заливають тільки дистильовану воду, щоб не утворювався накип на
нагрівальному елементі. Включати апарат краще за кілька хвилин до
початку процедури, оскільки для утворення пари потрібен деякий час.

Протокол процедури

1. Очистіть обличчя і шию клієнта.

2. Захистіть волосся клієнта від впливу пари.

3. Посадіть клієнта в крісло в положення напівлежачи.

4. На ділянку очей накладіть спеціальні тампони.

5. Спрямуйте струмінь пари так, щоб вона потрапляла на обличчя і шию
(стежте, щоб пара не обпекла!).

Тривалість процедури коливається від 5 до 15 хв і залежить від типу і
стану шкіри, а також від того, які процедури планується проводити
надалі. Пара позитивно впливає на в’ялу втомлену шкіру. Якщо у клієнта
жирна пориста шкіра, вапоризація може тривати 10 хв., а якщо суха — не
більше 5 хв. У холодну пору року не можна виходити, на вулицю відразу
після закінчення вапоризації. Потрібно почекати, поки температура
обличчя знизиться до нормальної.

Вапоризація протипоказана при серцево-судинних захворюваннях,
гіпертонії, бронхіальній астмі, шкірних захворюваннях, зокрема при
куперозі.

Кріогенна терапія

З розвитком високих технологій у галузі кріогенної (низькотемпературної)
техніки став можливий зручний доступ до носіїв низьких і наднизьких
температур. Ці носії являють собою зріджені гази з певними температурами
(при атмосферному тиску): повітря — мінус 180°С, кисню — мінус 183°С,
азоту — мінус 19б°С, гелію — мінус 269°С, а також вуглекислий газ у
вигляді «сухого льоду» — мінус 79°С. У косметології найчастіше
застосовують рідкий азот, оскільки він не токсичний, не
вибухонебезпечний і хімічно інертний. Для його зберігання використовують
спеціальні посудини Дьюара.

Місцеву кріогенну терапію застосовують в основному для руйнування деяких
новоутворень шкіри (доброякісних пухлин, базаліом, гіперкератозів,
бородавок, кондилом, келоїдних рубців, вугрів та ін.), а іноді при
хронічних запальних процесах тривалого перебігу. Кріовплив здійснюється
за допомогою накладення ватно-марлевих аплікаторів після занурення їх у
рідкий азот. Процедура має ефект пілінгу, нормалізує гемо- й
лімфоциркуляцію, підвищує тонус колагенових і еластичних волокон шкіри.

Створено системи загальної кріотерапії для лікування патологій шкіри
тіла і волосся. Це камери з температурою повітря мінус 120°С. За 10-12
процедур невеликої тривалості (1-3 хв.) досягається стійкий ефект
загартовування організму, м’язової релаксації. У пацієнтів підвищується
життєвий тонус, знімається синдром хронічної втоми, активізується
метаболізм. Процедури мають протизапальний вплив при себореї, акне,
розацеа.

Кріовплив використовується і для деструкції деяких утворень шкіри:
бородавок, кератом, контагіозного молюска та ін.

Дарсонвалізація

Дарсонвалізація — метод апаратної косметології, що ґрунтується на
використанні змінного імпульсного струму високої частоти (110 кГц),
високої напруги (20 кВт) і малої сили (0,02 мА). Діючим фактором є
електричний заряд, що виникає між електродом і тілом пацієнта.
Інтенсивність розряду можна змінювати в межах від «тихого» до іскрового.
Імпульси струму, подразнюючи периферичні нервові закінчення, сприяють
розширенню артеріальних і венозних судин, збільшенню проникності
судинних стінок, стимуляції обмінних процесів, тонізують шкіру, мають
підсушувальну і протизапальну дію, підсилюють крово- і лімфообіг.
Тепловий ефект виражений незначно, що пояснюється малою силою й
імпульсним характером діючого струму.

Дарсонвалізація застосовується при лікуванні вугрової хвороби, при
себореї, що супроводжується дифузним порідінням волосся на голові, при
ліквідації застійних явищ, набряку після пластичних операцій і входить у
комплекс таких косметичних процедур, як гігієнічне і лікувальне очищення
обличчя, догляд за в’янучою шкірою.

Протипоказаннями для дарсонвалізації є наявність штучного стимулятора
серцевого ритму, індивідуальна непереносимість струму, вагітність.

Апарат для дарсонвалізації випускають у вигляді окремого приладу і
складової частини комбайна (стійки) вітчизняного або закордонного
виробництва (рис. 8.13). Усі прилади виконані за першим класом захисту,
тобто вимагають заземлення. На панелі керування обов’язково є сигнальна
лампочка, вимикач і регулятор потужності, може бути таймер.

До апаратів додаються комплекти скляних вакуумних електродів різної
форми. Найчастіше використовується грибоподібний — для обличчя і шиї, та
електрод-гребінець для впливу на волосисту частину голови.

Перед процедурою електрод попередньо дезінфікують спиртом. Обличчя
клієнта очищують лосьйоном і припудрюють тальком. Потім, установивши
(при виключеному апараті) мінімальну потужність, електрод прикладають до
шкіри, включають апарат і плавно збільшують потужність до бажаної
інтенсивності. Повільними круговими рухами, не відриваючи електрод від
шкіри, водять ним по обличчю і шиї за масажними лініями. Для припікання
пустул електрод слід трохи відірвати від поверхні шкіри, щоб одержати
іскру. Чим більша відстань електрода від шкіри, тим сильніша припікальна
дія.

Дарсонвалізацію волосистої частини голови можна проводити при положенні
клієнта сидячи чи лежачи. Перед процедурою слід видалити всі шпильки для
волосся.

Гребінцевим електродом повільно і плавно виконують рухи, що імітують
розчісування, від чола до потилиці, а при короткому волоссі — й у
зворотному напрямку. Потужність впливу — до слабких відчуттів
поколювання. Тривалість процедури — 8-10 хв., щодня чи через день.

Гальваніка та електрофорез (іонофорез)

Гальваніка та електрофорез (іонофорез) — методи апаратної косметології,
що застосовуються для активізації периферичного кровообігу, стимуляції
імунної системи і введення лікарських речовин у глибокі шари шкіри.

Гальванізація та електрофорез — це вплив на організм постійного
електричного струму малої сили і низької напруги через накладені на тіло
електроди різної форми і розмірів. Постійний струм, проходячи через
тканини організму, викликає в них певні фізико-хімічні зміни. Він
поширюється переважно кровоносними і лімфатичними судинами, м’язами,
оболонками нервових стовбурів, міжклітинним простором, вивідними
протоками потових залоз. При гальванізації насамперед подразнюються
рецептори шкіри. При цьому в ній підсилюються окисні процеси,
утворюються біологічно активні речовини, активізується мітоз
епітеліальних і сполучних тканин, змінюється проникність біологічних
мембран і через них збільшується пасивний транспорт великих білкових
молекул та інших речовин.

Джерелом гальванічного струму служить апарат, що являє собою випрямляч
змінного струму освітлювальної мережі. Він має фільтр, вихідний
регулювальний потенціал, вимірювальний прилад і два виходи — позитивний
і негативний. Апарат для гальванізації забезпечує одержання на виході
стабільного постійного струму силою 50 мА і напругою 30-80 В.

Гальванізація показана для усунення проблем жирної і сухої себореї,
сухої в’янучої шкіри, післявугрових рубців. Протипоказаннями для
гальванізації є:

— онкологічні захворювання;

— гнійні процеси шкіри й органів;

— великі порушення цілісності шкіри;

— вагітність;

— системні захворювання шкіри;

— інфекційні та вірусні захворювання;

— хронічна серцева і ниркова недостатність;

— психічні захворювання;

— наявність металевих зубних протезів;

— непереносимість електричного струму.

Техніка проведення процедури гальванізації полягає в підведенні
постійного струму за допомогою двох електродів до потрібних ділянок
тіла. Щоб уникнути хімічного опіку продуктами електролізу, електроди
покриваються гідрофільною прокладкою. Товщина прокладки — не менше 1 см;
прокладка має виступати на 1 см за краї електрода, щоб уникнути його
контакту зі шкірою. Перед процедурою гідрофільні прокладки змочують
теплою водою, щоб зменшити початковий опір.

Під час проходження електричного струму анод і катод викликають різні
реакції шкіри:

АНОД (+) КАТОД (-)

1. Кислі реакції шкіри 1. Лужні реакції шкіри

2. Закриває пори 2. Відкриває пори

3. Звужує кровоносні судини 3. Розширює кровоносні судини

4. Викликає всмоктування кислих розчинів 4. Викликає всмоктування лужних
розчинів

5. Заспокоює нервову систему 5. Стимулює нервову систему

6. Розм’якшує сальні пробки

Електрод, яким здійснюють вплив на шкіру, є активним. Пасивний електрод
знаходиться в руці пацієнта чи закріплюється на тілі. Для проведення
деяких процедур використовують кілька електродів. Можливе приєднання
двох електродів до однієї клеми. У косметології використовуються
овальні, сферичні, конусоподібні електроди, що дають змогу обробляти всі
ділянки обличчя.

При проведенні звичайної гальваніки (коли застосовується вплив
гальванічного струму) можна використовувати фізіологічний розчин.

Введення в організм різних лікарських чи косметичних речовин за
допомогою постійного електричного струму називається електрофорезом.
Розрізняють катафорез — введення позитивно заряджених іонів і анафорез —
введення негативно заряджених іонів. Усі негативно поляризовані речовини
вводяться з катода, позитивно поляризовані — з анода. Коли електричний
струм пропускають через іонізований розчин, іони переміщуються до
протилежних полюсів. Проходячи через тканини обличчя, вони проникають у
епідерміс і верхні шари шкіри, накопичуються там і через якийсь час
надходять у капіляри й лімфатичні судини.

Залежно від того, які лікарські чи косметичні засоби використовуються
при іонофорезі, процедура може мати розсмоктувальну, підсушувальну,
дезінфікуючу і тонізуючу дію. В анотації до засобів для іонофорезу має
бути зазначена їхня поляризація.

Протипоказаннями до електрофорезу є всі протипоказання до застосування
електричного струму, а також індивідуальна непере-носимість речовини, що
вводиться.

Мікрострумова терапія

Тривалі дослідження американських і японських фахівців у галузі
косметичного мікроліфтингу підтвердили цілковиту справедливість закону
Арндта-Шульца: «Слабкий електричний стимул підвищує фізіологічну
активність клітин, сильний — гальмує або блокує її».

Таким чином, найбільш тривалий і сильний ефект досягається при
використанні субсенсорної (підчутливої) стимуляції, за якої сила струму
становить кілька десятків мікроампер, а видимі скорочення м’язів
відсутні. Зовнішні мікроструми в 2-3 рази прискорюють накопичення
клітинами АТФ, інтенсифікують синтез білків, іонний обмін, абсорбцію
поживних речовин і виведення відходів, тоді як застосування традиційної
ЕМС (електроміостимуляція) гальмує ці процеси.

Результати впливу мікростимуляції особливо помітно виявляються в тих
зонах, де власні електричні струми клітин ослаблені, тобто у в’ялих
м’язах і на старіючих ділянках шкіри. Класична стимуляція блокує
здатність клітин до відновлення нормальної активності, тому забезпечує
лише короткочасне підвищення м’язового тонусу і не впливає на шкіру та
лімфатичну систему.

Мікрострумова стимуляція зі змінною частотою послідовно діє на м’язи,
лімфатичні судини, дерму й епідерміс, забезпечує зволоження глибоких
шарів шкіри, поліпшення кровообігу, виведення токсинів і, найголовніше,
стимулює відновлення нормальної фізіологічної активності клітин, за
рахунок чого досягається стабільний косметичний ефект.

При цьому самі процедури справляють приємний розслаблюючий вплив і
вважаються нешкідливими й безпечними. Мікрострумова терапія абсолютно
фізіологічна, тому вона виключає можливість ушкодження м’язів,
збільшення мімічних зморшок і обвисання шкіри, що є перевагою порівняно
з традиційною міо-стимуляцією. Уже перша процедура забезпечує помітний
ефект ліфтингу і поліпшує стан шкіри. Зазвичай курс включає 10-12
процедур.

Особливо слід відзначити блискучі можливості профілактичних процедур із
застосуванням цього методу. М’який фізіологічний вплив мікрострумів
корисний як у молодому, так і в літньому віці і є чудовим засобом
запобігання старінню шкіри й утворенню зморшок. Крім суто естетичних
процедур, апаратуру мікрострумової терапії успішно застосовують з
лікувальною метою, наприклад, для лікування проблемної шкіри, вугрової
висипки, пігментації, розацеа, випадання волосся.

Чудові результати досягаються при використанні мікрострумів для
прискореного загоєння ран та опіків, а також лікування шрамів. Особливо
слід відзначити процедуру лімфодренажу, засновану на безпосередньому
впливі мікрострумів на лімфатичні вузли і судини. Цей метод дуже
ефективний для лікування целюліту, ожиріння, зняття набряків різної
природи. Зокрема у США цей метод широко застосовується для реабілітації
після косметичних операцій. Висока ефективність мікрострумового
лімфодренажу й відсутність протипоказань забезпечують можливість ширшого
його використання порівняно з іншими методами лімфатичного дренажу.

Існують також спеціальні схеми для лікування целюліту, що сполучають
лімфодренаж і стимуляцію локальної мікроциркуляції. Разом з тим,
необхідно відзначити, що мікрострумова терапія є одним із найскладніших
методів апаратної косметології, за якого дуже важливі правильний вибір
апаратури і якісна підготовка фахівців, які на ній працюють.

Цілий ряд фірм, рекламуючи своє устаткування, свідомо чи неусвідомлено
вводять покупців в оману. Наприклад, в рекламі електроміостимулятора
стало модним вказувати: «Апарат працює на мікрострумах»; вважається, що
це підвищує попит на нього, а безпосередньо виміряти струми може тільки
фахівець.

Однак навіть якщо апарат генерує струми в діапазоні 11000 мА, його лише
формально можна назвати мікрострумовим.

Апаратура мікрострумової терапії коштує досить дорого. Якщо хтось
пропонує її за 1000-1500$, то, швидше за все, це лише підробка. Але й
дорогі апарати дуже часто бувають малоефективні.

Можна навести кілька ознак, що вирізняють сучасну апаратуру
мікрострумової терапії. Це наявність не менш як двох каналів,
розмаїтість аксесуарів (проби, рукавички та електроди), інверсія
полярності, регулювання форми хвилі і двох частот — базової і додаткової
для забезпечення частотної інтерференції. До таких апаратів належать Е
275, Е 1000, Е 2000 виробництва фірми «Віо Therapeutic Computers» (США)
— лідера в розробці мікрострумової терапії, Facialtone 2000 і Facialtone
3000 («Slim Images», Великобританія), Dermolifting («Cerri», Італія).
Серйозні виробники обов’язково пропонують спеціальну косметику для
мікрострумової терапії, а також дуже докладні інструкції з описом
методики її застосування.

Освоєння цього методу вимагає значного часу й обов’язкового
кваліфікованого тренінгу, без якого навіть найкраща апаратура залишиться
лише дорогою прикрасою.

Електростимуляція

Електростимуляція — це процедура тонізації м’язів та інших тканин за
допомогою електричних імпульсів. Ця методика не дуже нова, але вона була
і залишається дуже цінною для поліпшення силуету.

Дуже часто повнота, що турбує клієнток, є наслідком не тільки жирового
шару, який відклався на стегнах, животі, боках. Вона супроводжується, як
правило, недостатньою пружністю шкіри і м’язів. Іноді атонія є єдиною
причиною недоліків фігури, а жінка, яка вважає, що їй потрібно скинути
кілька кілограмів, повинна, головним чином, зайнятися тонізуючими
процедурами, щоб повернути своєму тілу красу і гармонію.

В усіх випадках їй треба запропонувати (попередньо чи одночасно з іншими
методиками) програму зміни фігури за допомогою стимулюючих струмів.

Струми та їхня дія. Прилади для зміни фігури з’явилися в 70-ті роки XX
ст. паралельно з модою на міні-спідниці і незвичайну тілесну свободу.

Спочатку їхня робота в основному базувалася на застосуванні фарадичних
струмів, тобто струмів, які мають збудливі властивості (іншими словами,
що викликають ритмічні м’язові скорочення). Але цим типом струмів дуже
складно керувати і їх погано переносять ті, на кого вони спрямовані.
Струми викликають різкі й інтенсивні скорочення м’язів і, таким чином,
створюють неприємні відчуття, що дуже нагадують електричний шок. У них є
ще одна небажана властивість: їх не можна застосовувати пацієнтам з
остеосинтезом в анамнезі (наприклад, тим, які мають металеві пластинки,
вживлені в ділянці перелому) чи у випадку застосування
внутрішньо-маткових протизаплідних засобів.

Тому виробники звернулися до струмів іншого типу, які не мають
протипоказань. Йдеться про однополярний фарадичний струм, що не створює
електричного «піку», але також має синусоїдальну форму, чи ще про один
вид струму, який має експоненціальну форму, що забезпечує поступове
посилення скорочення. Можна бути впевненим, що ці струми не будуть
поляризованими; отже, виключається ризик перегрівання чи виникнення
опіків.

Інша характеристика струмів — це їхня частота, іншими словами, кількість
періодів вібраційного руху за секунду. Вимірювана в герцах, вона може
варіювати від 0,5 до 60 000 Гц і більше. Але застосовувані в рамках
естетичної медицини частоти суворо обмежені (звичайно між 1 і 5000 Гц),
щоб гарантувати найбільший комфорт і максимальну ефективність
електростимуляції.

Які ж частоти рекомендується застосовувати?

Низька частота (між 0,5 і 20 Гц) є найбільш фізіологічною. Вона
забезпечує правильний ритм м’язових скорочень без надмірної втоми,
дозволяючи шлакам, що утворюються при м’язовій роботі, поступово
видалятися з кровотоком. Навпаки, при частоті понад 20 Гц послідовність
імпульсів, що посилаються в м’яз, викликає тетанус. Це проявляється в
появі судом, пов’язаних зі значним накопиченням молочної кислоти. Тому в
цьому разі варто використовувати устаткування, яке дає змогу регулювати
час роботи м’яза і час відпочинку. Останній має дорівнювати часу роботи
для тривалого скорочення і майже удвічі перевершувати його у випадку
коротких імпульсів.

Струми низької частоти від 0,5 до 20 Гц можуть бути отримані тільки при
використанні устаткування, що генерує низькі і середні частоти; останні
розташовані між 3000 і 5000 Гц і відіграють роль вектора для проникнення
струму низької частоти. Струм середньої частоти, крім того, позитивно
впливає на поверхневі тканини: посилює мікроциркуляцію у шкірі і
поліпшує обмін речовин. Низька частота може бути індукована або за
допомогою модуляції середньої частоти, або шляхом інтерференції двох
струмів середньої частоти, ледь зсунутих за фазою.

Ці методики дають бажані результати. Струми середньої частоти,
модульовані в низькочастотні, мають ту перевагу, що їх дуже легко
регулювати, а відповідний прилад має багато виходів (до десяти). Однак
такого комфорту для клієнта, як у випадку інтерференційних струмів,
досягти не вдається.

Інтерференційні струми справді забезпечують незвичайний комфорт і
блискучі результати, але їхнє регулювання утруднене саме через те, що
відчуття від них досить м’які; багато клієнтів даремно вважають, що ці
«занадто ніжні» струми малоефективні. Треба вміти пояснити специфіку
їхньої дії.

Електростимуляція дозволяє коригувати втрату тонусу, найпоширенішу
проблему жіночого тіла, допомагає зміцнити м’язи передньої стінки живота
після пологів, округлити занадто плоскі сідниці чи перетворити злегка
в’ялі стегна у міцні.

Інше серйозне показання до використання цього методу — потреба у
тонізації внутрішніх поверхонь стегон і рук, що дає змогу реально
омолодити фігуру. Проводячи сеанси, спрямовані на роботу середніх
сідничних м’язів (які, через сидячий спосіб життя, часто бувають
атонічними) і зовнішніх м’язів стегна, можна досягти поліпшення при
такому відомому явищі, як «галіфе» — предмет турботи номер один у жінок
будь-якого віку. Але проблема целюліту складна, і це лише поширена
ілюзія, що з ним можна покінчити за кілька сеансів відновлення м’язів.

Протипоказання: у зв’язку з тим, що струми нових видів безболісні та їх
застосування практично не становить ніякого ризику, лікування за
допомогою електростимуляції відтепер має дуже мало протипоказань. Проте
воно протипоказане клієнткам з кардіостимулятором, із
внутрішньоматковими протизаплідними засобами, вагітним жінкам, надмірно
нервовим натурам (отут, справді, успішнішим буде мануальний метод) і
тим, хто переніс хірургічне втручання менше ніж 3 місяці тому.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Владимиров В., Зудин Б. Кожньїе й венерические болезни: Атлас. —
М.: Медицина, 1980. — 288 с.

2. Дугін О. М., Слєпцов В. Б., Галайчук А. А. Збірник законодавчих та
нормативних документів, що регламентують діяльність підприємств
внутрішньої торгівлі. — К., 2004. — 304 с.

3. Калантаєвська К. А. Морфологія та фізіологія шкіри людини. — К.:
Здоров’я, 1965. — 304 с.

4. Кольгуненко Й. Й. ОсновьІ геронтокосметологии. — М.: Медицина,
1974. — 224 с.

5. Косметический пилинг: теоретические й практические ас-пектьі. — М.:
Косметика й медицина, 2003. — 224 с.

6. Новикова Л. В. МетодьІ физиотерапии в косметологии. — М., 2001. —
176 с.

7. Новая косметология. — М.: Косметика й медицина, 2002.

8. Озерская О. С. Косметология. — СПб.: Искусство России, 2002. — 416
с.

9. Практическое пособие для косметолога-зстетиста. Ч. 1,2/ Под
редакцией Л. В. Новиковой. — М., 1999-2000.

10. Справочник по косметике / Под общей редакцией проф. М. А.
Розентула: — М.: Медицина, 1964. — 336 с.

11. Фицпатрик Т., Джонсон P., Вулар К. й dp. Дерматология:
Атлас-справочник. 3-є издание. — М.: Практика, 1999. — 1088 с.

12. Фержтпек О., Фержтекова В., Шрамек Д. й dp. Косметология: Теория
й практика. — Прага: MAKSDORF, 2002.

13. «Les Nouvelles Esthetiques». — М.: Космопресс, 2000-2004.

14. Rassner G. und Steinert U. Dermatologie. Lehrbuch imd Atlas. —
Urban&Shwarzenberg, 1992. — 384 s.

Похожие записи