РЕФЕРАТ

На тему:

Основні види апаратної косметології.

Лазер. Таласотерапія.

Лазер — це пристрій, що підсилює оптичне випромінювання за допомогою
індукованого висилання квантів світла. Світло — це електромагнітні хвилі
визначеної довжини й амплітуди.

Властивості лазерного випромінювання:

— фіксована довжина хвилі — монохромність, тобто лазер генерує світло
визначеного «кольору»;

— однакова фаза випромінювання фотонів — когерентність (коливання
відбуваються узгоджено, в одній часовій фазі);

— випромінювання поширюється в суворо визначеному напрямку у вигляді
світлового променя;

— фіксована орієнтація векторів електромагнітного поля в просторі —
поляризація.

Під впливом лазерного випромінювання на шкіру частина світлової енергії
поглинається її структурами. Як результат, відбуваються різні
фотомеханічні і фототермічні ефекти: денатурація білка, аж до
обвуглювання, вапоризація або мікрокавітація структур. Ступінь ефекту
залежить від оптичних властивостей структур шкіри і характеристик
лазера.

Для характеристики окремих видів лазера використовують такі параметри:

— енергія імпульсу;

— довжина хвилі;

— тривалість імпульсу;

— дивергенція променя.

Залежно від параметрів лазери поділяються на:

— низькоенергетичні (терапевтичні);

— високоенергетичні (хірургічні).

Терапевтичні лазери посилюють обмінні процеси в організмі, активізуючи
синтез АТФ у мітохондріях. При цьому стимулюються процеси регенерації у
тканинах, поліпшуються мікроциркуляція і гемодинаміка, підвищується
рівень споживання кисню. При обробці суміжних з вогнищем запалення
тканин, країв ран, післяопераційного рубця відбувається стимуляція
фібробластів, відновлюються процеси у нервовій і м’язовій тканинах,
відбувається активація клітинного і гуморального імунітету.

Показання: запальні і гноячкові захворювання шкіри, опіки, обмороження,
герпес, вугрова висипка, телеангіектазії, післяопераційні набряки,
старіюча шкіра, целюліт.

Протипоказання: новоутворення шкіри, лихоманкові стани, захворювання
крові, туберкульоз активної форми.

Лазерне шліфування. В основі лазерного шліфування лежить принцип
фототермолізу, в результаті якого світлова енергія перетворюється на
теплову і руйнує верхні шари шкіри. Імпульси світлової енергії
тривалістю 200 мілісекунд і частотою 300 мДж/см2 поглинаються
внутрішньоклітинною водою епідермісу і позаклітинною водою дерми, у
результаті чого відбувається її випаровування.

Глибина проникнення при кожному проходженні лазерного променя становить
0,2 мкм. Крім пошарового випарювання шкіри, лазер викликає її скорочення
(ретракцію) внаслідок впливу на колагенові волокна дерми. В результаті
цього вирівнюється рельєф шкіри і спостерігається ефект ліфтингу.
Операція проводиться під загальним наркозом.

У сучасній косметології впроваджено нову назву лазерного шліфування
старіючої шкіри — фотоомолодження.

Лазерна епіляція. Здійснюється рубіновим, олександритовим, неодимовим чи
діодним лазерами з довжиною хвилі від 694 нм до 1064 нм (рис. 8.20).
Вони дають червоне випромінювання, що поглинається меланіном волосяних
цибулин.

Лазерний промінь проникає у волосяний фолікул, поглинається меланіном,
перетворюється на теплову енергію і руйнує волосяну цибулину.

Недоліком методу є його дорожнеча, неможливість видалення сивого і
світлого волосся, необхідність повторних процедур для досягнення
бажаного результату.

Таласотерапія

Важко уявити собі сучасний косметичний салон, у якому немає будь-яких
елементів таласотерапії. Терміном таласотерапія (від грецьк. таласо —
море) називають лікувальну і профілактичну дію природних факторів
морського узбережжя на людський організм. Природні фактори — це і
морське повітря, і морська вода, грязі, водорості. Звичайно, в умовах
сучасного міста неможливо створити модель морського узбережжя. Але для
вирішення естетичних і оздоровчих завдань розроблено велику кількість
програм на основі таласотерапії: антицелюлітні, відновлення форми після
вагітності і пологів, антистресові, зниження маси тіла тощо. Особливо
широко застосовують косметичні засоби для догляду за обличчям і тілом,
виготовлені на основі морепродуктів.

У косметології з компонентів таласотерапії найчастіше використовують
морські водорості. Цікаво, що саме водорості, найдавніші представники
рослинного світу на Землі, виробляють до 70% кисню нашої планети. З
відомих близько 25 тис. різновидів водоростей у косметології
використовуються тільки близько 40.

Здебільшого це фукус, спіруліна, ламінарія, літотамнія і діатомові
водорості, їх збирають у суворо визначених екологічно чистих місцях у
такі періоди, коли концентрація мінеральних речовин у них стає
максимальною. Для обробки сировини і виробництва різноманітних
косметичних засобів використовуються найсучасніші технології, що дають
змогу максимально зберегти природну силу рослин. Вважається, що
водорості мають схожий зі шкірою хімічний склад, а морська вода містить
ті ж мінеральні речовини, що і плазма крові людини. Тому стає
зрозумілим, чому косметичні засоби на основі водоростей так ефективно
впливають на організм у цілому і на шкіру зокрема: стимулюється обмін
речовин, тканини насичуються вітамінами, амінокислотами,
мікроелементами.

Фукус мілководний (бурі водорості) містить велику кількість альгінової
кислоти і фітину. Він активує потові залози і застосовується у програмах
корекції фігури та антицелюлітних програмах.

Спіруліна (синьо-зелені водорості) дуже багата на вітаміни, залізо,
білки, має зміцнювальний, регенеруючий й відбілювальний вплив на шкіру.
Надзвичайно ефективна у складі пластифікуючих масок, після яких шкіра
стає гладенькою, світлішає, відзначається виражений ліфтинговий ефект.

Ламінарія глибоководна дуже багата на йод та інші мікроелементи.
Поліпшує обмін речовин, широко використовується як засіб обгортання в
антицелюлітних програмах; оскільки впливає на щитовидну залозу, входить
до складу багатьох харчових добавок.

Літотамнія (червоно-зелені водорості) має високу концентрацію кальцію,
магнію і заліза, вітамінів С і В2, а також рослинний слиз. Зволожує,
пом’якшує і живить шкіру.

Морська сіль у косметології використовується в чистому вигляді або
входить до складу різних косметичних препаратів. Ця сіль активізує обмін
речовин, стабілізує кількість води в клітинах шкіри і нормалізує
мікроциркуляцію у тканинах.

Грязі, або лес (морський ґрунт) використовують у чистому вигляді чи у
складі препаратів (рис. 8.21). Грязі складаються з перегнилих залишків
водоростей і різних мінеральних речовин. Особлива пластинчаста будова
лесу надає йому гігроскопічності, тому він добре всмоктує в себе
токсичні речовини, що виділяються разом з потом, тонізує шкіру,
активізує мікроциркуляцію у тканинах.

Ще раз підкреслимо, що морські водорості, морська сіль і морські грязі
можна використовувати в чистому вигляді, комбінувати одне з одним, а
також з іншими косметичними засобами, наприклад, з ароматичними оліями.
Дуже добре поєднувати застосування морепродуктів з апаратними
методиками, мікрострумами, фонофорезом, пресотерапією тощо.
Фірми-виробники пропонують широку гаму косметичних засобів на основі
водоростей і морепродуктів для домашнього і салонного догляду за шкірою.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Владимиров В., Зудин Б. Кожньїе й венерические болезни: Атлас. —
М.: Медицина, 1980. — 288 с.

2. Дугін О. М., Слєпцов В. Б., Галайчук А. А. Збірник законодавчих та
нормативних документів, що регламентують діяльність підприємств
внутрішньої торгівлі. — К., 2004. — 304 с.

3. Калантаєвська К. А. Морфологія та фізіологія шкіри людини. — К.:
Здоров’я, 1965. — 304 с.

4. Кольгуненко Й. Й. ОсновьІ геронтокосметологии. — М.: Медицина,
1974. — 224 с.

5. Косметический пилинг: теоретические й практические ас-пектьі. — М.:
Косметика й медицина, 2003. — 224 с.

6. Новикова Л. В. МетодьІ физиотерапии в косметологии. — М., 2001. —
176 с.

7. Новая косметология. — М.: Косметика й медицина, 2002.

8. Озерская О. С. Косметология. — СПб.: Искусство России, 2002. — 416
с.

9. Практическое пособие для косметолога-зстетиста. Ч. 1,2/ Под
редакцией Л. В. Новиковой. — М., 1999-2000.

10. Справочник по косметике / Под общей редакцией проф. М. А.
Розентула: — М.: Медицина, 1964. — 336 с.

11. Фицпатрик Т., Джонсон P., Вулар К. й dp. Дерматология:
Атлас-справочник. 3-є издание. — М.: Практика, 1999. — 1088 с.

12. Фержтпек О., Фержтекова В., Шрамек Д. й dp. Косметология: Теория
й практика. — Прага: MAKSDORF, 2002.

13. «Les Nouvelles Esthetiques». — М.: Космопресс, 2000-2004.

14. Rassner G. und Steinert U. Dermatologie. Lehrbuch imd Atlas. —
Urban&Shwarzenberg, 1992. — 384 s.

Похожие записи