РЕФЕРАТ

на тему:

Основні види апаратної косметології.

Душі, ванни.

Душі і ванни належать до таких гідротерапевтичних методів, оздоровча
дія яких відома ще з античних часів.

Душі — це водолікувальні процедури, під час яких на тіло впливають водою
у вигляді струменя чи декількох струменів визначеної температури й
тиску.

Душі бувають загального і локального застосування. Загальні душі
поділяються на дощовий, голчастий, струменевий (душ Шарко), шотландський
(контрастний), віяловий, циркулярний, підводний душ-масаж і паровий.

Основними лікувальними факторами душу є механічний і температурний, їхня
фізіологічна дія залежить від сили механічного подразнення, що виникає
під ударними струменями води, і поєднання ефектів, зумовлених впливом
температурних коливань. Струмінь або струмені води, розбиваючись об
поверхню шкіри, утворюють зону підвищеної іонізації, що, у свою чергу,
сприяє поліпшенню кисневого обміну у шкірі. Поєднання іонізації з
механічною дією струменя чи струменів води благотворно впливає на багато
фізіологічних процесів: нормалізується артеріальний тиск, поліпшується
мозковий кровообіг, зменшується відчуття тривоги, нівелюються наслідки
стресу, поліпшується сон.

Найменш інтенсивним вважається механічний вплив дощового душу, потім
ідуть голчастий, віяловий, циркулярний і, нарешті, найінтенсивніший —
струменевий.

Дощовий і голчастий душі були розроблені за принципом дощу. При
проведенні цих процедур вода пропускається через спеціальні наконечники
і, розділяючись на безліч струменів, падає на тіло людини. Клієнт при
цьому, як правило, лежить на спеціальній кушетці, найчастіше на животі.
Для цього душу використовують воду різної температури: теплу,
індиферентну, прохолодну і холодну. Тривалість процедури становить від 1
до 5 хв. Вода подається під тиском 1-1,5 атм. Основними результатами
застосування таких душів є детоксикація організму (виведення шлаків),
седативний і загальнозміцнювальний вплив. Часто ці душі використовують
як завершальну процедуру після проведення сеансів грязьового чи
водоростевого обгортання, і тоді дія процедури обгортання й ефективність
застосування лікувальних грязей чи водоростей посилюється.

Струменевий душ називають за ім’ям відомого французького
лікаря-фізіолога Жана Мартена Шарко. Вплив душу Шарко забезпечується
інтенсивним напором струменя води з відстані 3-5 м. Починають процедуру
з віялового струменя води, яким обливають пацієнта спочатку ззаду, а
потім спереду. Потім за допомогою спеціального наконечника формують
компактний струмінь і переходять до масажу, який також починають ззаду,
пересуваючи струмінь у визначеній послідовності — спочатку по одній нозі
знизу вгору до попереку, потім по іншій, повторюючи цей рух 2-5 разів.
Потім переводять струмінь на спину, при цьому інтенсивність напору
зазвичай знижують, і піднімають струмінь угору, продовжуючи рух по
витягнутих руках. Після чого клієнт повертається боком, і рух струменя
йде знову знизу вгору, починаючи з ноги і закінчуючи пахвовою западиною.
Потім клієнт повертається обличчям, і рух струменя знову починають знизу
вгору: спочатку ноги, потім живіт. При цьому живіт масажують круговими
рухами струменя по ходу товстої кишки за годинниковою стрілкою.
Завершується процедура віяловим струменем. Необхідно уникати попадання
струменя води на голову, молочні залози і статеві органи. В міру
проведення курсу лікування температуру поступово знижують (від 35-32°С
до 20-15°С), а тиск підвищують. Тривалість процедури становить від 2 до
5 хв.

Душ Шарко особливо ефективний при лікуванні целюліту, у програмах
схуднення і корекції маси тіла.

Шотландський (контрастний) душ. Технічно процедура проводиться так само,
як і струменевий душ. При цьому використовуються два шланги. Клієнта
поперемінне обливають то гарячою, то холодною водою, забезпечуючи
ефективність впливу контрастом температур і силою водяного струменя.
Гарячу (37-45°С) воду рекомендується використовувати протягом 30-40 с,
холодну (25-10°С) — 15-20 с. Температуру води змінюють почергово 4-6
разів, загальна тривалість процедури становить 1-3 хв. Процедуру
починають, як правило, гарячою водою і завершують холодною. Різницю
температур поступово збільшують від сеансу до сеансу і доводять до 35
градусів. Тиск води має становити 2-3 атм. Такі душі можуть бути як
загальними, так і місцевими, для вирішення якихось локальних естетичних
проблем.

Віяловий душ є різновидом струменевого, але він м’якіший за
інтенсивністю впливу води. Для проведення процедури на наконечник шланга
надягають спеціальний розпилювач, що має форму лопаточки, при цьому
створюється струмінь води у вигляді віяла. Віяловий душ звичайно
призначається як загальна процедура. Клієнт, що стоїть, повільно
повертається під струменем води у вигляді віяла до появи реакції
почервоніння шкіри. Температура води — від 25 до 35°С.

Для циркулярного душу необхідна спеціальна установка, що складається з
горизонтальних циркулярних труб порівняно невеликого діаметра, що
замикаються вгорі і внизу неповним кільцем. На внутрішній поверхні труб
розміщуються множинні отвори, через які вода під напором, у вигляді
великої кількості горизонтальних струменів, спрямовується на тіло
людини. При цьому безліч тонких струменів начебто сколюють шкіру,
подразнюючи периферичні рецептори. Такий душ має виражений стимулюючий і
збудливий ефект і тому рекомендується не всім. Зокрема, особи з астенією
погано переносять подібні процедури. Циркулярний душ починають з
температури води 34-36°С й, поступово знижуючи температуру, доводять її
до кінця лікування до 25°С. Такий душ часто проводиться після ванни для
подальшої стимуляції і тонізації організму. Тривалість процедури — 2-5
хв.

Підводний душ-масаж — найпоширеніша останнім часом процедура. Масаж
проводиться у басейні чи ванні. Струмінь води від спеціального апарата
спрямовується на тіло людини, яка перебуває під водою. Сучасний рівень
розвитку технологій гідротерапії передбачає застосування двох варіантів
підводного душу-масажу: ручного й автоматизованого.

Ручний масаж проводиться за допомогою шланга із спеціальними
наконечниками або насадками різної форми і діаметра. Це дає змогу
спрямовувати на тіло клієнта один чи декілька струменів і створювати
різні терапевтичні програми.

Автоматизований масаж проводиться за допомогою отворів у різних частинах
спеціальної ванни, розміщених у певному порядку, які включаються
послідовно або за конкретною програмою і створюють, таким чином, різні
ефекти. Сучасні гідротерапевтичні ванни і басейни укомплектовані, як
правило, автоматизованими і ручними системами підводного душу-масажу.

Загальний і місцевий підводний душ-масаж проводять у ванні місткістю не
менше ніж 400-600 л або у спеціальному басейні. Рекомендована
температура води у ванні — 35-37°С. Процедуру, як правило, починають
після 5-хвилинної адаптації, суворо дотримуючись загальних правил
масажу. Температура масажуючого струменя зазвичай така ж, як і води у
ванні, однак для посилення ефективності процедури можна масажувати
холоднішою чи теплішою водою, а також чергувати теплу і холодну воду для
проведення контрастного душу-масажу. Тиск струменя, що масажує,
змінюється залежно від зони впливу. Струменем з найбільшим тиском
масажують тільки кінцівки, а масаж інших частин тіла проводять за нижчих
показників. Не рекомендується масажувати ділянку серця, молочних залоз і
паху. Тривалість підводного душу-масажу — від 15 до 45 хв.
Автоматизовані ванни для підводного масажу називаються «джакузі».

Паровий душ — місцева теплова процедура, яку проводять не водою, а
струменем водяної пари, що надходить від джерела пароутворення до
паропроводу і далі до тіла людини. Цю процедуру проводять у спеціальних
парових ваннах, де паровий душ для досягнення більшого ефекту часто
поєднується з обгортанням різними морськими водоростями, морським мулом
чи лікувальною гряззю. У джерело пароутворення можна додавати ароматичні
олії для посилення ефекту.

Ванни поділяються на:

— загальні і місцеві;

— за температурним фактором:

холодні (нижче 20°С), прохолодні (20-30°С), теплі (38-39°С), гарячі
(40°С і вище);

— за складом використовуваної води:

прісні,

морські,

мінеральні,

газові,

ароматичні,

водоростеві,

інші.

Основними факторами таких процедур є температурний і часовий. Саме вони
зумовлюють ефект від ванни — збудливий, тонізуючий чи седативний.

Одним із додаткових чинників впливу є добавки, які використовують при
проведенні процедури: скипидар — для скипидарних ванн, гірчиця — для
гірчичних тощо. Сьогодні все більшу увагу фахівців у галузі прикладної
естетики привертають водоростеві ванни. Це пов’язано з особливим
мінеральним складом (понад 60 мікроелементів) морських водоростей, що
робить їх унікальним засобом для проведення програм з корекції фігури,
зниження маси тіла і детоксикації організму.

У центрах таласотерапії та естетичних застосовують особливий різновид
ванн, у яких обгортання поєднується із впливом парового душу і систем
ароматерапії. Це особливе ліжко зі спеціального високоармованого
пластику, що зверху закривається ковпаком з вирізом для голови. Клієнт
лягає у заглиблення цього ліжка — «ванну», його обгортають морськими
водоростями, а потім накривають спеціальним ковпаком, усередині якого
проходять трубки, через які подається пара. Обличчя клієнта залишається
зовні, а паровому масажу піддається тільки тіло. Температура — від 38 до
48°С, залежно від показань. Вплив нари, поєднуючись з дією водоростей,
забезпечує цілу низку необхідних фізіологічних ефектів.

Рис. 8.24. Вібраційна ванна

Вібраційні ванни діють за принципом механічних вібрацій, які передаються
тілу через шар теплої води у ванні (рис. 8.24). Спеціальні пристрої
випромінюють коливання з частотою від 10 до 100 Гц. Ця процедура має
виражений стимулюючий ефект, а залежно від частоти коливань може
спричинювати різний фізіологічний вплив.

Вихрові ванни основані на принципі механічної і термічної дії вихрових
потоків води. Вони відрізняються від підводного душу-масажу більшою
м’якістю дії. Під час процедури численні струмені води змішуються з
повітрям і сильні потоки, які утворюються при цьому, м’яко масажують
тіло. Протипоказань для таких ванн практично немає.

Гідроелектричні ванни. В основі фізіологічної дії гідроелектричних ванн
на організм лежить одночасний вплив теплої води і гальванічного струму.
Гідроелектричні ванни приймають при температурі води 34~40°С і силі
струму 100-150 мА від 2 до 20 хв. Ці ванни спричинюють виражений
седативний, антистресовий вплив. Ефективно застосовуються при розладах
сну.

Форма і розміри цих ванн можуть бути різними. Найбільше поширення
здобули компактні моделі місткістю від 400 до 600 л. Особливо популярна
ванна, що за формою нагадує метелика, конструкція якої була розроблена
ще Леонардо да Вінчі. Вона дає змогу здійснювати весь спектр
гідротерапевтичних процедур.

Міні-басейни можуть бути невеликого розміру (2×2 чи 2×3 м) і відповідно
укомплектовані всіма необхідними засобами для проведення гідротерапії,
підводного душу-масажу, а також для вібраційних і ванн інших видів. У
таких басейнах можна проводити не тільки лікувальні та профілактичні
гідропроцедури, а й заняття водною аеробікою.

8.2.19. Комбінований вплив у спеціальних капсулах; лазня, сауна

Окремий розділ пов’язаний із застосуванням у косметичному салоні лазень
різних видів. Сьогодні не потрібно доводити сприятливий вплив лазні на
організм людини. Це може бути російська парна лазня з березовим
віничком, розслаблююча турецька лазня або фінська сауна із сухим гарячим
повітрям: кожна людина може вибрати собі те, що їй найбільше до душі.

Але для того, щоб влаштувати лазню в салоні, потрібне додаткове
приміщення, а це не завжди можливо. Тому особливо популярним стало
комбіноване гідро- і бальнеообладнання. Це так звані капсули — ванни з
напівкруглим куполом, корпус яких виконаний з міцного пластику і
доповнений комфортним матрацом (рис. 8.25). Спеціальний парогенератор
нагнітає вологу пару під купол ванни. Клієнт зручно лежить під закритим
куполом, а голова його знаходиться зовні. Парова ванна може поєднуватися
з дією ароматичних речовин, обгортаннями водоростями, аплікаціями
лікувальних мінеральних грязей. Можливе й поєднання з гідромасажем
циркулярним душем.

Такі апарати займають мало місця, дуже комфортні й ефективні для
пацієнтів, але коштують досить дорого.

Рис. 8.25. Парові ванни.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Владимиров В., Зудин Б. Кожньїе й венерические болезни: Атлас. —
М.: Медицина, 1980. — 288 с.

2. Дугін О. М., Слєпцов В. Б., Галайчук А. А. Збірник законодавчих та
нормативних документів, що регламентують діяльність підприємств
внутрішньої торгівлі. — К., 2004. — 304 с.

3. Калантаєвська К. А. Морфологія та фізіологія шкіри людини. — К.:
Здоров’я, 1965. — 304 с.

4. Кольгуненко Й. Й. ОсновьІ геронтокосметологии. — М.: Медицина,
1974. — 224 с.

5. Косметический пилинг: теоретические й практические ас-пектьі. — М.:
Косметика й медицина, 2003. — 224 с.

6. Новикова Л. В. МетодьІ физиотерапии в косметологии. — М., 2001. —
176 с.

7. Новая косметология. — М.: Косметика й медицина, 2002.

8. Озерская О. С. Косметология. — СПб.: Искусство России, 2002. — 416
с.

9. Практическое пособие для косметолога-зстетиста. Ч. 1,2/ Под
редакцией Л. В. Новиковой. — М., 1999-2000.

10. Справочник по косметике / Под общей редакцией проф. М. А.
Розентула: — М.: Медицина, 1964. — 336 с.

11. Фицпатрик Т., Джонсон P., Вулар К. й dp. Дерматология:
Атлас-справочник. 3-є издание. — М.: Практика, 1999. — 1088 с.

12. Фержтпек О., Фержтекова В., Шрамек Д. й dp. Косметология: Теория
й практика. — Прага: MAKSDORF, 2002.

13. «Les Nouvelles Esthetiques». — М.: Космопресс, 2000-2004.

14. Rassner G. und Steinert U. Dermatologie. Lehrbuch imd Atlas. —
Urban&Shwarzenberg, 1992. — 384 s.

Похожие записи