Л Е К Ц І Я

Основи управління (менеджменту) в охороні здоров?я

План

Суть, визначення і технологія управління.

Функції і методи управління.

Особливості управління в охороні здоров?я.

Інформація в управлінні охороною здоров?я (види, вимоги, використання,
значення).

Системний підхід в управлінні охороною здоров?я.

1. Управління – це ціленаправлений процес, забезпечуючий ефективне
функціонування об?єму (системи) при відповідних умовах і наявних
ресурсах (слайд 1).

По суті, управління – це наука, професія, складова частина розподілу
труда, вид діяльності.

В якості виду діяльності управління характерно для любої роботи, яку
виконує лікар.

Серед медичних працівниківможна виділити дві категорії: професійні
управляючі-менеджери (робітники Міністерства охорони здоров?я,
управляючі,. Головні лікарі і їх замісники) і робітники , у яких
переважає управлінський труд (завідуючі відділеннями і кабінетами,
головні і старші медичні сестри та ін.

Найбільш типовими управлінськими функціями є (слайд 2):

прогнозування;

планування;

збір і аналіз інформації;

підготовка і прийняття управлінських рішень;

організація виконання;

контроль і оцінка результату.

Керівництво є обов?язковою умовою роботи практичного лікаря будь-якої
спеціальності, так як лікар управляє здоров?ям окремих пацієнтів.

Для дільничного лікаря (терапевта, педіатра, акушера-гінеколога) –
об?єктом керівництва є населення, що проживає на його дільниці, а метою
управління – підвищення рівня здоров?я.

Провести системний аналіз в охороні здоров?я – означає виявити складові
його елементи, їх функції, взаємозв?язки, взаємодію, результати цієї
взаємодії – системні якості, оцінити мету системи і ступінь її
достовірності.

Провести ситуаційний аналіз в охороні здоров?я – це означає вивчити
умови, ресурси; виявити його проблеми, визначити їх пріоритет, рангувати
їх в порядку важливості для досягнення мети (кінцевого результату).

Сучасне наукове управління засноване на використанні
електронно-обчислювальної техніки, що полегшує системний і ситуаційний
аналіз.

Щоб уявити реальні можливості використання ЕОМ для удосконалення
управління охороною здоров?я, необхідно розглянути технологію процесу
управління, виходячи з того, що управління – циклічний і поступальний
процес.

Технологія управління – система операцій і процедур, виконуваних в
певній послідовності. Уявляючи управління як процес з певною
послідовністю дій, можна говорити про алгоритм управління. (Алгоритм –
послідовність дій, що приводять до мети).

Цикл управління має три основні частини:

– інформаційне забезпечення;

– розробка і прийняття управлінських рішень;

– реалізація управлінських рішень.

Цикл управління заключається в досягненні результатів через переборення
проблем.

Проблема – протиріччя, перепона до досягнення мети.

Виявлення проблем і їх рангування (тобто виявлення пріоритетних)
дозволяє сформулювати найважливіші задачі для реалізації поставленої
мети і правильно розподілити ресурси.

ІІ. Управління може бути:

емпіричним (виходячи із досвіду),

науковим (сучасний тип управління).

В основі наукового управління лежить два загальноприйнятих метода:
системний і ситуаційний аналіз об?єкту управління.

Об?єктом управління – є система охорони здоров?я і її установи
(лікувально-профілактичні підсистеми).

Система – сукупність взаємопов?язаних, взаємодіючих елементів, маючих
єдину мету.

Суб?єкт управління (лікуючий лікар чи менеджер) виконує в процесі
управління чотири основні функції:

1 – планування,

2 – організація,

3 – керівництво,

4 – контроль.

Планування включає в себе:

1 – збір, збереження, обробку і аналіз інформації (перша частина циклу
управління),

2 – розробку альтернативних рішень, вибір і прийняття оптимального
рішення (друга частина циклу управління).

Методи планування:

1 – аналітичний (на основі аналізу минулих років),

2 – нормативний (на основі діючих нормативів),

3 – бюджетний (зв?язаний з бюджетом),

4 – метод співвідношення і пропорцій (на основі співвідношень і витрат),

5 – експериментний (по втіленню нового господарського механізму),

6 – моделювання (математичного та ін.).

На етапі планування найбільш широко використовуються автоматизовані
інформаційно-пошукові системи і інформаційно-експертні системи, а також
математичне моделювання.

Організація – це створення умов, забезпечуючих реалізацію прийнятих
управлінських рішень:

матеріально-технічних (умовно),

кадрових (умовно),

економічних і т.д.

Керівництво – це створення у виконуючих управлінське рішення мотивів для
реалізації (стимулювання реалізації рішення). (Типи керівництва – слайд
3).

На етапі організації керівництва (третя частина циклу управління)
приміняються:

організаційно-розпорядчі методи (накази, рекомендації, вказівки,
дозволи, санкціонування),

економічні методи (економічне стимулювання, госпрозрахунок, бригадний
метод, аренда, кооперація і т.д.),

соціально-психологічні методи (заохочення, покарання, формування
суспільної думки і т.д.).

Контроль дозволяє здійснювати зворотний зв?язок, завершує цикл
управління, він заснований на інформації і на етапі контролю можуть бути
використані автоматизовані системи управління (АСУ).

ІІІ. Управління в охороні здоров?я має ряд особливостей, до яких
відносяться:

1 – особлива відповідальність в прийнятті рішень;

2 – труднощі, а інколи і неможливість прогнозувати наслідки прийнятих
рішень (особливо віддалених);

3 – труднощі, а інколи і неможливість виправлення наслідків неправильних
рішень (наприклад – неодноразові спроби визначення диспансеризації
всього населення, відсутність одноразового інструменту і т. ін.).

ІV. АСУ в сучасній охороні здоров?я – це в основному
інформаційно-пошукові і інформаційно-радячі системи різного рівня:
галузеві – рівень Міністерства охорони здоров?я; функціональні – рівень
управлінь, відділів МОЗ України; наприклад : АСУ – медстат, АСУ – кадри,
АСУ – санепід і т.д. територіальні – облздрав, міськздрав, ЦРЛ і т.д.;
лікувально-профілактичні установи – АСУ – поліклініка, стаціонар,
об?єднана лікарня і т.д.

В рамках установ можуть бути функціональні АСУ (АСУ – лабораторія, АСУ –
статистика).

Найважливіша частина АСУ в охороні здоров?я – автоматизоване робоче
місце лікаря (АРМ – лікаря).

Вданий час цей рівень АСУ реалізується в більшості економічно розвинутих
країнах шляхом створення локальної мережі персональних ІВМ – сумісних
ЕОМ, для яких складені пакети прикладних програм (ППП).

Прикладом такої системи може служити медична інформаційна система
Бельгії, що включає мережу персональних ІВМ – сумісних комп?ютерів і
особистий мікрокомпресор пацієнта, замінюючий медичний паспорт чи карту
амбулаторного хворого.

E

I

„ † .

0

????:?Мікропроцесор являє собою носій інформації (розміром з 15 – 20
копійкову монету), який дозволяє записати інформацію в об?ємі 8 сторінок
друкованого тексту (його рекомендується носити з собою вмонтованим в
пластикову карточку прав водія).

Інформація, записана на мікропроцесорі, ділиться на 3 частини:

1 – необхідна для екстренної допомоги по вітальним показникам (для її
одержання на екрані досить встановити мікропроцесор в будь-яку ІВМ –
сумісну ЕОМ);

2 – використовується лікарем загальної практики (особистим
лікарем). Вона

захищена кодом, відомим особисто лікарю і може бути отримана
іншими тільки з його дозволу (це основна інформація в об?ємі, приблизно,
карти амбулаторного хворого);

3 – інформація інтимного характеру. Вона захищена особистим кодом
пацієнта і може бути одержана тільки з його безпосередньої згоди.

В систему автоматизованого робочого місця лікаря загальної практики
входить персональний комп?ютер, який дозволяє одержати різноманітні види
інформації, необхідної в роботі, допомагає в постановці діагноза і в
виборі лікування по 600 найбільш поширеним захворюваням.

Види інформації, необхідні лікарю для прийняття обґрунтованих рішень:

1 – статистична;

2 – науково-технічна;

3 – економічна;

4 – інформація про лікарське забезпечення;

5 – інформація про матеріально-технічне забезпечення.

Інформція в управлінні використовується для:

1 – прийняття рішень;

2 – оцінки стану об?єкту (системи) і прогнозування його розвитку;

3 – для контролю і зворотнього зв?зку.

Для здійснення діяльності охорони здоров?я наряду з іншими ресурсами
(матеріальними) необхідна інформація.

Для управління в першу чергу необхідна інформація про проблемну ситуацію
в оточуючому середовищі.

До інформації пред?являються слідуючі вимоги:

1 – достовірність;

2 – своєчасність;

3 – адекватність (достатність);

4 – ціленаправленість.

В якості основної причини, з якою пов?язані недоліки в управлінні,
автори підручника для менеджерів США, Г.Кунц і С.О.Донеля (1981)
“Управление, системный ситуационный анализ управленческих функций”,
приводять невизначеність (інформаційну незабезпеченість прийнятих
рішень). Інформація розглядається як засіб зняття невизначеності.

V. Системний аналіз – методологія комплексного вивчення об?єкту як
системи, його мети, функції, структури, організації і інформації,
виявлення і аналіз проблеми управління і розробки заходів по вирішенню
даних проблем на основі використання досягнень різних наук, математичних
методів і обчислювальної техніки.

Методологія системного аналізу включає в себе визначення концепції, має
свій понятійний аппарат, методи і етапи аналізу і синтезу системи.
Систематичний аналіз допомагає особі, що приймає рішення, в даному
конкретному випадку більш строго підійти до оцінки можливих варіантів
рішення, пред?явити наслідки рішень, оцінити їх кількісними, медичними,
планово-економічними, соціальними, психологічними і іншими критеріями.

Для проведення системного аналізу необхідно декілька умов:

І. Першою умовою є наявність “проблемної ситуації”.

Про виникнення “проблемної ситуації” судять по таких “симптомах” як:

наявність поганих показників здоров?я населення чи діяльності служб
охорони здоров?я;

поява несприятливих тенденцій в динаміці показників здоров?я населення
чи діяльності служб охорони здоров?я;

відсутність суттєвих результатів в покращенні показників здоров?я
населення.

ІІ. По-друге, проблемна ситуація може виникнути в результаті різних
адміністративних рішень при реорганізації лікувально-профілактичних
установ і служб охорони здоров?я в зв?язку з об?єднанням установ,
закриттям об?єктів, створенням нової служби охорони здоров?я та інше.

Проведення системного аналізу в охороні здоров?я вимагає сумісної роботи
представників різних спеціальностей. В залежності від проблеми, мети і
специфіки дослідження проблеми управління – склад даної робочої групи
може бути різним по кількості і по списку спеціальностей.

Методологія системного аналізу передбачає розгляд проблеми чи об?єкту з
допомогою методів, запозичених з філософії, соціології, психології,
математики, економіки, кібернетики та ін. В останній час визначився круг
методів, які найчастіше використовуються при вирішенні складних
міждисциплінарних проблем з позиції системного підходу. Їх можна
розділити по 2 ознакам:

по змісту:

а) вербальні методи (на основі філософії, соціології та ін.);

б) графічні методи (графік);

в) експертні оцінки;

г) математичні методи.

по меті:

а) методи декомпозиції (системи, мети, роз?єднання);

б) методи спрощення систем скорочення;

в) методи композиції (об?єднання);

г) методи оцінки структурноїадекватності (відповідності);

д) методи оцінки взаємодії елементів;

е) методи оцінки стійкості системи (в часі і просторі)

(ретро – сучасне – майбутнє).

В даний час уже визначені основні напрямки примінення соціально-медичних
і організаційних проблем:

1) розробка і реалізація цільових комплексних програм по профілактиці,
кардіології, онкології, охороні материнства і дитинства, гематології,
пульмонології; (слайд 4)

Процес співставлення програм в охороні здоров?я.

2) Розробка довгострокових прогнозів і планів розвитку установ, служб

охорони здоров?я і систем в цілому.

Реорганізація системи охорони здоров?я (створення нових спеціалізованих
служб, об?єднання і розподіл установ).

Розробка автоматизованих систем управління охороною здоров?я.

Розподіл ресурсів охорони здоров?я по території (слайд 5).

Оцінка діяльності установ і служб охорони здоров?я.

Розробка комплексної оцінки стану здоров?я.

При розробці приказів, інструкцій, рекомендацій.

Вияснення причин різних порушень в забезпеченні наступності, етапності,
обґрунтованості лікувально-профілактичних заходів.

Основна література:

Кунц Г., Донель С.О. Управление, системный и ситуационный анализ.
Учебник для менеджеров США. М., Наука, 1981 г.

Галкин В.А. От выбора не уйти. О проблеме внедрения новой системы
управления, планирования и финансирования в здравоохранении // Мед.
газета, 1990 г., 21 ноября.

Лещенко М.Н. Менеджер в больнице //Мед. газета 1990 г. 6 июня.

Спиженко Ю.П. Станет ли врач бизнесменом: беседа с Министром
здравоохранения Украины //Мед. газета 1991 г. 1 февраля.

Царегородцев Г.И., Кузьмин К.К. Новый хозяйственный механизм в
управлении здравоохранением. Социально-экономические аспекты // Сов.
Здравоохранение 1990, № 6. С. 8 – 14.

Чеченин Г.И. с соавт. Управление учреждением здравоохранения в новых
условиях хозяйствования на примере больницы и здравоохранения Российской
Федерации 1991 г. № 6. С. 6 — 7.

Похожие записи