ОСНОВИ ОСОБИСТОЇ ГІГІЄНИ
Особиста гігієна є фактором збереження і зміцнення здоров’я людини,
запобігання захворюванням, збільшення тривалості життя. Поняття
особистої гігієни включає такі питання: режим дня, харчування, догляд за
шкірою тіла і порожниною рота, одягом, загартовування, фізична культура,
особиста гігієна у праці і побуті тощо.
Гігієнічні основи режиму дня. Режим дня — це певне чергування різних
видів діяльності людини протягом доби, яке сприяє виробленню динамічного
стереотипу. Він складається з чергування періодів праці і відпочинку,
організації відпочинку, занять фізичною культурою та ін. Перелічені види
діяльності людини мають бути постійними, виконуватися в один і той же
час і в однаковій послідовності.
Відомо, що в корі великого мозку за певних умов може розвинутися
охоронне гальмування, яке охороняє нервові клітини від виснаження. Якщо
режим праці, побуту і відпочинку у людини безпорядний, то може виникнути
ослаблення цього процесу з перевагою збудження.
Тривалість режимних моментів визначається віком та індивідуальними
особливостями людини. Так, для дітей і дорослих тривалість сну, робочого
дня, а також кількість прийомів їжі мають бути різними.
Дуже важливим режимним моментом є правильна організація відпочинку.
Відпочинок, за І. П. Павловим, має бути активним і включати зміну
занять, що знімає втому, сприяє збереженню здоров’я, оскільки
бездіяльний відпочинок не відновлює сили.
Гігієна сну. Наприкінці дня в людини з’являється відчуття втоми. Для
відновлення працездатності організму, І в першу чергу функції
центральної нервової системи, важливе значення має сон. Він має бути
глибоким і тривалим. Тривалість сну визначається віком і станом
організму. Так, сон дорослої людини має тривати 7—8 год на добу. Чим
молодший організм, тим тривалішим має бути сон. Дитина 7 років має спати
12 год, 10 років — 10 год на добу.
Сон має відбуватися в зручному ліжку, за температури повітря 16—17°С, з
відкритою кватиркою. Читати перед сном у ліжку не рекомендують, оскільки
це погіршує зір.
Догляд за шкірою тіла і порожниною рота. Одна з основних вимог особистої
гігієни — додержання чистоти тіла.
Шкіра людини виконує різні функції. Вона постійно забруднюється секретом
сальних і потових залоз, змертвілими лусками епідермісу, а при зіткненні
з навколишнім середовищем — мікроорганізмами, пилом, гельмінтами. Тому
для підтримання чистоти тіла необхідно 1— 2 рази на тиждень змивати бруд
з поверхні шкіри за допомогою гарячої води, мила та мачули з наступною
зміною натільної та постільної білизни.
Частіше забруднюється шкіра верхніх кінцівок. Звідси бруд потрапляє на
інші ділянки тіла та в їжу. Аби цього не трапилося, руки слід мити перед
кожним прийманням їжі, після відвідування вбиральні, а також після
кожного забруднення. Треба коротко підстригати нігті, аби не допустити
скупчення бруду під ними. При бактеріологічному дослідженні бруду з-під
нігтів знаходили збудників кишкових інфекцій, яйця гельмінтів, гноєрідні
мікроорганізми, різноманітні гриби, коростяного кліща і т. ін.
Догляд за порожниною рота має велике значення і провадиться з метою
запобігання захворюванням зубів і зниження бактеріального обсіменіння.
Порожнина рота містить різні види мікроорганізмів, які потрапляють туди
з навколишнього середовища під час вдихання повітря, з водою, їжею.
Серед цих мікроорганізмів зустрічаються і патогенні, що можуть
спричинити не тільки захворювання зубів і порожнини рота, а й інших
органів і організму в цілому. Поганий догляд за порожниною рота сприяє
збільшенню кількості мікроорганізмів. Залишки їжі у проміжках між зубами
розкладаються, утворюючи різні органічні кислоти, що сприяють руйнуванню
зубів; з’являється неприємний запах з рота.
Загартовування організму полягає в поступовому підвищенні стійкості
організму людини до несприятливих метеорологічних чинників (холоду або
спеки, високого або низького атмосферного тиску тощо). Цього досягають
за допомогою природних чинників: сонця, повітря і води.
Фізіологічна сутність загартовування ґрунтується на вченні І. П. Павлова
про умовні рефлекси. Внаслідок систематичної дії теплових і холодових
подразників на нервові закінчення (рецептори), що закладені в слизовій
оболонці верхніх дихальних шляхів і шкіри, організм поступово
адаптується до коливань метеорологічних факторів завдяки створенню нових
тимчасових зв’язків.
Загартовування сонцем. Сонячне проміння, потрапляючи на оголене тіло,
викликає в організмі (навіть за короткочасного опромінення) складні
фізіологічні процеси. При правильному загартовуванні сонячними променями
збільшується вміст гемоглобіну в крові, поліпшується самопочуття,
нормалізується сон тощо. Приймати сонячні ванни краще зранку, в
будь-якому положенні тіла (лежачи, стоячи або в русі), через 2 год після
їди. У ранковий час у сонячному спектрі переважає ультрафіолетове
випромінювання, яке не викликає перегрівання організму. Влітку в
південних районах сонячні ванни слід приймати з 7-ї до 10-ї години, у
середній смузі — з 8-ї до 11-ї години, а в північних районах — з 10-ї до
12-ї. У перехідний період року (восени і весною) сонячні ванни треба
приймати з 11-ї до 14-ї години.
Велике значення має поступове звикання до сонячного опромінення.
Знаходитися під сонцем спочатку слід 5—10 хв. Поступово час перебування
під сонцем доводять до 2—3 год. Після приймання сонячних ванн слід
відпочити у затінку, а потім прийняти водні процедури (температура води
16—18°С).
Загартовування повітрям. Вельми благодійні для організму людини і
повітряні ванни. При цьому на нього впливають не тільки різні за силою
струмені повітря, а й сонячна радіація. Краще повітряні ванни приймати
на території з зеленими насадженнями, яка віддалена від джерел
забруднення повітря. Взимку загартовування повітрям можна провадити у
добре провітреному приміщенні. Повітряні ванни рекомендують сполучати з
фізичними вправами.
Розпочинають загартовування за температури 20 °С протягом 15—20 хвилин.
Тривалість наступних ванн поступово збільшують до 1—2 год і продовжують
приймати їх у холодний період року. Добре загартовані люди можуть
приймати повітряні ванни за температури, нижчої від О °С, сполучаючи їх
з швидкими рухами. Після повітряних ванн слід прийняти теплий душ і
енергійно розтерти тіло.
Повітряні ванни за умови правильного їх застосування поліпшують
кровообіг і обмін речовин, сприяють розвитку опору до гострих
респіраторних захворювань, підвищують тонус нервової системи. Однак
тривалість повітряної ванни визначається реакцією організму. Поява
«гусячої» шкіри, ознобу або тремтіння є сигналом для припинення її.
За несприятливих метеоумов (дощ, мряка, високий або низький атмосферний
тиск, сильний вітер) приймати повітряні ванни не рекомендується.
Загартовування водою. Водні процедури діють найбільш ефективно і швидко.
Це пояснюється тим, що вода має високу теплопровідність (у 28 разів
більшу від теплопровідності повітря) і діє механічно, що зумовлює більш
значне термічне подразнення порівняно з повітрям такої самої
температури. Термічне подразнення рецепторів шкіри, викликане водою,
впливає на весь організм, особливо на органи кровообігу, тканинне
дихання, нервову систему.
Розпочинають загартовування водою вранці, одразу після сну і ранкової
зарядки, яка сприяє рівномірному зігріванню тіла. Тривалість водних
процедур має бути тим меншою, чим нижча температура води. Загартовування
водою провадять шляхом обливання прохолодною водою і обтирання мокрим
рушником, мачулою або змоченою холодною водою рукою. Спочатку обтирають
верхню половину тіла, після чого насухо витирають шкіру, потім нижню.
Тривалість цієї процедури — 4—5 хв.
Дуже ефективне обливання, особливо холодною водою. При цьому виникає
спазм кровоносних судин шкіри з наступним їх розслабленням, що підвищує
тонус нервово-м’язового апарату і працездатність людини. Температура
води спочатку повинна становити близько 30°С, потім її знижують до 15°С
і нижче. Тривалість процедури — 3—4 хв.
Але найкраще діє на організм душ. Вплив цієї водної процедури зумовлений
не лише температурою, а й механічною дією, внаслідок чого з’являється
сильне збудження нервової системи. Тому не рекомендують приймати душ
одразу після великого фізичного напруження. Тривалість душу— 1—2 хв.
Температура води з початку загартовування має становити 30—35°С. Після
душу треба ретельно витертися.
Ефективним заходом загартовування є купання у відкритих водоймах.
Розпочинають сезон купання і плавання ранньою весною за температури води
не нижче 18 °С. Перед цим треба пройти медичний огляд. Спочатку
привчають організм до перебування у воді протягом 10—15 с, доводячи цей
час до 15—20 хв. Кращий час для купання _ ранкові і вечірні години, не
раніше ніж за 1—2 год після їди. Завдяки поступовому тренуванню можна
буде купатися і плавати у воді температурою 15—5°С.
Фізична культура — важливий засіб розвитку людини, зміцнення її
здоров’я. Постійне фізичне тренування сприяє збільшенню маси скелетної
м’язової тканини. При цьому укріплюється серцевий м’яз, збільшується
швидкість кровотоку, легенева вентиляція, яка сприяє збагаченню крові
киснем і поліпшенню процесів обміну в організмі.
В умовах технічного прогресу і неухильного зниження питомої ваги
фізичної праці в діяльності людини основне навантаження припадає на
центральну нервову систему та органи “чуття. В організмі людний, що веде
малорухомий спосіб життя і зайнята розумовою працею, з’являються суттєві
зміни: знижується збудливість кори великого мозку, погіршується пам’ять,
сповільнюється швидкість відповідних реакцій, швидше з’являються втома,
відчуття в’ялості; можуть розвитися різні захворювання — ожиріння,
ішемічна хвороба серця, хронічний неспецифічний коліт, геморой,
жовчнокам’яна хвороба.
Найважливіші засоби боротьби з гіподинамією — фізкультура і спорт.
Фізичні вправи відіграють велику роль у профілактиці ожиріння, подагри,
цукрового діабету, атеросклерозу та інших захворювань, зумовлених
гіподинамією і неправильним способом життя.
Гігієна одягу. Одяг, як і житло, бере участь у регулюванні теплового
обміну. Отже, основними гігієнічними вимогами до одягу є забезпечення
сталої температури тіла, відповідність його сезону і погоді,
Взуття відповідає гігієнічним вимогам у тому випадку, коли воно не
тільки захищає нижні кінцівки від зовнішніх механічних втручань
(наприклад, від ударів) і вибоїн у грунті, а й забезпечує повну свободу
рухів стопи під час ходьби. Взуття має відповідати розміру стопи, що
сприяє рівномірному розподілу маси тіла. Неправильно підібране взуття
може стати причиною виникнення потертостей, нестійкої ходи, зміни
положення хребта і кісток тазу. Вузьке і тісне взуття стискує кровоносні
судини і пальці, що викликає застій крові у нижніх кінцівках і підсилену
пітливість, спазм кровоносних судин, порушення живлення м’язової
тканини. Від постійного тиску пальці скривлюються, набувають виродливої
форми, з’являються мозолі, ушкодження, може виникнути запалення
суглобів.
Найзручніше взуття з широкими підборами висотою 1,5—3 см. Воно помірно
збільшує склепіння стопи, сприяє більшій витривалості її, забезпечує
рівномірний кровообіг.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
