Л е к ц і я

організація стоматологічної служби

Основи державної стоматологічної допомоги на Україні були визначені в
квітні 1920 р. Наказом “Про державну організацію зуболікарської допомоги
в Українській республіці”, яким узаконено її як загальнодоступну і
безплатну з профілактичною направленістю.

Першим централізованим органом управління стоматологічної служби на
Україні стала створена в квітні 1920 року в структурі Наркомздраву
зуболікарська секція при підрозділі лікувальної медицини з аналогічними
секціями при губернських відділах охорони здоров?я.

На початку 20-х років здійснився пошук оптимальних форм організації
стоматологічної допомоги в рамках амбулаторно-поліклінічної служби.

На Україні підготовка стоматологів здійснювалась також на одонтологічних
факультетах, створених при медичних інститутах (Київ, 1920) і
університетах (Харків, 1921), на кафедрах одонтології і в зуболікарських
школах. В багатьох містах України приватні зуболікарські школи були
перетворені в державні.

Після організації медичних факультетів в самостійні медичні інститути
кафедри одонтології були перейменовані в кафедри стоматології.

В розвиток вищої стоматологічної освіти багато сил і знань вклали
А.І.Євдокімов, І.Г.Лукомський, Є.М.Гофунг, Д.А.Енштейн, З.Б.
Пирятинський.

Важливе значення для розширення наукових знань мало видання спеціального
журналу, в даний час виходячого під назвою “Стоматологія”.

В 20-і роки на Україні на базі націоналізованих зуболікарських кабінетів
було створено більше 400 зуболікарських амбулаторій, більше 40
зуботехнічних лабораторій, відкрито 6 дитячих поліклінік в Одесі,
центральна шкільна клініка в Миколаєві.

На початку 30-х років в країні функціонували 4 типи зуболікарських
установ: самостійні зуболікарські амбулаторії (фабрично-заводські,
шкільні), зуболікарські кабінети при диспансерах і лікарнях, приватні
зуболікарські кабінети і зубопротезні установи.

З 1930 р. одонтологічні факультети на Україні були виділені в самостійні
стоматологічні інститути (в Києві і Харкові).

В даний час на Україні працює один навчальний вуз – Українська медична
стоматологічна академія і один НДІ стоматології – Одеський, а також ряд
стоматологічних факультетів.

В процесі навчання велике значення надається підвищенню базових знань
стоматологів, особливо в умовах можливої спеціалізації в стоматології,
по так званих міні-спеціальностях (пародонтології, одонтології і
гігієни) в рамках терапевтичної стоматології, матеріаловедення – в
ортопедичній стоматології.

Формування спеціаліста нового типу передбачає удосконалення цільової
підготовки стоматологів через систему післядипломної підготовки через
інтернатуру, створення “моделі спеціалізації”.

Стоматологічна допомога на Україні (амбулаторно-поліклінічна) надається:

самостійними стоматологічними поліклініками (республіканськими,
обласними, міськими, районними);

стоматологічними відділеннями в складі територіальних поліклінік міст,
центральних районих лікарень і МСЧ на промислових підприємствах;

в стоматологічних кабінетах лікарень диспансерів, жіночих консультацій,
навчальних закладів;

самостійними дитячими поліклініками;

госпрозрахунковими поліклініками.

Прийом в стоматологічних поліклініках і відділеннях проводиться по
профілю терапевтичної, ортопедичної і хірургічної стоматології.

В склад сучасної стоматологічної поліклініки входять відділення і
кабінети:

терапевтичної стоматології з кабінетом по лікуванню хвороб пародонту і
слизової оболонки ротової порожнини;

відділення (кабінет) хірургічної стоматології з операційним блоком;

ортопедичне відділення з зубопротезною лабораторією і ливарною;

відділення пересувної стоматологічної допомоги і профілактики
стоматологічних хвороб;

анестезіологічний і рентгенологічний кабінети.

В регулюванні потоку хворих важливе значення має оглядовий кабінет в
стоматологічній поліклініці.

Спеціалізована амбулаторно-поліклінічна стоматологічна допомога є одним
із самих масових видів медичного обслуговування населення. Питома вага
стоматологічної захворюваності в загальній захворюваності населення по
звертанню досягає більше 16%. Звертання за стоматологічною допомогою
займає друге місце після звертання до лікарів-терапевтів, 90 % населення
хворіє карієсом, 40 % — пародонтозом.

Стаціонарна стоматологічна допомога надається в стоматологічних
відділеннях чи спеціалізованих ліжках в республіканських, обласних,
міських, районих, клініках науково-дослідних інститутів, медичних
університетів і інститутів і інститутів удосконалення лікарів.

Планування і керівництво роботою всіх установ покладається на головних
спеціалістів.

Головний спеціаліст призначається із числа головних лікарів
республіканських, обласних, міських стоматологічних поліклінік. Головний
стоматолог через керівництво лікувально-профілактичних установ і
місцевих органів охорони здоров?я повинен забезпечити
організаційно-методичне і наукове керівництво роботою стоматологічних
установ.

Самостійні стоматологічні поліклініки

Незалежно від місця розташування (республіканська, обласна, міська,.
районна), в залежності від кількості лікарських посад вони можуть бути 5
категорій:

позакатегорійна – більше 40 посад;

1 категорія – 30 – 40 посад;

2 категорія – 25 – 30 посад;

3 категорія – 20 – 25 посад;

4 категорія – 15 – 20 посад;

5 категорія – 10 – 15 посад.

Розрахунок лікарських кадрів ведеться по числу населення, виходячи з
того, що на кожного мешканця на рік припадає 2,2 відвідування. На кожні
10 тисяч дорослого населення виділяється 4,0 посади стоматолога
(терапевта + хірурга) і 1 посада протезиста на 4 – 5 посад стоматологів.

На кожні 10 тисяч дитячого населення виділяється 4,5 посади стоматолога.

В даний час на Україні забезпеченість стоматологами складає 4,0 на 10
тис. населення, в Полтавській області – також 4,0 на 10 тис. населення.

Структура стоматологічної поліклініки

В склад поліклініки входять спеціальні відділення:

1 – терапевтичної стоматології;

2 – хірургічної стоматології;

3 – ортопедичної стоматології;

4 – стоматології дитячого віку (де немає дитячої стоматологічної
поліклініки).

Крім того, в склад поліклініки входять слідуючі кабінети:

1 – функціональної діагностики;

2 – парадонтологічний;

3 – анестезіологічний;

4 – фізіотерапевтичний;

5 – рентгенологічний.

Під керівництвом поліклініки працюють стоматологічні кабінети чи
відділення при загальних поліклініках, диспансерах, школах, МСЧ. В склад
поліклініки входять також:

1 – зуботехнічна лабораторія;

2 – клінічна лаблраторія;

3 – організаційно-методичний кабінет;

4 – регістратура;

5 – адміністративно-господарча частина.

Кабінет лікаря-стоматолога забезпечиний стоматологічним кріслом,
універсальною стоматологічною чи турбінною бормашиною з набором
стоматологічних інструментів (шпатель, зеркало, пінцет, зонди та ін.),
інструментами для пломбування і видалення зубних відкладень, борами,
пульпоекстракторами, корневими голками, каналонаповнювачами,
пломбувальним матеріалом і медикаментами.

Робота лікарів здійснюється в дві зміни по ковзаючому графіку.

Одержав розвиток дільничний терапевтичний принцип надання
стоматологічної допомоги. При цьому враховується захворюваність
стоматологічними хворобами, віковий склад населення, забезпеченість
лікарськими кадрами.

На кожні 20 лікарських посад стоматологічного профілю встановлюється 1
посада лікарі-анестезіолога.

Самостійні дитячі стоматологічні поліклініки

В 1984 році в номенклатуру лікарських спеціальностей була введена посада
“дитячий стоматолог”.

Самостійні дитячі стоматологічні поліклініки організуються в містах з
кількістю населення більше 200 000 і обласних центрах.

Якщо відсутня самостійна дитяча поліклініка, то органазується дитяче
відділення з ортодонтичним кабінетом і пересувними кабінетами для
санації порожнини рота в шкільних і дошкільних дитячих установах, в
складі стоматологічної поліклініки для дорослих.

Посади стоматологів по терапевтичній і хірургічній стоматології дитячого
віку, а також стоматологів-ортодонтів плануються із розрахунку 4,5 на 10
000 дітей міського населення, 2,5 – для сільського населення.

Дитячі стоматологічні поліклініки в містах є організаційно-методичними і
ведучими лікувально-консультативними центрами для всіх стоматологічних
кабінетів в школах і інших дитячих установах, намагаючись, щоб кожна
дитина старше 2,5 – 3 років не менше 2 раз на рік відвідувала
лікаря-стоматолога. Ведучим методом їх роботи повинен бути диспансерний
метод. Особлива увага повинна бути приділена ранньому лікуванню аномалій
прикусу і профілактиці деформацій щелеп у дітей дошкільного і молодшого
шкільного віку. Ортодонтична допомога надається дітям безкоштовно.

Структура дитячої стоматологічної поліклініки така ж, як і для дорослих,
але замість ортопедичного відділення – ортодонтичне.

Стоматолічні відділення лікарняно-поліклінічних установ і

медико-санітарних частин

? ? ?

?

&

&

Стоматологічні відділення створюються там, де немає самостійних
стоматологічних поліклінік. В них повинен вестись диференційований
прийом. Відділення створюється при наявності 8 стоматологів і більше.
Один з них призначається завідуючим відділенням.

Самостійні стоматологічні кабінети в лікарнях, поліклініках, жіночих
консультаціях, МСЧ, на здравпунктах, школах

Найбільш поширеною формою надання населенню стоматологічної допомоги є
стоматологічний кабінет.

В лікарнях, маючих більше 250 ліжок, встановлюється одна посада
лікаря-стоматолога і додатково на кожні 300 ліжок зверх цього ще по
одній посаді. Якщо лікарня має менше 250 ліжок, але є обладнаний
стоматологічний кабінет, то виділяється 0,5 посади стоматолога.

В туберкульозних лікарнях виділяється 0,5 посади на 75 – 200 ліжок.
Якщо туберкульозні лікарні мають більше 200 ліжок, виділяється одна
посада лікаря-стоматолога.

В дитячих туберкульозних лікарнях навіть при наявності 50 ліжок
виділяється 0,5 посади лікаря-стоматолога.

В поліклініках загального типу, якщо число стоматологів менше 8,
створюються стоматологічні кабінети, але в них повинен вестись
диференційований прийом.

В медико-санітарних частинах, на оздоровчих пунктах створюються
стоматологічні кабінети при наявності 1500 і більше працюючих на всіх
промислових підприємствах і на будівництвах.

На підприємствах хімічної промисловості виділяється 0,75 посади на 1000
працюючих.

В школах і вузах при наявності 800 і більше учнів організується
стоматологічний кабінет.

В жіночих консультаціях виділяється одна посада на 100 000 населення,
при кількості населення менше 500 тисяч – 0,5 посади. Більше однієї
посади в жіночій консультації не виділяється.

Госпрозрахункові поліклініки

В містах з населенням більше 300 тисяч і курортних містах створені
госпрозрахункові стоматологічні поліклініки.

Функції стоматологічної поліклініки.

Стоматологічна поліклініка є основною спеціалізованою
лікувально-профілактичною установою, що надає населенню
висококваліфіковану і спеціалізовану допомогу при захворюваннях
порожнини рота і зубів.

Основні функції стоматологічних поліклінік:

1) організація і проведення спеціалізованої стоматологічної допомоги
різним групам населення;

2) втілення диспансерного методу в діяльність лікарів-стоматологів з
метою профілактики захворювань порожнини рота і зубів;

3) організація і проведення санації полості рота як в плановому порядку,
так і при зверненні населення в стоматологічні установи;

4) розвиток і удосконалення комплексної диспансеризації разом з
дільничними (цеховими) терапевтами, а також лікарями-педіатрами,
акушерами-генікологами, ЛОР- і іншими спеціалістами загальних і дитячих
поліклінік, жіночих консультацій, диспансерів;

5) розвиток вузькопрофільних видів стоматологічної допомоги і їх
наближення до населення;

6) удосконалення лікувально-діагностичних методів: фізіотерапевтичних,
рентгенологічних, біохімічних, цитологічних, фінкціонально-діагностичних
та ін.;

7) пропаганда гігієнічних і медичних знань в області стоматології серед
населення;

8) обліково-звітна стоматологічна документація.

Диспансеризація стоматологічних хворих

Система заходів, направлених на раннє виявлення хвороб зубів і інших
органів і тканин порожнини рота і щелепно-лицевої області; усунення
причин, що викликають ці захворювання; кількісне обстеження і лікування
хворих, взятих на диспансерний облік і збереження їх працездатності.

Відбір стоматологічних хворих на диспансерний нагляд повинен проводитись
лікарями-стоматологами всіх спеціальностей в незалежності від місця
роботи і характеру прийому.

Хворі, що підлягають диспансерному нагляду, направляються до дільничних
і цехових стоматологів.

Диспансерному спостереженню у стоматологів підлягають хворі: з
багаточисельним прогресуючим карієсом зубів, флюорозом, пародонтозом
І-ІІІ ступеня, хронічними гінгівітами і стоматитами, хейлітами,
глосалгією, одонтогенними невралгіями тройнічного і лицевого нервів,
хронічними остеомієлітами кісток лиця, хронічними гайморитами, хронічним
запаленням слинних залоз, передраковими захворюваннями щелеп і порожнини
рота, злоякісними новоутвореннями щелеп і порожнини рота, вродженими
розщелинами щелепно-лицевої області, зубно-щелепними аномаліями,
вродженими і набутими деформаціями щелеп.

На кожного диспансерного хворого складається план
лікувально-профілактичних заходів, який включає:

1) поглиблене вивчення умов праці і побуту хворого і детальне клінічне
обстеження;

2) поліклінічне (чи стаціонарне) лікування: санація порожнини рота,
медикаментозне, хірургічне, фізіотерапевтичне та ін.;

3) направлення хворого на консультацію до лікарів іншої спеціальності
(ЛОР і інш.);

4) дотримання хворим заходів особистої профілактики, режиму праці,
відпочинку, харчування, раціонального працевлаштування;

5) аналізпоказників ефективності диспансеризації стоматологічних хворих.

На кожного хворого поряд з амбулаторною картою заповнюється контрольна
карта диспансерного хворого (ф. № 030/у).

Основні лікувально-профілактичні заходи диспансеризації: планова санація
порожнини рота, яка проводиться з 3-х річного віку протягом всього
життя, в першу чергу в організованих колективах.

Основні показники роботи лікарів стоматологів

амбулаторно-поліклінічної служби

Нормативи прийому хворих:

стоматологи-терапевти – 3 чоловіки в годину,

хірурги – 5 чоловік на годину,

ортопеди – 2 чоловіки в годину,

змішаний прийом – 3,2 чоловіки на годину.

Якісні показники лікаря – стоматолога-терапевта

Профілактика карієса зубів.

Планова санація працівників ведучих професій з шкідливими умовами праці.

Санація серед школярів і дошкільників.

Санація вагітних і кормлячих жінок.

Санація хворих ангінами і з захворюваннями шлунково-кишкового тракту.

Відсоток відвідування сільськими мешканцями.

Питома вага первинних відвідувань.

Питома вага санірованих серед всіх первинних хворих.

Відсоток потребуючих в санації порожнини рота, виявлених із числа
оглянутих в порядку планової санації.

10) Відсоток санованих із числа виявлених в порядку планової санації.

Одиницею роботи лікаря-стоматолога вважається закінчена робота
(накладання пломби протягом 20 хвилин, збір анамнезу, встановлення
діагнозу, запис в історію хвороби, миття рук, обробка і формування
порожнини зуба і накладання пломби).

Термін збереження пломби – не менше 2 років.

Лікування пульпіту – за 2 відвідування.

Лікування періодонтиту – за 3 відвідування.

Якісні показники лікаря – стоматолога-хірурга

Проведення екстирпації з приміненням знеболювання.

Своєчасна госпіталізація (не пізніше 24 годин з моменту встановлення
показань до госпіталізації).

Доведення операції видалення зуба до кінця.

Відсутність ускладнень після видалення зуба.

Якісні показники лікаря – стоматолога-ортопеда

Правильна підготовка порожнини рота до протезування.

Обов?язковий прийом первинних хворих (5-6 в день).

Якісне виготовлення зубних протезів, відсутність скарг.

Співвідношення знімних протезів до незнімних 2:1 (1:1 в містах з
населенням молодого віку).

Максимальне виготовлення фасеток (15 – 20 фасеток на 1 литий зуб).

Обов?язкове виготовлення коронок з облицовкою, пластмасових коронок,
пластмасових мостовидних протезів, штифтових зубів, напівкоронок,
вкладок.

Виготовлення 2 – 3 бюгельних протезів в місяць.

Рентгеноскопія чи рентгенографія всіх зубів, що підлягають покриттю
коронками.

Своєчасність виготовлення протезів (мостовидні – 21 день, змінні – 1
місяць).

Показники стоматологічної захворюваності

Загальна захворюваність хворобами порожнини рота і зубів.

Розповсюдженість карієса, пульпіта, периодонтита і інших захворювань.

Структура захворюваності хворобами порожнини рота і зубів.

Стаціонарна стоматологічна допомога населенню

1,5 – 2 % хворих отримують допомогу в стаціонарі. Ліжковий фонд
стоматологічних стаціонарів складає 0,25% загального ліжкового фонду.

Норма забезпеченості стоматологічними ліжками – 0,33 на 10 000 населення
або 3,3 на 100 000.

В стаціонарі лікуються хворі з найбільш тяжкими захворюваннями. В
структурі контингентів хворих стоматологічних стаціонарних відділень
найбільша питома вага приходиться на:

1 – хвороби кісток, м?язів і зчленувань – 20,3 %

2 – новоутворень – 19,5 %

3 – травм – 18,4 %

4 – запальні захворювання м?яких тканин – 14,3%

Для стоматологічних стаціонарів передбачається і посада
лікаря-стоматолога на 25 ліжок у міських лікарнях.

Стоматологічна допомога сільському населенню

І. Для надання стоматологічної допомоги сільському населенню передбачено
0,25 ставки лікаря — стоматолога-терапевта (СУБ/СВА) на 1000 чоловік
населення, протезиста — 0,07 — на 1000.

ІІ. У центральній районній лікарні передбачено 0,27 ставки на 1000
чоловік стоматолога-терапевта, 0,25 ставки на 1000 чоловік — протезиста.

Похожие записи