Реферат на тему:

Органи травлення дитини

Ротова порожнина у новонародженого і дитини на першому році життя
відносно мала, язик, як на цей вік, дещо більших розмірів, піднебіння
сплощене. Слизова оболонка ротової порожнини ніжна, сухувата, багата на
кровоносні судини, дуже уразлива. Секрецію слини забезпечують
піднижньощелепні, під’язикова, привушна і численні дрібні залози (губні,
щічні, піднебінні, язикові, горлові). Залози функціонують з перших днів
життя дитини, проте в перші З міс секреція слини незначна. З 3—6 міс
вона посилюється, спостерігається фізіологічна слинотеча, оскільки в
дитини ще не виробилася здатність ковтати слину. Кількість слини
збільшується при змішаному, а особливо при штучному вигодовуванні
дитини. Виділяється вона рефлекторно, залежить від подразнення слизової
оболонки і діяльності мозкових центрів. У ротовій порожнині в основному
здійснюється механічна обробка їжі і формується харчова грудка, яка при
ковтанні транспортується в напрямі до стравоходу. Слина містить фермент
амілазу (птіалін), що розщеплює вуглеводи (полісахариди). Розчинені в
слині хімічні речовини їжі впливають на реакцію ротової порожнини, яка
тісно пов’язана з харчовим центром. Найчастіше реакція слини лужна.
Лізоцим, що міститься в ній, забезпечує бактерицидні властивості і
запобігає карієсу зубів.

Дитина перших місяців життя приймає їжу тільки внаслідок ссання —
складного вродженого безумовного рефлексу. Для акту ссання велике
значення мають добре виражені жирові тіла щік, валикоподібні потовщення
на яснах, поперечні складки на слизовій оболонці губ. Акт ссання
складається з трьох фаз: аспірації, здавлювання соска, проковтування
молока.

У фазі аспірації дитина щільно охоплює губами грудний сосок і частину
грудного кружальця молочної залози матері. Язик притискується до
піднебіння, нижня частина його опускається, що сприяє створенню в
ротовій порожнині від’ємного тиску, розслабленню м’язів грудного
кружальця й активному розкриттю молочної протоки.

У фазі здавлювання соска завдяки активній роботі язика і м’якого
піднебіння молоко надходить з молочної залози в ротову порожнину.

Третя фаза — проковтування молока. В акті ссання беруть участь також
нижня щелепа і м’язи обличчя. Цей акт підкріплюється ще й умовними
рефлексами. Спілкування з матір’ю під час годування груддю, запах
молока, вигляд пляшечки з молоком при штучному вигодовуванні є умовними
подразниками, які відіграють важливу роль у процесі надходження і
засвоєння їжі.

При недоношеності, пологових травмах, вадах розвитку, захворюваннях
дитини (нежить, кашель, задишка, запальні процеси в ротовій порожнині
тощо) акт ссання утруднюється, дитина ссе мляво, слабко, іноді
відмовляється від груді. Плоскі або запалі грудні соски матері
перешкоджають нормальному акту ссання.

Недоношеність III—IV ступеня, тяжкі ураження центральної нервової
системи супроводжуються відсутністю рефлексів ссання і ковтання.

Стравохід у дітей різного віку має дещо лійкоподібну форму. Стравохідні
залози не досить розвинені, в перші місяці їх майже немає. Слизова
оболонка стравоходу ніжна, багата на судини, еластична тканина і
м’язовий шар розвинені слабко. Довжина стравоходу у новонародженого
становить близько 10 см, в однорічної дитини — 12 см, у віці 5 років —
16 см, 10 років — 18 см, у підлітків досягає 25 см. Вона дорівнює
приблизно половині довжини тулуба новонародженого і чверті — дорослого.
Відстань від зубів до вхідної частини шлунка приблизно становить 1/5
довжини тіла плюс 6,3 см. Ці дані мають практичне значення при
визначенні довжини зонда, потрібного для взяття шлункового вмісту,
промивання шлунка.

Шлунок — найбільш розширена частина травного каналу, в якій харчові
речовини зазнають механічної і хімічної обробки і перетворюються в
напіврідкий гомогенізований хімус, що надходить у дванадцятипалу кишку.
Форма шлунка змінюється залежно од віку дитини, кількості вмісту,
функціонального стану самого шлунка і органів, що оточують його, режиму
харчування. У новонародженого шлунок круглий, до 1 року набуває
довгастої форми, до 7—11 років — схожий за формою на шлунок дорослого.
Умоьно розрізняють форми гачка і рога. Ємність шлунка у новонародженого
ЗО—35 мл, у віці 3 міс — 100 мл, в 1 рік — 250—300 мл, у 2 роки —
300—400 мл, у 8 років — 1020 мл.

На першому році життя шлункових складок немає або вони мало
контуруються, в 5—6 років вони рельєфні, можуть стикатись одна з одною.
Вони складаються з кількох видів клітин. Головні клітини виділяють
пепсиноген, містять кислу фосфатазу, обкладні клітини округлої форми —
хлористоводневу (соляну) кислоіу, проміжні та мукоїдні клітини —
мукоїдний секрет, додаткові клітини — сульфа-товані глікозаміноглікани,
аргентафінні клітини — попередник серотоніну, G-клітини — гастрин.
Соляна кислота активує пепсиноген, гастрин, стимулює утворення гормону
секретину, має бактерицидну і бактеріостатичну дію. Кількість
келихоподібних клітин і залоз на одиницю поверхні слизової оболонки у
дітей грудного віку менша, ніж у дорослого. Гістологічна диференціація
шлунка триває до кінця другого року життя.

У дітей грудного віку протеолітична активність шлункового соку на
третину менша, а показники загальної кислотності в 2,5— З рази нижчі
порівняно з дорослими. Шлунковий сік немовляти містить соляну кислоту,
пепсин, гастриксин, катепсин, сичуговий фермент, ліпазу, молочну
кислоту, натрію хлорид, фосфор, мікроелементи, лізоцим і муцин. Відразу
після народження вміст шлунка лужний, рН 6,5—8. Через 4—5 год він стає
кислим, що пояснюється впливом гастриксину материнської крові, який
перейшов до організму дитини трансплацентарно Після швидкого
постнатального підвищення кислотність шлункового вмісту з 8-го дня
життгі зменшується, а після року знову підвищується. РН шлункового
вмісту у старших дітей дорівнює 1,0—2,0.

Концентрація вільної соляної кислоти в шлунковому секреті
новонародженого становить 0,5 титр, од., показник загальної кислотності
— 2,8 титр, од., до кінця. 2-го місяця життя — відповідно 4,5 і 10 титр,
од., до 1 року — 10 і 21 титр. од. Діти на грудному вигодовуванні мають
найнижчі показники кислотності, на штучному — дещо вищі. У здорових
дітей старшого віку кількість вільної соляної кислоти перебуває в межах
від 0 до 40 титр, од.,загальна кислотність — від 12 до 80 титр. од.
Кислотність шлункового вмісту становить 0,58—2,75 мекв/л. Дебіт-година
вільної соляної кислоти в стимульовану фазу секреції залежить від
подразника. Вона становить 1,1—2,8 мекв/л після приймання капустяного
соку або м’ясного бульйону і 1,2—4,25 мекв/л після введення гістаміну.

Основні функції шлунка — секрето- і кислотоутворення — в онтогенезі
зростають нерівномірно. Кількість шлункового соку у дітей старшого віку
підвищується в 3,4 раза порівняно з молодшими, а показники загальної
кислотності — лише в 1,9 раза. Активність пепсину шлункового соку у
дітей першого року життя становить 2—32 одиниці, у дітей старшого віку —
16-32 одиниці. Дія пепсину проявляється при рН 1,5-2,0, гастриксину-
3,2-3,5 (табл.6).

Таблиця 6. Деякі показники активності ферментів і секреції шлункового
соку у дітей (після стимуляції гістаміном)

Показники шлункового соку Вік

До 1 міс 6 міс 12 міс 1-3 роки 4—6 років 7-11 років 12—14 років

кількість, мл/год 3—4 6—12 15—20 25—40 40—50 50—80 90—110

Дебіт- год 0,01 0,01 0,02 0,05 0,1 0,15 0,15

HCL

(ммоль/год)

Дебіт-год пепсину 0,04 0,2 0,25 0,3 0,3 0,4 0,5

(мг/год)

Шлунок міститься в лівому підребер’ї, воротар — поблизу серединної
лінії живота. У дитини першого року життя спостерігається більш
горизонтальне положення шлунка. Під впливом наповнення їжею і
заковтування повітря при ссанні (фізіологічна аерофагія) він легко
змінює свою форму.

Рухова функція шлунка складається з перистальтичних рухів ї періодичних
замикань і розмикань воротаря. У грудному віці нерідко спостерігається
його спазм, що проявляється як блювання фонтаном, при якому кількість
блювотних мас перевищує вміст одноразово висмоктаного молока.

При вигодовуванні грудним молоком шлунок спорожнюється через 2-3год,
коров’ячим молоком — через 3—4 год. Вода затримується в шлунку близько
1—1,5 год. Білки та жирид гальмують опорожнення шлунка. Тому при
грудному вигодовуванні оптимальні проміжки між прийманнями їжі
становлять 3—3,5 год.

І. П. Павлов виділив 2 фази секреторної діяльності шлунка: рефлекторну і
нервово-хімічну. Тепер виділяють і третю фазу, яку називають кишковою
фазою шлункової секреції, що зумовлюється гальмівною дією кишкових
ферментів.

Шлункове травлення складається з двох фаз: 1) звурджування молока і 2)
розщеплення і переварювання казеїну. Звурджування молока відбувається за
участю сичугового ферменту. На відміну від коров’ячого, грудне молоко
звурджується дрібними, ніжними пластівцями. Воно містить емульгований
жир і багато ліпази, тому близько 50% жиру грудного молока розщеплюється
в шлунку.

У шлунку відбувається обмежене всмоктування води, солей, глюкози і
продуктів часткового розщеплення білка, основної клітинної маси крохмалю
до мальтози, руйнування клітинних оболонок. Гідроліз усіх харчових
речовин завершується в тонкій кишці.

Кишки дитини грудного віку відносно довші, ніж дорослого, вони в 6 разів
більші за довжину ТІ тіла (у дорослого тільки в 4 рази). В середньому
їхня довжина в 10 разів більша, ніж зріст сидячи. Більша довжина кишок
буває у дітей підвищеного живлення, у хворих на рахіт внаслідок атонії
Слизова оболонка кишок ніжна, багата на ворсинки, кровоносні судини,
клітинні елементи. Лімфатичні вузлики добре розвинені Сліпа кишка і
червоподібний відросток рухомі, легко зміщуються, тому діагностувати
апендицит у дітей важче. Низхідний відділ товстої кишки довший, ніж
вихідний. У дітей перших місяців життя часто спостерігається запор.
Пряма кишка відносно довга, має слабко фіксовані слизову і підслизову
оболонки, що сприяє випадінню її при патологічних процесах.

Кишки дитини виконують травну, рухову і всмоктувальну функції. В них
відбуваються порожнинне, мембранне (пристінкове) травлення і
всмоктування. В процесі травлення беруть участь секрети підшлункової
залози, печінки і кишкового соку. Останній містить ентерокіназу,
ерипсин, амілазу, дисахаридази (лактаза, мальтаза, інвертаза), у старших
дітей — і ліпазу. Кишковий сік немовляти має слабкокислу або нейтральну
реакцію, згодом — лужну. Активність і сила перетравлювання ферментів
кишкового соку з віком зростають.

Рухова функція (моторика) кишок складається з маятникоподібних рухів їх
у довжину і перистальтичних рухів, їжа в кишках переміщується і
просувається в напрямі до відхідника (ануса). У товстій кишці
відбуваються антиперистальтичні рухи, які формують калові маси. У
немовлят енергійніша моторика кишок сприяє рефлекторній дефекації, яка з
кінця першого року життя стає довільною.

Усмоктування харчових речовин у кишках є найважливішою функцією травного
каналу. Білки всмоктуються у вигляді амінокислот, найінтенсивніше — в
дванадцятипалій кишці У новонароджених і дітей з алергічними
захворюваннями можуть всмоктуватись і нерозщеплені білки.
Перетравлювання і всмоктування жиру у формі жирних кислот найбільш
інтенсивно відбуваються в порожній кишці. Вуглеводи засвоюються у
вигляді моносахаридів. Глюкоза повністю всмоктується в процесі її
проходження по дванадцятипалій кишці і на протязі 100 см порожньої
кишки. У тонкій кишці всмоктуються вітаміни, мінеральні речовини.
Кальцій і залізо переважно абсорбуються в дванадцятипалій і
проксимальному відділі порожньої кишки, магній — на всьому протязі
тонкої кишки. У товстій кишці в основному всмоктуються фосфор, основи,
частково вода, формуються калові маси. У дітей грудного віку у товстій
кишці переважають процеси бродіння.

Час проходження їжі через кишки у новонародженого становить 4—18год, у
немовлят — близько доби. Тривалість кишкового перетравлювання при
штучному вигодовуванні наближається до 2 діб.

Кишковий епітелій у немовлят має підвищену проникність для
мікроорганізмів, продуктів неповного розкладання -їжі. Особливістю кишок
дітей є відносно слабка, але довга брижа, що створює сприятливі умови
для розвитку інвагінації.

Кишки у новонародженого стерильні, але вже на першу добу життя вони
заселяються кишковою паличкою, ентерококом, дріжджовою флорою, рідше
стрептококом. При грудному вигодовуванні в кишках переважають В.
bifidus, В. lactis aerogenes, при штучному.

У верхньому відділі тонкої кишки є невелика кількість мікроорганізмів,
шлунок майже стерильний. Нормальна кишкова флора створює імунологічний
бар’єр і антагонізм щодо патогенних мікроорганізмів, бере участь у
кишковому перетравлюванні залишків їжі, в синтезі вітамінів і ферментів.

Випорожнення новонародженого називають меканієм. Він темно-зелений,
гомогенний, іноді з дрібними кулькоподібними жовтуватими домішками,
складається із залишків епітелію, слизу, кристалів білірубіну, жиру і
жирних кислот, невеликої кількості бактерій, секрету різних відділів
травного каналу, проковтнутих навколоплідних вод. Протягом перших 3 год
після народження меконій стерильний, пізніше заселяється бактеріями.
Перша порція меконію складається із слизу. Меконій з’являється переважно
через 10 год після народження порціями від 2 до 20 г, має кислу реакцію.
Він відходить у перші 3 дні життя, містить домішку звичайного калу.
Змішані калові маси називаються перехідними. Меконій замінюється
коричневими, зеленувато-жовтими, з 4—5-го дня золотисто-жовтими
кашкоподібними випорожненнями з кислим запахом. У дітей на штучному
вигодовуванні випорожнення мають щільнішу консистенцію, білувато-жовтий
колір, лужну реакцію.

Підшлункова залоза у новонароджених і дітей перших місяців життя бідна
на сполучну тканину, багата на кровоносні судини, не досить
диференційована. Вона є головною залозою травного каналу, виділяє
трипсин, що розщеплює білок, діастазу і ліпазу, стеапсин), які
перетравлюють вуглеводи і жири. Інкреторна функція підшлункової залози
забезпечує виділення інсуліну. Секрет цієї залози є складовою частиною
вмісту дванадцятипалої кишки, сила ферментів зростає з віком.

Печінка новонародженого відносно більших розмірів, становить 4-4,4 %
маси тіла. Вона дуже васкуляризована, має не досить розвинену сполучну
тканину і погано розмежовані часточки. Фіброзна капсула печінки тонка, з
ніжними колагеновими і тонкими еластичними волокнами. Розвиток
печінкових клітин до 6—8 років ще не закінчується. Печінка іннервується
блукаючим і симпатичним нервами, функція її регулюється корою великого
мозку. Особливості анатомічної будови і функціональна незрілість
зумовлюють ураження печінки патологічним процесом при інфекціях та
інтоксикаціях у дітей раннього віку. Печінка бере участь у процесах
травлення, кровотворення, кровообігу та в обміні речовин. У періоді
новонародженості добре проявляється функція глікогеноутворення і
недостатньо — дезинтоксикаційна.

Жовч починає виділятися з 2—3-го місяця утробного життя. В перші місяці
життя утворюється в невеликій кількості, особливо у недоношених дітей.
Вона багата на барвники і бідна на жовчні кислоти і солі. В жовчі дітей
раннього віку не завжди є дезоксихолева кислота, проте в ній високий
вміст таурохолевої кислоти, що має виражені бактерицидні властивості,
запобігає розвитку запалення жовчовивідних шляхів. Жовч емульгує жири,
жирні кислоти, посилює перистальтику товстої кишки.

Селезінка відіграє певну роль у процесі травлення, проте е важливим
органом кровотворення. У дитячому віці перекладки селезінки ніжніші і
багатші на клітинні елементи, ніж у дорослого, її будова ще не
закінчена.

Похожие записи