РЕФЕРАТ

на тему:

“Опорно-рухова система”

Кістяк і м’язи — опорні структури й органи руху людини. Вони виконують
захисну функцію, обмежуючи порожнини, у яких розташовані внутрішні
органи. Так, серце і легені захищені грудною кліткою і м’язами грудей і
спини; органи черевної порожнини (шлунок, кишечник, нирки, печінка) —
нижнім відділом хребта, кістками тазу, м’язами спини і живота. Головний
мозок розташований у порожнині черепа, а спинний мозок — у
спинномозковому канапі.

Кістяк людини утворений окремими кістками, з’єднаними між собою за
допомогою зв’язок і суглобних сумок. У кістяку людини нараховується
близько 206 кісток. Вони утворюють хребетний стовп, грудну клітку,
кістяк голови —череп, верхні кінцівки з плечовим поясом і нижні кінцівки
з тазовим поясом.

Кістяк виконує опорну і захисну функції. Кістки, як важелі, приводяться
в рух прикріпленими до них м’язами. Хрящі утворюють внутрішньосуглобні
меніски, диски між хребцями, передні кінці ребер, півкільця трахеї,
деякі хрящі гортані, вушні раковини.

За формою всі кістки поділяються на трубчасті (довгі та короткі), плоскі
й змішані.

До довгих трубчастих належать стегнові кістки, плечові, кістки
передпліччя, гомілки.

Короткі трубчасті кістки знаходяться в кисті та стопі. Із плоских і
широких кісток утворені кістки черепа, лопатки, грудина, кістки таза.
Змішані кістки — скроневі й кістки основи черепа. Вони включають
елементи коротких і плоских кісток. Форма кісток залежить від
виконуваних функцій.

Без кісток тіло людини було б м’яким, як желе. Кістяк чимось нагадує
маріонетку: варто лялькарю випустити з рук нитки, і вона впаде. Так і
кістяк не може зберігати необхідне положення без м’язів, що утримують
кістки. М’язи складаються з пучків паралельних волокон, їхнє скорочення
регулюється мозком за допомогою нервів.

Кістяк — це опора тіла, його основа. Кістяк утворює міцний каркас для
м’язів і м’яких внутрішніх органів. Він складається з кісток і суглобів,
тому він міцний і гнучкий одночасно. Кістяк тулуба включає хребет і
грудну клітку. Хребет утворений 33—34 хребцями, розташованими один над
іншим. Між тілами хребців знаходяться прошарки з хрящової тканини, що
надають хребту гнучкість і пружність.

Суглоб — це місце з’єднання кісток. Кістки кістяка пов’язані з м’язами
та нервовою системою, завдяки цьому людина може керувати своїми рухами.

До складу кісток входять білки, мінеральні речовини й живі клітини.
Кістки схожі на трубки, заповнені м’яким кістковим мозком. У кістковому
мозку утворюються клітини крові, а також запасається жир. Трубка,
оточуюча кістковий мозок, утворена із твердої гладкої кістки. Закруглені
кінці кістки складаються з більш пухкої губчатої речовини.

Найдовша кістка кістяка — стегнова. Вона починається від таза і
закінчується біля коліна. Верхній кінець стегнової кістки має форму кулі
— це необхідно для того, щоб вона щільно ввійшла в округлу западину
суглоба таза. Такий суглоб називається кулястим.

Кінці кістки утворені губчатою кістковою тканиною, що складається з
безлічі кісткових пластинок, з’єднаних таким чином, що між ними
залишається повітряний зазор. Схожа на бджолині стільники структура
робить кістку легкою і міцною.

Живі кісткові клітини знаходяться в крихітних камерах канальцевої
системи. Розташовані між клітинами волокна колагени роблять кістку
міцною і здатною витримати удари.

Компактна речовина кістки. Довга кісткова трубка утворена компактною
речовиною кістки. До її складу входять мінеральні речовини і пружний
білок колаген. Зв’язані між собою колаген і мінеральні речовини
утворюють ніби систему циліндрів, уставлених один в один. У центрі
кожного циліндра проходить маленький канал, який називається гаверсовим
каналом. Усередині нього знаходяться одна чи дві кровоносні судини, по
яких у кісткові-клітини потрапляють поживні речовини.

Суглоби зап’ястя. Зап’ястя складається з безлічі маленьких кісток і
суглобів, що дозволяють кисті руки робити точні рухи. Вісім кісток
зап’ястя розташовані в два ряди, по чотири кістки в кожнім. Кисть робить
обертальні рухи, піднімається й опускається завдяки суглобам, що
знаходяться між цими кістками.

Суглоби тазу. У місці з’єднання стегнової кістки і тазу утворюється
кулястий тазовий суглоб. Він дозволяє людині опускати і піднімати ногу,
відводити її в боки, що необхідно при ходьбі, бігу, стрибках,
акробатичних вправах і грі у футбол.

Колінний суглоб діє, як шарнір, що переміщається лише вперед та назад.
Його передня частина захищена кісткою, що називається колінної чашечкою.
Велика і мала гомілкові кістки гомілки в тім місці, де вони входять у
суглоб, відділені одна від одної шаром рідини. Ця рідина-змазка полегшує
рух кістки в суглобі.

Зв’язки і хрящі. Суглоби повинні бути міцними і не зміщатися при русі.
Утримують їх на своєму місці зв’язки, що з’єднують сусідні кістки між
собою.

Гладкий хрящ, що покриває кінці кісток зовні, робить рухи суглобів більш
вільними.

Сухожилля складаються з щільних волокон, що прикріплюють м’язи до
кісток. Скорочуючись, м’яз надає рухи сухожиллю. Воно, у свою чергу,
підтягує кістку, і, таким чином, кістка та м’язи рухаються узгоджено.

Сила м’язів. Третина ваги людини припадає на частку м’язів. М’язи — а
всього їх нараховується більш 650 — є в будь-якій частині твого тіла.
Вони складаються з особливих клітин, як правило, довгих і тонких, і
перетворюють енергію їжі в енергію руху. Відомі три типи м’язової
тканини: кістякова, гладка ї серцева. Велика частина кістякових м’язів
прикріплена до кісток.

Зовні кожен м’яз покритий волокнистою тканиною, що відокремлює її від
інших м’язів. Витягаючись по краях подібно до міцної струни, покривна
тканина утворює сухожилля. Це сухожилля прикріплюється до інших м’язів
чи зовнішнього шару кістки. Сухожилля можуть бути дуже довгими. Наші
пальці рухаються завдяки м’язам руки. При бажанні можна намацати
сухожилля, розташовані на тильному боці долоні. Кожен м’яз складається з
пучків м’язових волокон. Вони покриті захисною тканиною, що зв’язує їх
разом.

Кожне волокно м’яза насправді являє собою єдину м’язову клітину—довгий
тонкий циліндр із закругленими кінцями. У ній є ядро і безліч
енергозапасних мітохондрій. Іноді волокна бувають завдовжки в цілий
м’яз.

М’язові волокна складаються із сотень більш дрібних витягнутих волокон —
міофібрил. Вони, у свою чергу, складаються ? з ще більш тонких
ниткоподібних філаментів двох типів—тонких і товстих. Тонкі й товсті
філаменти утворені різними видами білка. Тому якщо розглянути м’язове
волокно, то можна знайти в ньому темні й світлі поперечні смуги.

Якщо людина займається спортом, її м’язи стають більш — тренованими і
працюють краще, ніж у нетренованої людини. Є спеціальні вправи для
зміцнення різних м’язів тіла.

Різні типи м’язів. Розрізняють м’язи короткі та товсті, що знаходяться
переважно в глибоких шарах біля хребетного стовпа; довгі та тонкі,
розташовані на кінцівках; широкі та плоскі, зосереджені в основному на
тулубі. Серце утворене особливим серцевим м’язом; стінки кишечника,
кровоносних судин і радужка — гладкою мускулатурою. Серцевий і гладкий
м’язи функціонують незалежно від свідомості. Тому вони продовжують
працювати під час сну.

Розслаблення м’язів. За функцією м’язи поділяються на згиначі,
розгиначі, що підводять і відводять, обертачі. При скороченні м’язів
згиначів одночасно розслаблюються розгиначі, що забезпечує погодженість
рухів. Наприклад, коли рука випрямлена, то двоголовий м’яз (біцепс)
розслаблений, а триголовий (трицепс)скорочений.

М’язи, скорочення яких викликає рух кінцівки від тіла, називаються
відвідними, а ті, що наближають кінцівку до тіла — підвідними.
М’язи-обертачі при своєму скороченні обертають ту чи іншу частину тіла
(голову, плече, передпліччя).

Скорочення м’язів. Одержавши хімічний імпульс, що надійшов по нерву,
м’яз скорочується. М’язове волокно стає коротше і товстіше.

М’язи голови поділяються на дві групи: жувальні та мімічні. Жувальний
м’яз починається від нижнього краю виличної кістки і прикріплюється до
нижньої щелепи. Скорочуючись, він піднімає нижню щелепу, беручи участь у
пережовуванні їжі.

Мімічні м’язи прикріплюються одним кінцем до кісток черепа, іншим — до
шкіри обличчя. Завдяки ним обличчя людини виражає ті чи інші емоції:
гнів, горе, радість. Так, наприклад, коли ми посміхаємося, працюють
шість мімічних м’язів обличчя. Крім того, мімічні м’язи беруть участь в
акті мовлення, дихання.

З діяльністю м’язів пов’язана функція окремих органів: дихання,
травлення, кровообігу; м’язи гортані та язика беруть участь у
відтворенні членороздільного мовлення. Деякі м’язи працюють, навіть якщо
спокійно стоїш чи відпочиваєш. Коли людина непритомніє, вона падає саме
тому, що ці м’язи розслаблюються і перестають утримувати тіло у
вертикальному положенні.

Про правильну поставу

Струнка, пряма постава, легка хода прикрашають людину. Струнка людина
маленького росту здається вищою.

В. І. Даль визначав гарну поставу як поєднання стрункості, величавості,
краси і наводив прислів’я: «Без постави кінь — корова».

Ноги, що волочаться, хода із шарканням і зігнута спина можуть зіпсувати
враження від гарного обличчя дівчини. І, навпаки, легка хода і струнка
фігурка згладять недоліки некрасивого обличчя.

От яке тлумачення дають цьому терміну вчені: «Постава—звичне положення
тіла людини в спокої і при русі; формується із раннього дитинства в
процесі росту, розвитку і виховання. Правильна постава робить фігуру
людини красивою і сприяє нормальному функціонуванню рухового апарату і
всього організму людини».

Отже, необхідність вироблення гарної постави пояснюється не тільки
естетичними вимогами, але й медичними.

При правильній поставі природні вигини хребта виражені помірковано,
лопатки розташовані симетрично, плечі на одному рівні й злегка
розгорнуті, живіт підтягнутий, ноги прямі, зведення стіп нормальне,
м’язи добре розвинуті, хода красива. Розвиток мускулатури впливає на
формування кістяка.

Порушення постави здатне призвести до зміни кістяка, погіршення
діяльності органів кровообігу, дихання, травлення й ін. Іноді зміни в
кістяку можуть бути вродженими, бути результатом перенесеного
захворювання. Акушери-гінекологи підкреслюють особливу важливість гарної
постави для дівчаток, відзначаючи, що сутулість — не тільки естетичний
дефект. Вона призводить до порушення розвитку внутрішніх органів, а це
небезпечно для майбутньої матері.

Якщо лікар призначить лікування, наприклад, направить на спеціальну
коригувальну гімнастику, то ухилятися від цього не можна.

Для виховання правильної постави в навчальних закладах для панських
дітей застосовувалися найрізноманітніші методи. Дівчаток навчали тримати
високо голову, не дивитися постійно під ноги, учитися зводити лопатки,
«прибирати» живіт. Немає нічого поганого, якщо ми будемо використовувати
корисні прийоми «старої· школи» і в наші дні. Аби прийоми ці були
справді корисні.

Фізичні вправи сприяють правильному формуванню м’язів і кістяка,
особливо в період інтенсивного зростання і розвитку м’язів (14—18
років), коли йде формування опорного апарату. І в дитинстві, і в юності
потрібно стежити за поставою, тому що в дитини, яка постійно сидить чи
працює в неправильній позі, може викривитися хребет. І це може стати
причиною розвитку таких хвороб, як сколіоз, лордоз, кіфоз.

Сколіоз — це бічне викривлення хребта.

Лордоз — викривлення хребта, звернене опуклістю вперед;

Кіфоз — опуклістю назад (як правило, у грудному і крижовому відділах).

У дитячому віці, якщо дитина носить тісне взуття чи на високих каблуках,
це може викликати неправильний розвиток стопи — плоскостопість.

Фізичні вправи, проведені із врахуванням вікових та індивідуальних
особливостей дітей і підлітків, сприяють усуненню плоскостопості й
порушень постави, що можуть бути викликані захворюванням кістяка, малою
рухливістю, слабким розвитком м’язів, неправильним сидінням за столом,
носінням ваги в одній руці тощо.

Відповідні фізичні вправи, наприклад, балансування з м’ячем на голові,
плавання, зміцнюють м’язи хребта і сприяють виробленню в дітей та
підлітків гарної постави.

Фізичні вправи сприяють формуванню здорової, сильної, витривалої людини
з правильною статурою і гармонійно розвинутою мускулатурою, активного і
корисного члена суспільства.

Психологи думають, що опущена голова і згорблена спина свідчать про
пасивність, несміливість, невпевненість у собі. Так випряміться і
знайдіть відсутню впевненість!

Що ж потрібно робити, щоб стати струнким?

Насамперед, дуже захотіти бути таким.

Комплекс вправ

1. Стати спиною до стіни на відстані 40—50 сантиметрів і, відхилившись,
обпертися об неї спиною. Напружити м’язи спини і плечового пояса так,
щоб гарненько випрямилася спина, торкаючись стіни потилицею, лопатками і
попереком, стояти на 4 рахунки. Потім випрямитися і розслабитися (на 4
рахунки). Ця і всі подальші вправи повторюються З— 4 рази.

2. Тягти на спину, зігнутими ногами обпертися об підлогу, руки вгору.
Напружуючи м’язи спини, максимально випрямити спину (на 4 рахунки).
Потім розслабитися і лежати (на4 рахунки).

3. Лягти на два стільці. Лежати, утримуючи прямо голову і ноги (на 4
рахунки). Прогнутися, руки вгору, голову назад (на 4 рахунки).

4. Притиснутися спиною до стіни. Піднімати руки в боки й опускати їх,
ковзаючи долонями по стіні.

5. Вихідне положення—упор стоячи на колінах (на 4 рахунки). Прогнутися,
підняти голову і нахилити її назад.

6. Сісти на стілець, руки на пояс (на 4 рахунки). Відвести плечі назад,
звести лопатки, підняти голову і максимально випрямити ноги і спину (на
4 рахунки).

7. Те ж, що і шосте, але у вихідному положенні стоячи.

8. Стоячи, руки на поясі (на 4 рахунки). Напружуючи м’язи спини,
відвести плечі назад, звести лопатки, підняти голову (на 4 рахунки).

9. Стати спиною до стіни так, щоб її торкалася потилиця, лопатки,
сідниці та п’яти. Зберігати це положення протягом 30 секунд. Постаратися
запам’ятати його, «відчути кожною клітинкою тіла», відійти, не змінюючи
положення тіла, і постояти ще секунд 10—15.

Четверту і п’яту з цих вправ можна включити в ранкову зарядку разом із
бігом на місці, підстрибуванням, нахилами. У будь-яку комбінацію
обов’язково включайте восьму і дев’яту. Потім ускладнюйте вправи,
використовуючи гімнастичну палицю.

Маленькі рекомендації

Замість портфеля носіть спортивну сумку. У школу на правому плечі, зі
школи — на лівому. Результати відразу ж будуть помітні, постава
покращиться.

Що ж можна рекомендувати додатково до сказаного? Частіше дивіться на
себе у велике дзеркало, щоб побачити себе повністю. Якщо голова піднята,
а підборіддя вище пліч, плечі на одному рівні, живіт втягнутий—у вас
чудова постава.

Завжди стежте за ходою: великий палець ноги спрямований уперед,
внутрішні поверхні стіп при ходьбі знаходяться близько одна від одної, а
коліна не торкаються, руки не боегаються з боку в бік, права рука
рухається вперед одночасно з лівою ногою. .

На формування постави впливають звички повсякденного життя — манера
стояти, ходити, сидіти за обіднім столом, під час перегляду телевізійних
передач. Певне значення для вироблення гарної постави мають одяг і
взуття.

Постійна неправильна посадка, невірна робоча поза, тривале носіння
портфеля або іншої ваги в одній і тій же руці й інші порушення
спричиняють нерівномірний розвиток певних м’язових груп. Поступово
розвиваються кособокість, сутулуватість, грудна клітка робиться більш
вузькою і плоскою, кути лопаток відходять від хребта, набувають вигляду
крилець, живіт випинається. У результаті рухливість грудної клітки
зменшується, дихання стає менш глибоким, знижується життєва ємність
легень, самопочуття погіршується, людина швидше втомлюється.

Слід зазначити, що розвитку порушень постави сприяють і природжена
слабкість опорно-рухового апарату, деякі захворювання (рахіт, ожиріння,
плоскостопість, інфекційні хвороби).

При порушеннях постави необхідна консультація лікаря-ортопеда. Якщо
зміни виражені незначно, то, як правило, починають коригувальну
гімнастику. Якщо її робити регулярно відповідно до порад лікаря, то
можна домогтися добрих результатів у виправленні дефектів
кістково-м’язової системи.

Дуже важливо неухильно виконувати ці вправи точно, дотримуватися
медичних рекомендацій. Інакше можна запустити порушення постави, тоді
доведеться вживати більш складні методи лікування.

Похожие записи