ОПІКИ

Опіками називаються ушкодження тканин, що виникають внаслідок діяння
термічних, фізичних і хімічних агентів.

Розрізняють термічні, хімічні і радіаційні опіки.

Термічні опіки виникають в результаті діяння високої температури на
поверхню тіла людини. Загибель тканин настає в результатів зсідання
білків від безпосереднього впливу термічного фактора на тканини.

Залежно від тяжкості ураження тканин опіки поділяють на такі чотири
ступені.

І ступінь – еритема шкіри (еритематозна форма);

ІІ ступінь – поява на шкірі пухирів (бульозна форма).

ІІІ ступінь: А – некроз поверхневих шарів шкіри;

Б – некроз усієї товщі шкіри;

ІV ступінь – значний некроз шкіри і глибше розміщених тканин, іноді
обвуглювання різних ділянок тіла.

Опіки, які займають до 10% поверхні шкірних покривів, розглядаються як
місцеве ушкодження. Більш значні опіки ІІ-ІV ступеня, які займають
25-30% поверхні тіла і більше, викликають великі зміни в організмі, що
дістали назву опікової хвороби.

Розрізняють три стадії опікової хвороби.

Стадія опікового шоку настає в момент опіку і триває до 2 діб.
Відбувається спочатку збудження (еректильна фаза), а потім виснаження і
позамежне гальмування нервової системи (торпедна фаза). Опіковий шок
характеризується тяжкими геодинамічними розладами, зв’язаними з втратою
великої кількості плазми крові і токсичним діянням продуктів розпаду
тканин.

Стадія токсемії частіше настає на 2-3-ю добу. Чіткої грані між стадіями
току і токсемії немає. Клінічно ця стадія характеризується високою
температурою, збудженням, частим блюванням, порушенням функції печінки й
обезводнюванням організму, розвитком анемії.

Стадія септико токсемії тривала. Розвиткові інфекційних ускладнень
сприяють наявність великої раневої поверхні і зниження реактивності
організму. Перебіг і тривалість цієї стадії залежить від правильності і
своєчасності проведення патогенетичної терапії опікової хвороби,
застосування антибіотиків і своєчасного пластичного закриття опікової
рани.

Виділяють також період реконвалесценції (видужання), який
характеризується загоєнням ран і нормалізацією функцій організму.

Для лікування таких хворих створені спеціалізовані відділення, у великих
містах-опікові центри.

Лікування обпечених починають з проведення протишокових заходів і
боротьби з токсемією.

Для цього проводять краплинне вливання крові, плазми, поліглюкіну,
протишокових рідин, фізрозчину. В дальшому застосовують закритий або
відкритий метод лікування опіків. Закритим методом лікують невеликі
обмежені опіки, а відкритим – значні опіки. При глибоких опіках
вдаються до оперативних методів лікування — некректомії і шкірної
пластики.

Хімічні опіки виникають в результаті впливу на тканини різних хімічних
речовин, що мають припікальну дію (міцні кислоти, луги, фосфор, солі
важких металів).

Кислоти і солі важких металів викликають зсідання білків і
обезводнювання тканин, внаслідок чого настає коагуляційний некроз з
утворенням щільного струпа.

Луги розчиняють білки й омилюють жири, в результаті чого виникає глибоке
ураження тканин з утворенням білого м’якого струпа, настає так званий
колікваційний некроз тканин.

Перша допомога полягає в негайному змиванні хімічної речовини струменем
води під напором. Після цього застосовують для нейтралізації залишків
кислоти 2% розчин соди, для нейтралізації лугів –2% розчин оцтової або
лимонної кислоти. При опіках фосфор на обпечену поверхню накладають
примочки з 4% розчином мідного купоросу.

Радіаційні (променеві) опіки викликаються іонізуючим опромінюванням
(альфа – і бета – частинки, рентгенівське проміння. Нейтрони,
гамма-кванти).

Розрізняють чотири ступені променевих опіків шкіри в залежності від дози
випромінювання. Ці опіки відбуваються на фоні променевої хвороби.
Спочатку виникає рання реакція на опромінювання, яка виражається в появі
первинної еритеми, іноді петехіальних висипань. Первинна еритема триває
від кількох годин до двох діб.

Другий, прихований, період триває до 3 тижнів, залежно від тяжкості
ураження.

У третьому періоді спостерігається гостре запалення з утворенням
вторинної еритеми, пухирів, кровоточивих ерозій і виразок. Цей період
триває до кількох місяців.

Четвертий період (відновлення) характеризується поступовим зворотним
розвитком запальних змін.

Перша допомога при променевих опіках полягає у швидкому видаленні
радіоактивних речовин, що потрапили на шкіру, з допомогою води або
спеціальних розчинів. Місцеве лікування передбачає накладання мазевих
пов’язок.

При наявності загальних радіаційних уражень проводять одночасно
лікування променевої хвороби.

Похожие записи