Реферат на тему:

Облітеруючий атеросклероз

Атеросклероз – одне з найпоширеніших захворювань людини, яке полягає в
жировій дегенерації та склеротичних змінах внутрішньої оболонки артерії
з подальшою атрофією та склерозом і середньої оболонки.

Облітеруючий атеросклероз артерій нижніх кінцівок спостерігається
звичайно у людей віком після 60 років і уражає переважно чоловіків.
Останнє пояснюється гормональними відмінностями чоловіків та
зловживанням ними тютюном та алкоголем.

У початкових стадіях відчувають біль та слабкість в нижніх кінцівках,
зокрема в литкових м’язах, задній групі м’язів гомілки, під час ходіння,
які зникають через 3-4 хв після зупинки. Цей симптом відомий під назвою
проміжного кульгання. Пульс на головних артеріях стопи (на одній чи
обох) різко ослаблений. Ступні холодні, бліді. Шкіра ступні суха,
стоншена, гіперкератична, волосся на ній не росте. Спострігаються
підвищена чутливість кінцівок до холоду та зниження чутливості, часто
парестезії. У міру розвитку атеросклерозу довжина дистанції, яку можуть
подолати хворі без відчутного болю, прогресивно зменшується, і після
закриття магістральної артерії та у разі недостатньо розвинутих
колатералей біль стає постійним навіть у стані спокою. Лежачи в ліжку,
хворі часто тримають ногу опущеною до підлоги, що призводить до
венозного застою в ступні, але при цьому зменшується біль.

Поширення атеросклеротичного процесу на артерії малого калібру та
артеріоли супроводжується появою трофічних та некротичних змін –
темно-синіх чи буро-чорних плям (сухий некроз), що починаються з
пальців, частіше великого (втрата чутливості або поява виразок після
навіть незначної тавми). Ішемічні осередки в більшості випадків швидко
ускладнюються інфекцією з поширенням її та некрозу (гангрени) в
проксимальному напрямку. Ускладнена інфекцією гангрена завжди має
вологий характер, виявляється наростанням болю та погіршенням загального
стану. Проксимальніші від ділянки некрозу змертвілі тканини набряклі,
брудно-сірі, мають різкий неприємний гнильний запах, сегменти ступні та
гомілки також набряклі, збільшені в об’ємі. При вологій гангрені немає
демаркаційної лінії. Гангрена супроводжується інтоксикацією організму
(лихоманкою, тахікардією, втратою апетиту, кволістю, головним болем
тощо) та загрожує життю хворого. За відсутності ускладнення початкового
осередку некрозу при облітеруючому атеросклерозі розвивається суха форма
гангрени: змертвілі частини, ступні та гомілки зменшуються в об’ємі,
тверднуть і чорніють внаслідок імпрегнації їх продуктами розпаду та
перетворення гемоглобіну. Між змертвілими та живими сегментами ноги є
чітка демаркаційна лінія. Суха гангрена не супроводжується значною
інтоксикацією.

При атеросклерозі та облітерації клубових судин чи біфуркації аорти у
хворих спостерігаються біль у сідницях, імпотенція, атрофія м’язів
нижніх кінцівок. Ця локалізація атеросклерозу відома як синдром Леріша.

Лікування облітеруючого атеросклерозу комплексне: консервативні та
хірургічні методи.

Хворі повинні зовсім відмовитися від куріння та прийому алкоголю,
оберігати ноги від охолодження та травм, тримати їх в гігієнічному стані
(чистими та сухими), носити тепле, нетісне взуття. Треба обов’язково
практикувати дозовані навантаження (ходіння) – вони сприяють розвитку
колатералей. Велике значення мають контроль за масою тіла, бідна на
холестерин дієта (переважно рослинна, молочно-вуглеводна та білкова з
великим вмістом вітамінів, особливо групи В та С).

Призначають спазмолітичні засоби, адреноблокатори та гангліолітики;
препарати, що підвищують споживання клітинами кисню (сокосеріл),
внутрішньоартеріальне введення розчину новокаїну тощо.

Значну роль у лікуванні відіграють фізіотерапевтичні процедури – теплі
ванни для ніг, ультрафіолетове та лазерне опромінення, киснева терапія
загального типу (барокамери).

Дуже важливо зменшити в’язкість та зсідання крові. Поліпшують текучість
крові реополіглюкін, антикоагулянти (гепарін, фенілін) та антитромбозні
дезагреганти. Ефективні препарати, які стимулюють обмінні та репаративні
процеси (метилурацил).

Оперативне втручання застосовується трьох типів – на судинах, на
симпатичних паравертебральних гангліях на боці ураження та ампутація
кінцівок на різних рівнях. Оперативне втручання на артеріях виконується
у чотирьох варіантах: балонна дилатація артерії; накладання судинних
обхідних анастомозів-шунтів (з аутовени чи полімерних) між проксимальною
та дистальною частинами сегментарно ураженої артерії;
тромбендартеректомія (видалення тромбів ураженої інтими); видалення
ураженої артерії і заміна її аутовеною чи ксенопротезом (ангіопластика).
Операція на симпатичних гангліях – переважно видалення ІІ та ІІІ
люмбальних вузлів.

Некротичні тканини повинні бути після зупинки некрозу (появи демаркації)
видалені (некректомія). З появою вологої гангрени застосовують
антибіотики, а також засоби, що сприяють її переводу в суху форму. Після
цього застосовують хірургічне лікування.

При розвитку гангрени пальців, ступні чи гомілки оперативне втручання
зводиться до ампутації кінцівок на різних рівнях, які визначаються
характером гангрени і станом кровопостачання на межі ампутації, а також
міркуванням щодо майбутнього протезування. Кращими є ампутації на рівні
гомілки, із збереженням колінного суглоба та куксою не менше 10 см.
Частіше виконують ампутацію на рівні нижньої третини стегна. При
гангрені пальців можливі також і економічні ампутації (на рівні ступні).

З метою діагностики використовують ангіографію,
діагностично-прогностичні проби з нітрогліцерином, люмбальні новокаїнові
блокади, томографію тканин та оксигемометрію на різних рівнях,
доплерехографію та ультразвукову візуалізацію судин.

Облітеруючий ендартеріїт – системна хвороба артерій, уражає головним
чином чоловіків віком 20-40 років. При цьому захворюванні процес
розпочинається з артеріол та артерій малого калібру, головним чином ніг,
насамперед їх дистальних відділів – пальців та ступні.

Патоморфологічні зміни в артеріях полягвють у набряку інтими та
гістолімфоцитарній інфільтрації її й проліферації ендотелію, гіпертрофії
м’язового шару, розростанні сполучної тканини в стінці судин та
присудинній клітковині. Зміни спостерігаються також у судинах, що
живлять саму їх стінку. Ці зміни та спазм артерій призводять до
зменшення просвіту останніх, їх тромбозу і зрештою до повного
заростання, облітерації. Ішемія та гіпоксія тканин зумовлюють розвиток
некрозів, які починаються переважно з пальців і часто переходять на
ступню. У разі прогресування хвороби патологічні зміни поширюються і на
магістральні артерії ніг (гомілкову, підколінну, стегнову).

ue O

.^2uuuuuuuuuuuuiaaaaaaaaaaaaa

hEiUjOmVpoooooooooooooooooooooooooooo

Найважливішими етіологічними чинниками вважаються холодове ураження ніг
та інтоксикація нікотином. Меншого значення надається механічній травмі.

Пербіг хвороби ділять на 4 стадії. Початкові симптоми хвороби нечіткі,
вони можуть обмежуватись втомою в ногах після ходіння та іноді
підвищеною чутливістю до холоду. В подальшому з’являється біль у
литкових м’язах при ходінні, який змушує хворих зупинятися. При
об’єктивному дослідженні виявляють блідість пальців та ступні, сухість
шкіри, іноді підвищену пітливість, зниження температури; пульс на
артеріях ступні або відсутній або значно заслаблений. Ця стадія (І)
називається спастичною, або ішемічною.

За прогресування хвороби з’являються трофічні розлади на пальцях та
ступнях – гіперкератоз, іноді – тріщини на шкірі пальців і ломкість та
відсутність росту нігтів, зниження чутливості пальців, парестезія,
реактивна гіперемія шкіри ступні та набряк, іноді гіпергідроз. Пульс на
артеріях ступні відсутній. Відстань, яку хворий долає без болю, стає
дуже малою, а нерідко біль турбує і у стані спокою. Хворі часто сплять
зі спущеною з ліжка ногою, що полегшує біль за рахунок венозного застою,
але зумовлює збільшення набряку. Це стадія трфічних порушень (ІІ).

Навіть невеличка травма спричинює виразку, що не гоїться, до якої
приєднується інфекція, настає некротична стадія (ІІІ). В цій стадії біль
стає постійним, хворий кульгає, ходить мало. Безсоння різко погіршує
його психоемоційний та фізичний стан. Місцеві розлади –
запально-некротичні явища (набряк та гіперемія, виразки на пальцях) –
збільшуються.

В набряклих тканинах легко поширюється інфекція, що веде до розвитку
стадії гангрени (IV) з лихоманкою та інтоксикацією.

Діагностика хвороби. Спеціальні методи (капіляроскопія, термометрія,
оксигенометрія, доплерівська ехографія).

Лікування полягає у відмові від куріння, уникненні охолодження ніг,
утримання останніх в гігієнічному стані, в користуванні сухими чистими
шкарпетками та нетісним взуттям. Хворі повинні не навантажувати ноги, а
також обарігати пальці від травм.

Фізіотерапевтичні засоби – теплі ванночки для ніг, суберитемне
ультрафіолетове та УВЧ опромінення ніг, самомасаж ступнів, лікування в
барокамері для ніг. Серед численних запропонованих для лікування хвороби
препаратів мають значення спазмолітичні засоби та такі, що поліпшують
обмін у тканинах. Ефективним є внутрішнє введення реологічно активних
розчинів (реополіглюкін) та приймання дезагрегантів – антитромбоцитних
препаратів (ацетилсаліцилової кислоти). Доцільним є також призначення
преднізолону та інших протизапальних препаратів.

Значного поширення набули оперативні втручання на симпатичному стовбурі,
головним чином люмбальному відділі його – видалення 2-го та 3-го
симпатичних люмбальних гангліїв.

При розвитку некрозу лікувальні процедури повинні бути спрямовані як на
зупинку поширення його, так і, особливо, на профілактику переходу його у
вологу форму та переведення вологого некрозу в сухий (спиртові
аплікації, антисептики, солюкс тощо).

Видалення сухого некрозу на пальцях (некректомія та ампутація пальця чи
пальців) треба робити лише по досягненні стабілізації некрозу. У разі
поширення некротичного процесу і розвитку гангрени виконують ампутацію
на різних рівнях ступні та гомілки чи стегна.

Хвороба Рейно. Патофізіологічна основа її – різкий тривалий спазм малих
артерій та артеріол з порушенням капілярного кровообігу в басейні
васкуляризації цими артеріями тканин периферичних органів, переважно
пальців рук.

Хворіють головним чином молоді жінки. Провокують спазм судин
переохолодження, насамперед рук чи інших органів, негативні емоції.

Припадок звичайно розпочинається з різкого збліднення шкіри одного чи
всіх пальців рук, супроводжується болем, парестезією та онімінням у них.
Він триває 10-30 хв, іноді більше, після чого спазм судин змінюється їх
дилатацією і розвитком реактивної гіперемії шкіри. Рання, спастична
стадія хвороби з часом переходить у обструктивну, яка проявляється
синюхою шкіри, а потім нерідко і некрозом.

Останній завжди є симетричним (на обох руках).

Лікують хворобу консервативними методами, хірургічні втручання
застосовують лише у разі розвитку некрозу.

Гострий приступ знімають застосуванням теплих ванночок для рук,
спазмолітичних та знеболювальних препаратів.

Легкі форми хвороби нерідко зникають після відмови хворго від куріння та
уникнення охолодження.

Головним засобом консервативного лікування є застосування так званих
блокаторів кальцієвих каналів – ніфедипіну та його аналогів. Добре діють
заспокійливі засоби, новокаїнові футлярні блокади, фізіотерапевтичні
процедури (солюкс, барокамера).

У випадках, зумовлених емболією артерій долоні чи пальців, хірургічне
втручання може дати добрий ефект.

Тромбоз – внутрішньосудинне зсідання крові з утворенням м’якої
еластичної маси (тромба) в певному відділі судин – артерії чи вени – з
повним чи частковим закриттям їх просвіту.

Згідно з класичним вченням Р. Вірхова, тромб у судинах утворюється за
таких умов: сповільнення руху крові, морфологічна зміна внутрішньої
поверхні судини та зміна хімічного складу крові, коагуляційних
властивостей її.

Причинами порушення внутрішньої поверхні судин можуть бути травма,
запалення або ж дегенеративні зміни інтими, найчастіше атеросклероз.

Коагуляційні властивості крові часто змінюються під впливом
різноманітних чинників – токсичних речовин; сторонніх білків татканинних
екстрактів, уведених в кров; таких фізіологічних агентів, як адреналін,
що виділяється при всіх реакціях захисту; у разі підвищеної концентрації
ліпідів у крові; при таких хворобах, як поліцитемія, злоякісні пухлини,
цукровий діабет, еклампсія тощо.

Тромбоз артерій стегна в стегновому каналі чи підколінної артерії
зумовлює появу різкого болю в нозі, зокрема в литці та пальцях, різке
зниження її чутливості, слабкість у нозі та її похолодання. У
дистальному відділі ноги (ступня та пальці) тромбоз виявляється
мармуровістю шкіри – блідість її з мозаїчною синюшністю.

Тромбоз клубово-стегнового сегменту, а також підколінної артерії значно
частіше супроводжується розвитком гангрени нижньої кінцівки.

Тромбоз підключичної та аксилярної вен внаслідок травматизації їх
проксимальних відділів в реберно-підключичному проміжку відомий як
синдром Peget-Schroettera.

Похожие записи