Реферат на тему:

Непритомність. Нефрит. Гломерулонефрит. Народні методи лікування

НЕПРИТОМНІТЬ

Непритомність — раптова короткочасна втрата свідомості з зникненням
чутливості, припиненням рухів, значним ослабленням дихання та кровообігу
за рахунок судинної недостатності.

Хворий несподівано відчуває млость, порожнечу в голові, запаморочення,
слабкість, оніміння кінцівок, потемніння в очах, шум у вухах, нудоту.
З’являється різка блідість, погляд блукає, очі заплющуються. Дитина
падає. Зіниці звужені, шкіра холодна, вкрита холодним липким потом.
Дихання сповільнене, поверхневе, пульс ниткоподібний або не
промацується. Такий стан триває кілька секунд або хвилин.

Деякий час після непритомності дитина скаржиться на слабкість,
нездужання, головний біль.

Непритомність може виникнути внаслідок переляку, сильного хвилювання,
після сильного удару в ямку під грудьми або пахову ділянку, а також при
тепловому та сонячному ударах, під час щеплень, у разі інтоксикації,
крововтрати, після перенесених тяжких інфекційних захворювань, грипу.

Дитині слід надати термінову допомогу.

1. Покласти дитину так, щоб голова була трохи нижче за тулуб. Якщо
дитина впала — не піднімати.

2. Розстібнути одяг.

3. Піднести до носа тампон, змочений розчином аміаку. Якщо його немає,
дати понюхати оцет, хрін.

4. Відчинити вікно, кватирку.

5. Розтерти скроні. Обличчя та груди оббризкати холодною водою.

6. Зробити масаж вушних раковин.

7. Обкласти тіло дитини грілками.

8. За потреби почати непрямий масаж серця та штучну вентиляцію легень.
Після того, як дитина опритомніє, напоїти її теплим чаєм.

Проводити адекватну терапію станів, що призвели до появи непритомності.

НЕФРИТ. ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТ

Нефрит — запалення нирки.

Гломерулонефрит — запалення нирки з переважним ураженням ниркових
клубочків. При ньому знижується функціональна здатність нирок з
подальшим розвитком ниркової недостатності.

У розвитку захворювання значна роль належить стрептококовій інфекції,
зокрема ангіні й фарингіту. Найчастіше виникає у дітей як ускладнення
скарлатини, іноді інших інфекційних хвороб (кір, дифтерія, коклюш,
віспа). У дітей грудного віку шлунково-кишкові розлади іноді можуть
позначитися на функції нирок.

Виникненню гломерулонефриту сприяє різке переохолодження.

Гострий нефрит має бурхливий перебіг та супроводжується головним болем,
болем у попереку, а також серцебиттям, задишкою. Діти скаржаться на
загальну слабкість.

Зменшується кількість сечі, змінюється її колір (колір м’ясних помий).
Найхарактернішою ознакою ураження клубочків є гематурія (наявність у
сечі крові або еритроцитів). Гематурія тримається досить стійко, часом
посилюється.

Розвиваються набряки, спочатку на обличчі, особливо на повіках і під
очима, а потім на нижніх кінцівках, тулубі.

Одночасно помірно підвищується артеріальний тиск. Це третя характерна
ознака гломерулонефриту.

Хронічний гломерулонефрит найчастіше є наслідком гострого. Гострий
нефрит переходить у хронічний у разі несвоєчасного та неповноцінного
лікування і за наявності в організмі осередків інфекції. Він може
виникнути як супровідний процес при інфекційному артриті, ендокардиті.
Перебіг хронічного нефриту загострюється у разі переохолодження,
несприятливих побутових умов, поганого харчування. У дітей одним із
чинників, що призводять до хронічного запалення нирок, може бути
відставання в розвитку ниркової тканини.

За набрякової форми хвороби у дитини переважають набряки. Артеріальний
тиск підвищується у міру прогресування ниркової недостатності.
Спостерігаються ознаки загальної інтоксикації: блідість шкіри, зниження
апетиту, в’ялість тощо.

Набряки та підвищення артеріального тиску з’являються у процесі розвитку
ниркової недостатності, як правило, у підлітковому віці.

Тяжкі прояви гломерулонефриту розвиваються при синдромі Альиорта, за
якого спостерігається комбінація ураження нирок, очей та
приглухуватість.

У період розпалу гострого гломерулонефриту, а також під час загострення
хронічного призначають постільний режим до нормалізації артеріального
тиску, зникнення набряків, поліпшення аналізів крові і сечі.

При горизонтальному положенні тіла знижується артеріальний тиск,
поліпшується кровообіг у нирках (цьому сприяє також зігрівання тіла).

Особлива роль у комплексному лікуванні нефриту відводиться лікувальному
харчуванню. За наявності набряків і підвищеного артеріального тиску
дітей переводять на безсольову дієту.

Для поліпшення апетиту до їжі додають часник, цибулю, кріп, лимони,
лимонну кислоту або яблучний оцет.

Важливим моментом у дієтичному лікуванні є обмеження кількості білків. У
разі збільшення сечовини в крові треба вживати переважно білки
рослинного походження (горіхи, сою, квасолю).

Щодо жирів, то перевагу надають кукурудзяній, маслиновій, соняшниковій
олії, риб’ячому жиру.

У перші дні захворювання дітям старшого віку призначають фруктову дієту
протягом 1 дня (1 — 1,5 кг стиглих солодких яблук або кавунів). Дітям
раннього і молодшого віку замість розвантажувальної дієти дають молоко,
молочні суміші, кефір, овочеві пюре, компоти.

Після розвантажувальної дієти в раціон включають вівсяну, ячмінну,
гречану, гарбузову каші, свіжий сир, варені рибу та м’ясо, моркву, олію.
З огляду на сечогінні властивості харчових продуктів, що містять солі
калію, рекомендують печену картоплю, капусту, кавуни, сливи, абрикоси,
інжир, ізюм, різноманітні компоти, розведені водою фруктові соки,
журавлиновий морс.

У період спадання набряків, коли посилюється діурез, поступово
збільшують кількість солі (до 5 г на добу).

Вилучають продукти, що зумовлюють алергію та подразнюють канальні нирок:
м’ясні, рибні, грибні бульйони, смажені, копчені, консервовані продукти,
гострі страви та спеції.

У хворих з хронічними формами гломерулонефриту ці обмеження зберігають
протягом року з поступовою відміною у міру досягнення стійкої ремісії.
Загальна енергетична цінність їжі повинна забезпечити добову потребу
дитини.

Для забезпечення організму вітамінами рекомендують пити чай з плодів
шипшини, горобини звичайної або чорноплодої, чорної смородини, трави
суниць лісових та кропиви дводомної. П’ють по 1/4 — 1/2 склянки 2 — 3
рази на день. Дитині дають журавлиновий морс, розбавлені водою фруктові
соки.

Застосування лікарських рослин грунтується на їх протизапальній,
антиалергічній, кровоспинній, антикоагулянтній, дезінтоксикаційній та
сечогінній дії. Трави нормалізують також проникність капілярів ниркових
клубочків.

За наявності явищ гострого гломерулонефриту, що виник після інфекційних
захворювань, призначають 10 % комбіновану настоянку бруньок тополі
чорної та берези бородавчастої на 40 % спирті етиловому. Дають по 10 —
15 крапель 3 рази на день протягом 2 — 3 тиж дітям старшого віку.

Дітям молодшого віку готують відвар бруньок тополі та берези: 1 столову
ложку суміші залити 200 мл води, довести до кипіння, кип’ятити 10 хв на
малому вогні, настояти 4 год. Приймати по 1 — 2 чайні ложки 3—4 рази на
день за 20 хв перед їдою.

З самого початку хвороби треба стежити за діурезом, звертати увагу на
колір сечі. Щоденно визначати її добову кількість і окремо — денний та
нічний діурез.

Сечогінні засоби показані при набряковому синдромі та зменшенні добового
діурезу.

Сік із свіжих коренів селери пити по 1 чайній ложці перед їдою 2 — 3
рази на добу. Можна 1 —2 чайні ложки кореня залити склянкою окропу,
настояти, процідити. Приймати гарячим протягом дня.

Конопляне насіння вживають як сечогінний засіб у разі затримки сечі.
Його призначають у вигляді конопляного молока. Насіння товчуть у
череп’яному посуді, поступово додаючи воду (має бути біла, молокоподібна
рідина). Приймати по 1 столовій ложці на 1/3 склянки теплої води або
молока 2 — 3 рази на день.

Поліпшує загальний стан дитини, посилює сечовиділення, знижує
артеріальний тиск така суміш:

Листки смородини чорної Трава материнки звичайної Трава меліси
лікарської Квіткові кошики нагідок лікарських Трава буквиці лікарської
Шишки хмелю звичайного Трава собачої кропиви серцевої Столову ложку
суміші залити 300 мл води, настояти 10—12 год, довести до кипіння,
кип’ятити 3 — 4 хв на малому вогні. Процідити, додати 1—2 столові ложки
меду, розмішати й випити протягом дня за 4 —5 прийомів. Дітям молодшого
віку дозу зменшити відповідно до віку.

При гематурії (появі крові у сечі) використовують такі суміші:

1. Трава деревію звичайного — 20 г

Листки кропиви дводомної — 20 г

Суміш спорошкувати. Приймати по 1/2 — 1 чайній ложці 3 — 4 рази на день,
запивати водою.

2. Трава ниркового чаю (ортосифон) —10 г

Листки кропиви дводомної —10 г

Трава звіробою звичайного —10 г

Квіткові кошики арніки гірської — 15 г

Кореневища з коренями родовика лікарського — 15 г

N

реної води, настояти 10 год, довести до кипіння і охолодити. Приймати по
30 — 50 мл 2 — 3 рази на день перед їдою холодним.

За наявності білка в сечі, підвищення артеріального тиску рекомендують
траву астрагала шерстистоквіткового. Настоянку (1:10) на 40 % спирті
етиловому приймають по 20 — 30 крапель тричі на день перед їдою. Для
дітей молодшого віку готують настій його. 1 столову ложку трави залити
200 мл води, витримати на водяній бані 15 хв. Приймати до 1/3 склянки 3
рази на день перед їдою теплим.

При гострому нефриті, що супроводжується гіперазотемією (надмірна
кількість у крові продуктів білкового походження, які містять азот),
дітям, що старші за 8 років, призначають леспенефрил (аптечний
препарат). Препарат готують з леспедези головчастої. Приймають її
настоянку по 1 — 2 чайні ложки на день. Для підтримуваль-ної терапії
призначають протягом тривалого часу по 0,5 — 1 чайній ложці через день.
У разі підвищення артеріального тиску призначають водний екстракт суміші
таких лікарських рослин:

Трава собачої кропиви серцевої — 20 г

Листки рути запашної — 20 г

Корені живокосту лікарського —10 г

Трава грициків звичайних —10 г

Столову ложку суміші залити 300 мл перевареної води, напарити у духовці
або в печі протягом 3 — 4 год. Охолодити і пити по 100 мл тричі на день
після їди. Дітям молодшого віку дають по 30 — 50 мл 2 — 3 рази на день.
Курс лікування триває 4 тиж.

Потім призначають екстракт суміші такого складу:

Квіткові кошики

нагідок лікарських — 15 г

Молоді гілки з листям

омели білої — 20 г

Насіння кропу запашного — 10 г

Трава меліси лікарської — 25 г Спосіб приготування і застосування,
— як і попереднього препарату. По черзі приймати препарати можна
протягом 3 — 4 міс при стійкому підвищенні артеріального тиску. У дієті
обмежують кількість кухонної солі.

Для поліпшення кровообігу, виведення з організму недоокислених токсичних
продуктів обміну і медіаторів запалення призначають таку суміш:

Трава чистотілу звичайного — 20 г

Трава золотушника звичайного — 20 г

Трава фіалки триколірної — 20 г

Листки берези бородавчастої — 20 г

Насіння льону звичайного — 20 г

Дві столові ложки суміші залити 200 мл води, настояти 10 — 12 год,
додати 1 склянку перевареної води, кип’ятити 15 хв на малому вогні.
Відвар процідити, додати 1—2 столові ложки меду, розмішати й випити
протягом дня за 4—5 прийомів. Дітям віком до 5 років давати 100 мл
відвару на день.

За умови порушення функції нирок і високих показників активності
запального процесу як протизапальний, прогиалергічнии та сечогінний
засіб використовують таку суміш:

Листки смородини чорної — 10 г

Квітки лаванди колоскової — 10 г

Листки берези бородавчастої — 10 г

Шишкоягоди яловцю звичайного — 10 г

Шишки хмелю звичайного — 10 г

Листки мучниці звичайної -20 г

Трава розхідника звичайного -10 г

Листки подорожника великого — 20 г

Листки брусниці звичайної — 20 г

Трава кропиви дводомної -30 г

Трава хвощу польового — 30 г

Плоди шипшини коричної -40 г

Трава суниць лісових — 60 г

Дві столові ложки суміші залити 400 мл окропу, витримати 30 хв на малому
вогні (не кип’ятити). Приймати по 1/3 — 2/3 склянки 3 рази на день за 30
хв перед їдою теплим. Дітям віком до 3 років дають по 30 — 50 мл настою
на прийом. Приймати тривалий час.

Якщо хвороба має латентний (прихований) перебіг, призначають
слизово-рутинову суміш:

Квітки бузини чорної — 20 г

Суцвіття пижма звичайного — 20 г

Трава звіробою звичайного — 20 г

Трава фіалки триколірної — 20 г

Трава золотушника звичайного — 20 г Корені живокосту лікарського —
20 г Дві столові ложки суміші залити 300 мл води, довести до кипіння,
кип’ятити 10 хв на малому вогні. Пити по 1 столовій ложці тричі на день.
Лікування проводять курсами по 4 —5 тиж двічі на рік (у осінньо-зимовий
період та рано навесні).

Під час лікування гломерулонефриту треба періодично давати відпочити
ниркам. Це роблять шляхом стимуляції потовиділення. Беруть таку суміш
трав: Квітки бузини чорної — 10 г

Листки малини звичайної — 10 г Трава череди трироздільної — 10 г Трава
м’яти перцевої — 10 г

Суцвіття з приквітками липи серцелистої — 10 г

Столову ложку суміші залити 200 мл окропу, накрити кришкою, витримати на
водяній бані 10 хв, процідити і додати 1 столову ложку меду. Випити
гарячим і лягти у теплу постіль. Лежати, поки не почне інтенсивно
виділятися піт.

Фітотерапевтичні засоби ефективніші у поєднанні з водолікуванням, що
полегшує кровообіг у судинах шкіри і нирок. Теплові процедури
застосовують ще й з метою збільшення діурезу.

Використовують загальні та ножні ванни (температура води 40 °С),
обгортання простирадлом, змоченим у гарячій воді (зверху вкривають
вовняною ковдрою). Сприяють потовиділенню.

Корисні збуджувальні обгортання живота (температура води 22 — 25 °С). їх
роблять одночасно зі збуджувальними додатковими компресами на ділянку
нирок температури 22 — 25 °С.

За появи крові в сечі ставлять холодні компреси на ділянку нирок,
сечового міхура та статеві органи. При цьому рекомендують їсти холодні
рідкі страви.

Для виведення з організму продуктів азотистого обміну через шкіру
призначають постільні парові ванни 1—2 рази на тиждень. Тривалість ванни
— до 1 год. Після ванни треба обтерти тіло водою температури 25 — 27 °С.

Якщо дитина не переносить вологого тепла, накладають сухе обгортання.
Теплові процедури протипоказані у разі гематурії.

При запорі, а також для звільнення кишок від токсичних метаболітів
призначають очисні клізми.

Важливе значення має догляд за дитиною. За умови перебування її на
постільному режимі зменшуються енергетичні витрати та навантаження на
нирки.

Хвору на гломерулонефрит дитину слід щодня зважувати, оскільки
збільшення маси тіла свідчить про приховані набряки.

У разі високого артеріального тиску з’являється сильний головний біль,
погіршується зір. Треба забезпечити максимальний спокій, уникати
голосних розмов, яскравого світла.

За появи серцевої недостатності (збільшення частоти пульсу і дихання)
дитину слід покласти в ліжко, надавши підвищеного положення, і викликати
лікаря.

Велике значення має догляд за шкірою, оскільки у хворих можуть з’явитися
пролежні. Отож дитину треба своєчасно перевертати у ліжку, щодня
перестеляти постіль, щоб не було складок, протирати шкіру дезінфікуючим
розчином, класти під сідниці гумовий круг.

Кімнату регулярно провітрювати, але не робити протягів. З раціону слід
вилучити продукти, що алергізують організм. Для підтримувального
лікування суміші лікарських рослин призначають на тривалий строк,
зменшуючи дози. Через 2 — 3 міс лікування роблять перерву на 8 —10 діб.

Дітей, які перехворіли на гломерулонефрит, треба оберігати від
переохолоджен-ння та перегрівання, фізичного та емоційного
перевантажень.

Запобігання рецидиву гломерулонефриту полягає в недопущенні контактів з
хворими на інфекційні недуги, санації вогнищ хронічної інфекції
(лікування карієсу, тонзиліту тощо), розумному використанні
медикаментів.

Першочергове значення надається зміцненню організму дитини, підвищенню
опірності та імунітету.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. — 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. — 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Похожие записи