Реферат на тему:
Неінгаляційний наркоз. Препарати для неінгаляційного наркозу. Клінічні
стадії. Можливі ускладнення, їх профілактика і лікування
План
Види неінгаляційного наркозу.
Препарати, які використовуються для неінгаляційного наркозу, їх
фармакодинаміка.
Клінічні стадії внутрішньовенного наркозу.
Можливі ускладнення неінгаляційного наркозу, їх профілактика і
лікування.
Неінгаляційним називається наркоз, який досягається введенням
анестетиків не через дихальні шляхи, а: в/в, в/к, у/перитоніально, в/м.
У наш час поширення одержав внутрішньовенний (в/в) наркоз. У якості
препаратів для в/в наркозу використовуються препарати барбітурової
кислоти й інших класів. Існують 3 групи в/в анестетиків.
Переваги в/в наркозу: не вимагається складна апаратура, крім анестетика
і шприца, не забруднює повітря операційної і не отруює медперсонал.
Недоліки: більшість анестетиків не аналгезуючі, великі дози можуть
викликати пригнічене дихання; не викликають міорелаксацію, дія не
тривала.
Препарати барбітурової кислоти.
Тіопентал Na – випускається в скляних флаконах, що містять по 1,0 мл
порошку, добре розчинного у воді і спирті. Перед введенням розводять у
фізіологічному розчині ex temporae 1-2% р-н.
Має лужну реакцію, яка не сумісна з препаратами, що мають кислу реакцію
(дитилен, пентамін).
Вводять повільно, так як швидке введення пригнічує дихальні центри,
гемодинаміку. Тіопентал Na має сильну наркотичною дією без аналгезуючого
компонента і вираженим парасимпатичним ефектом (підсилює тонус n.Vagus)
– викликає кашель, спазм гортані, можливий бронхоспазм, різко пригнічує
дихання, можливе апное. Інактивація тіопентала Na проходять у печінці і
крові. Він зв’язується білками плазми (75%) і лише частина має
наркотичну дію, тому при гіпопротеінемії невеликі дози мають виражені
наростання ефекту. Володіє місцеве дією, що руйнує, при випадковому
попаданні під шкіру може викликати некроз.
Гексенал – у молекулі відсутня сірка, що знижує небезпеку
парасимпатичних ефектів. Мало виражена місцева дія. Інактивація його
відбувається в печінці.
Барбітурати – анестезуючі речовини ультракороткої дії, початок дії «на
голці», тобто, моментально, вимикання свідомості через 1,5 хв.
Тривалість дії 15-25 хв. Початкова доза 200 мг, загальна 1,0. Уводять
дуже повільно по 2-4 мг.
Клініка наркозу. Розділити перебіг наркозу на стадії неможливо.
І ст. – відсутня, так як барбітурати не володіють аналгезуючими
властивостями. Відбувається швидка втрата свідомості, ейфорія, часткове
пригнічення дихання, необхідно проводити допоміжну ІВЛ, реакція на біль
збережена.
ІІ ст. – не виражена, посилення ковтання і гортанних рефлексів, від
втрати свідомості до хірургічної стадії, від декількох секунд до 1-2 хв.
Інтубацію в цій стадії проводити небезпечно, так як може бути
ларингоспазм.
ІІІ ст. – хірургічну операцію проводять, коли знімається захисна реакція
на біль. Знижується тонус м’язів, помірно розширюються зіниці,
сповільнюється реакція на світло, АТ знижується, дихання поверхневе.
Подальше поглиблення наркозу веде до зупинки дихання і кровообігу.
Недоліки: важко керувати глибиною наркозу, ваготонічні дії, пригнічення
дихання, недостатня релаксація абдомінальних м’язів. Мала терапевтична
широта, збереження гортанних рефлексів.
Протипоказання: серцева недостатність, бронхіальна астма, шок,
гіповолемія, дисфукція печінки, міостенія, маніпуляції в амбулаторних
умовах без апаратури для ІВЛ, крововтрата.
Антагоністом тіопентала Na є бемегрид. Для попередження ускладнень
зв’язаних з ваготонією до наркозу проводять премедикацію атропіном чи
метацином.
Стероїдні анестетики.
1 Пропандид (сомбревін) використовується для короткочасної операції,
вводного наркозу, для проведення досліджень і маніпуляцій. Доза 5-10
мг/кг ваги.
Анестетик ультракороткої дії, забезпечує задовільну аналгезію, гарну
релаксацію. Діє миттєво. Випускається в ампулах по 10 мл 5% р-ну,
уводять товстою голкою, тривалість 3-6 хв. Максимальна доза 2000 мг,
виводиться нирками.
Ускладнення: алергічна реакція, шок, пов’язаний зі збільшенням
виділення гістаміну, має виражену пригнічуючу дію на дихання.
Протипоказано хворим з алергією, у стані шоку. У стані алкогольного
сп’яніння викликає сильне порушення, що обмежує його застосування при
травмах. У деяких країнах застосування заборонено.
2 Каліпсол (кетамін, кеталар, кетанест) найчастіше застосовуваний,
забезпечує глибоку анестезію і поверхневий сон, мало токсичний. Токсична
доза в 15-20 разів вища наркотичної. Випускається у флаконах по 500 мг
(10 мл), в ампулах по 100 мг (2 мл). Уводять повільно, початок дії
через 30-60 сек, тривалість 5-15 хв, уводять повільно протягом
1 хв. Доза 2 мг/кг (200 мг=4 мл).
Клініка наркозу своєрідна. Свідомість зникають через 15-30 сек, очі
відкриті, рефлекси живі, виражений ністагм. Підвищується АТ на 10-20 мм
рт.ст., частішає серцеве скорочення на 10-20 за 1 хв. Сон
супроводжуються кольоровими голюцинаціями. Ці голюцинації можна зняти,
якщо ввести в премедикацію диазепам, застосовується при невеликих
операціях, травматичному шоці, в дитячій хірургії. Протипоказаний при
гіпертонічній хворобі, психічних захворюваннях, у хронічних алкоголіків.
У період виходу з наркозу може викликати психомоторні порушення, що може
бути зупинено внітрішньом(язовим введенням дроперидола (0,1 г/кг).
3 Похідні – аміномасляні кислоти. Природні продукти метаболізму
організму, знаходяться в значній кількості.
?
®
?
//////////////iiiiaessssOOO
&
, при збільшенні дози болючі чутливості зникають. Вводять у дозі 70-200
мг/кг ваги. Хворі засинають через 5-10 хв, наркоз триває 20-40 хв, при
цьому зберігається больова чутливість і всі рефлекси. Практично не має
побічних дій. Є засобом вибору в ослаблених хворих. Легко проникає в
ЦНС, має виражену седативну, своєрідну наркотичну і слабку аналгетичну
дію, практично не має токсичного впливу на організм. Збільшення дії
наркотичних аналгетиків не зменшує АТ, відзначається деяке ураження
пульсу. Знижує на 15-20% зміст Ка в плазмі, тому не застосовується при
гіпокаліємії, міастенії, корегує рівень кальцію в крові. Недоліки:
повільне введення і повільне пробудження.
Нейролептаналгезія. На рубежі 1950-60 рр у Франції з’явився неологізм:
нейролептаналгезія для позначення нового виду загальної анестезії.
Запропонована Де Кастро і Мюнделером (1959 р). В основі лежить
сполучення дії нейролептику з могутніми анестетиками, досягається
особливий стан організму нейролепсис, проявляється пригніченням
психічної і рухової активності, станом байдужості, втратою чутливості
без вимикання свідомості.
Дроперидол – нейролептик, володіє заспокійливою, слабко релаксируючою
протишоковою дією. Випускається у флаконах по 10 мл 0,25%. Для
передопераційної підготовки використовується 2 мл. Ефект виявляється
через 2-3 хв, дія триває 3-7 годин. При швидкому введенні може розвитися
гіпотензія.
Фентаніл – сильний синтетичний аналгетик, випускається в ампулах по 2
мл і 5,0 мл – 0,005% р-ну. Ефект настає через 2-3 хв після в/в уведення,
максимальна дія до 20-30 хв. Доза 2 мг (100 мг/кг). По аналгетичній дії
у 100 разів перевищує морфін. Як компонент премедикації вводяться
по 1-2 мл за 30 хв. Побічна дія: ригідність м’язів, апное. У подібних
випадках уводять міорелаксанти і починають ІВЛ. Антагоністами фенталіна
є: налаксан, налорфин.
При ефективності комбінації дроперидола і фентаніла свідчить те, що вже
більше 3-х десятиліть ця комбінація випускається в суміші у Європі під
назвою Таламонал, в Америці – Іновар.
Найчастіше НЛА комбінують з поверхневим інгаляційним наркозом і
міорелаксантами. Плин такої анестезії гладкий, гемодинаміка стабільна.
Показання: у хворих з важким загальним станом, де передбачаються тривалі
операції, широко використовують у торакальной хірургії, нейрохірургії,
абдомінальній хірургії.
Протипоказання: при короткочасних операціях, при бронхіальній астмі,
вагітності, гіповолемії.
Атаралгезія – узагальнююча назва методики загальної анестезії, в основі
якої лежить досягнення з допомогою седативних, транквілізуючих і
аналгетичних засобів стану атароксії і вираженої аналгезії. Термін
запропонований у 1958 р. У якості атарактиків найсастіше використовують
сибазон (діазепам, седуксен, реланіум). У якості анестетиків – фентаніл,
дипидолер, пентазацин.
Використовують методику атаралгезії. Комбінація сибазона, дипидолера і
міорелаксантів у поєднанні, ІВЛ і NО2 і О2 (2:1). Атаралгезія показана у
хворих з високим ступенем операційного ризику і нестабільною
гемодинамікою.
Переваги НЛА: велика терапевтична широта, протишокова дія, синергізм з
анестетиками, післяопераційна аналгезія, нешкідливість для медперсоналу
операційної.
Недоліки: пригноблення дихання, поява екстрапірамідних симптомів –
скорочення жувальних м’язів, скорочення м’язів грудної клітки, токсичні
судоми, помітне зниження температури тіла й озноб (внаслідок блокади
центра терморегуляції під впливом дроперидола). Найбільш рідкісним
ускладненням є зупинка серця, що виникає у хворих з некомпенсованою
невиправною крововтратою і стимуляцією фентанілом.
Центральна аналгезія представляє собою варіант багаторазового загального
знеболення, при якому основні захисні ефекти (гіпорефлексія, аналгезія,
нейровегетативні гальмування) досягаються у результаті великих доз
аналгетиків, що впливають на ЦНС
Центральна анестезія морфіном – після вимикання свідомості каліпсолом і
седуксеном на тлі інгаляції NО2 і О2 починають краплинне введення
морфіну в дозі 3 мг/кг ваги.
До кожного розрізу вводять 1/2 – 2/3 дози (1,5 – 2 мг/кг). Дозу, що
залишається, вводять протягом 1,5-2 годин. Зазначена доза достатня для
підтримки анестезії 3-4 години.
Можливе використання центральної анестезії і фенталіном.
Показання до використання центральної анестезії: велика операційна
травма, операція на органах грудної клітки, операція з використанням
штучного кровообігу.
Використана література
Журавлева Антонина Ивановна, Граевская Нина Даниловна Спортивная
медицина и лечебая физкультура.- М.: Медицина, 1993.- 432с.
Судова медицина.- К.: Атіка, 2003.-
Медицина катастроф.- К.: Здоров’я, 2001.- 348с.
Спортивная медицина.- М.: Гос. изд. медицинской литературы, 1957.- 375с.
Медицинская этика и деонтология.- М.: Медицина, 1983.- 272с.
Судебная медицина: Учебник для вузов/ Под ред. В.В.Томилина.- М: НОРМА,
2002.- 370с.- 22.00
Український реферативний журнал “Джерело”. Сер 1. Природничі науки.
Медицина.- : , 2001.-
Олеарчик Андрій Всесвіт хірурга.- Львів: Медицина світу – МС, 2006.- 800
с.
Сердюк Александр Андреевич Глубинная медицина.- Запорожье: Дикое Поле,
2003.- 216с.
Бейн Э.С., Бурлакова М.К., Визель Т.Г. Восстановление речи у больных с
афазией.- М.: Медицина, 1982.- 184с.
Карякин, Виктор Яковлевич Судебно-медицинское исследование повреждений
колюще-режущими орудиями.- М.: Медицина, 1966.- 227с.- 0.82
Громов, Александр Петрович Биомеханика травмы: (Повреждения головы,
позвоночника и грудной клетки).- М.: Медицина, 1979.- 275с.- 1.20
PAGE
PAGE 8
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
