Народитися знову

Передмова

Я хочу розповісти про те, як змінюючи себе, позбутися хвороби.

Мені довелося перенести три онкооперації в Київському інституті
онкології. Склалися проблеми і в особистому житті. Звичайно, спочатку,
як більшість людей, я зверталася до екстрасенсів, ворожок, шукаючи
рятунку. Потім подруга запропонувала піти з нею до церкви. Я молилася по
кілька годин на день, відвідувала монастирі та оздоровчі служби Божі,
багато читала духовної та наукової літератури, дотримувалася
різноманітних дієт. Змінилися мої погляди на життя, зникла хвороба, хоч
намічалася четверта операція, влаштувалося моє особисте життя. Все
змінилося.

В цьому перевтіленні мені допомогли праці С.М. Лазарева, Отця Силуана,
майстра Ошо, Луїзи Хей, В. Мегре.

Можливо, комусь знадобляться мої записи.

Галина Бритвак

Чого прагне людина? Що найбільше необхідно кожному з нас?

Скільки людей, стільки й бажань, і немає їм кінця. Здається, досягнувши
чогось в житті, відчуєш полегшення, душевну рівновагу, смак життя. Але
так не стається, ніколи не приходить така хвилина, щоб ми могли з
впевненістю сказати: “Я найщасливіша людина, мені найбільше поталанило в
житті!” А це, напевно, тому що жоден з нас насправді не відає, чого йому
треба. Тоді хто ж знає, яке призначення людини, її буття.

Кожен з нас неповторний, кожен є частинкою, клітиною єдиного організму,
який називається Всесвітом. “Всі ми члени Тіла Христового” – за
свідченням Біблії. І як тільки одна клітина організму не виконує свою
функцію, реагує весь організм. Яке це зрозуміти відносно людини? Коли ми
починаємо протестувати, осуджувати, виявляти свою гординю, показувати
зверхність, нам дається хвороба, перша ознака того, що робимо щось не
так, що треба змінити себе, свій спосіб життя. Ми бажаємо досягти всіх
земних благ. І чим більше захочемо їх мати, тим менше одержимо. Тому що
головна мета – накопичення любові в душі кожної людини “Людина – це
спочатку Бог і любов, потім душа, наповнена любов’ю потім дух і тільки
потому тіло – якщо це усвідомити, то наша залежність від навколишнього
світу зменшиться, ми навчимося бути щасливими не дивлячись ні на що”, —
пише С.М. Лазарєв.

В цьому світі все досконале, все ідеальне. Сонце однаково огріває теплом
і добрих, і злих. Земля годує всіх. Народжується день, народжується
квітка, народжується людина… Любов Творця до найдосконалішого свого
творіння – людини настільки велика, “що ми самі себе не можемо так
любити: але душа з сумом думає, що Господь забув її і що навіть і
дивитися на неї не хоче, і вона страждає і томиться. Але не так, браття.
Господь нас без кінця любить і дає нам благодать Святого Духа, і втішає
нас. Господь не хоче, що б душа була в смутку і непорозумінні про своє
спасіння. Міцно вір, що ми страждаємо лише до того часу, поки не
упокоримося, а лише упокоримося, так і кінець стражданням, бо Дух Божий
за покору повідомляє душі, що вона врятована”, — писав схимонах Отець
Силуан. Що значить упокорити себе? Гордість – найбільший гріх. Ми
повинні пам’ятати, що немає між нами ні гірших, ні ліпших. Ніхто не
вартує більше, ніж кожен зокрема. Перед Богом всі ми єдині: і ті, що
живуть в казкових котеджах та їздять на мерседесах, і ті, що просять на
вулиці милостиню. “Бог призиває всіх, але не всі чують його. Ті, що
навернулися до Бога, суворо випробовуються, і ступінь суворості
випробування виміряється Богом із ступенем вірності і відданості Йому.
Люблячий Бога проходить через такі страждання, яких не маючий глибокої
віри в Бога не витримує і захворює душевно. З глибокої віри і любові
народжується велика мужність, яка рятує людину від захворювання при
зустрічі із світом злих духів. Люблячий Бога знає ці страждання, але не
дивлячись на досвід таких страждань, залишається не тільки нормальним,
тобто не лише зберігає здатність самовладання, здатність логічного і
морального самоконтролю і всього того, що може бути ознакою
нормальності, але і досягає незрівнянно більшої глибини і тонкості всіх
цих здібностей, ніж це спостерігається у середньої людини” – писав Отець
Силуан.

Тільки глибока віра і щира молитва дають нам сили. Молитва – це розмова
з Богом. Всі ми грішні і лише через молитву, покаяння приходить очищення
душі, її навернення до Бога. Господь терпеливий, Він чекає на кожного
грішника, кожного хоче врятувати. Ми звертаємось за допомогою до друзів,
знайомих, наперед знаючи, хто і чим нам може допомогти. Чому ж
забуваємо, що в житті нічого не стається випадково, що все є тільки
наслідком наших поганих думок, вчинків. Чим агресивніше ми будемо
відноситися до своїх ворогів, тим більше будемо страждати, якщо ж без
злоби в душі, відпустимо все на Божу волю, несподівано проблема
вирішиться без ускладнень.

Творець не може розмовляти з кожним зокрема, тому в житті трапляються
різноманітні ситуації, що стають нам уроками для розуміння цього світу.
Якщо, наприклад, хтось образив вас, вилаяв, наговорив таке, що вам не
сподобалося, значить з вами щось не так, і треба, не ображаючись,
заспокоїтись, подякувати Богу за цей урок. Вороги – лікарі нашої душі,
тому біблійна заповідь: “Любіть ворогів своїх” допомагає очистити душу,
хоч нам це важко зрозуміти. Старець Силуан писав: “Навіть люди, що
приймають душею заповідь Христа про любов до ворогів, — в житті її не
здійснюють. Чому? Перш за все тому, що любити ворогів без благодаті ми
не можемо; але якщо б люди, розуміючи, що це перевершує їх звичайні
сили, шукали б від Бога благодатної допомоги, то, без сумніву, одержали
б цей дар.”

Отже, все в житті нам дарується, бо безмірна Божа любов до людини.
Молитвою ми пізнаємо цю любов, одержуємо благодатну допомогу і душевну
радість. Кожен день – подарунок для нас. Зупиніть думку, що летить
вперед, відволікаючи вас від цієї неповторної миті. Все, що станеться
сьогодні, ніколи більше не повториться. Живіть зараз і сьогодні.
Подякуйте Богові за щастя жити, попросіть сили витримати випробування
цього дня, подякуйте за все, що сталося і станеться, приймайте це як
дане Богом, і тоді після чогось неприємного неодмінно прийде радість. Бо
всі неприємності лише сходинки, що допомагають нам накопичувати любов,
лікувати душу… Змирися і будь радий тому, що тобі дарується, і тоді
будеш жити з Богом”, — говорить старець Силуан.

Не треба заздрити тим, що мають більше земних благ, ніж ви. Кожному
дається те, що необхідно саме йому, а не комусь іншому, кожному дається
свій шлях до Бога. І хто знає, кому легше знайти цей шлях: багатому чи
нужденному, адже все в світі змінне. Радійте за всіх, кому добре,
допомагайте, якщо ви в змозі, співчувайте, порадьте, захистіть.

В кожній людині Божественне начало, а потім земне. Все, що людина
одержує на землі, тлінне, віча лише душа. Любіть Бога понад усе, бо з
Богом ми пізнаємо життя вічне, а земне дається для тимчасового
користування.

Прикро, коли в сім’ї непорозуміння, зрада, нестаток. Значить є над чим
задуматись, щось усвідомити. Пам’ятайте: все погане, що сталося з вами,
— найкращі ліки для вашої душі. Неможливо людину любити більше від Бога,
бо, що ми поставимо вище Творця, в нас забереться. Все змінне, єдиний
тільки Бог. Сім’я нам теж дарується, щоб пройти земний шлях. І коли ми
її поставимо вище Бога, почнуться проблеми. Треба любити сім’ю, але ця
любов має йти через подяку до Бога, любити в людині Божественне, не
намагаючись когось змінити, сприймаючи кожного таким, як є, не
осуджуючи, розуміючи, що кожен має своє вище призначення, свій шлях,
свої випробування. Розбилася сім’я – важко, але ліки теж бувають
гіркими. Кожен кінець чогось одночасно є початком іншого. Життя завжди
цікаве, на кожному його етапі.

Як зрозуміти, чи любимо ми Бога? Якщо я люблю Бога, то я все навкруг
буду любити, і ніщо не поставлю вище. Любов до всього світу і людей –
знак, що я Бога люблю більше всього.

С.М. Лазарєв пише: “Ми молимося не для того, щоб більше одержати
людського щастя, а навпаки – для того, щоб відрішитися від нього,
зменшити залежність і відчути, що є щастя більш високе і більш
довговічне ніж будь-які людські цінності. Людина починає так молитися і
я бачу, як вона перемагає хворобу. Вірогідно, вона теж не встигла
прочитати всі священні книги і всі наукові праці. Страх перед майбутнім,
страх перед смертю, невпевненість в своїх силах заважають людині на
шляху до виздоровлення. Відкиньте сумнів про свої сили. Ваші сили
визначаються Вашим бажанням. Якщо у Вас велике бажання змінитися, ви
переможете хворобу. Перестань те боятися майбутнього. Через страх, жаль,
незадоволення витікає дуже багато енергії. А вам вона потрібна зараз для
того, щоб працювати над собою. Не бійтеся своєї смерті. Ваше “я”, котре
зв’язано з Вашим тілом, не є єдиним. Ваше вище, істинне “я” знаходиться
за межами часу. Воно вічне і перебуває в Богові і в любові. Якщо
кількість любові в душі менша, ніж раптове щастя, підвищена залежність
від людських цінностей розбиває душу і вбиває тіло дуже скоро. Ми не
знаємо, що щастя убиває швидше ніж нещастя. Ідеологія, світогляд і
характер людства в теперішній час, судячи по всьому, не дають можливість
кожній людині накопичити в душі кількість любові, що дозволяє не
залежати від того масштабу людських благ, які чекають людство в
найближчому майбутньому. І наскільки більше кожен з нас докладає зусиль
для того, щоб привести в порядок свою душу, настільки тим самим
допомагає всьому людству в подоланні майбутніх епідемій, хвороб і війн.

Бог є любов, людина є свідомість. Весь Всесвіт – це форма свідомості,
часу і матерії. Свідомість розділює світ на праве і ліве, світле і
темне, возвишене і найнижче. Істинна любов не порівнює, не оцінює і не
критикує по простій причині: вона за межами простору і часу. В ній все
єдине: і прекрасне і найгірше, і добро і зло. Агресія з’являється, коли
є можливість порівняти і оцінити ситуації. Порівняння можливе при
наявності простору і часу. І якщо людина хоче жити ідеалами
благородства, чистоти, хоче бачити світ лише прекрасним, то вона живе
уже не любов’ю, а розумом, свідомістю. Чим сильніше людина обожнює
добро, тим сильніше вона ненавидить зло. Чим сильніше ми молимося на
добро, тим швидше воно стає злом. Жінка закохується в чоловіка і малює
його образ лише світлими фарбами. І чим більше вона захоплюється його
духовністю, благородством і красою, тим більше високомірності і
презирства відчуває до інших мужчин, в котрих вона бачить низьке,
недосконале. Чим більше вона захоплюється цінностями розуму, тим більше
вони витісняють любов з її душі. Найменший недолік в коханій людині
викликає роздратованість і невдоволення. Постійно зростаюча агресія
кінець кінцем руйнує розум”.

В чому зміст нашого первородного гріха, як трактує С.М. Лазарєв. Чоловік
і жінка бігають голі по лісовій галявині, поїли щось, потім почали
стидатися, а потім ще й согрішили. Правда, дякуючи цьому, ми всі з вами
на грішній Землі живемо, і всі ми винні перед Богом уже з народження.

Людина перебувала в раю і була без гріха, поки не скуштувала плоди
пізнання, плоди добра і зла, тобто людина скуштувала плід розуму,
свідомості. Свідомість сформувалась, виділилась з любові, і в ній
оформились розум, простір і матерія. З’явилось особисте, індивідуальне
“я” і це “я” стало порівнювати, оцінювати, аналізувати. З’явилась
соромливість, як результат оцінки ситуації. Людське “я” стало працювати
на себе. З’явилася можливість пізнання, свідомість зробити самоціллю.
Людське вичленилося з Божественного. І це дало різке прискорення
розвитку, але одночасно – спокусу головною метою зробити свідомість, а
не любов. Наше почуття любові завжди має два прошарки – Божественний і
людський. Через сексуальний потяг, бажання розмножуватися ми одержуємо
сильний імпульс до розвитку всього людського і живого. Але якщо в цьому
імпульсі людська насолода стає головною, то настає сильний ривок в
користь свідомості, а не любові, тобто невірне відношення до своїх
сексуальних почуттів може непомітно і швидко зробити нас рабами всього
людського. І тоді любов Божественна витісняється любов’ю людською, з
ревністю, страхом, ненавистю і презирством.

Говорячи простою мовою: коли людина не мала індивідуальної свідомості,
любов для неї завжди була важливішою, людське не закривало Божественне.
Чим далі людина іде в розвитку, тим краще стає її тіло, її дух і душа. І
тим більша спокуса орієнтуватися на вищі людські цінності як на
первинні. І подолання в кожному з нас первородного гріха є подолання
підвищеної орієнтації на простір, час і матерію, на свідомість, на вищі
людські цінності. І це можливе при безперервному прагненні до любові і
до Бога. Повинна проводитися постійна робота з збереження і збільшення
любові.

По Біблії, в історії нашого світу є два головних гріха. Один гріх – це
гріх Адама і Єви, другий – це гріх, здійснений ангелом, що перетворився
в диявола, тобто це гріх уже всього Всесвіту. Дияволом став
найрозумніший і талановитий ангел, тобто той, у якого свідомість була
розвинена більше, ніж у інших.

Ми всі носимо в собі першопричину. І в основі свідомості лежить любов. І
поки ангел відчував свою єдність з Богом, він був ангелом. Але потім
розум вирішив відділитися від любові, і ангел оголосив себе Богом, тобто
Богом він назвав своє вторинне “я”, свої здібності, свій інтелект.

Дерево, котре позбавлене свого коріння, спочатку чорніє, а потім
розпадається. Так що дияволізм – це не особистість, а тенденція до
помилкового розвитку. Як би не возвеличено було людське, воно завжди
буде вторинним у відношенні до любові.

Переважно найбільші духовні досягнення були зв’язані з релігійним
пізнанням світу. В буддизмі, наприклад, досягнення стану Будди є
подолання залежності від всіх форм свідомості. Це дає відчуття щастя. Це
і є відчуття Божественного в нашій душі. Подібне відчуття є у кожного з
нас, коли ми прощаємо того, хто нас зродив! Подібне відчуття переживають
жінки, котрі люблять чоловіка з усіма його недоліками і досягненнями.
Коли ми любимо навколишній світ у всіх його проявах, то наша любов
перестає залежати від навколишнього світу і від свідомості в кінцевому
рахунку. Наскільки ми бачимо Бога у всьому, настільки яскравіше
Божественне в нашій душі. Ми жодної хвилини не повинні забувати, що
тепле почуття любові, яке ми носимо в своїй душі, буде завжди важливіше
від найбільш масштабної і важливої інформації. Вчімося більше відчувати,
намагаючись відкидати думки, позбавлятись від їх впливу.

За Біблією змій спокусив жінку, сказавши, “що відає Бог, що дня того,
коли будете з дерева в раю ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви,
немов Боги, знаючі добро і зло”, щоб людина як той ангел, що став
дияволом, спробувала своїм розумом осягнути недосяжне. Бог дав нам
можливість зробити вибір і дійти до висновку, що, користуючись розумом
без любові в душі, зазнаємо лише страждань. Боротьба людини з дияволом –
це боротьба кожного з самим собою. Диявол – це гордість, що спонукає нас
виділяти себе з-поміж інших, надмірність у відношенні до людей,
впевненість в тому, що прожити можливо без Бога, користуючись власним
розумом. Проте серед наших знайомих є люди, що не відзначалися
особливими розумовими здібностями, не закінчували вищих навчальних
закладів і не мали особливих матеріальних статків, проте були щасливі в
сімейному житті, вони вірили в Бога, дякували Йому за все, що мають, очі
їхні світяться любов’ю до людей і всього навкруг.

Шлях до любові істинної, Божої проходить через страждання і смирення.
Вистраждана любов – це коли ви любите незалежно від того, чи та людина
любить вас. чи ненавидить; знаходиться поруч, чи живе в іншій сім’ї;
бажає вам добра чи проклинає вас. Смиренністю, а не розумом пізнається
така любов. І тільки Творець може дати кожному з нас те, що ми називаємо
істинним щастям. Розумом ми любимо недосяжне, створене в своїй уяві. Але
як тільки одержимо те вимріяне, дуже швидко приходить або розчарування,
або привикання, впевненість, що це вже постійне, власне і вічне. І тут
настають раптові зміни в житті, міняються обставини, створюються
непередбачені проблеми, що викликають непримиренність, злість,
ненависть, і наша гордість починає боротися за себе, щоб показати свою
зверхність, надзвичайність. Нам легше перенести, коли принижений хтось,
коли з іншими трапляються нещастя, зрада. Тому, коли відчуваємо, що
живемо краще від інших, що нещастя обминають нас, що нам навіть
заздрять, а це, звичайно, кожному подобається, тоді ми починаємо інших
осуджувати, повчати, уявляючи себе кращими, такими, що мають на це
право, і тоді, нарешті, саме в нас з’являються справжні проблеми. Якщо
ми осуджуємо когось за підлість, то саме з нами поступлять підло, якщо
нам не подобаються п’яниці, то хтось з наших рідних обов’язково стане
таким; якщо ми осуджуємо перелюб, то нас зрадять; якщо ми осуджуємо
когось за невихованих дітей, то наші діти завдадуть нам кривди і т.д.
Отже, проблем багато, а ліки єдині: прийняти все з любов’ю, молити Бога,
щоб дав сили прожити без ненависті, смиренно. Тоді все раптово
вирішиться і стане на своє місце, зникнуть проблеми, жити стане
цікавіше, бо з любов’ю нам ніщо не страшне. Отже, здатність оцінювати,
яку одержали люди внаслідок первородного гріха, ми на Землі повинні
використовувати так, щоб вона не стала для нас трагедією життя. Пізнання
добра і зла дає людині різні думки, а думка – це фундамент, основа
вчинку. Навіть хвороба організму – це витвір думки. І означає не що інше
як наше бажання захворіти. Парадокс, але це так. Чому ж може виникнути
таке бажання, яка користь від нього? Відповідь проста: нам хочеться
більше уваги, любові від рідних, близьких, або вигідно мати пенсію по
хворобі. Ми міцно закріплюємо хворобу в своїй свідомості і як результат
– маємо те, що хочемо. Отже, позбутися хвороби необхідно спочатку в
думках, а для цього непотрібно шукати спонсора. Думкою ми плануємо своє
майбутнє, а змінити її можна не виходячи з кімнати. Діє думка за
принципом бумерангу: повертається до свого власника помноженою дією.
Тобто, коли ми на зло реагуємо злом, одержуємо в кілька раз сильнішу
агресію, що руйнує організм – дає хвороби. Коли ж на спричинене зло,
відповідаємо смиренністю, віддаючи все на Божу волю, не відчуваючи
ненависті – зберігаємо і душу, і тіло, і Божественну любов, любов вічну,
яка підтримує Всесвіт і все людство. Отже, кінець світу – це накопичення
зла в кожній людині, яке ми відправляємо в Космос своїми негативними
думками.

Кожен наш вчинок носить двоякий характер: негативний і позитивний.
Тобто, коли для одних він є хорошим, то іншим може завдати прикрощі. В
народі кажуть: “Немає такого зла, що не вийшло на добре, і немає такого
добра, щоб не вийшло на зле”. Тому, коли з великого добра і достатку все
обертається для когось злом, то це означає, що в даний час для цієї
людини це найкращі ліки, щоб врятувати її душу. Навіть, таке зло, як
брехня, приносить більше шкоди, якщо ми обманюємо самі себе, а не
когось. Наприклад, ми хочемо мати гроші будь-яким шляхом, навіть коли
для цього буде необхідно когось обманути, обділити, недодати,
використати – це брехня проти себе. Брехня завжди обертається проти вас,
адже, знаючи і відчуваючи її, ви в душі себе заспокоюєте, виправдовуєте.
І тут раптом вас або пограбують, або обдурять, або з’являться судові
тяжби з майном. Насправді ж забереться лише зайве, зароблене нечесним
шляхом, використане з когось. Так, за часів Радянської влади окремі
чиновники, користуючись своєю посадою, намагалися награбувати
якнайбільше: виписували “липові” документи на будівельні матеріали,
використовували державний транспорт в особистих цілях, брали хабарі,
купляли автомобілі і т.д. Звичайно, в рамки зарплатні такі матеріальні
статки ніяк не вкладуться. Для цих горе-чиновників зараз настала велика
криза, бо розвелося їх надзвичайно багато, і грабувати вже нема що, а
вони більше нічого не вміють робити. Настав час ремесла і якості, час
випробувань на людяність, духовність, чесність.

Майстер Ошо говорив: “Реальність важка; доводиться страждати і йти крізь
вогонь. Чим більше ви пройдете вогнів, тим більше зрілим ви станете, а
чим більше зрілим, тим більше цінним. Свою Божественність неможливо
купити на ринку, за неї не можна торгуватися; вам доведеться платити
всім вашим життям. Коли ставка все ваше життя, тільки тоді це
трапиться”.

Отже, реальність треба прийняти, а не боротися з нею. Зрозуміти свою
сутність і тоді страху не буде. Бути таким, яким себе відчуваєш, не
дивлячись ні на що, справжнім, не боятись нічиєї думки. Довіряти життю,
не шукати мети. “Якщо у вас є мета – ви проти життя,” – говорив Ошо.
Всесвіт відкрита таємниця відкрита, лише ви закриті. Коли ви
пристосовуєтесь до когось, відчуваючи, що суперечите своєму внутрішньому
стану – у вас уже немає свого “я”.

Справжня одрога, за свідченням Біблії, вузька, терниста. Яка це дорога?
Це дорога тих, хто створює навкруг себе простір любові, а не матеріальні
блага, що породжують жорстокість і байдужість. Вашим дітям не принесе
щастя ні машина, ні особняк, ні вища освіта. Даруйте їм свою любов і
можете не журитися за свою старість. Не існує ні минулого, ні
майбутнього, є лише тепер і зараз. То ж живімо любов’ю до всього, що
оточує нас. І що б не трапилося, знайте – все для нашого ж блага. Якщо
не дають зарплатні медикам, шахтарям, освітянам, значить не виконують
вони свою місію перед Богом. Лікувати треба не тіло, а душу. І досить,
напевно, спустошувати недри Землі, вона і так розранена. Освіта теж не
така нам потрібна. Вже тепер академік Михайло Пертович Щетінін створив
лісову школу в Краснодарському краї. Школа відноситься до Міністерства
освіти Російської Федерації, вона безкоштовна. В ній немає жодного
вільного місця, але є дві з половиною тисячі заяв на місце, яке лише
з’явиться. Школу діти будують своїми руками. Це дім, де кожен камінь
поставлений доброю рукою, він має цілющу силу. В школі навчаються діти
різного віку. Сидять вони в холі, навкруг розставлених столів. Поводять
діти себе вільно: встають, кудись виходять і знову повертаються. Деколи
підходять до стендів з цифрами, або можуть просто ходити по кімнаті,
декотрі розмовляють між собою, щось пояснюють один одному. “Тут ми
бачимо в основному спробу зустрітися”, — говорить Михайло Петрович. Якщо
зустріч відбудеться, діти зможуть освоїти курс математики середньої
школи не більше ніж за рік. Таке стоїть завдання. Це стається з тими,
хто зможе зустрітися з володіючими такими знаннями, наскільки їх
відношення будуть відкритими. Їх польові структури зможуть зчитувати
інформацію один одного. Відоме спостереження в народі – любов з першого
погляду, коли закохані розуміють один одного з півслова. Єдина умова для
позитивного результату – очищення свідомості від негативних думок.
Людина може легко користуватися всією інформацією, яку зберігає для неї
Всесвіт.

Як говорить героїня книги “Анастасія” В. Мегре, прийде ще вчений в село
на город до бабусі і попросить помідор, повернеться обличчям до землі.
Бо не зброя нам потрібна, не армія і не заводи, що забруднюють
навколишнє середовище, а треба очиститися від внутрішнього бруду – зла і
агресії. З’єднатися з Богом, з Всесвітом, і ми одержимо Царство, що
знаходиться в кожному з нас. Настав час розвитку особистості, час
кожному знайти в собі скарб, даний Богом, скарб, який принесе радість
життя. Адже не освіта нам допомагає бути добрими, чесними, скромними,
любити все таким, як є, таким, як дав нам Творець.

Страх самотності страх перед життям часто породжує помилки, за які рано
чи пізно доводиться розплачуватися. “Адже ми жили в суспільстві,
виховувалися в ньому і тому зовсім забули, що можемо бути самотніми. В
самій глибинній серцевині свого існування ви самотні. Тому піти на
кілька днів в самотність просто, щоб відчути свою самотність –
прекрасно. Потому йдіть у світ, але принесіть туди свою самотність”, —
говорив Ошо.

Самотня людина – це людина, яка сприймає себе. Вона рада буде всім, хто
поруч, і коли ви покинете її, і коли знову прийдете. Ця людина сприймає
себе, свою значимість і неповторність. Вона знає, що, ніщо не зламає її,
вона сприймає світ з любов’ю. В такої людини немає страху перед
майбутнім, страху за своїх дітей, вона не травмує їх своїми повчаннями.
“Дитина росте тільки тоді, коли вона опирається своїм батькам, коли вона
бореться з своїми батьками, коли вона віддаляється від них, проти них,
вона одержує своє власне его. Вона повинна піти в сторону – життя в
цьому і є. Незалежність – біль. Це боротьба, а ви можете боротися тільки
то, коли ви є… Запам’ятайте: ніхто для вас не є метою, крім вас самих.
Ви – мета, і ви повинні досягти себе – ніщо більше не має ціни”, —
говорив Ошо. “Знання себе стається з ясним розумом, а не з розумом,
затягненим знаннями. Не намагайтесь нікого змінити, навіть свого сина,
навіть свого брата. Ніхто не потребує ваших спроб, тому що ви
небезпечні. Ви можете тривожити, ви можете вбивати, ви можете калічити,
але ви не можете допомогти перевтіленню. Поки ви не змінитесь – не
лізьте в чуже життя. Якщо ви наповнені світлом, ви можете допомогти. В
дійсності, тоді немає необхідності в зусиллі допомогти. Допомога витікає
з вас, як світло з лампи, або аромат від квітки; чи місяць, що сяє вночі
– немає зусиль від місяця, він просто сяє. Ви любите когось, але ви
хочете, щоб цей хтось поводився, як річ був повністю в ваших руках. Якщо
цей хтось особистість, ви не можете ним володіти; якщо ви можете ним
володіти, він більше не особистість, і ви не можете його любити. Тоді
він просто мертва річ, а хто може любити мертву річ. Особистість повинна
бути вільною і живою, і тільки тоді ви зможете любити її. (Ошо) Отже,
бути особистістю – це бути одиноким. Одинокий не відчуває необхідності
бути потрібним, вона зникла. Він не залежить від ваших поглядів, не
просить надавати йому значення. Якщо ви даруєте йому любов, він буде
вдячний, але якщо ні, немає ніякої різниці, він так само гарний, як
завжди. він однаково буде щасливий чи прийдете ви до нього в гості, чи
ні. Він буде радий жити в натовпі, але якщо він живе в самотності, він
також буде радий.

Наберу сам

Я тільки трошки допоможу.

“Блаженні одинокі…” – люди, котрі можуть жити самі з собою так само
легко, якщо б з ними був весь світ, котрі можуть насолоджуватись собою,
як малі діти.

Одинокий стає вибраним, він вибраний Богом. Тому що одинокий наколи не
бажає нічого з цього світу. Він вивчився з цього світу всьому, що
можливо від нього навчитися; ця школа закінчена, він пройшов через неї.
Він став подібний до високої вершини, яка залишається одинокою в небі”
(Ошо)

Кожна людина рано чи пізно досягає цього стану і приймає, або не приймає
його. “Рай, в дійсності, не місце. якого можна досягти, це – стан
свідомості. Пекло і рай існують всередині вас.

Любити життя, приймати його таким, як є, і ви пізнаєте рай. Любов завжди
поза законом. Для неї немає ніяких положень і правил, правила і
настанови існують тому, що ви не можете любити. “Любов зв’язана з
сутністю. Любов – це участь, це віддача, не лише того, що ви маєте, але
й того, чим ви є.” (Ошо)

Головне, зберігати любов до Бога, як би не руйнувалося все людське. У
всьому бачити Божу волю. Не шукайте винних, не звинувачуйте ні інших, ні
себе.

Людина страждає, тому що немає іншого шляху дозріти, вирости. Людина
страждає, тому що лише через страждання вона може стати більш свідомою.
Коли ви страждаєте – не нарікайте, не створюйте з цього муки. Підіть до
церкви, помоліться, прийміть причастя, і ви одержите ключ, тобто
усвідомлення. Ви не грішник, ви можете бути невежею, але не грішником.
Бог не проти вас. Ви можете бути проти Бога, Він вам не мстить.

Перевтілення проходить через здачу – здавайтеся тому, що сталося,
змиряйтеся

“Всяка душа, що втратила мир, повинна покаятись, і Господь простить
гріхи, і буде тоді радість на душі і мир, і не треба інших свідків, а
Сам Дух свідчить, що гріхи прощені. Ось знак прощення гріхів: якщо ти
зненавидів гріх, то простив тобі Господь Гріхи твої”, — писав Силуан.

Зустрічайте кожен день з усмішкою. Подивіться в дзеркало і скажіть: “Ти
прекрасна(ний)! Це найпрекрасніший день в моєму житті! Я легко доб’юся
успіху!”

Уявіть те, що вам найбільше хочеться – і ви одержите.

Ніхто в житті нічим вас не обділяє і нічого не забирає, крім вас самих.

Ніколи не думайте, що для вас все втрачено. Намагайтеся взагалі
позбутися думок – вони заважають вам бути тут і зараз, помічати все, що
оточує вас, насолоджуватись сьогоднішнім днем. Ви йдете по вулиці, а
думка або повертає вас в минуле, або сягає в майбутнє, і ви не зразу
помітите те, що може стати для вас дуже важливим.

Любіть себе, любіть життя, любіть все, що оточує вас.

Вдумуйтеся в слова молитви, коли молитесь, і поступово зайві думки
покинуть вас. Моліться за своїх ворогів з любов’ю.

Ісус страждав, але молив Господа за тих, хто розпинав його, бо не
відають вони самі, що творять.

Бог створив людину. І так полюбив її, як ще ніхто нікого не любив.
Господь прагнув дати людині все необхідне, щоб вона стала дійсно Божим
творінням, щоб життя її було радістю і насолодою. І дав Господь людині
Любов – силу, яку ніщо не зможе здолати. Це почуття безкорисне,
непідвладне ні закону, ні фізичній силі.

Гляньте на немовля, яке щойно з’явилося на світ. Воно ще не вміє
розмовляти, не може навіть впізнавати своїх рідних, а любити і відчувати
любов вже вміє. Аж потім, завдяки турботам батьків, дитина вчиться жити
розумно і забуває про Божий подарунок — Любов.

Згідно Біблії, людина була в раю, поки жила Любов’ю. А тільки-но
скоштувала заборонений плід, то одержала, як наслідок гріха – розум. Так
в житті людини з’явилося “его”. “Его” почало розділяти на “моє” і
“твоє”, виникло бажання стати вище когось. Як ми знаємо, егоїзм –
себелюбство, перевага своїх власних інтересів над іншими, над
суспільними, зневажання ними. Тобто людина обрала постійний страх,
замість Любові. Але Любов прощає все. І Господь простив людей. Він дав
їм можливість жити на Землі, керуючись розумом, не позбавляючи людей і
Любові – дару Божого, щоб через свій розум людина сама зробила вибір і
знову повернулася до Любові, до уготованого їй раю. Отже, рай – це
батьківщина Любові.

Важку дорогу обрала людина, тернистий шлях, шлях пізнання самої себе, на
якому завжди є можливість вибору і на якому кожного супроводжує Божа
Любов і Божа допомога. В цьому дуже легко переконатися. Запитаймо самі
себе: “Чого мені найбільше хочеться?” І серце нам підкаже – Любові,
підтримки, затишку, душевної рівноваги. Можливо дехто скаже, що вершина
життя – це гроші, бо вони створюють всі блага. Так, але ці блага
тимчасові. Там, де є гроші, є користь, обман, зрада, підлість, а це вже
не Любов. Навіть найжорстокіші люди не хочуть опинитися на місці своїх
жертв. Вони відчувають після кожного свого підступного вчинку, як десь
всередині щось обірвалося, але розум заспокоює їх, впіймавши в чергову
пастку.

Згадаймо, як в дитинстві ми захоплювалися казками. І, напевно, найбільше
всім подобалося, що дурний Іван вдало долав труднощі, перемагаючи зло
любов’ю і добротою, і врешті-решт досягав того, про що й не мріяв.

Казки створив народ. Отже, авторство не належить окремій людині. Нас ще
не було на світі, а життєві настанови вже чекали в казках. І на це теж
Божа воля.

Чому ж тоді Іван дурний? Бо він говорив правду. Як він долав перешкоди і
труднощі? Спокійно, весело, без підлості, завдяки смекалці, не
намагаючись з когось покепкувати, або обдурити. Люди ж чомусь забувають,
що казки теж до чогось готують, щось підказують. Вони палають бажанням
керувати світом, а світ не підкоряється їм. З цього напрошується дуже
простий висновок: ні про що не мрійте, нічим не журіться, позбавте себе
страху перед життям, ніколи не робіть зла, любіть всіх такими, як вони
є. Ви скажете, що неможливо, наприклад, любити п’яниць, жебраків, людей
підлих, гидкий і непривабливих. Запам’ятайте, вони такі по Божій волі.
Це їх випробовування, і воно їм буде по силі, якщо приймуть Бога в своє
серце.

“Всі ми члени тіла Хрестового” – за свідченням Біблії. Отже, одна
частина нашого тіла є такою непривабливою, і ми повинні її сприймати, бо
інакше станемо каліками. Ось, наприклад, такі природні вади, як
сутулість, повноту, родимі плями на обличчі чи щось інше, ми намагаємось
приховати від стороннього ока. Нікому навіть не приходить в голову
насильницьким шляхом, котрий принесе шкоду всьому організму. Зрозуміло,
не всі можуть бути зовні привабливими, та все ж вони єдині з нами. Любов
до них як любов до себе. Всі ми підтримуємо один одного, як клітини
одного організму. Якщо ж знайдеться бунтівник і кине виклик всьому
організму, він просто зникне, бо не виконує свою функцію. Організм
викидає клітини, що відмирають. Живі ж клітини повинні виконувати своє
завдання, як скажімо, кожна деталь в автомобілі. Тільки коли ми єдині,
життя починає ритмічно пульсувати.

Чомусь в суспільстві склалася така тенденція, що, досягнувши
відповідного рівня, людина починає ставити себе вище інших, в ній
з’являється зверхність, бажання когось повчати, осуджувати. І тут знову
чекає пастка. Ця зверхність є тільки проявом недосконалості оточення,
яке ми створили в уяві своїми думками. Кожен, кого ми возвеличуємо, свою
велич бачить в наших очах. А це може бути лише тоді, коли ми заздримо і
показуємо свою нікчемність, дозволяючи себе ображати. Якщо ми осуджуємо
когось, то насправді виявляємо самозахист.

Життя складається з падінь і злетів. Хто сьогодні спіткнувся і впав, сам
обирає: чи йому піднятись, чи дати себе втоптати в болото. Велику роль
тут відіграє ваша гординя. Приймете все з образою, ненавистю, впадете в
розпач – значить ви відмовились від себе. Шукаючи виходу, одні гублять
себе в горілці, розпусті чи наркоманії, інші – шукають допомоги у
ворожок. Гординя не дозволяє їм прийняти приниження, розум будує
різноманітні варіанти, щоб знову возвиситись, піднятись. В уяві ви вже
бачите, як з ненавистю розправляєтесь в тому, хто винен в вашому
падінні. Ви починаєте боротьбу з вітряками, як герой Сервантеса.
Відмовляючись від себе, розчаровуючись в житті, намагаючись навіть його
позбутися, ви забуваєте, що життя вам дароване Богом. Бог веде вас по
житті, Він поруч, повірте йому, не опирайтесь обставинам, прийміть їх.
Знайте, що Бог найкраща опора у всіх ваших нещастях. Але ви думаєте
інакше, вам хочеться, щоб кохана людина стала вашою власністю, ви
обожнюєте її. Але тому, що ви дуже цього хочете, від вас обов’язково
відмовляться, принижуючи вашу гідність.

Ніхто і ніщо в світі не може належати нам. Ми лише користуємося речами і
спілкуємося з людьми, не маючи права вимагати. Все є лише зміною
декорацій. Вивчати треба власну особистість. Якщо оберете себе,
обов’язково переможете, якщо ж метою є інша людина – зазнаєте поразки.
Жодна людина в світі не варта того, щоб її поставити вище Бога,
Божественної любові. Любов плотська ніколи не може бути метою. Володіти
кимось – не мета. Тільки володіти собою, ні від кого не залежати, ні від
кого нічого не вимагати, вміючи жити в самотності так, якби з вами був
весь світ і одночасно бути з усіма, відчуваючи себе самостійною, але
невід’ємною часткою Всесвіту – ось мета.

Лікуйте всі хвороби любов’ю. Не намагайтесь шукати вигоди, її просто не
існує.

Життя – це свобода, свідомість, блаженство, але тільки не закон. Якщо ми
можемо відчувати і підтримувати постійний страх, то чому не можемо
відчувати спокій, блаженство? Чіпляючись за когось, ми вибираємо
тимчасове, тлінне. Життєві насолоди скоро зникають, а з ними і користь,
яку вони приносять. Тоді людина опиняється на роздоріжжі: її викинули як
непотріб, зневажили. Що ж тоді? Далі настає існування, розчарування у
всьому і водночас бажання покорити того, хто відмовився від вас. Це
також чергова пастка нашого розуму. Чіпляючись за когось, ми заважаємо
йому знайти себе і забуваємо, що ми створені для щастя

Казковий герой долав перешкоди весело. Усміхніться і ви. Спостерігайте.
Чіпляючись, ми створюємо причину, не чіпляючись – звільняємось. “Мій”,
“моє” – створює “его”. Якщо перестати називати течі моїми, “его” зникне.
Той, хто вирішив бути розумним, уже розумний.

“Пізнай себе” – означає, що тебе немає. Якщо тебе немає, то нащо
бунтувати.

Уявіть, що вам сниться сон. Сон закінчився, ви прокинулись і, ніби в
кіно побачили витвір свого розуму. Сон наяву – це наше життя. Не
втручайтесь, тільки спостерігайте. Або уявіть себе в театрі. Готовий
сценарій. Ви глядач, отже не маєте права його змінити. Ви спостерігач.
Так і в житті. Поки ви не вимагаєте, не показуєте свою агресію, сценарій
не міняється.

Любов не судить, вона приймає все. Даруєте любов – одержуєте її, і
навпаки. Ми хочемо одержати, а треба віддати. Що віддаємо, те одержуємо.
Не вимагайте нічого і не ображайтесь, бо з нами поводяться так, як ми
того вартуємо. Живіть миттю і не намагайтесь жити майбутнім. Не живіть в
уяві. Просто спостерігайте себе. Поки ви будете намагатись іншим
нав’язувати себе, вимагати від них уваги, ви втрачаєте себе, захворюєте.
Найкращі ліки для вашої – образа, зрада, підлість, обман і навіть висока
посада. Чому посада ліки? Ви піднялись на вищу сходинку, досягли рівня,
який для декого є вершиною. Більшість людей в такому випадку показують
своє справжнє лице. А що далі? Вища сходинка недосяжна нижча – пов’язана
з обманом, зрадою, підлістю. Отже, у вас з’являється ненависть і жага
помсти – одна з причин одержати невиліковну хворобу. Легше, якщо ви
зразу впадете вниз, бо поруч опиняться ті, хто не раз постраждав з вашої
ласки. І тут почнеться цікава казка. Доведеться почути правду, яку
колись боялися вам сказати в очі, бо мусили говорити лише те, що вам
подобалося. Помститися ви вже не в силі – всі сходинки закінчилися.
Залишилося лише зробити висновок: в житті немає вершини. Якщо ви вже все
втратили, до чого так прагнули, — не опирайтесь, не протестуйте,
прийміть життя таким, як є.

“Просіть і дасться вам…” Божа любов безмежна. Вона є у вас, з вами і
всюди. Якщо вам дуже важко, молитва заспокоїть душу, дасть їй мир. Все,
що вам треба, завжди поруч; досить лише захотіти, щоб стати володарем
всього, якщо позбудетесь бажань. Намагайтесь більше відчувати, ніж
вимагати для себе.

Спробуйте уявити, що блага, обіцяні розумом, вже одержані.
Насолоджуйтесь, огляньте ще раз омріяне, наприклад: шикарний будинок,
щасливу сім’ю, машину, басейн чи що інше. Уявіть обличчя тих, хто вам
заздрить, відчуйте свій тріумф. Як довго вам захочеться це бачити?
Думаю, здогадались: поки не з’явиться нове бажання. А нове бажання –
спокуса. Ви помчалися за ним і чим вище прагнення, тим вища плата. Щоб
щось одержати – треба втратити. А тепер огляньтеся і подумайте: чим ви
можете пожертвувати заради нового бажання? Як ви зрозуміли, це знову
пастка нашого розуму. Бажання з’являються і зникають, а пожертвування
заради них часто бувають дуже болісними, бо втрачається переважно
найдорожче з того, що ви мали і повернення назад не буває. Розум
заставляє нас спішити жити. Ми не бачимо нічого, що відбувається
сьогодні, бо нас тут немає. Думки відволікають, створюючи нові пастки
дял нас. Школа життя почалася з першим нашим подихом, а ми до неї
запізнюємося, бо хочемо перед кимось виставитись, побачити заздрість в
очах інших. А інші хто? Ті, що так само думають, як ми. Вони зайняті
собою, шукають свою вершину і роблять свої помилки. Все, як в замкнутому
крузі.

Прокиньтеся вранці і народіться для життя. Ви відкрили очі – почався
урок. Ви маєте в собі Божу любов. Огляньтесь довкола. Все, що ви бачите,
дав вам Бог. Він вважає, що вам потрібно саме це. Помоліться і подякуйте
Богу. З любов’ю користуйтеся тим, що маєте, з любов’ю виконуйте кожну
роботу, з любов’ю сприймайте людей, задумуйтесь над усім, що сталося –
це домашні завдання.

Вас обдурили, значить в глибині душі ви прагнете обдурити когось, щоб
одержати більшу частку. Позбудьтеся цього бажання, і більше ніхто вас не
обдурить.

У вас украли гроші або ви загубили їх. Отже, вам дуже хочеться їх мати.
Можливо, ви мріяли знайти їх, або комусь недодали чи отримували і навіть
вимагали хабарі. Запам’ятайте: рано чи пізно все зайве у вас обов’язково
забереться. На це вища Божа воля. Не думайте про гроші. Живіть з Божою
любов’ю. Бог знає, що вам потрібно.

Вас зрадили, а ви хотіли, щоб це сталося будь з ким, лише не з вами.
Просто дуже хочеться, щоб хтось належав тільки вам. Але не забувайте –
нам ніхто не належить. Чому ви поміщаєте своє життя в таку маленьку
рамку і намагаєтесь відгородитися нею від світу. Адже ви пройшли лише
черговий етап життя, але воно продовжується. Вам було добре, ви були
щасливі, вас любили і ви любили – значить все добре. Ідіть з любов’ю,
вас веде Бог, він любить вас і дасть все, що вам треба. Відпустіть
минуле з любов’ю і прийміть нове з любов’ю. Не шукайте когось – знайдіть
себе, і ви отримаєте свободу. Ви прийшли в життя, щоб зустрітися з собою
і одержати подарований Богом рай. Царство Небесне всередені нас, а
людина Храм Божий. Хто нас може туди не допустити?

Почуття страху, якого так важко позбутися, заставляє вас у всьому
вагатися. І чим більше ви прожили, тим з більшим страхом ви думаєте про
свою старість, про самотність, яка на вас чекає, про те, що опорою тут
може бути лише надійна людина. Тоді ви обов’язково обираєте таку людину
і починається ваше рабство – чергова пастка розуму. Бо жодна людина не
може бути надійною. Люди зраджують, обманюють, насміхаються, обкрадають
і навіть вбивають. А чи надійні ви? Згадайте, як ви робили необдумані
вчинки, в яких, можливо, каялись пізніше і навіть деколи собі не могли
пояснити, чому вчинили так. Отже, своїм страхом ви притягаєте саме те,
чого так боїтеся, а віддаляєте, те до чого прагнете і що любите. Ніхто
не керує ні вашим життям, ні смертю, і шукати їх не треба. Спочатку
знайдіть себе, і ви відкриєте дорогу до того, хто позбавить вас страху.
Один Бог надійний, бо Бог – це любов. З ним ви забудете всі печалі і
одержите спокій. І якщо ви чогось не маєте, а вас це дуже бентежить, бо
вважаєте, що всі проблеми сходяться, припустімо, в житлі чи маєтку, то
це означає одне: Бог знає, що для вас це обернеться горем і
стражданнями, тому не дає їх.

Живіть лише з Божою любов’ю, а все, що оточує вас і чим ви користуєтеся,
— тимчасове і тлінне. Ви будете мати завжди те, що вам потрібно, тому що
життя – це дорога до Бога, а в дорогу беруть найнеобхідніше.

В наш час часто доводиться чути, що в країні безвладдя, всім керує
мафія, а народ страждає від нестатку і безробіття. Та якщо уважно
придивитися, мафія не живе, а існує. Де є обман і нажива, виникає
безодня, що поглинає свої жертви, які, як вовки в лісі, роблять чистку,
пожираючи один одного. А це явище тимчасове. Людство повинно очиститися
від негативних думок і емоцій, позбутися залежності від свого розуму і
наслідків, пов’язаних з цим.

Хтось всередині нас постійно хоче виставитись, він знає, що таке добро і
зло. Намагається робити добро, а все обертається злом, і воно
поширюється в світі. Цей хтось не має почуттів, а володіє лише гординею
і пихою. Завжди ставить себе вище, а опиняється нижче, він заздрісник.
Наш розум, наше его – хто це такий. Ми падемо вниз, бо розум нікому не
довіряє. Він ставить умови, виправдовує себе, не зупиняється ні перед
чим, щоб себе виставити. Ясно, що розум є джерелом світового зла. Він
має здатність все порівнювати, намагаючись бути Всім і ніколи Нічим.
Навіть, падаючи вниз, знову дреться, щоб піднятися вище всіх. Розум
породжує злі думки, які знищують все навкруг, приносячи шкоду людству.

Як часто зустрічаються люди, котрим все не подобається. Вони є скрізь: і
в черзі, і в транспорті, і серед наших знайомих. Звинувачення сипляться
на все, починаючи від влади і кінчаючи членами власної сім’ї. Спробуймо
проаналізувати окремі ситуації.

Наприклад, влада винна в наших матеріальних нестатках, в кризі
економіки, освіти. Чому в нас така влада? Тому що зло і ненависть
випромінюють самі люди, котрі зневірились у всьому. Вони вважають, що
хтось повинен навести порядок. В першу чергу знищити винних, щоб
допомогти народу позбутися злиднів. Отже. прагнуть досягти щастя
розправою, вбивствами. Напевно, наші казкові герої нічого не досягли б,
маючи такі переконання.

Любіть життя, любіть навколишній світ, допомагайте йому. Своїми
негативними думками ми шкодимо собі і всьому Всесвіту. Загальнонародною
думка стає тоді, коли відповідна кількість людей її освоїть. Отже,
міняйте думки, звинувачувати ви не маєте права нікого, бо ніхто вам
нічого не винен і ніхто не має перед вами обов’язку.

Якщо діти до вас погано відносяться, значить Вища сила дає вам зрозуміти
– не втручайтеся в їхнє життя, не диктуйте свої умови. Образа
з’являється у вас тоді, коли ви собі не дозволяєте робити те, що хочете.
Тож не забороняйте дітям жити своїм життям. Адже зараз багато молоді з
освітою не працюють за фахом, а на диплом батьки чимало витратили, часто
набираючи боргів. А скільки дипломованих спеціалістів різних галузей
зараз пліч-о-пліч заробляють, скуповуючи і перепродаючи різноманітні
товари. Вони легко знаходять спільну мову, бозаробляють на хліб
насущний. Тут ціниться не диплом, а порядність і чесність у відносинах.
Нарікання можна почути на владу, котра не оцінює відповідно знання і
заслуги своїх громадян. Ніхто не скаржиться, що за радянської влади
роботу виконував неякісно, з нетерпінням чекаючи закінчення робочого
дня, а зарплатню одержував вчасно. Що часто навіть конкретно деякі
спеціалісти не знали своїх обов’язків. Користь намагалися одержати лише
для себе, якщо була можливість заробити ліві гроші, а приносити користь
ніхто і не думав. Пам’ятаєте, як в казці король опинився серед своїх
підлеглих в одязі жебрака і щоб повернути свою корону, йому довелося
здобути ремесло. Отже, король – не професія. Необхідно мати фах, щось
одне вміти робити дуже добре, любити свою справу. Тоді зароблені гроші
будуть належати лише вам і принесуть користь всій родині. Скажете, не
всі були керівниками, дехто працював дуже важко, в нічні зміни. Можливо,
й так, проте вони ухитрялися в свій робочий час виконувати “ліву роботу”
з державної сировини, а гроші присвоювали. Погодьтеся, що справжній
спеціаліст не пропаде при жодній владі. А ті, хто звикли
пристосовуватись, і зараз знаходять можливість поживитись за чужий
рахунок. Вони накопичили грошей, скуповують магазини, ларки. Продавців,
як правило, наймають. Причому, тут легко зрозуміти, в кого диплом дійсно
зароблений, а хто здобув його для престижу. Найбільше, звичайно,
потерпають наймані продавці, котрі молять Бога, щоб хоч трохи заробити
на прожиток. Але й на це також Божа воля. Кожен з нас одержує по
заслузі, Бог чекає, щоб ми нарешті схаменулись. Як блудний син вернувся
до свого дому, так і ми позбудемося страждань, якщо переможемо свою
гординю, котра стоїть на нашій дорозі до Бога. Просіть в молитві Божої
допомоги, щоб досягти чистоти духу, простоти серця, терпіння і
покірності. Даруйте дітям те, що не вимагає витрат – свою любов. Вчіть
їх з любов’ю приймати життєві випробовування, котрі вчать єдності з
Всесвітом, ні в чому не відчуваючи незручності. Все, що є у світі, є і у
вас. Те, чого ви не бачите в собі, є в інших. А щоб ви це побачили,
створюються ситуації, які треба сприйняти спокійно, бо вам допомагають
побачити себе, своє справжнє місце. Ваші зрадники показують, що ви теж
здатні зрадити – отже, простіть їх, і цим зробите крок до пізнання своєї
особистості. Якщо ж ви не вмієте прощати ворогів своїх, то ще багато
болю доведеться зазнати, будуть повторюватись схожі ситуації, а ваше
неприйняття доведе лише до хвороби та смерті Ви повинні бути задоволені
всім, що маєте, відкинувши хижацьку думку вимагати для себе чогось
надзвичайного. Перестаньте, врешті-решт, виставляти себе, відкиньте
бажання перевершити когось, принизити. Поставити себе вище інших людей –
принизити їх в своїх очах. І таким чином приховати невпевненість в собі,
страх показати цю невпевненість. Коли ви хочете бути вище інших, знайте,
що опинитесь найнижче. Всесвіт не буде пристосовуватись до вас, він
заставить прийняти його. В іншому випадку – ви просто знищите самі себе.

Зрозуміло, що важко сприйняти деякі вчинки своїх дітей. Вам здається, що
ви їм допомагаєте, і зразу прийняти позицію невтручання не просто. Для
початку спробуйте їх спрямувати, дещо підказувати, не нав’язуючи свою
думку. Якщо дитина приймає вашу позицію, значить, на то вища Божа воля.
Після 14 років діти стають іншими, ми називаємо цей період перехідним
віком. Отже, саме з цього часу ми повинні зрозуміти, що треба дати їм
можливість бути самостійними. Переживати і журитися ви не маєте чим –
вашу дитину веде Бог, надійнішого немає нікого. Ваш обов’язок допомогти
дітям знайти дорогу до Бога, вірити в Нього і любити Його. Якщо ж у
вашій сім’ї не було місця для Бога, то, звичайно, діти не підуть вірною
дорогою. Прийти до Бога не пізно ніколи. Починайте з себе, міняйтесь,
пустіть любов в своє серце, і ви побачите чудо. Спробуйте через спільну
сімейну молитву відчути єдність з Всесвітом, і ви одержите мир, спокій і
блаженство. “Мир дому твоєму” – означає, що в нашій силі вгамувати бурю
і в собі, і в своїй сім’ї, навчити дітей розпізнавати добро і зло.
Знайдіть мир в собі, і ви принесете його іншим.

Людина сама по собі готує і нагороду і кару. Як хочемо ми нагороди, як
чекаємо з нетерпінням, що хтось приділить нам увагу, пожаліє, розрадить,
допоможе, тобто хочеться одержати. Та найбільший парадокс в тому, що
лише ми самі можемо виконати цю місію. Просто віддавайте те, що хочете
одержати. Наприклад, доглядаючи своїх стареньких батьків, не створюйте
видимість про людське око, а робіть це, відчуваючи себе на їхньому
місці, будьте щирими у відносинах – це запорука успіху. Добрі справи
треба робити просто так, від серця, не чекаючи ні нагороди, ні віддачі,
зразу ж забуваючи про них. Якщо ж чекати, поки хтось вам зробить добро,
як думає більшість, то ніколи нічого не одержите. Не має значення, хто
стане першим – головне, щоб таких було більше.

Я люблю спілкуватися з людьми. Часто доводиться чути скарги на владу.
Більшість людей такі заклопотані, що здається, ніби світова катастрофа
н6астане з хвилини на хвилину. Вони бачать всі недоліки, всі проблеми,
можуть дати поради навіть самому президенту. Забувають лише одне: всяка
влада від Бога. Намагайтесь не виставляти свої умови, вмійте
згоджуватись з іншими, відкиньте звичку робити навпаки, і ви створите
умови для своєї свободи. Кожна добра справа є доброю у відношенні до
себе і, навпаки, кожен ворожий вчинок стає ворожим проти себе. Отже,
вимоги ми можемо мати лише щодо власної особи, бо саме, ми створюємо
собі проблеми. Найголовнішою з них сміливо можна назвати гроші. Нічого
гріха таїти, але саме вони потрібні для нашого добробуту, і бажання їх
мати є у кожного, а от можливість – далеко ні. Причому, найгірше те, що
їх завжди мало, незалежно від суми. Люди важко засвоюють правило
“одержати – віддати”. Тут прикладом може тваринний світ. Адже найменша
рибина в океані 80% своєї енергії віддає для того, щоб підтримати
навколишнє середовище, без якого їй загрожує смерть. Людина ж діє зовсім
за іншим принципом. По-перше, вона ніколи не знає, що їй треба,
по-друге, не відмовляється ні від чого. А яка віддача – така й нагорода.
Бог дав кожному талант, завдяки якому ми маємо вижити. Кожен щось
виконує в житті і робити це повинен найкраще, з постійним відчуттям, що
робить для себе, дял своєї сім’ї, там самим вносячи в роботу частку
душі. Навіть якщо ви недостатньо любите обрану професію, виконуйте свій
обов’язок добросовісно. Намагайтеся робоче обладнання і робоче місце
тримати в належному вигляді. Будьте вірними в малому, і Бог нагородить
вас. Користуючись чужими речами, бережіть їх, і Бог дасть вам можливість
мати свої. Обіцяючи, дотримуйте слова. Шануйте будинок, в якому живете,
навіть, якщо він вам не належить – і ви обов’язково матимете свій – і ви
обов’язково матимете свій. Будьте вірними у всьому. Завжди радійте чужим
успіхам, цим ви не будете створювати бар’єр для свого добробуту,
примножите свої власні сили. Інших людей не існує: все, що навкруг нас,
є наше продовження, наша плоть і душа. Вчіться любити те, що вам не
належить. Адже справжня любов не ставить ніяких умов і нічого не
вимагає. У нас до всього повинна бути любов з першого погляду, а
нерозділеної любові не повинно існувати взагалі. Любов неможливо
розділити, адже кожен має її, отже, ділити нічого. Її неможливо забрати,
навіть, якщо любов не взаємна. Справжня любов ніколи не дозволить вам
зробити комусь боляче лише за те, що вас не кохають. Якщо ви любите
по-справжньому, то зробите все можливе і неможливе, щоб н6е стати
перешкодою для коханої людини в її щасті. Вам буде достатньо, що живе на
світі така людина, яку ви кохаєте, і це почуття допоможе вам вижити і
бути щасливим.

Чисті помисли у всьому-запорука успіху. Робіть те, що вам подобається і
скільки вам подобається. У ваших силах змінити життя, а ви придумуєте
собі страждання. Прийміть даний життям дар благополуччя і використовуйте
його на благо собі і іншим. Спробуйте частіше уявляти те, що ви хочете
мати і уявіть себе поруч з тим предметом і обов’язково одержите бажане.
Тільки вирішіть спочатку, з якою метою прагнете цього – мета має бути
чистою, порядною і реальною. Тоді обов’язково знайдуться люди, котрі
допоможуть вам.

Життя прекрасне. Все, що оточує нас, створене Богом, воно досконале.
Всесвіт працює за чітким графіком. Не порушуйте його, нічого не
руйнуйте. Єдине: живіть чесно, ніколи не робіть комусь того, чого б не
хотіли собі. Любіть всіх людей. Не осуджуйте когось за підлий вчинок, бо
все, що трапляється, має свою мету і є єдиним оптимальним варіантом у
вирішенні проблеми. Бог знає, що робить, Він любить вас і врятує, якщо
ви цього захочете.

Страждання часто теж заставляють людину пробудитись, щоб зробити
правильний вибір.

Прокиньтеся! Прийміть любов, і Бог буде з вами. Чим швидше всі ми
очистимо свої думки, тим швидше зміниться на краще життя всього людства.
Обирайте до парламенту людей чесних, порядних в сім’ї, вірних у справах
та обов’язках, і країна наша розцвіте. Випромінюйте тепло та любов
щодня, і ви побачите світло у своєму серці, яке дав нам Бог.

Ваші помисли повинні бути чистими у відношенні до всіх людей.
Намагайтеся навіть своїм ворогам не відповідати злом. Можливо, від цього
ви будете у матеріальному програші, зате совість залишиться чистою.
Вчіться відчувати радість тоді, коли віддаєте і не одержуєте платні чи
нагороди. Ваше завжди залишиться з вами, бо лише через добрі справи
можна одержати добро. Ніхто вам нічого не винен, ні в чому не
зобов’язаний перед вами і не повинен робити те, що ви хочете. Ворогів не
існує взагалі. Устами так званого ворога сам Господь Бог зупиняє і
застерігає вас, показуючи ваше справжнє лице: зовнішнє відповідає
внутрішньому. Якщо ви бачите людей, котрі постійно чинять зло – не
засуджуйте. Вони теж в дорозі до раю чи пекла і одержать своє.

Будьте завжди бадьорі і задоволені. Майбутнє ми створюємо своєю вірою і
любов’ю. “Вірте, і дасться вам…” Так, зла це дуже багато, але його
несуть самі люди. Зараз вийшло з друку багато літератури по магії,
гаданнях та ворожбі. Досить лише вашого бажання і неможливе стане
реальним. Тільки пам’ятайте: зло залишається злом і обов’язково
повернеться до вас. Бог допускає цьому бути, щоб виховати нашу душу і
дати можливість бачити гіркі наслідки. Віруючій людині не страшні ніякі
чари, бо з нею Божа Любов, і шукати ворожок, щоб позбутися поробленого
немає потреби.

Ідіть до Бога, вірте Йому, бо ніщо не стається без вашого бажання. І
тільки ви вирішуєте, коли настане кінець стражданням. Замиість того, щоб
іти з вірою до ворожки, прийдіть з вірою до Бога, і найсильніша ворожка
проти вас буде безсилою. Не можна одночасно служити Богу і мамоні. “Я,
Господь Бог твій; не будеш мати інших богів, крім Мене”, — гласить перша
заповідь Божа.

Видимий світ ми сприймаємо, бунтуємо і опираємося йому, оцінюємо і
порівнюємо, засуджуємо і виправдовуємо. З цього з’являється зневіра,
розпач і безсилля перед обставинами. Подумки ми звертаємося до Бога, з
надією чекаємо на Його допомогу, хоч ніхто Бога не бачив. Бог невидимий,
але Його присутність відчутна всюди. Особливо після молитви приходять
полегкість і внутрішній спокій. Відкрийте Богу своє серце щирістю і
простотою, віддайте Йому свою любов, і Бог прийде до вас, дасть
відповіді на всі запитання. Господь приходить до людини простої,
покірної і смиренної, котра не підносить себе високо. Така людина радіє,
як дитина за всіх кому добре, вдячна за щастя жити і любити подарований
Богом світ. Людям з освітою дуже важко стати такими, бо вони заклопотані
буденщиною і закохані в себе та свою надзвичайність. А як багато
колишніх високопоставлених осіб, виходячи на пенсію і нарешті позбувшись
влади та впливу, починають аж тепер розуміти, що життя пройшло даремно.
Розплатою за все стає внутрішнє опустошення. А істина одна: хочеться
любові, підтримки, хочеться бути потрібним. Навіть в своїх сім’ї такі
особи перевагу надавали грошовому розрахунку, позбавивши і рідних дітей
можливість знайти себе в житті.

Всі ми в дорозі до Бога але найкоротшу дорогу бачать лише ті хто
прозрів, хоч таких ще досить мало. Більшу частину поки що складають
такі, що вуха мають та не чують; очі мають, та не бачать.

Якось, в черзі, я завела розмову з жінкою-пенсіонеркою, яку звали, як я
потім дізналася Марією. Знаючи, що випадкового в житті нічого не буває,
я завжди серйозно до всього відношуся. Розмова зайшла про теперішні
проблеми, а так як просто перед нами двері зачинилися на обідню перерву,
часу на бесіду вистачило. Жінка розповіла, що залишилася вдовою.
Виховала двох синів. Вищої освіти в неї не було. Намагалася завжди жити
чесно і дітей своїх цьому навчала. У важкі хвилини подумки зверталася до
Бога. І от одного разу вона відчула, як після молитви, коли нікого не
було вдома, їй захотілося писати. Жінка взяла ручку і почала записувати
ніби під диктовку, не розуміючи, що з нею коїться. А коли прочитала – не
повірила своїм очам. Це була віршована відповідь чи послання на її
думки-запитання. Зараз пані Марія має вже цілий списаний зошит. Один з
віршів вона прочитала напам’ять і як зразу зрозуміла, що саме мені в
даний час адресовані ці слова. Ось вони:

О, людино, люба!

Ти Моє творіння.

В тобі все Моє успіння,

Яке миле лиш мені.

Не тривожся й не переживай,

А на Мене, на Христа

Всю надію покладай

І всі утиски Мені віддай.

О, людино, Моє ти творіння,

О, яка ти не надійна,

Не постійна у думках

Тому сльози на очах.

Сльози на очах тому,

Що ще віра не стійка,

А на серці є ще туга,

Бо не маєш Ти Мене за друга.

О, людино, не забудь

Про спасіння ти Моє

І що друг, Спаситель,

Відкупитель Я твій є.

Думаю, це послання не для однієї людини, а для всього людства. Стійка
віра так необхідна нам. Напевно, вже досить придумувати собі нещастя,
треба вміти приймати в житті все, як закономірне явище. Головне нікому
не завдавати болю, щоб совість наша залишалася чистою. А це можливо лише
тоді, коли будь-яке приниження заради збереження любові нас не злякає.
Бо тільки через приниження ми позбуваємося гордині, котра є початком
всякого зла. Зніміть пихату маску, котра заважає вам жити. Не будьте
заклопотані, бо жодної проблеми ви не здатні вирішити. Все починає
складатися в вашу користь лише тоді, коли ви перестанете себе
виставляти. Не пливіть проти течії. Зла є ще дуже багато, а ви
намагайтесь жити так, щоб нікому через вас не стало погано. Найкраща
подушка, як гласить народна мудрість, – чиста совість. А для цього треба
терпіти, прощати і любити, як робив це наш Спаситель. Наше спасіння в
наших руках. Тож врятуймо себе і все людство.

Зло є однією з частинок людини і розміри зла залежать від кожного
зокрема. Викоренити насильно його неможливо. Тільки збільшуючи любов і
доброту, вдасться зменшити кількість зла в собі, а згодом кількість зла
в собі, а згодом і позбутися його. Бог створив людину не для страждань.
Якщо ж ви страждаєте, значить не ж ви страждаєте, значить не розумієте і
не виконуєте правила та вимоги, поставлені перед вами вищими силами.

Справжня релігійність вимагає безмежної віри в Бога і постійного
служіння Йому. Таку обітницю взяли на себе монахи. Вони, молячись за
нас, несуть спасіння і своїй родині, і всьому людству. А чи може бути
релігійною людина, що живе веде звичайний спосіб життя? Думаю, святе
життя в миру можливе, і приклад такого життя дав нам сам Спаситель, коли
був серед людей. В своїх молитвах до Отця Ісус завжди говорив “…нехай
буде воля Твоя”. Ніяких своїх бажань не виявляючи, Він твердо знав, що
воля Отця завжди вірна і веде до спасіння. Така віра дає можливість
діятись Божій волі, позбутися думок та бажань, щоб нещастя та страждання
назавжди покинули нас.

Робіть світ навколо себе таким, яким ви хотіли б його бачити. Не
чекайте, що це зробить хтось, починайте з себе, і навколо вас люди
зміняться. Поганих людей не буває, на все, що стається Вища воля.
Поганим є наше неправильне прийняття подій і реакція злом, а не добром.
Цим ми виступаємо проти Бога, Його Вищої волі.

Погано, якщо помирають дорогі нам люди, і сприймає це кожен по-своєму.
Та не забувайте: ми в дорозі, в дорозі до Бога. По цій дорозі багато
зупинок і на кожній хтось виходить. Нашої волі немає ні на життя, ні на
смерть. А на похоронах часто можна побачити виняткові артистичні сцени,
тобто гру на публіку. Звичайно, ніхто нікому не порадник, як сприймати
горе, проте справжнього болю вам ніколи не вдасться приховати від
стороннього ока, навіть якщо ваша реакція не буде такою буйною.

Ви плачете за втраченим, бо не вірите в майбутнє. Дайте минулому
залишитись хорошим і вірте, що поруч – Бог. Він дав вам минуле і дасть
все, що треба, щоб вам було добре, а ви ладні себе закопати, щоб
потрапити в чергову пастку свого розуму.

Кожен з нас творить добро чи зло, тим самим виховуючи один одного,
лікуючи свої душі. Проте вибір завжди за нами. Відповідаючи злом на зло,
проклинаючи когось, ми зазделегідь плануємо для себе те, що бажаємо
комусь, і одержуємо завжди за спричинене зло ще гірший варіант ніж
зазнали наші жертви. Тобто всі сплачують по своєму рахунку. А тоді
плачемо: “Боже! За що?” Замість того, щоб сказати: “Дякую, Господи, за
урок!” Скажете: “Як? Приймати образи, підлість, приниження і дякувати?”
Так, дякувати, бо це єдині ліки для спасіння Вашої душі, обрані Вищою
силою. А щоб прийняти їх не було так гірко, уявіть, що Сам Бог говорить
устами вашого ворога, як батько карає своїх дітей для їхнього ж блага, а
вони, люблячи Його, схиляють свої голови в покорі.

“Шануй батька і матір свою…” Як один Бог, так один батько і матір одна.
Любіть їх такими, як є, не ображайте, не вимагайте, не докоряйте, не
судіть. Навіть, якщо ви їх ніколи не бачили, будьте вдячні за те, що
подарували вам життя. Бог знає, що для вас такий життєвий шлях
найкращий, щоб наповнити душу любов’ю. Обираючи ж ненависть, ви оточите
себе злом і загубите душу. Ще більше тисячі років тому
таджицько-перський поет Рудакі звернувся до образу Ісуса, як головного
судді, котрий пророкує істину:

Хоч єсть і в тебе гострий меч, але вбивать не смій,

Не буде в бога забуття жорстокості твоїй.

Не для насильника той меч загартував коваль,

Як не для оцту виноград кладе у чан давій.

Колись убитого Ісус побачив на шляху –

І з дива палець прикусив, і засудив розбій.

Сказав: — Кого ж ти погубив, що у крові лежиш?

І від чиєї ж то руки загине лиходій?

Даремно пальця не труди. в чужий не стукай дім,

Бо прийде час, — і кулаком застукають у твій.

Отже, рано чи пізно за все доводиться платити. Не радійте, що хтось в
розпачі сльозах через вас. Ці сльози ваші і обов’язково повернуться.
Робіть добро просто так, і воно буде завжди поруч. Віддавайте те, що
хочете одержати: увагу, щирість, доброту, повагу, ласку, любов. Нічого
не вимагайте для себе, вважайте достатнім все, що маєте. Любіть життя,
прийміть його таким, як є, не придумуйте собі страждань. Всім так
хочеться тепла, а його дає лише Любов. Тож зігрівайте оточуючих своєю
любов’ю і потепління настане на всій Землі. На духовному плані всі люди
рівні, а різниця в матеріальному відношенні необхідна для накопичення
любові в душі людини і для досягнення нашої досконалості. Лише любов
здатна зробити чудо і це чудо дарував людині Бог.

Дорога до Бога відкрита для кожного. Для початку зверніться до Творця в
молитві. “Молитва є краща справа для душі. Молитвою одержується покора,
терпіння і всяке благо”, — писав Силуан. В кожному молитвослові є
щоденні молитви і Господня молитва, яку дав Ісус. Нижче я подаю кілька
молитв. Вони стали для мене підтримкою у важкі хвилини. Впевнена, що в
кожному серці знайдуться свої слова для розмови з Богом. Але якщо ці
молитви комусь допоможуть – буду дуже рада.

Молитви.

Господи! Творець, що створив мене. Моя любов до Тебе – це вище щастя і
зміст мого життя, і все земне щастя, яке в мене було і буде, для мене і
для моїх потомків стане засобом, способом, щоб підсилити любов до Тебе.
І все, що сталося і станеться, я приймаю як дане Тобою, і моя душа
приймає це з любов’ю.

(По С. М. Лазарєву)

Господи, я Тобі віддаю своє серце, пошли ангелів своїх, щоб працювали
для збереження його в недоторканості.

(По Силуану)

Господи, дай мені можливість любити Тебе більше, ніж будь-яке земне
щастя, дай мені покору Твою, хай поселиться в мені любов Твоя.

(По Силуану)

Молитва преподобних старців і отців Оптиної Пустині.

Господи, дай мені з душевним спокоєм зустріти все, що принесе мені цей
день.

Господи, дай мені повністю покластися волі Твоїй Святій.

Господи, на кожну хвилину цього дня у всьому настав і підтримай мене.

Господи, відкрий мені волю Твою для мене і оточуючих мене. Які би я не
отримав(ла) повідомлення протягом дня, навчи мене прийняти їх з
спокійною душею і міцним впевненням, що на все свята воля Твоя.

Господи Великий Милосердний, у всіх моїх справах і словах керуй моїми
думками і почуттями, у всіх непередбачених випадках не дай мені забути,
що все посилається Тобою.

Господи, навчи мене розумно діяти з кожним членом сім’ї моєї, нікого не
ображаючи і не засмучуючи.

Господи, дай мені силу витримати втому цього дня і всі події на протязі
його. Керуй моєю волею і навчи мене молитися, терпіти, прощати, любити.
Амінь.

Молитва ієросхиманаха Парфенія Київського.

Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, не допусти, щоб суєтність,
самолюбство, чуттєвість, недбання, гнів панували наді мною і викрадали
мене у любові Твоєї. О, мій Господи, Творець мій, все сподівання моє! Не
залиши мене без долі в блаженній вічності, допоможи і мені послідувати
святому прикладу Твоєму, бути покірним властям наді мною поставленим;
даруй мені чистоту духу, простоту серця, які роблять нас достойними
любові Твоєї. До Тебе, о Боже мій. підношу душу мою і серце моє: не
попусти загинути творінню Твоєму, але позбав мене від єдиного і
найбільшого зла: гріха. Допоможи, Господи, переносити з таким же
терпінням хвилювання і біль душевні, з якою радістю приймаю насолоди
сердечні. Якщо Ти хочеш, Господи, — можеш очистити і освятити мене.
Передаю себе Твоїй благості, просячи знищити в мені все противне Тобі і
приєднати до сонму вибраних Твоїх.

Господи! Забери у мене марність духу, що губить час, суєтність думок, що
заважає Твоїй присутності і розважає увагу мою в молитві; якщо ж,
молячись, я відхиляюсь від Тебе моїми помислами, то допоможи мені, щоб
це розважання було не самовільне, і, відвертаючи розум, хай не відверну
від Тебе серце. Ісповідую Тобі, Господу Богу моєму, всі гріхи мого
беззаконня нині і раніше сотворені перед Тобою: відпусти мені їх ради
імені Твоєго святого і спаси душу мою, яку Ти викупив дорогоцінною
Кров’ю Твоєю. Вручаю себе милосердю Твоєму, передаюсь в волю Твою, твори
зі мною по благості Твоїй, а не по злобі і беззаконню моєму. Навчи мене,
Господи, розподіляти справи свої так, щоб вони сприяли прославленню
імені Твого святого. Умилосердись, Господи, за всіх християн, почуй
бажання всіх, що призивають Тебе, ізбави від всякого зла, спаси рабів
Твоїх (імена), пішли їм розраду, втіху в скорбі і милість Твою святу.
Господи, молю Тебе особливо за тих, котрі мене чимось образили і
засмутили або якесь зло зробили: не карай їх мене ради грішного, але
пролий на них благість Твою.

Господи, молю Тебе за всіх тих яких я, грішний, засмутив, образив чи
спокусив, словом, справою, думкою, віданням чи невіданням. Господи Боже,
відпусти нам гріхи наші і взаємні образи; віджени, Господи, із сердець
наших всяке обурення, підозру, гінв, злопам’ятність, сварливість і все
те, що може перешкоджати любові і зменшувати братолюбство. Помилуй,
Господи, тих, що доручили мені грішному, недостойному молитися за них!
Помилуй, Господи, всякого просячого Твоєї допомоги. Господи, сотвори цей
день днем милосердя Твого, подай кожному по проханню його; будь пастирем
заблуканих, вождем і світлом невідучих, наставником немудрих, батьком
сиріт, помічником пригнічених, лікарем хворих, утішителем помираючих, і
приведи нас всіх до бажаного кінця – до Тебе, пристанища нашого і
блаженного заспокоєння. Амінь.

Щоденна молитва Господу Ісусу Христу. (Святителя Філарета Дроздова).

Господи, не знаю, чого мені просити в Тебе! Ти один відаєш, що мені
треба. Ти любиш мене більше, ніж я вмію любити себе.

Отче! Дай рабу Твоєму – чого й сам просити не вмію. Не смію просити ні
хреста, ні втіхи. Тільки постаю перед Тобою, серце моє відкрите. Ти
бачиш потреби, яких я не знаю.

Дивись! – і сотвори зі мною за милістю Твоєю! Підкори і зціли, поклади і
підніми мене. Благоговію і мочу перед святою Твоєю волею і недосяжними
для мене Твоїми долями.

Приношу себе в жертву Тобі. Передаюсь Тобі. Немає в мене бажання, крім
бажання – виконати волю Твою.

Навчи мене молитися. Сам в мені молись!

Амінь.

Література.

Біблія.

Веприняк Д. М. Світова література 5-8 класи – “Альфа” – м. Київ – 1993

Головащук С. І. Російсько-український словник. – Київ, 1984

Жикаренцев. Путь к свободе: добро и зло. – СПб. «Золотой век», «Диамант»
— 1999

Запорожец В. А. Старец Силуан. – «Воскресенье». – Москва. – 1991

Лазарев С. Н. Диагностика кармы. (в 6 книгах) – СПб, — Санкт-Петербург,
1998

Мэгрэ В. Анастасия. – «Диля», — «ИЦ Анастасии», — Москва –
Санкт-Петербург, 1999

Ожегов С. И. Словарь русского языка. – «Русский язык», Москва, 1986

Ошо. Горчичное зерно. – “Лила”, — Москва, 1997

Паламарчук Л. С. Українсько-російський словник. – Київ, 1984

Православный молитвослов и псалтырь. – Симферополь “Таврида”, 1994

Хей Луиза. Исцели себя сам. – Луганск 1996

Похожие записи