РЕФЕРАТ

на тему:

Наркотики — ліки чи…?

Під наркоманією мається на увазі загальна назва хвороб, що виявляються
через потяг до постійного прийому у зростаючих кількостях наркотичних
лікарських засобів і наркотичних речовин унаслідок стійкої психічної та
фізичної залежності від них з розвитком абстенції при припиненні їх
прийому.

Наркоманія серед підлітків—наболілий факт. Усе починається просто: для
веселощів у компанії чи заради інтересу пробується перша сигарета «з
начинкою» або приймаються таблетки. Яка перша реакція організму?
Відторгнути отруту! І не потрібно говорити, що це цікаво і весело.
Спочатку, можливо, буде і весело, і цікаво, але потім настають не
найприємніші хвилини, коли нудить, болить голова, важко керувати власним
тілом.

Залежно від якості компанії, проба наркотиків може продовжитися, і
непомітно,! з повним усвідомленням того, що «коли захочу, тоді й кину»,
підліток розуміє, що кинути він уже не в змозі. Впоратися власними
силами з наркотичною залежністю не вдається практично нікому, а
звернутися за допомогою до батьків страшно, тому що таке зізнання може
спричинити скандал, крики, істерики тощо. У результаті цього підліток
заходить у тупик: не приймати наркотики він уже не може, до того ж,
потрібні гроші, щоб їх здобувати. Звідси випливає злочинність.
Неповнолітній наркоман починає виносити з будинку цінні речі (добре,
якщо вчасно оговтаються батьки) і продавати їх за безцінь, потім «брати»
те, що погано лежить в інших. При потребі організму в новій дозі
підліток через розпач і болі, що мучать його, іде на злочин.

Вище описана проста схема того, як стають наркоманами. Але в кожного
підлітка завжди перед першою пробою наркотику є вибір, він може
відмовитися, не боячись виявитися в очах однолітків боягузом. Адже
відстоювання власних поглядів й ідей це не боягузтво. А от «слабинка»,
страх виглядати «білою вороною», саме і е слабість та боягузтво.

Утім, щоб людина не стала наркоманом, дуже багато чого залежить від
виховання. Факторами ризику є особистісні й соціальні фактори. До
соціальних, як уже було сказано вище, належать ті умови, у яких
безпосередньо реалізується формування особистості. Під особистісними
розуміють особливості протікання нервових процесів, темпераменту,
характеру, рівня психічного розвитку, поглядів, установок, цінностей і
т. д.

До особистісних факторів належать такі:

* обтяжена алкоголізмом чи психічними захворюваннями спадковість, що
прослідковується майже в третини хворих;

* підвищена сугестивність, наслідування— як правило в осіб із рисами
психічного інфантилізму і помірною розумовою відсталістю (констатується
в 60 % хворих);

* розлади поведінки з невротичними реакціями, часто на тлі наслідків
помірного органічного ураження головного мозку;

* риси емоційної нестійкості, підвищеної збудливості або замкнутості;

* психічні розлади з відхиленнями потягів;

* деякі хронічні соматичні захворювання, що послабляють нервово-психічну
діяльність (туберкульоз, патологія печінки й ін.);

* перехідний період, що важко протікає, —13—16 років;

* відсутність чи недостатність позитивних мотивацій у період формування
особистості, прагнення реалізувати тільки найближчі цілі, які. пов’язані
з почуттям задоволення і не вимагають зусиль;

* почуття самітності, непотрібності, ізоляції і розчарування. До
соціальних факторів належать такі:

* рання поява шкідливих звичок, зокрема, прилучення до алкоголю;

* часті застілля, які спостерігає чи в яких бере участь дитина;

* важкі й постійні конфлікти в сім’ї, алкоголізм батьків, неповна сім’я
(останнє зустрічається майже в одній третині випадків);

* відсутність належної уваги з боку батьків або, навпаки, надмірна
опіка;

* вживання психоактивних засобів у найближчому оточенні конформної
молодої людини;

* залежність від компанії, у якій випивають чи вживають психоактивні
речовини;

* емоційний стрес у сім’ї, навчальному закладі, на роботі;

* низьке задоволення від життя.

Поштовхом до вживання наркотиків можуть стати як один, так і декілька з
перелічених вище факторів. Від поєднання факторів ризику, так само як і
від різновиду наркотичної речовини, віку, у якому починається вживання,
залежить складність протікання наркоманії. Дослідження показали, що
більше половини наркоманів — особи молодші 30 років, з них до 12%
дівчат.

З історії наркотиків

Опійна наркоманія — одна з найбільш давніх в історії людства. Вона
пов’язана з прийомом препаратів, виготовлених з маку, а також самого
маку.

Морфій був виділений з опію в 1806 році; зробив це військовий хімік
Сеген, що служив у наполеонівській армії. Однак у розвитку морфінізму
винний (якщо взагалі можна говорити про «провину» вченого — навіть
жартома) не стільки він, скільки англієць Вуд, що запропонував уводити
морфій підшкірно. У 1875 році з’явився і сам термін «морфінізм». Що ним
тоді позначали? По-перше, хворобливе звикання до морфію, що виникло
внаслідок його прийому як знеболюючого препарату. По-друге, хворобливе
звикання до морфію, що з’явилося в результаті лікування депресій.
По-третє, хворобливе звикання будь-якого іншого походження (цікавість,
наслідування моді тощо). Іншими словами, спочатку люди приймали морфій з
якоїсь причини (іноді серйозної), потім потрапляли в рабство до морфію,
уже не могли без нього існувати, постійно збільшуючи дозу морфію, і
незабаром гинули від самого морфінізму чи від факторів, пов’язаних із
ним. Опійна наркоманія розвивається винятково швидко. Морфіністи швидко
худнуть, старіють, зникає статевий потяг, порушується пам’ять, різко
знижується творча продуктивність, з’являється так звана півняча хода,
швидко розвиваються захворювання печінки й нирок. Вони дуже швидко
стають на шлях правопорушень, тому що їм потрібна все більша доза
наркотиків.

Існує наркоманія, пов’язана із вживанням препаратів коноплі, що росте в
багатьох частинах світу. У ній містяться речовини, які називають
каннабіноїдами, що викликають яскраві галюцинації. Гашиш, анаша,
маріхуана—це наркотичні речовини (мають безліч синонімів), що
знаходяться в різних видах конопель (іноді гашишем й ін. називають і
самі коноплі).

На відміну від опійної наркоманії, при якій дуже сильна фізична
залежність, при наркоманії, пов’язаній з уживанням конопель, на перший
план виходить психічна залежність, а фізична незначна, тому наркоман
може легко відмовитися від прийому анаші без усяких консультацій з
лікарями, якщо, звичайно, він уже не втягся в прийом цього наркотику. У
цьому випадку він буде прагнути до збільшення дози наркотику, що
викликає той же ефект, що колись викликала мала доза; його очікує
посилення апатії, порушення соціальних зв’язків, зведення всіх життєвих
інтересів тільки до одного—де б дістати наркотик.

Якщо опійна і гашишна наркоманія відома давно, то наступні два різновиди
наркоманії з’явилися порівняно недавно і пов’язані із синтезуванням
препаратів.

При прийомі, наприклад, великих доз деяких синтетичних ліків з’являється
стан рухового й емоційного збудження з приємним самопочуттям. Такий стан
триває 3—5 годин, змінюючись апатією, різким зниженням настрою, почуттям
розбитості й ін., змушуючи наркоманів знову приймати ці препарати.
Наркоманія розвивається швидко, наркомани різко худнуть, шкіра стає
сірою, западають очі, періодично з’являються невмотивовані страхи та
переслідування.

Здавна описувалися кофеїністи і теїсти—особливо багато їх серед
ув’язнених. Кофеїністи вживають, як кажуть, кінські дози кави, а теїсти
— чаю. Це загалом легка форма наркоманії, хоча тут і звикання є, і
абстиненція… Помирають кофеїністи і теїсти від хвороб серця і
судин—адже прийом величезних доз стимуляторів не може пройти безслідно.

У наш час кофеїністів і теїстів стало явно менше: їх витиснули інші види
наркоманії. Нинішні наркомани використовують різні хімічні стимулятори,
застосовувані в медичній практиці. Фізичної залежності від прийому
хімічних стимуляторів майже не буває, зате психічна залежність сильна.
Більшість подібних наркоманів перестають приймати наркотики самі, без
усякого медичного втручання, варто їм тільки захотіти.

Існує наркоманія, обумовлена прийомом снодійних препаратів. Отут можливі
будь-які форми наркоманії (ноксирононаркоманія, седуксенонаркоманія і т.
д.), тому що видів снодійного багато. Звичайно цей різновид наркоманії
зустрічається в полі-наркоманів. Фізична і психічна залежності отут не
виражені, тому такі наркомани виліковуються самі.

Однією з найдавніших є кокаїнова наркоманія. У кокаїністів часті
галюцинації, підвищення настрою, переоцінка своїх можливостей, що
сусідять з апатією, втратою апетиту, виснаженням, безсонням, згасанням
фізіологічних потягів. Кокаїн швидко руйнується в організмі, тому
кокаїністи змушені вживати його часто.

Великий внесок у вивчення дії кокаїну вніс тоді ще маловідомий лікар з
Відня Зиґмунд Фрейд (1856—1939). У 1883 році майбутній засновник
знаменитої теорії психоаналізу переніс важку депресію. Щоб побороти її,
він випив трохи розчину кокаїну і швидко відчув поліпшення настрою і
наростання працездатності. У 1884 році Фрейд видав книгу, присвячену
кокаїнізму, у якій описав дію кокаїну.

У середині XX сторіччя й особливо в 1960—1970-ті роки хвиля кокаїнізму
захлиснула США і Канаду. У Болівії й інших латиноамериканських країнах
вирощують коку, перепродують її перекупникам, які нелегально ввозять
кокаїн у країни Північної Америки, а потім і Європи. Молодь нюхає
кокаїн, ковтає, вводить в ін’єкціях і опускається на соціальне й
інтелектуальне дно. Трагедія для всіх: і для багатих країн Півночі,
молодь яких спотворює себе кокаїном, і для бідних країн Півдня, що
перетворилися для всіх у ненависне джерело наркотиків.

В Україні й Росії, на щастя, кокаїнізм рідкий, але в останні 2—3 роки
застосування кокаїну зросло. А в країнах Північної Америки кокаїнізм
велика проблема.

У Мексиці росте особливий кактус, з якого одержують алкалоїд за назвою
мескалін. Там же виростає гриб, з якого виготовляють псилоцибін. З
колоска жита приготували напівсинтетичний наркотик ЛСД. Усі ці три
отрути поєднує одне: вони викликають галюцинації. Прийом псилоцибіну,
мескапіну, ЛСД та інших галюциногенів легко призводить до особливої
наркоманії, що протікає без фізичної залежності, а психічна залежність,
як правило, несильна. Під час прийому галюциногенів збільшується
артеріальний тиск, підвищується температура, з’являються галюцинації і
марення, супроводжувані страхом. У такому стані наркомани становлять
соціальну небезпеку.

У кожних ліків своя історія з усіма наслідками, що випливають з неї. Але
страшно, якщо ліки, призначені для лікування важких хвороб,
використовуються непідготовленими людьми для руйнування власного
організму. І трагедії тоді не уникнути.

Треба знати, що життя наркомана нетривале — за офіційними даними, воно
на 10—15 років коротше середньої тривалості життя населення. Часто
причиною смерті стає самогубство, до якого, за даними досліджень, тяжіє
майже 80 % хворих наркоманією.

Наркотичні речовини, їх вплив на стан здоров’я

За своєю дією наркотики різні. Деякі з них викликають фізичну і мозкову
активність, другі заспокоюють психічну діяльність, треті викликають
галюцинації, четверті — глибоку депресію, загострюють почуття страху і
самітності. Під дією деяких наркотиків сильно змінюється сприйняття
простору і часу, тому велика ймовірність «не помітити» автомобіль, що
мчить, чи впасти звідки-небудь. Деякі приймають наркотики для того, щоб
угамувати біль, другі — щоб розслабитися, треті — щоб, навпаки,
сконцентруватися, зібратися, четверті — щоб втекти від насущних проблем,
знайти душевну рівновагу. Незалежно від причин, що змусили людину
приймати психотропні засоби, насамперед кожному необхідно усвідомити
собі, що наркотики—це омана, яка дарує букет приємних станів спочатку, а
потім приходить розплата.

Будь який різновид наркотиків, будь то ЛСД, амфетаміни, гашиш чи
мескалін, впливають на головний мозок, прискорюючи чи блокуючи передачу
сенсорних сигналів, або порушуючи роботу деяких нервових центрів.

Багаторазове вживання наркотиків викликає фізичну чи психологічну
залежність, тобто звикання. При фізичній залежності недоодержання дози
наркотику викликає синдром абстенції, аж до смертельного результату.
Психологічна залежність виражається в бажанні прийняти наркотик, щоб
повторити те задоволення, яке він приносить.

Наркотики мають здатність викликати звикання, тому заради досягнення
бажаного ефекту наркоман повинен вводити чи приймати дози по зростаючій.

Амфетамін — сильний збудливий засіб, після закінчення дії якого може
наступити занепад сил.

На початку амфетаміни додають упевненість, створюють враження фізичного
благополуччя. Велика доза внутрішньовенної ін’єкції амфетаміну викликає
гостру фізичну насолоду, потім настає «творча ейфорія», період, коли
хочеться писати, малювати, пекти, діяти, розмовляти. У цей же час
виникає ілюзорне почуття переваги над іншими. Тривале вживання
амфетамінів часто призводить до розладу психіки: людина стає
параноїдально підозрілою, вона залякана і невпевнена в собі, будь-який
різкий і несподіваний жест вона може сприйняти як погрозу. Крім того,
вона «хворіє» маревними ідеями, що можуть супроводжуватися слуховими
галюцинаціями.

Кокаїн — сильний збудливий засіб, що викликає ейфорію. Має вигляд білого
порошку, тому ще його називають «снігом». Досить швидко викликає
психологічну залежність. Людина, перебуваючи під дією цього наркотику,
почуває себе дуже впевненою, діяльною, вона повна сил і оптимістичних
сподівань. Але незабаром оптимізм змінюється занепокоєнням і
дратівливістю, може супроводжуватися слуховими галюцинаціями.

Нейродепресанти — гнітюче діють на головний мозок: загальмовується
реакція, спостерігається нечіткість мислення, плутаність мови.
Нейродепресанти впливають на організм так само, як і алкоголь: людина
тимчасово звільняється від внутрішніх комплексів, але значно знижується
її фізична активність і розумова діяльність.

Барбітурати і транквілізатори — за дією схожі на нейро-депресанти.
Барбітурати приймаються за призначенням лікаря як заспокійливі й
снодійні засоби. Передозування препарату викликає кому.

Опій — анастетик центральної дії, є сильним знеболюючим засобомЛДей
наркотик досить швидко викликає фізичну і психічну залежність, змушуючи
надалі збільшувати дозу.

Морфін, кодеїн—активні компоненти опіуму. Діють на головний мозок,
блокуючи сигнали, що надходять із центрів болю, одночасно збуджують
центри задоволення.

Героїн — за мінімально короткий термін (менше місяця) викликає фізичну
залежність. Внутрішньовенна ін’єкція наркотику викликає потужний спалах
насолоди, що триває не більше 10 секунд, потім — почуття задоволення і
благополуччя.

Галюциногени і психоделітики — збудливі засоби, які загострюють
сприйняття навколишнього світу: кольори стають яскравішими й різкішими,
звуки — голоснішими й гармонійнішими. Для досягнення ефекту галюцинацій
вимагаються великі дози.

Маріхуана, гашиш — найбільш розповсюджені наркотики. Мають цілий
комплекс дій: галюциногенні, ейфоричні й збудливі. Великі дози можуть
викликати необумовлену агресивність. У малих дозах наркотики дають
відчуття розуміння себе і оточення, гармонії зі світом і природою.
Маріхуана змінює тимчасове і просторове сприйняття. Вона впливає на
серцево-судинну систему, погіршує пам’ять.

При отруєнні (особистому неприйнятті, передозуванні) наркотиками
з’являється запаморочення, слабість, нудота і блювота, долає сонливість.
При великому передозуванні людина впадає в глибокий сон, несвідомий
стан, що закінчується паралічем Дихального центру і зупинкою серця. У
потерпілого помічається синюшність губ, блідість, поверхневе дихання і
різке звуження зіниць.

При наданні першої допомоги хворого варто терміново доставити в лікарню,
при зупинці дихання — провести реанімаційні заходи.

Анаболіки

До анаболіків відносяться препарати, синтезовані на базі чоловічого
статевого гормону тестостерону. Вони підсилюють процес анаболізму
(прискорюють реакції обміну речовин, що йдуть на побудову тканин,
зокрема, м’язової, зменшуючи одночасно складні реакції обміну, що
полягають у розпаді складних органічних речовин). У результаті баланс
обміну речовин стає позитивним, причому в першу чергу стимулюється
білковий обмін. Анаболіки ніби підсилюють живлення м’язів, сприяючи
таким чином збільшенню м’язової маси. Тому в невеликих дозах анаболічні
стероїди застосовуються в медицині при лікуванні сильно виснажених
хворих, при регенеративних процесах, що мляво протікають, при
захворюваннях кісткової тканини тощо. Але навіть помірні дози анаболіків
часто викликають небажані реакції.

Унаслідок прийому анаболіків можуть проявитися нудота, блювота,
запаморочення, підвищення артеріального тиску, втрата апетиту,
дратівливість, агресивність, порушення серцевої діяльності, ураження
печінки й нирок. У молодих людей нерідко спостерігається зниження
вироблення сперматозоїдів, імпотенція, може навіть розвинутися пухлина
передміхурової залози. У дівчат порушується менструальний цикл,
спостерігається огрубіння голосу, ріст волосся за чоловічим типом й інші
порушення. Особливо небезпечне застосування анаболіків підлітками: крім
перелічених ускладнень, у них може передчасно припинитися ріст.

Ще одна небезпека, пов’язана із прийомом анаболіків, це те, що вони
викликають звикання, як і наркотики. Справа в тому, що працездатність,
яка підвищилася під впливом стероїдів, через якийсь час падає, що змушує
приймати анаболіки знову й знову, постійно збільшуючи дозу, що особливо
небезпечно, тому що спричиняє гормональний дисбаланс, порушення багатьох
функцій організму. Припинення ж прийому анаболіків призводить до
глибокої депресії.

Антибіотики

Слово «антибіотик» походить від латинських «анти» — проти і «бю»—життя.
Антибіотиками вважаються речовини, що вибірково пригнічують життєві
функції деяких мікроорганізмів. У наш час відомо більше ста видів
антибіотиків, але лише деякі з них застосовуються в медицині, адже
антибіотики є отрутою не тільки для мікроорганізмів, але і для організму
людини загалом.

Довгий час, та й зараз ще теж, антибіотики вважалися панацеєю від усіх
хвороб і призначалися при найменших ознаках будь-якої інфекції. Сьогодні
вже доведено, що їхня дія у нас в Організмі те саме, що ефект «випаленої
землі». Крім найсильніших алергійних реакцій, що виникають під дією
препаратів цієї групи, антибіотики впливають, на життя і здоров’я
пацієнта, що використав їх.

От лише окремі приклади негативного впливу антибіотиків:

* стрептоміцин може викликати порушення слухового і вестибулярного
апаратів;

* біоміцин викликає порушення в органах травлення;

* левоміцетин гальмує кровотворення, що вкрай небезпечно для життя
людини, коли її організм і так заражений інфекцією;

* антибіотики активно пригнічують життєві функції клітин, які виробляють
протеїн (білковий будівельний матеріал зародка), і тому деякі матері, що
вживали в період вагітності антибіотики, народжували на світ
нежиттєздатних дітей або виродків.

Уже народжена дитина також може постраждати, одержуючи антибіотики з
материнським молоком. Як з’ясувалося, на матір і дитину мають шкідливий
вплив усі препарати (без винятку) цієї групи. От лише кілька прикладів:

* діти, чиї матері застосовували циклофсатин, страждають порушенням
структури кісткової тканини, тобто її розм’якшенням;

* аміноглюкозиди і тетрацикліни ушкоджують кістки малят і їх зуби: їм
загрожують хвороби ясен, карієси (50 відсотків таких людей до 30 років
постають перед необхідністю вставляти штучні зуби);

* «популярний» антибіотик —стрептоміцин, що належить до тієї ж
категорії, впливає на мозкову діяльність маляти і надовго дестабілізує
мовні функції;

* септран викликає поступове збільшення білірубіну в кишечнику
немовляти, що може призвести до важкого кишкового розладу, порушення
діяльності органів травлення і загрожує життю дитини;

* пеніцилін викликає найсильнішу алергію в 16 відсотків немовлят. А
також порушує діяльність кишечника.

Крім того, що антибіотики завдають шкоду, вони викликають ще й
залежність. Раз спробувавши позбутися болю за допомогою антибіотиків,
людина вже не в змозі відмовитися, настає звикання до певного виду
препаратів, у хід йдуть усе сильніші ліки, організм цілком здорової
людини може самозруйнуватися.

Але і це ще не все. «Завдяки» антибіотикам людству загрожує множинна
лікарська стійкість. За прогнозами, якщо наше ставлення до антибіотиків
не зміниться, до 2010 року всі відомі їх різновиди перестануть
«працювати». Невтримний оптимізм медиків, що народився після перемог,
здобутих завдяки антибіотикам над грізними інфекціями, обернувся
здивуванням і тривогою: антибіотики немов ставали ласим середовищем для
бактерій, ті успішно засвоювали досвід «попередників» і набували все
новий і новий захист від ліків.

У деяких країнах лікарську стійкість набуло до 90 % населення. Багато
фахівців знаходять пряму залежність між нераціональною терапією, яку
призначають лікарі, і неконтрольованим використанням антибіотиків у
побуті. На жаль, уже давно ввійшло в звичку при будь-якому нездужанні
(нежиті, кашлі, головному болі) приймати антибіотики. Кожен повинен
розуміти, якої шкоди завдають організму ці препарати. При такого роду
захворюваннях краще не використовувати перший антибіотик, що потрапив
під руки, а звернутися до препаратів, зроблених на рослинній основі. Ці
препарати широкого спектру дії: підвищують імунітет організму і, у той
же час, придушують інфекції.

Тим же, кому не вдається цілком відмовитися від антибіотиків, слід
пам’ятати, що застосовувати їх людині припустимо раз-два на десять років
— коли мова йде про справді серйозні інфекції, які загрожують життю
людини. У всіх інших випадках застосування антибіотиків є
необґрунтованим.

Шлях у нікуди

Усі люди різні, одні більше схильні до пияцтва, токсикоманії і
наркоманії, інші — менше. Схильність ця криється в особливостях
характеру. А він формується сім’єю, вихованням, різними обставинами.

Всі чи майже всі наркомани стверджують, що вони приймають наркотики для
зняття стресів. Але чому для однієї людини якийсь фактор перетворюється
на стресовий, а для іншої — у джерело бадьорості, радості й творчого
натхнення? Це залежить від системи цінностей особистості, від її
витривалості, інтересів і т. д.

Емоційна безпека знижується не тільки від перевтоми, неправильного
способу життя, не тільки через пияцтво, але і від диспропорційного,
суперечливого, важкого характеру. Людина з таким характером і сама для
себе є тягарем, і спілкуватися з нею нелегко. Ступінь виразності
поганого характеру, форми його прояву, причини — усе це буває різним і
часом не піддається визначенню. Але яким би не був поганим характер, яке
б походження він не мав—у цих і у всіх інших випадках усе чи майже все
залежить від самої людини: від її розуму, стриманості, самоконтролю,
уміння володіти собою. У результаті всякий прояв зовні свого поганого
характеру—це прояв внутрішньої розбещеності, небажання контролювати
себе.

Кожна жива істота відрізняється не тільки своєю зовнішністю, але і
неповторним характером, своєю поведінкою. За сотні років з’явилося так
багато варіантів людських характерів, що важко зустріти двох людей,
повністю схожих одна на одну. Зрозуміло, що в процесі безмежної еволюції
виникає ймовірність того, що в силу комбінацій різних несприятливих
факторів може відбуватися однобічне нагромадження якихось особистісних
властивостей; поєднання останніх може бути дуже сильно виражено.

Таких людей, у яких надмірна виразність певних рис особистості заважає
їм тривалий час мирно співіснувати з іншими людьми і правильно
виконувати свої обов’язки, лікарі називають психопатами.

Найчастіше звертають на себе увагу психопати збудливого типу: суть їх
зрозуміла — вони лізуть у бійку з приводу і без нього. Бувають психопати
хиткого типу. Це слабовільні Істоти, багато хто з них стає п’яницями.
Зустрічаються й інші види деформації особистості.

У реальному житті психопатів зустрічається небагато, найчастіше бувають
хворобливі характери, лише зовні схожі на психопатів. Називаються вони
психопатоподібними.

Психопатоподібні розлади проявляються в надзвичайній запальності й
дратівливості, після чого нерідко виникають слізливість, підвищена
сонливість і стомлюваність. Якщо таких людей правильно і вчасно
лікувати, усі хворобливі ефекти здебільшого проходять. Однак їм не можна
грати в хокей, футбол, займатися боксом та іншими видами спорту, у яких
існує небезпека травм голови, у свою чергу такі обставини посилюють
патологічні риси характеру. Якщо ж вони будуть пити горілку чи вживати
наркотики, то стан їх різко погіршиться. Саме в психопатоподібних хворих
наркоманія виникає швидко, легко і протікає дуже важко. Щоб стати
запеклим алкоголіком і провести кращу частину життя у витверезниках,
таким людям не потрібно пити довго і багато: двох-тритижневе пияцтво
остаточно перетворює їх у пацієнтів психіатрів. Це ж стосується і
прийому наркотиків. Від психопатопрдібного порушення вилікуватися можна,
але від алкоголізму чи наркоманії, що виникли на тлі цього розладу,
лікуватися нелегко.

Психопатоподібні розлади можливі в будь-якому віці, але в дорослих вони
нечасті. В основному психопатоподібні розлади — сумний привілей дітей і
підлітків. У першу чергу вони пов’язані зі струсами чи запаленнями
головного мозку. Існує ряд соціальних і біологічних причин, Ідо важко
відокремити одну від одної.

Успіхи акушерства, педіатрії й інших медичних наук призвели до того, що
більшість немовлят, раніше приречених на смерть, нині залишаються
живими. Це, звичайно, добре. Однак приблизно в третини таких осіб
бувають різноманітні психоневрологічні відхилення (у тому числі
психопатоподібні), що в остаточному підсумку виліковуються, якщо вчасно
і цілеспрямовано їх лікувати.

На розвиток дітей ще в утробі матері вкрай шкідливо впливає зловживання
жінок палінням, алкогольними напоями, різними транквілізаторами, що все
більше поширюється в кінці XX сторіччя.

Зараз мало хто вживає в їжу продукти без ядохімікатів — від цього діти
також народжуються неповноцінними (у тому числі й з психопатоподібними
проявами психічної невитривалості).

Іншими словами, причин прояву психопатоподібних розладів нині більш ніж
досить. А це прямий шлях до наркоманії.

У підлітковому віці часто зустрічається синдром дисгармонійного
статевого розвитку, що ми поділяємо на два основних типи: синдром
уповільненого і прискореного статевого розвитку. І те, й інше —
патологія. Особливо синдром прискореного статевого розвитку як найбільш
частий варіант.

Синдром прискореного статевого розвитку за своїми проявами —
психопатоподібний синдром. Він має тимчасовий характер: закінчився
підлітковий період, закінчився статевий розвиток, і хвороба минула. Але
поки не пройшла, ризик стати наркоманом, алкоголіком, повією дуже
великий. У силу психопатоподібних проявів такі підлітки шукають
надзвичайних відчуттів, їх не зупиняють ні етнічні, ні естетичні, ні
ідейні, ні сімейні установки. Саме психопатоподібний синдром у поєднанні
з недостатніми позитивними соціальними впливами і перетворює деяких
підлітків на убивць, наркоманів і т. д.

Виникає замкнуте коло: психопатоподібні розлади сприяють появі
наркоманії й алкоголізму, а це, у свою чергу, призводить до посилення
психопатоподібних розладів. Алкоголь істотно збільшує швидкість загибелі
нейронів — приблизно від 33 000 на кожні 100г. випитого алкоголю.
Можливо, у цьому і криється причина різкої розумової деградації деяких
алкоголіків. Наркотики, алкоголь і токсини впливають на нервову систему
й загалом на поведінку людини. Тому шукайте вихід, повірте, це можливо,
варто тільки захотіти, і рішення цієї складної задачі виявиться вам під
силу. Допоможіть один одному, адже подібне може трапитися з кожним. Адже
тільки увага близьких людей часом допомагає вибратися з такої безодні, з
якої, здавалося б, немає шляху назад. Якщо ви сильні — не залишайте
слабких на самоті, простягніть їм руку.

Похожие записи