Реферат
на тему:
Наркотики і наркоманія
Біохімія наркотиків. Наркотики — це група речовин різного походження,
які об’єднує подібна дія на організм. Більшість цих речовин рослинного
походження, входять до складу різних частин вихідних рослин (олійний
мак, індійська конопля, кущі кофе, мате, коли коки та ін.), а також
продуктів, які з них отримують (гашиш, анаша, маріхуана та ін.).
Зазначимо, що невелика кількість неорганічних речовин також має
заспокійливі і снодійні властивості. В останні десятиріччя створено
синтетичні морфіноподібні та інші психофармакологічні препарати з
сильною наркотичною дією (понад 1000).
Неорганічні речовини. Інертні гази, які входять до складу атмосферного
повітря, чинять слабку наркотичну дію. Із них тільки гелій
використовується в медицині для полегшення дихання при лікуванні астми.
Ретельно очищений від домішок оксид азоту (II) застосовується як
знеболювальна речовина в хірургічній практиці, при тяжких пологах тощо.
Він виводиться з організму, не спричинюючи побічних дій, і тому для
наркозу намагаються використовувати цей газ, а не ефір. До речі, оксид
азоту здатний викликати звикання і пристрасть.
Броміди, які є складовою частиною багатьох лікарських препаратів, що
використовуються як заспокійливі і снодійні, провокують побічні явища.
Органічні речовини. Деякі насичені вуглеводні аліфатичного (жирного)
ряду чинять слабку наркотичну дію, але в медицині їх не застосовують.
Лише циклопропан вважають одним із сильних інгаляційних наркотичних
засобів, хоча він і токсичний.
Ненасичені етиленові й ацетиленові вуглеводні— сильніші наркотики, але
вони є більш токсичними. Це стосується бензолу та вуглеводнів з
конденсованими бензольними ядрами, які чинять не тільки токсичну, але й
канцерогенну дію. Вуглеводні широко використовуються як розчинники і
пальне.
Галогенопохідні вуглеводнів. Сила, швидкість і тривалість наркотичної
дії залежать від різновиду, кількості й способу зв’язку галогенів у
молекулах органічної речовини, від фізичних властивостей цієї речовини.
Наркотична дія хлороформу чи трихлорметану виявляється дуже швидко.
Хлористий етил, чи хлоретан, являє собою безбарвну рідину, яку
використовують я* анестезійний засіб у зуболікувальній практиці та при
травмах. Хлористий етил знеболююче впливає на нервові закінчення,
одночасно діє як охолоджувальний засіб на пошкоджені тканини.
Гідроксильні похідні вуглеводнів аліфатичного ряду. Усі насичені спирти
вливають на організм як наркотики. Особливо небезпечним є етиловий
спирт.
Приймання метилового спирту всередину призводить до сп’яніння і
одночасно шкодить очам: вживання навіть 10 мл метилового спирту доводить
до повної сліпоти, а більша за може стати смертельною. Досить отруйними
вважаються й сивушні олії, які утворюються при спиртовому бродінні
паралельно з етиловим спиртом. До них належать первинний і вторинний
пропіловий спирт, ізобутиловий спирт, а також два амілові спирти.
Алкалоїди-наркотики. Алкалоїди — це особлива група азотовмісних
органічни; сполук, які мають високу біологічну активність. Алкалоїди
містяться в деяких рослинах і є продуктами їх життєдіяльності. Для
багатьох алкалоїдів досі ні знайдено синтетичних замінників.
Алкалоїди вважаються цінними лікарськими препаратами. Відомо понад 1001
алкалоїдів, але кількість їх безперервно зростає. Це пов’язано з тим, що
в останн десятиріччя зросла зацікавленість проблемами фітохімії (хімії
рослин) і фітотерапі (лікування лікарськими рослинами). Тепер відомий
склад близько 200 алкалоїдів Незважаючи на численні досліди, вчені не
можуть синтезувати деякі найбільш важливі для медицини алкалоїди,
зокрема, морфін (морфій, який був відкритий ще і 1806 p.). Половина всіх
відомих алкалоїдів відкрита після 1930 р.
Відомий з давніх-давен опій лікарі та знахарі вважали універсальним
лікувальним препаратом. Опій, чи опіум (від давньогрец. — рослинний сік)
— засохлий на повітрі сік з нестиглих головок снодійного маку. Сік являє
собою складну сумішей білкових речовин, каучуку, смол, цукрів і більш
ніж 20 алкалоїдів (морфін, кодеїн, папаверин та ін.). В опії алкалоїди є
у вигляді солей молочної, сірчаної та інших кислот. їх вміст коливається
в дуже широких межах (від 1-т-3% до 15—20%)’ Опій паралізує центральну
нервову систему та різні центри травної системи, впливав на зір,
викликає надмірне збудження спинного мозку і підвищення рефлекторної
активності.
Морфін є основним алкалоїдом опію і його склад змінюється в дуже широких
межах (від 3 до 12%, іноді досягає 20%). У 1803 р. французькі фармацевти
Сеген і Деран довели, що морфін є складовою опію, а через три роки
молодому аптекарю фр. Сертюрнеру вдалося отримати з водного екстракту
кристалічний продукт, який він назвав морфіном на честь Морфея — бога
сну. В 1832 р. був виділений із водного екстракту опію ще один алкалоїд
— кодеїн. Обидва алкалоїди є гетероциклічними сполуками зі складною
структурою.
Морфін має сильні знеболювальні властивості, що виявляється у блокуванні
больового центру головного мозку, тамує кашель, але утруднює дихання, бо
пригнічуюче діє на дихальний центр, зменшує рухому секреторну активність
шлунка і кишок, викликає нудоту, а іноді блювання, знижує обмін речовин,
є слабким снодійним. Морфін і його хлорид використовують у медицині, як
сильнодіючий болетамувальний засіб. Тривале застосування морфіну
призводить до розвитку одного з різновидів наркоманії — морфінізму.
Кодеїн — чинить слабшу наркотичну дію, ніж морфін, але водночас сильно
діє на рефлекторну діяльність. Використовується як засіб проти кашлю,
рідше — як снодійне чи знеболювальне.
Героїн — похідна морфіну, володіє такою ж сильною наркотичною дією.
Однак як лікарський препарат не використовується, позаяк при вживанні
часто виникає хвороблива пристрасть до нього. Незважаючи на те що
виробництво героїну заборонено, розвивається нелегальний героїновий
бізнес.
Кокаїн і деякі подібні до нього алкалоїди містяться в листі дикорослих
кущів коки. Із цих рослин виділено і вивчено лише сім алкалоїдів,
найважливіший із яких — кокаїн — відкритий Німаном у 1860 р. Кокаїн
вважається сильнодіючою отруйною речовиною. Найбільш важливою серед його
фармакологічних властивостей є паралізуюча дія на волокна суттєвих
нервів. У медицині застосовують для поверхневого знеболювання
кон’юнктиви й рогівки ока, слизових оболонок рота і носа. Головний
негативний ефект кокаїну — збуджувальна дія, яка породжує відчуття
легкості. З часом з’являється пристрасть до кокаїну — кокаїнізм.
Систематичне вживання кокаїну призводить до розладу нервової системи.
Такими ж властивостями, як і кокаїн, володіють і інші присутні в
рослинах речовини, відомі ще в давнину. Наприклад, гунни пили напій,
приготовлений з індійських конопель. Сьогодні як наркотик використовують
отруйну смолу, яку видобувають із цієї рослини (гашиш, марихуана).
Кофеїн — алкалоїди, що містяться в зернах кави, в листках чаю та в інших
Рослинах. У невеликих дозах стимулює роботу серця і діяльність нервової
системи. °ін викликає збудження кровоносних судин і тим самим підвищує
кров’яний тиск. Однак надмірне вживання кави може призвести до спазму
коронарних артерій, які живлять серцевий м’яз.
Учені всього світу намагаються виявити причини вживання наркотиків,
механізми, які лежать в основі формування наркотичної залежності. При
цьому висловлюються різні точки зору: одні зазначають переважну роль
біологічних факторів у розвитку наркоманії, інші надають перевагу
виключно зовнішнім факторам — умовам виховання і оточенню.
У суто психологічному плані в основі тяги до наркотиків є прагнення до
зниження напруги і почуття тривоги, до втечі від проблем, пов’язаних з
дійсністю. У багатьох випадках до вживання наркотиків призводять поганий
настрій, невпевненість у собі, особливо у психічно неврівноважених
підлітків. Повторне вживання наркотика закріплює звичку, механізмом
формування якої є умовний рефлекс. Механізм формування звички та
пристрасті (залежності) до наркотиків і токсичних засобів, включаючи
алкоголь і нікотин, реалізується на рівні регуляції обміну речовин у
клітинах, насамперед нервових, а саме, регуляції виділення та
нейтралізації так званих нейромедіаторів — речовин, які відповідають за
збудження і гальмування як в окремих клітинах, так і в нервовій системі
організму. Відомо, що ця звичка дуже швидко оволодіває людиною, глибоко
проникає в її сутність, стає складовою її характеру. Притаманна людям
слабкої волі та психічно неврівноваженим, схильним штучно піднімати
настрій і працездатність, впевненість у собі виражається у прагненні
знайти джерело натхнення у наркотиках.
Виникнення наркоманії пов’язане з ілюзорним “стимулюючим” ефектом, яким
володіють наркотики. Виявлено, що чим більший ейфорійний ефект мають
наркотичні речовини, тим швидше розвиваються звикання і пристрасть до
них.
Однією з умов розвитку наркоманії є відсутність спеціальних знань у
людини і нерозуміння тієї великої небезпеки, яку таїть у собі вживання
наркотиків, чи то через цікавість, чи як снодійного. Близько 50—80% усіх
наркоманів уперше спробували наркотики виключно через цікавість.
Розвиваються три основні клінічні феномени вживання наркотиків:
психічна залежність, яка полягає в тому, що людина не може прожити без
наркотика. З часом психічна залежність зростає і відповідно збільшуються
дози наркотика;
фізична залежність, яка полягає в тому, що в результаті більш чи менш
тривалого прийому наркотик стає частиною обміну речовин, і організм уже
не здатний обходитися без нього. Якщо наркоман припиняє вживати
наркотики, він відчуває сильні фізичні муки. Виникає особливий психічний
і фізичний стан, який називається абстинентним синдромом. Щоб
ліквідувати прикмети абстиненції, наркоман приймає щораз більші дози
наркотика;
зростання витривалості (толерантності) до приймання наркотика, тобто
наркомани зі стажем приймають набагато більші дози наркотика, ніж на
початковому етапі.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
