РЕФЕРАТ

на тему:

“Наркоманія”

ПЛАН

1. Зареєстрована та реконструйована динаміка розповсюдження опіоманій в
Україні

2. Соціально-економічні фактори і поширення епідемії залежності

від психоактивних речовин в Україні

Висновки

Література

1. Зареєстрована та реконструйована динаміка

розповсюдження опіоманій в Україні

Загальновідомо, що планування заходів протидії наркоманіям може бути
ефективним тільки в тому випадку, якщо воно засновано на достовірній
інформації про їхнє поширення. Ось чому в усьому світі проводяться
численні епідеміологічні дослідження, присвячені проблемі наркоманій. В
багатьох країнах немає розвинутої національної наркологічної служби, що
здійснює постійний контроль епідеміологічної ситуації. Ця обставина
змушує багатьох авторів звертатися до вибіркових, локальних досліджень
або використовувати непрямі методи збору необхідних даних, що впливає на
точність і вірогідність отриманої інформації.

В Україні протягом багатьох років діє державна наркологічна служба,
ведеться систематичний облік хворих, що знаходить своє відображення в
щорічних статистичних збірниках МОЗ України. Однак, представлена в
статистичних збірниках Міноздорову інформація про хворих на наркоманії
не дає повного уявлення про реальні темпи розвитку епідемії. Це
пов’язано з тим, що особи, які потрапили у залежність від наркотика,
виявляються не відразу в момент виникнення цієї залежності, а лише
згодом. Таким чином, офіційна статистика постійно припізнюється по
відношенню до реальної ситуації саме на величину «наркотичного стажу»,
що встигають придбати хворі до моменту виявлення.

Разом з тим, єдина для всієї наркослужби процедура обліку пацієнтів,
оперативність передачі інформації і велика тривалість спостережень
дозволяють не тільки вивчати властивості зареєстрованої популяції хворих
наркоманіями, але й здійснювати досить коректні реконструкції деяких
властивостей загальної популяції хворих на наркоманії в країні. Для
такого поглибленого аналізу епідеміологічної інформації на базі відділу
профілактики і лікування наркоманій Інституту неврології, психіатрії та
наркології АМН України в 1994 році була створена і з того часу безупинно
функціонує система епідеміологічного моніторингу наркоманій.

Першу спробу реконструкції реальної поширеності наркоманій в Україні
співробітниками інституту було зроблено у 1997 році [1]. За минулі роки
збільшилася глибина спостереження за епідобстановкою, було удосконалено
методику реконструкції реальної поширеності наркоманій у країні [2].
Разом із тим в роботі системи моніторингу виникли непередбачені
труднощі, пов’язані із необачливим вилученням найважливішого джерела
інформації — «Первинного повідомлення про хворих з вперше у житті
встановленим діагнозом наркоманії (токсикоманії)» із переліку офіційної
документації МОЗ України. Спроби відновити обіг оновленої форми
«Первинного повідомлення…» поки результатів не дали. Проте, на момент
підготовки цього матеріалу електронна база дані системи моніторингу
містила первинну інформацію про 74320 хворих на наркоманії.

Результати реконструкцій захворюваності на опіоманії в Україні, виконані
протягом 1994–2003 рр. подано на рис. 1.

Рис. 1. Зареєстрована захворюваність на опіоманії і реконструкції
реальної захворюваності на опіоманії в Україні, виконана протягом
1994–2003 рр.

Реконструкції реальної захворюваності на опіоманії, виконані протягом
останніх років, дають близькі результати (відхилення від усередненої за
останні дев’ять років оцінки не перевищують 20%).

Слід відмітити, що реконструйована захворюваність стало перевищує
зареєстровану, однак протягом останніх років спостерігається тенденція
до їх зближення.

Як бачимо, офіційна статистика МОЗ України в цілому адекватно, хоча і з
запізненням, відбиває тенденції в розвитку епідемії опіоманій. Так,
згідно офіційним даним, максимум захворюваності на опіоманії прийшовся
на 1996 рік, коли було вперше прийнято на облік більше ніж 14 тис.
хворих, в той час як за даними проведеної реконструкції реальний пік
захворюваності прийшовся на 1995 рік. Крім того, як було вже сказано, в
обох випадках протягом останніх років спостерігається тенденція до
стабілізації захворюваності.

Сьогодні ще недостатньо інформації для того, щоб дати вичерпне пояснення
феномену «відносної стабілізації». Можна лише припустити, що він є
наслідком збігу низки обставин: зміни пріоритетів у молодіжному
середовищі на користь вживання неопійних наркотичних та інших
психотропних засобів (наприклад, гашишу або психостимуляторів);
пожорсткішання політики держави по відношенню до незаконного обігу
наркотичних засобів і, можливо, вичерпання популяції потенційних
споживачів наркотиків — осіб, що мають схильність до розвитку залежності
від психоактивних речовин (про що буде сказано детальніше нижче).

Раніше нами було встановлено [3], що тривалість наркотичного стажу на
час виявлення не залежить від джерела ініціативи звернення за медичною
допомогою (виявлення), тому імовірність того, що стабілізація
захворюваності, яка спостерігається, є артефактом (погіршення якості
роботи наркослужби щодо виявлення хворих, або розчарування хворих в
перспективах лікування і пов’язана з цим відмова від звернення за
допомогою) невелика.

В будь-якому випадку наявна реконструкція захворюваності дозволяє
перейти до реконструкції поширеності опіоманій в країні.

Очевидно, що поширеність не тотожна накопиченій захворюваності, оскільки
існує природне щорічне зменшення кількості хворих, що знаходяться на
обліку, зумовлена виходом хворих з «поля зору» наркослужби у зв’язку зі
зміною місця мешкання, загибеллю або видужанням осіб, що знаходяться на
обліку. Міграція хворих на опіоманію за межі країни, здається, є
неістотною, тому на чисельність реальної популяції опіоманів суттєвий
вплив справляють тільки два останніх чинника. За усередненими офіційним
даними, протягом останніх років у зв’язку зі смертю знімається з обліку
2% хворих, а у зв’язку з видужанням — 1%. Якщо припустити, що ці
співвідношення справедливі і для реальної популяції хворих на опіоманію,
то виявиться, що сумарне щорічне природне зменшення в ній складає не
більше 3%. Результати реконструкцій реальної поширеності опіоманій в
країні, зроблених з урахуванням природного щорічного зменшення, подані
на рис. 2.

Рис. 2. Зареєстрована поширеність опіоманій і реконструкції реальної
поширеності опіоманії в Україні, виконані протягом 1994–2003 рр.

У порівнянні із динамікою захворюваності, динаміка поширеності опіоманій
є набагато стійкішою до флуктуацій — її оцінки, зроблені в різні роки,
майже співпадають. Як було встановлено, реальна поширеність опіоманій в
країні в 2003 році могла складати близько 140 тис. осіб, водночас
зареєстрована поширеність в тому ж році не перевищувала 77 тис. осіб.

2. Соціально-економічні фактори і поширення епідемії залежності

від психоактивних речовин в Україні

Для опису епідемії прийнято використовувати поняття «епідемічного
порогу». Звичайно це деяке число свіжих випадків захворювання,
зареєстрованих в певну одиницю часу (наприклад, за добу). З огляду на
відмінності наркозахворювань від захворювань інфекційних (у першу чергу,
відносно велику тривалість усіх фаз розвитку), для опису епідемії
залежності від психоактивних речовин як епідемічний поріг доцільно
використовувати критерій поширеності, а не критерій захворюваності.

На думку авторів проекту, найбільш адекватним епідемічним порогом у
даному випадку є величина 1 хворий на наркоманію на 1 тисячу населення.
На користь цього вибору можна привести такі аргументи. Поширеність
наркоманій у різних вікових групах не однакова. Вона зосереджена
переважно серед підлітків і молоді. При загальній поширеності наркоманій
у популяції 1 хворий на 1 тисячу населення, їхня відносна поширеність
серед молодих людей приблизно в десять разів вище, тобто 1 хворий на 100
підлітків–юнаків і навіть більше. Разом з тим, у коло знайомств
(включаючи однокласників, сусідів, товаришів по іграх і т. п.) молодих
городян входить саме близько 100 осіб. Таким чином, при загальній
поширеності наркоманій у популяції 1 хворий на 1000 чоловік населення,
практично кожна молода людина має можливість особисто проконтактувати із
хворим на наркоманію. Ось чому величину 1 хворий на 1 тисячу населення
варто вважати «порогом епідемії».

На рис. 3 представлена серія картограм, яка відбиває динаміку поширення
епідемії наркоманій в областях України, що зображено як процес подолання
областями розглянутого вище епідемічного порога.

Як було вже сказано, різні види залежності від психоактивних речовин
тісно пов’язані між собою. Їх динаміка в основних своїх рисах майже
співпадає. Звертає на себе увагу той факт, що максимум темпів розвитку
епідемії, як алкоголізму, так і наркоманій в Україні пройдений у 1995
році. З тих пір відносні темпи приросту чисельності хворих цими формами
залежності в цілому по країні зменшуються. Щоб уникнути непорозумінь,
варто ще раз підкреслити, що чисельність даних категорій хворих
продовжує рости, але темпи цього зростання уповільнюються.

«Перелам» у динаміці розвитку епідемії залежності від психоактивних
речовин наступив, як представляється, внаслідок сукупної дії декількох
груп факторів.

Першу групу утворять соціально-економічні фактори. Згідно даним уряду
України [4], 1995–1997 рр. були найбільш важкими для народу нашої країни
за весь період незалежності. Для того, щоб переконатися в цьому, досить
ознайомитися з динамікою індексу розвитку людини (інтегрального
показника, використовуваного ООН для оцінки благополуччя суспільств
різних країн світу) [4], поданою на рис. 4.

Рис. 3. Динаміка поширення наркоманій в Україні протягом 1989–2003 рр.
(географічний аспект)

Рис. 4. Індекс розвитку людини (ІРЛ) в Україні в 1992–1998 рр.

Другу групу утворять фактори психологічні. Звичайно прийнято вважати, що
присутність в оточенні молодої людини осіб, залежних від алкоголю чи
наркотиків, є «дурним прикладом», що підвищує ризик його прилучення до
вживання психоактивних речовин. Те, що вживання наркотиків чи алкоголю є
«дурний приклад», сумнівів не викликає. А от, те, що такий приклад
однозначно підвищує імовірність прилучення до вживання психоактивних
речовин, може служити предметом дискусії. Справа в тім, що оцінка образу
наркомана у свідомості підлітків і молодих людей амбівалентна. З одного
боку, наркоман — це людина, що має досвід зміни свого психічного статусу
штучним шляхом. Цього досвіду немає в звичайного підлітка і, як будь-яка
незвідана річ, такий досвід в очах молодої людини, може бути оточений
ореолом певного «романтизму». З іншого боку, цей ореол швидко тане в
разі безпосереднього спостереження залежного від наркотиків суб’єкта,
тому що він неохайний, ненадійний і брехливий. Ось чому іншим ймовірним
поясненням зниження темпів розвитку наркоепідемії в країні можна вважати
появу в оточенні підлітків достатньої кількості хворих, що деградували в
результаті вживання психоактивних речовин. Їхній зовнішній вигляд і
спосіб життя, як представляється, краще будь-яких профілактичних програм
відвертає молодь від уживання наркотиків.

Звичайно, вплив психологічних факторів на динаміку поширення залежності
від психоактивних речовин багато в чому гіпотетичний і тому потребує
подальшого вивчення. Проте, вже зараз на користь цих припущень можна
привести такі свідчення. Темпи росту епідемії наркоманій відносно малі в
тих областях нашої країни, де хворих на наркоманію особливо багато і
відносно великі там, де таких хворих мало.

Третю групу факторів, що визначили перелом у розвитку епідемії
залежності від психоактивних речовин, утворять фактори генетичні.
Відповідно до результатів багатьох досліджень, група осіб, генетично
схильних до залежності від психоактивних речовин, досить обмежена. За
нашими оцінками [5], у сучасній українській популяції питома вага таких
людей не перевищує 2,2%. Легко зрозуміти, якщо в популяції сукупна
чисельність осіб з залежністю від різних психоактивних речовин
наближається до даної величини, то різні психоактивні речовини починають
«конкурувати» поміж собою за споживача. Це положення добре ілюструють
наведені картограми (рис. 5).

Помітно, що в областях з відносно високим рівнем поширеності наркоманій
(переважно південь країни) ріст поширеності цієї патології
супроводжується зниженням поширеності алкоголізму. І навпаки, в областях
з відносно низьким рівнем поширеності наркоманій (переважно захід
країни) ріст їхньої поширеності супроводжується ростом поширеності
алкоголізму. Таким чином, можна зробити висновок про те, що максимум
темпів розвитку епідемії, як алкоголізму, так і наркоманій в Україні
пройдений у 1995 році, і цей «перелом» пов’язаний із поліпшенням
соціально-економічної атмосфери у суспільстві.

Рис.5. Поширеність наркоманій і напрямок динамік розвитку епідемій
залежності від алкоголю і наркотиків

На рис. 6 подано географічний аспект поширеності деяких соціально
негативних явищ. Добре помітно, що алкоголізм і взагалі
наркозахворювання, так само як і інші маркери соціальних негараздів
(злочинність, самогубства, зменшення тривалості життя і депопуляція) в
найбільшому ступені вразили східну Україну.

Рис. 6. Поширеність деяких соціально негативних явищ (географічний
аспект)

Умовні позначення:

1 — поширеність алкоголізму в Україні (1994–2003 рр.);

2 — загальна поширеність наркозахворювань в Україні (1994–2003 рр.);

3 — поширеність злочинних проявів в регіонах Україні (1999 р.);

4 — суїциди в регіонах Україні (1995–2002 рр.);

5 — тривалість життя в Україні (1997 р.);

6 — депопуляція в регіонах Україні (1995–2003 рр.).

На рис. 19 подано географічний аспект поширеності деяких факторів, що
можуть впливати на поширення розладів психіки та поведінки внаслідок
вживання психоактивних речовин.

Рис. 7. Деякі соціально-економічні показники в регіонах України

Умовні позначення:

1 — урбанізація в Україні в 2003 р.;

2 — індекс реального ВВП в регіонах України в 1997 р. (в умовних
одиницях);

3 — рівень бідності населення в регіонах України в 1999 р. (у
відсотках);

4 — індекс рівня освіти в регіонах України в 1997 р. (в умовних
одиницях);

5 — індекс людського розвитку в регіонах України в 1997 р. (в умовних
одиницях).

Встановлено, що межи підвищеної, в порівнянні з середніми значеннями,
поширеності розладів психіки та поведінки внаслідок вживання
психоактивних речовин майже співпадають з межами областей, що мають
підвищений рівень урбанізації. Високий рівень кореляції має також місце
поміж поширенням наркозахворювань і рівнем валового внутрішнього
продукту в області.

Решта факторів, які часто згадують, говорячи про залежність від
психоактивних речовин (рівень бідності, рівень освіти), реально
відіграють лише непряму роль. Рівень кореляції між ними і поширеністю
розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин є
досить низьким.

Висновки

Показано, що максимум темпів розвитку епідемії як алкоголізму, так і
наркоманій в Україні протягом останніх п’ятнадцяти років пройдено у 1995
році. З тих пір темпи росту чисельності хворих цими формами залежності
залишаються стабільними. При цьому спостерігається висока кореляція
поміж захворюваністю на найбільш поширену в країні опійну наркоманію і
алкогольні психози, що добре ілюструє спорідненість алкоголізму і
наркоманій як різновидів залежності від психоактивних речовин. За даними
реконструкції, реальна поширеність опіоманій в країні в 2003 році
складала 140 тис. осіб, в той час як зареєстрована поширеність в тому ж
році не перевищувала 76 тис. осіб

Знайдено, що області України розподіляються на дві групи: ту, де
коливання поширеності алкоголізму і поширеності наркоманій співпадають,
і ту, де вони протилежні одна одній. Оскільки поширеність наркоманій
скрізь росте, позитивна кореляція свідчить про те, що разом з
поширеністю наркоманій росте поширеність алкоголізму, а негативні — про
те, що зростання поширеності наркоманій супроводжується зменшенням
поширеності алкоголізму. Наявні епідеміологічні данні вказують на те, що
«хвиля» залежності від психоактивних речовин котиться зі сходу і півдню
на захід і північ України. Цінність цього спостереження в тому, що
вивчаючи досвід областей півдня і сходу країни, можна попередити
несприятливий розвиток подій в областях її заходу і півночі.

Показано, що поширеність залежності від психоактивних речовин міцно
корелює з іншими проявами соціальних негараздів (злочинність,
самогубства, зменшення тривалості життя і депопуляція), які в
найбільшому ступені вразили східну Україну. Межі підвищеної, в
порівнянні з середніми значеннями, поширеності розладів психіки та
поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин майже співпадають з
межами областей, що мають підвищений рівень урбанізації. Високий рівень
кореляції має також місце поміж поширенням наркозахворювань і рівнем
валового внутрішнього продукту в області. Разом із тим рівень бідності,
рівень освіти та інші фактори, які часто згадують серед факторів, що
впливають на поширення залежності від психоактивних речовин, в умовах
України відіграють лише непряму роль. Рівень кореляції між ними і
поширеністю розладів психіки та поведінки внаслідок вживання
психоактивних речовин є досить низьким.

Література

Первомайский Э. Б., Линский И. В. Реконструкция реальной
распространённости опиоманий с помощью системы мониторинга
эпидемиологических показателей в Украине // Архів психіатрії. — 1998. —
№ 1. — С. 24–30.

Линский И. В. Метод и результаты реконструкции динамики распространения
опиоманий в Украине с 1981 по 1998 гг. // Таврический журнал психиатрии.
— 1999. — Т. 3, № 4. — С. 77–84.

Линский И. В. Продолжительность наркотизации на момент выявления и её
клиническое значение // Таврический журнал психиатрии. — 2000. — Т. 4, №
3. — С. 96–98.

Україна. Людський розвиток. 1999. Звіт / Спільний проект Програми
розвитку ООН та Уряду України. — Київ, 2000. — 96 с.

Линский И. В., Атраментова Л. А., Матузок Э. Г. Генеалогия больных
опийной наркоманией и предрасположенность к развитию заболеваний
наркологического профиля // Журнал психиатрии и медицинской психологии.
— 1998. — № 1. — С. 19–21.

PAGE

PAGE 12

Похожие записи

Реферат “Наркоманія”

Споконвіку люди прагнули знайти засіб, щоб полегшити біль. Уперше
людина випробувала на собі наркотичні властивості багатьох речовин
цілком випадково: вдихаючи дим від спалених речовин, використовуючи в
їжу продукти бродіння, приправи і напої рослинного походження (вино,
медовий напій, мак, кава, чай та ін.). Поступово використання
алкогольних напоїв, олію та інших наркотиків стає причиною виникнення
наркоманії. Після алкогольної наркоманії виникає опіоманія, яка швидко
поширюється серед народів Сходу. Кожна наркотична речовина специфічно
діє на центральну нервову систему. Тому залежно від різновиду речовини і
її кількості організм людини може бути доведений до різних станів: від
зціплення до повного наркозу, від сну до гіпнозу, від часткового
знеболювання – місцевого наркозу до галюцинацій. Точні ефекти виникають
в зв’язку з загальним чи частковим блокуванням, пригнічуванням,
гальмуванням центральної нервової системи, під впливом наркотичних
речовин на мозковий больовий центр. Але є речовини, які збуджують чи
стимулюють діяльність центральної нервової системи, завдаючи їй великої
шкоди, поступово руйнуючи її.

Наркотики – це речовини, які призводять до стану зціплення, отупіння,
запаморочення. Поняття “наркотик” сьогодні охоплює широке коло речовин і
рослин, а також продуктів, які з них отримали, які чинять наркотичну
дію.

Під “наркоманією” розуміють не тільки стимулювання наркотичними
засобами появи збудженого чи пригніченого стану центральної нервової
системи, але й звикання організму до них, бажання їх приймати і за
відсутності безпосередніх причин: болю, втоми, страху та інших станів.
Наркотики відіграють подвійну роль: бути помічником людини, коли їх
використовуються, як лікувальних засіб, і ворогом людини, коли свідомо
чи несвідомо зловживати ними. Зловживання наркотиків може призвести до
захворювання СНІДом.

Наркотики – це група речовин різного походження, які об’єднує подібна
дія на організм. Більшість цих речовин рослинного походження, вони
входять до складу різних частин вихідних рослин (опійний, мак, індійська
конопля, кущі кофе, мате, коли коки та інші), а також продуктів, які з
них отримують (маріхуана, гашиш, анаша) та ін.

Розвиваються 3 основні клінічні феномени вживання наркотиків:

Психічна залежність, яка полягає в тому, що людина не може прожити без
наркотиків. З часом психічна залежність зростає і відповідно
збільшуються дози наркотика.

Фізична залежність, яка полягає в тому, що в результаті більш чи менш
тривалого прийому, наркотик стає частиною обміну речовин, і організм уже
не здатний обходитись без нього. Якщо наркоман припиняє вживати
наркотики, він відчуває сильні фізичні муки. Виникає особливий психічний
і фізичний стан, який називається абстинентним синдромом.

Зростання витривалості (тасерантності) до приймання наркотика, тобто
наркомани зі стажем приймають набагато більші дози наркотика, ніж на
початковому етапі.

Діагноз “наркоманія” ставлять лише тоді, коли захворювання виникло від
вживання засобів, внесених до офіційного списку наркотичних речовин.

Якщо захворювання викликане вживанням засобів не внесених у перелік
наркотичних речовин, ставлять діагноз “токсикоманія”.

Похожие записи