Реферат на тему:

Мучниця звичайна

Arctostaphylos uva ursi (L.) Adans, або Spr. (Arbutus uva ursi L.)—.

Мучничник, ведмежа ягода, ведмеже вушко (іноді, плутаючи з брусницею,
називають «брусничник»). Російські назви: толокнянка обыкновенная, или
лекарственная, медвежья ягода; польські: ma.cznica lekarska, ma.cznica
garbarska («гарбарська» від слова «горбоваць» — вичинювати шкіру).

Родина: Ericaceae — вересові.

Багаторічні рослини у вигляді невеликих низеньких вічнозелених кущиків з
зимуючими листками. Кущики сильно галузисті з сланким стеблом завдовжки
30— 100 см. Листки дрібні, шкірясті, цілокраї, голі (тільки в молодості
по краях з пушком), з обох боків з вдавленими сітчастими жилками,
тупуваті, по краях незагнуті, зверху блискучі, зісподу блідіші,
оберненояйцевидні, при основі звужено збігаючі в черешок. Квітки
блідо-рожеві на коротких квітконіжках, у коротких поникаючих верхівкових
гронах. Плоди — костянка з 1—5 кісточками темно-червоного кольору. Цвіте
в травні—червні. Росте в соснових лісах, звичайно на піщаному грунті в
не дуже великій кількості, принаймні в порівнянні з брусницею. Поширена
в лісовій зоні СРСР.

Зважаючи на те, що в народі її часто плутають з дуже схожою на мучницю
брусницею (яка росте звичайно у тих самих місцях), даємо відмітні їх
ознаки. Брусниця росте більш висхідним кущем, мучниця — сланким. Листки
брусниці звичайно більші за листки мучниці, по краях злегка загнуті,
дещо зубчасті, зісподу всіяні темно-бурими точками, зісподу
матово-зелені, а зверху блискучо-зелені; а листки мучниці біля черешка
більш звужені, ніж у брусниці, з обох боків майже однакові —
блискучо-зелені, менші і щільніші за брусничні і не загнуті по краях, з
сіткою вдавлених жилок, зісподу без точкових ямок. Ягоди брусниці більш
соковиті, хоч на вигляд дуже схожі на ягоди мучниці, але при
роздавлюванні ягід брусниці одержують соковиту кашку, а у мучниці —
вологу борошнисту масу; те саме відчуття буває і при розкусуванні ягід:
у брусниці — соковитість, у мучниці — мучнистість, звідси й назва —
«мучниця».

J

«ae$v’?(ooooooooiiiiaiiiiiiii

gdii5

U Збирають тільки листки мучниці (іноді й з квітками) під час цвітіння
і ціле літо до вересня.

З сухих стебел мучниці листочки легко відвалюються. Народ загалом не
розрізняє ці дві рослини і застосовує їх в одних і тих самих випадках.

Вважається в народі, що всі хвороби нирок, сечового міхура, особливо
запалення нирок, камені їх і сечового міхура, особливо при кривавій
сечі, неможливо лікувати без листків мучниці. її ж приєднують до всіх
сумішей, вживаних при лікуванні цих хвороб і при багатьох інших
хворобах, звичайно викликаних порушеним обміном речовин в організмі.
Доза: від 5,0—15,0 до 30,0 г на 150,0—250,0 до 500,0 г води. Варять 15
хвилин, дають устоятися 20 хвилин, проціджують і п’ють по півсклянки 3
рази на день або по 1 столовій ложці через кожну годину.

Відвар з листків мучниці приймають також при «ослаблих» нервах, при
полюціях і при венеричних хворобах. В цих випадках на 3 склянки сирої
води беруть 1 столову ложку з верхом листків мучниці і варять, поки не
випарується 7з рідини. Решту відціджують і п’ють щодня по 2 склянки на
день. При цьому забороняють алкогольні напої. Такий же відвар п’ють при
атонії кишок.

Слід звернути увагу дослідників на лікування мучницею нервових хвороб. В
цьому випадку змішують листки мучниці з травою собачої кропиви порівну
і п’ють відвар, для чого беруть по 1 столовій ложці однієї і другої
рослини на 3 склянки води і варять, поки не випарується ‘/з- Решту
рідини відціджують і п’ють за 3 прийоми за день.

Зберігання. Листки мучниці зберігають в ящиках, закладених папером.
Треба стежити, щоб їх випадково не сплутати з листками брусниці.

Похожие записи