Реферат на тему:
Мононуклеоз інфекційний. Народні методи лікування
Мононуклеоз інфекційний — гостра вірусна хвороба, що проявляється
симптомами загальної інтоксикації, підвищенням температури тіла,
лімфаденопатією, ураженням носо- та ротоглоткової лімфоїдної тканини,
збільшенням печінки й селезінки, появою одноядерних клітин білої крові —
атипових мононуклеарів (звідси й назва хвороби).
Збудник інфекційного мононуклеозу — вірус Епстайна —Барра.
Шляхи передачі інфекції — повітряно-крапельний та контактний.
Захворювання реєструється протягом року, але максимальна кількість
випадків його припадає на весну та осінь.
Найчастіше хворіють діти віком понад 2 — 3 роки.
Вірус проникає в організм через слизову оболонку носової та ротової
частин горла і верхні дихальні шляхи. Потім він потрапляє в кров і
лімфу.
Тривалість інкубаційного періоду коливається від 5 — 21 доби до 1—2 міс.
Хвороба здебільшого починається гостро, з підвищення температури тіла до
38 — 39,5 °С, нездужання, слабкості, головного болю, болю в горлі. Іноді
бувають нудота, біль у животі. Часто утруднюється носове дихання. Діти
сплять з відкритим ротом, що зумовлює сухість слизових оболонок ротової
порожнини. Голос набуває носового відтінку. Спостерігаються одутлість та
набряклість обличчя й повік. Шкіра бліда.
Піднебінні мигдалики здебільшого набряклі, вкриті білуватим або
білувато-сірим нальотом.
Збільшуються лімфатичні вузли, головним чином шийні. Вони досягають
розміру квасолі, волоського горіха, помірно болючі.
Розміри лімфатичних вузлів стають нормальними через кілька тижнів, іноді
— місяців, як виняток — через рік.
Збільшення розмірів печінки й помірне ущільнення її тканин виявляють з
перших днів хвороби. Інколи з’являється незначна й нетривала жовтяниця.
Збільшення селезінки визначається уже в перші 1—2 доби хвороби практично
у всіх хворих.
До найтяжчих ускладнень хвороби належить розрив селезінки.
Ускладнення з боку центральної нервової системи можуть проявлятися
менінгітом, енцефалітом, мієлітом.
Для діагностики захворювання велике значення має дослідження
периферичної крові. У більшості випадків зміни в крові виявляють уже в
перші дні недуги, найбільшою мірою вони виражені в період розпалу її.
Загальна кількість лейкоцитів значно перевищує нормальні показники,
досягаючи через тиждень 15 —20109/л. Через 3 — 4 тиж цей показник
частіше нормалізується. Одночасно збільшується кількість лімфоцитів,
моноцитів, з’являються атипові клітини — мононуклеари.
Призначають щадну дієту, переважно молочно-рослинну.
Оскільки ковтання утруднене та супроводжується болем, дитині дають рідкі
або напіврідкі страви. Корисні інжир (відвар суплідь на молоці),
журавлиновий сік з медом, страви з вівса та ячменю.
Специфічних засобів лікування не існує.
Під час підвищення температури тіла дитині роблять оцтові обтирання,
заспокійливі тричетвертинні обгортання, дають пити чай з лимоном,
журавлиновий морс, гранатовий сік. Щогодини рекомендують смоктати
часточки лимона.
Перебіг інфекційного мононуклеозу полегшується у разі застосування
настоянки кореня ехінацеї пурпурової, що має виражену протизапальну дію,
підвищує захисні сили організму та імунітет. Настоянку (1:10) на 70 %
спирті етиловому (аптечний препарат) дають по 10 — 20 крапель 3 рази на
день. Дітям молодшого віку — по 1 краплі на рік життя 3 рази на день з
водою.
У разі проявів гострого ураження піднебінних мигдаликів як сильний
антимікробний, протизапальний та болетамувальний засіб використовують
відвар листків евкаліпту кулястого. Три столові ложки листків залити 0,5
л води, довести до кипіння, кип’ятити 7 хв на малому вогні, процідити.
Полоскати горло 3 — 4 рази на день.
З цією самою метою 4—5 разів на день полоскати горло такою сумішшю:
Листки евкаліпту кулястого — 20 г
Квіткові кошики нагідок лікарських — 15 г
Листки шавлії лікарської — 20 г
Корені солодки голої — 10 г
Суцвіття з приквітками липи серцелистої — 10 г
Столову ложку суміші залити склянкою окропу, настояти 30 хв, процідити.
Полоскати теплим настоєм.
$
?
?R
аслідок набряку лімфоїдної тканини рекомендують таку суміш:
Квіткові кошики арніки гірської — 15 г
Трава цикорію дикого — 10г
Трава буркуну лікарського —10 г
Одну столову ложку суміші залити 200 мл окропу, кип’ятити 5 хв на малому
вогні, настояти 30 хв, процідити. Закапувати в ніс по 2 —4 краплі 3 — 4
рази на день. З відвару робити також інгаляції. На 1 інгаляцію беруть 30
— 50 мл відвару. Процедури проводити до нормалізації зовнішнього
дихання.
У разі запалення лімфатичних вузлів усередину призначають настій такої
суміші: Трава фіалки триколірної — 20 г Трава череди трироздільної
— 20 г Листки горіха волоського — 20 г Столову ложку суміші
залити 300 мл води, витримати на водяній бані 20 хв, процідити. Випити
протягом дня склянку настою. Дітям віком до 3 років дозу зменшити
вдвічі. Приймати тривалий час.
Одночасно протягом 2 тиж щоденно на дитину одягають сорочку, змочену
гарячим відваром трави гуньби сінної або вівсяної соломи. Зверху
обгортають вовняною ковдрою. Тривалість процедури до 1 год. Після зняття
сорочки дитину переодягти і покласти в ліжко на 1 год.
Якщо збільшені печінка й селезінка, з метою зменшення запалення, а також
як кровоочисні засоби використовують такі суміші: 1. Кора барбарису
звичайного — 20 г Корені солодки голої — 10 г
Корені тирличу жовтого —10 г Столову ложку суміші залити 350 мл
води, витримати на водяній бані 30 хв. Приймати до 1/2 склянки 3 — 4
рази на день (залежно від віку дитини).
2. Порошок із взятих порівну листків кропиви дводомної, трави шавлії
лікарської та листків подорожника великого приймати “на кінчику леза” 3
рази на день. На ніч робити збуджувальні обгортання литок з води
температури 17 — 20 °С. За значного збільшення селезінки на ліве
підребер’я накладають компреси суміші глини з оцтом або подрібненої
капусти з оцтом.
При запорі та для відтягання крові ставлять клізми.
У період підвищення температури тіла та протягом 2 — 3 діб після її
зниження дитина повинна бути в ліжку.
Щадну дієту призначають під час гострого періоду хвороби, тобто на 2 —3
тиж. Для підвищення опірності організму дитині дають вітамінні чаї з
плодів шипшини, горобини звичайної, трави суниць лісових, листків
кропиви дводомної.
Аби в кімнаті було свіже повітря, треба регулярно провітрювати,
проводити вологе прибирання.
Не можна одразу переводити дитину на звичайний режим, дозволяти багато
гуляти, бігати. Це треба робити поступово, тим паче, що після хвороби
дитина ще досить ослаблена.
Зменшення розмірів лімфатичних вузлів, печінки та селезінки відбувається
повільно, тривалий час можуть спостерігатися й зміни складу крові.
Хвороба може періодично загострюватися, а в окремих випадках — набувати
хронічного перебігу. Ускладнення звичайно виникають у разі приєднання
інфекції.
Тривале запалення селезінки іноді призводить до того, що під час занадто
рухливих ігор, фізичного перевантаження може статися її розрив. Тому
після хвороби треба бути дуже обережним.
ЛІТЕРАТУРА
Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.
Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.
Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.
Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.
Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.
Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.
Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.
Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.
Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:
Здоров’я, 1986. — 274 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
