РЕФЕРАТ

на тему:

“Місце валеології серед природничих наук

та наук про людину”

ПЛАН

1. Валеологія як наука, предмет дослідження у валеології

2. Основні поняття предмету валеології

3. Проблема здоров’я в житті людини

Використана література

1. Валеологія як наука, предмет дослідження у валеології

Валеологія (лат. valeo – бути здоровим і грец. logos – учення, наука) –
наука про формування, збереження та зміцнення здоров’я людини в
духовному, психічному, фізичному і соціальному плані.

Наука валеологія виникла на стику низки наук, зокрема медицини,
фізіології, психології, педагогіки, соціології тощо.

Об’єктом сучасної медицини є хвора людина та людина, яка перебуває у
«третьому стані». Ця наука в основному лікувальна, а зусилля
профілактичної медицини спрямовані, головним чином, на захист людей від
певних захворювань.

Об’єктом науки валеології є здорова людина і людина, котра перебуває у
«третьому стані», а її предметом – здоров’я індивіда, що живе в
реальному, складному світі.

Людям доводиться відчувати на собі переважно негативний вплив факторів
навколишнього середовища, які призводять до виникнення у них стану
передхвороби, або «третього стану».

Завданням, валеології є не тільки констатація «третього стану»
організму, але й розробка методів і способів виведення людини з нього, а
також запобігання цьому станові з метою покращання здоров’я.

Таким чином, валеологія зосереджує свої зусилля не на ліквідації хвороб
(цим займається в основному медицина), а на недопущенні їх, створюючи
умови для запобігання їхньому виникненню.

Валеологія має переважно прикладний характер і дає практичні
рекомендації людині для підтримання здоров’я на всіх рівнях: духовному,
психічному, фізичному та соціальному. Основною метою цієї науки є
виховання здорового, повноцінного члена суспільства.

Культура здоров’я – це важливий складовий компонент загальної культури
людини, що визначає формування, збереження та зміцнення її здоров’я.
Культурна людина є не тільки «споживачем» свого здоров’я, але й його
«виробником».

Високий рівень культури здоров’я людини передбачає її гармонійне
спілкування з природою й оточуючими людьми.

Елементом культури здоров’я є уважне і правильне ставлення людини до
самої себе, прагнення до самопізнання, формування, розвитку і
самовдосконалення своєї особистості.

Культура здоров’я – це не тільки сума знань, обсяг відповідних умінь і
навичок, але й здоровий спосіб життя гуманістичної орієнтації. Рівень
культури здоров’я визначається знанням резервних можливостей організму
(фізичних, психічних, духовних) і вмінням правильно використовувати їх.

Отже, довголіття, здорове, щасливе життя багато в чому залежать і від
самої людини.

Якщо люди часто хворіють, мають надлишкову масу тіла, вживають алкоголь,
палять, дратівливі, некомфортно почувають себе з оточуючими, тобто не
дотримуються здорового способу життя, – це означає, що у них низький
рівень культури здоров’я.

Аргументоване обгрунтування необхідності бути здоровим і прагнути стати
таким – це і є елементи культури здоров’я, якими повинна володіти кожна
сучасна людина.

2. Основні поняття предмету валеології

Здоров’я. Згідно з існуючим визначенням, здоров’я – це природний
динамічний стан організму, що характеризується його самоврівноваженістю
і врівноваженістю з навколишнім середовищем у духовному, фізичному, а
також соціальному плані й ефективно протидіє захворюванням.

Інакше кажучи, як проголошує статут Всесвітньої організації охорони
здоров’я, «…здоров’я –це стан повного фізичного, духовного та
соціального благополуччя».

Природа людину наділила досконалим функціональним організмом із
універсальним захистом від усіляких зовнішніх і внутрішніх негативних
впливів. Проте здоров’я слід розглядати не в статиці, тобто як щось
набуте і незмінне, а як стан організму, котрий постійно змінюється. Тому
необхідно завжди стежити за своїм здоров’ям і підтримувати його у
гармонійній рівновазі з довкіллям, а для цього потрібно вести здоровий
спосіб життя.

Рівновага людини з навколишнім світом – це насамперед її комфортне
самопочуття у ньому. Такий стан передбачає сприятливе поєднання умов
життя як природних (температура повітря, атмосферний тиск та інші
фізичні параметри), так і соціальних (культура, побут,
суспільновиробничі відносини).

Внутрішня рівновага організму людини – це збалансованих систем:
серцево-судинної, дихальної, нервової, гуморальної та інших. Внутрішня
гармонія передбачає стан психічної зрівноваженості та духовної
цілісності особистості.

Духовний аспект здоров’я передбачає розуміння нами цілісності
особистості, визначає сенс життя людини, її гармонійність як індивідуума
й у спілкуванні з оточуючими. Невід’ємною частиною духовного здоров’я
людини є її здатність до співпереживання та співчуття, добросовісність,
доброзичливість, порядність, терпимість.

Психологічний аспект здоров’я – це збалансованість психічних процесів та
їхніх проявів, тобто здатність особи керувати собою за умов високих
життєвих навантажень на основі взаєморозуміння й емоційного комфорту в
суспільстві, а також особистого внутрішнього комфорту.

Фізичний аспект здоров’я передбачає оптимальне, тобто без істотних
відхилень, функціонування усіх систем організму людини
(серцево-судинної, дихальної, м’язової та ін.). При цьому поняття
«фізичне здоров’я» пов’язують із умінням володіти своїм тілом, фізичною
витривалістю, високим рівнем працездатності.

Соціальний фактор і здоров’я. Розуміння здоров’я як багатоаспектної
системи дозволяє правильно усвідомлювати його значення в житті людини і
суспільства. Кожна особа прагне

Суспільство, зі свого боку, зацікавлене у здоров’ї громадян, оскільки
тільки здорові громадяни зможуть принести максимальну користь для його
розвитку.

Хвороба. Поняття «хвороба» визначається як порушення життєдіяльності
організму під впливом, шкідливих подразників зовнішнього чи внутрішнього
середовища. При цьому знижується пристосовуваність живого організму до
зовнішнього середовища й водночас мобілізуються його захисні сили.

Виникнення хвороби у людини – наслідок впливу на організм шкідливих
природних і соціальних факторів.

Одним із факторів, що спричинює хвороби, є недостатня пристосованість
організму людини до досить складного комплексу умов життя. Цей комплекс
включає в себе фізіологічні особливості організму людини (залежно від
статі, віку тощо), кліматографічні та соціальні особливості (побут,
суспільно-виробничі відносини і т. ін.), а також умови проживання
індивіда.

Причиною хвороб людини може бути і спадковість, в основі якої лежать
генетичні процеси і яка зумовлює передачу хвороби від покоління до
покоління.

Хвороба може виникати і внаслідок природно закладеної певної
спрямованості біологічних процесів, які здійснюються в нашому організмі
від народження до старіння та смерті.

Одним із симптомів хвороби є біль. Біль можна розглядати як сигнал
небезпеки для організму і як захисне пристосування, що спричинює захисні
рефлекси і реакції.

Допомогти організму боротися з хворобою може лікар і сам хворий. У
період видужування людини велике значення має націленість хворого на
подолання хвороби. І доречно нагадати слова стародавнього сирійського
лікаря А.Фараджі, звернені до хворого: «Дивись, нас троє: я, ти і
хвороба. Якщо ти будеш на моєму боці, нам удвох буде легше подолати її».

«Третій стан» (передхвороба). Здоров’я і хвороба – це два протилежні
стани, властиві організму людини. Однак існує ще й проміжний стан – це
передхвороба, або «третій стан».

Більша частина населення планети знаходиться у «третьому стані», який
можна розглядати як передумову до хвороби.

Вся сума факторів негативного впливу фізичної, хімічної, біологічної,
психічної й іншої природи, що притаманні сучасним умовам життя,
призводить не тільки до розвитку захворювань, але й до появи низки
загальних симптомів, характерних для «третього стану» (неврастенії,
втрати апетиту, дратливості, головного болю, сухості шкіри та ін.).

Люди, котрі вживають наркотики, алкоголь і палять, також знаходяться у
«третьому стані», тому що всі ці речовини згубно впливають на їхнє
здоров’я.

Найбільше людей перебуває у «третьому стані» через неправильне
харчування і невміння дотримуватися здорового способу життя.

Дія різних несприятливих факторів виявляється насамперед у зміні
загального стану, самопочуття і працездатності, а не у захворюванні.
Саме такі зміни в організмі і є проявом «третього стану», або
передхвороби.

Якщо хвороба триває впродовж декількох діб, тижнів, місяців і довше,
«третій стан» може зберігатися роками, десятиліттями і навіть усе життя.
При цьому людина володіє приблизно тільки половиною психофізичних
можливостей, закладених природою.

Одне із завдань предмета, що вивчається нами, – це навчитись запобігати
передхворобі, розпізнавати й усувати її.

Здоровий спосіб життя. Дуже велике значення для здоров’я людини має її
спосіб життя, який вона може і повинна будувати на позитивному досвіді
старшого покоління.

Здоровий спосіб життя – це діяльність, спрямована на формування,
збереження та зміцнення здоров’я людей як необхідної умови для
прогресивного розвитку суспільства в усіх його напрямках.

Здоровий спосіб життя передбачає знання і дотримання режиму навчання та
відпочинку, правил харчування й особистої гігієни, визначення й
обов’язкове виконання фізичних вправ, які забезпечують оптимальний
руховий режим, а також усвідомлення шкідливості вживання наркотиків,
алкоголю, тютюну. При цьому велике значення має правильний вибір
індивідуальних оздоровчих систем або їхнє поєднання та практичне
використання з метою зміцнення здоров’я (самомасаж, загартовування,
дихальні вправи, аутогенне тренування тощо).

Дотримання здорового способу життя впливає на формування, збереження та
зміцнення здоров’я, сприяє інтелектуальному і духовному розвиткові
особистості, успішному навчанню.

Спосіб життя впливає й на фізичний стан здоров’я людини. Оптимальний
руховий режим сприяє гармонійному розвиткові її тіла і забезпечує
високий рівень функціонування систем організму. Це, у свою чергу, є
умовою високої працездатності людини. На фізичне здоров’я позитивно
впливає дотримання правил особистої гігієни, режиму навчання і
відпочинку, правильного харчування, загартовування, а також ряд інших
чинників, які зумовлюють позитивне функціонування організму.

Здоровий спосіб життя людини, позитивно впливаючи на стан її здоров’я,
на її духовність, моральні орієнтири, формування певних рис характеру
(напр., волі, оптимізму, цілеспрямованості) та інші якості, полегшує
переборювання психоемоційних навантажень, стресових ситуацій, що
свідчить, у свою чергу, про високий рівень її психічного здоров’я.

Підтриманню такого рівня сприяє, наприклад, релаксація, аутогенне
тренування, метод словесно-образного емоційно-вольового управління
станом людини.

Духовне здоров’я та краса – нерозривні поняття, а краса – це гармонія
всебічних якостей особистості, що забезпечує її цілісність.

Здоровий спосіб життя людини допомагає їй зрозуміти, у чому полягає сенс
життя. Він виховує певною мірою співчуття, доброзичливість, терпимість
до оточуючих.

Здоровий спосіб життя також сприяє самореалізації особистості. Спосіб
самореалізації індивіда залежить від його устремлінь, а також від шкали
моральних цінностей, яка склалася в його уяві.

Отже, здоровий спосіб життя сприяє зміцненню соціального здоров’я
особистості та суспільства в цілому. Він включає в себе цінності
високого порядку, оскільки спрямований на гуманізацію й активізацію
людської діяльності, удосконалення індивідуальних якостей особистості.

Вчений І.П.Павлов стверджував: «Здоров’я – це безцінний дар природи,
воно дається, на жаль, не навіки, його треба берегти. Але здоров’я
людини багато в чому залежить від неї самої, від її способу життя, умов
праці, харчування, її звичок…»

3. Проблема здоров’я в житті людини

Проблема здоров’я людини існувала завжди, в усі історичні
соціальне-економічні формації. Вона виникла з появою людини та
видозмінюється відповідно до розвитку культури людського суспільства.

Покоління наших предків жили в тісному спілкуванні з природою. Уклад
життя і праці був синхронним із природними ритмами. Люди вставали зі
світанковою і засинали з вечірньою зорею. Кожна пора року мала
притаманні тільки їй трудову налаштованість і ритм життя.

Проблема здоров’я людини вирішувалась досить ефективно і просто. Це
пояснювалось тим, що культура здоров’я складалась у індивідуальній
свідомості особистості поступово, під впливом природних умов життя і
була важливим елементом загальної культури людини.

У даний час вся сукупність факторів діяльності людини, які негативно
впливають на її здоров’я, вимагає іншого підходу до проблеми формування
здоров’я.

Сьогодні люди живуть у ритмі виробничого циклу однаково в будь-яку пору
року.

Умови життя та праці сучасної людини, безперечно, покращились, але
наслідки цього далеко не однозначні.

Забруднення навколишнього середовища, поряд із токсичними ефектами,
таїть у собі небезпеку генетичних змін. Особливо негативно позначилась
на стані здоров’я населення нашої країни аварія на Чорнобильській
атомній станції.

Високий рівень механізації й автоматизації виробничих процесів зумовив
різке зменшення частки фізичної праці та збільшення нервових
навантажень.

Сучасне постійне погіршення стану здоров’я людей і недостатньо ефективне
медичне забезпечення зумовлене рядом причин (напр., погіршення
екологічного стану довкілля, соціальні проблеми, наслідки генетичних
змін).

Мета лікувальної медицини полягає, головним чином, у лікуванні хвороб,
вилікування яких,

на жаль, не завжди приносить здоров’я. В організмі людини нерідко
залишається слід не тільки від перенесеного захворювання, але й від
самого лікування.

За умов життя, що змінюються й ускладнюються, людині можна підтримувати
здоров’я, навчившись адаптуватися до тих змін, які вона сама вносить у
цей світ.

Вирішення проблеми здоров’я людини закладено в самій людині, у знанні та
розумінні нею низки проблем (формування, збереження, зміцнення і
відновлення свого здоров’я), а також в умінні дотримуватись правил
здорового способу життя.

Використана література

Брехман И.И. Валеология – наука о здоровье. – М.: Физкультура й спорт,
1990.–208с.

Войтенко В.П. Здоровье здорових. – Киев: Здоровье, 1991. – 248 с.

МартыненкоА.В., Валентин Ю.В., Подлесский В.А. идр. Формирование
здорового образа жизни (медико-социальные аспекти). – М.: Медицина,
1988. –192с.

Петрик О.І. Медико-біологічні та психолого-педагогічні основи здорового
способу життя: курс лекцій. –Львів: Світ, 1993. – 120 с.

PAGE

PAGE 10

Похожие записи