Реферат на тему:

Мильнянка лікарська

Saponaria officinalis L. — мильнянка лікарська. Дике мило. Російські
назви: мыльнянка лекарственная, мыльный корень; польські: mydlnica
lekarska, mydlik.

Родина: Caryophyllaceae— гвоздикові.

Багаторічна трав’яниста рослина з повзучим кореневищем. Стебла прямі,
заввишки 30—100 см, голі або короткопухнасті. Листки овально-ланцетні,
чашечки зрослолисті. Квітки зібрані у щитковидну волоть, білі або
блідо-рожеві, пахучі.

Росте в чагарниках, на заплавних луках, в надріч-: кових лозняках, на
засмічених полях, часто і коло житла, у занедбаних квітниках, а іноді
розводиться як декоративна. Поширена в невеликій кількості в середній і
південній смугах СРСР.

Збирають глибокої осені тільки кореневища з коренями.

У народі мильнянка не вважається отруйною рослиною, хоч, за деякими
літературними джерелами, «квітки і корені з водою при розтиранні
отруйні»

? O ?

t

a

gdRvE

gd®li аво торгували коренем мильнянки і як лікарським засобом, і як
«мильним коренем» для прання шерстяних і шовкових виробів, а також для
виведення плям на одязі. Застосовували її також і як домашній
косметичний засіб.

У народі вживають відвар кореня мильнянки (50,0 г варять 10—15 хвилин в
1 л води) в дозі 3—4 склянки за день при шлунково-кишкових
захворюваннях, при хворобах нирок, печінки і селезінки, а особливо при
хворобах, зв’язаних з порушенням обміну речовин, що супроводиться
шкірними запаленнями, чиряками, наривами тощо.

При венеричних хворобах п’ють відвар такої суміші: кореня мильнянки—15,0
г, кореня бузини трав’янистої — 15,0 г, трави грижниці — 15,0 г і квіток
лабазника в’язолистого — 15,0 г. Беруть 4 чайні ложечки (з верхом)
суміші на 4 склянки води і варять 10—15 хвилин. За день випивають 3—4
склянки.

При хворобах селезінки беруть по 20,0 г кореня мильнянки і кори верби і
цю суміш кип’ятять 15 хвилин в 1 л води. Приймають 3 склянки на день.

Зберігання. Кореневища з коренями мильнянки зберігають у мішках.

Похожие записи