Медичне страхування

Розвиток національної системи страхування за останні п’ять років
(1997-2001р.) характеризується високою динамікою. При цьому, обсяги
страхових операцій на ринку неухильно ростуть, а страховики грають в
економіці усе більш значиму роль. Загальний обсяг страхових платежів
(внесків) за всіма видами страхування за 2001 р. склав 3 030 507 тис.
грн.; зростання за п’ять років — у 7,4 разів. Населенню й організаціям у
2001 р. страховиками здійснено страхових виплат 424 205 тис. грн., що
більш ніж у 3,3 рази перевищує страхові виплати, здійснені в 1997 р.

Важливу роль у розвитку страхової справи, захисту інтересів страхових
організацій відіграють об’єднання страховиків. Усе більш значиму роль
починають грати також страхові брокери. У зв’язку з уживанням заходів
щодо удосконалення правової бази страхування, уведенням нових видів
обов’язкового страхування можна прогнозувати подальше значне зростання
страхових операцій, і як наслідок цього, — зростання загальних обсягів
акумулювання коштів у сфері страхування. Але на фоні цих оптимістичних
прогнозів продовжує існувати досить кризова ситуація в Україні щодо
розвитку особистих видів страхування, зокрема, медичного страхування.

Частка особистого страхування, з урахування страхування життя, в
загальних показниках страхового ринку України щорічно неухильно
зменшується. Так, у 1997 році частка особистого страхування склала
16,66%, а вже у 2001 році — 7,08%.

Особисте страхування в усьому світі — один з найбільш дієвих
інструментів вирішення соціальних проблем. У багатьох країнах уже давно
склалася система взаємодоповнюючого соціального захисту: державне
соціальне забезпечення, групове та індивідуальне страхування.

Зокрема, добровільне медичне страхування, як важливий елемент страхової
медицини, забезпечує право кожного громадянина на одержання медичної
допомоги. Соціально-економічне значення добровільного медичного
страхування полягає в тому, що воно доповнює гарантії, надані в рамках
соціального забезпечення і соціального страхування, до максимально
можливих у сучасних умовах стандартів (оплата дорогих видів лікування і
діагностики; застосування найбільш сучасних медичних технологій;
забезпечення комфортних умов лікування тощо).

В Україні в 2001 році цей вид страхування здійснювали 79 страховика, які
одержали 56617,2 тис. грн. страхових платежів, у т. ч. 32915,9 тис. грн.
від страхувальників – громадян.

Страхові платежі, передані в перестрахування, у 2001 році склали 1411,3
тис. грн., у яких брали участь 12 страховиків.

Середній рівень перестрахування за період 1997-2001 роки склав 5,2%.

Страхові виплати в 2001 році склали 37 092,5 тис. грн., у яких брали
участь 63 страховика. Середній рівень виплат за період 1997-2001 роки
склав 60%.

Максимальний розмір страхових виплат, здійснений одним страховиком склав
5561,1 тис. грн. або 14,9% по виду.

У 2001 році частка страхувальників-громадян склала 61,5%.

Максимальна кількість договорів страхування, укладених протягом звітного
періоду, з розрахунку на один страховика — 168 345, що складає 4,7% від
загальної кількості укладених договорів по цьому виді страхування.

Кількість діючих договорів страхування в 2001 році склало 3 573 256, у
т.ч. за рахунок страхувальників громадян 2198 055, і в порівнянні з 1997
роком збільшилося в 540 разів.

По обсягах отриманих страхових платежів страховики представлені різними
групами. Найбільший показник страхових платежів складає 9 068,6 тис.
грн., а середній по виду 716,67 тис. грн.

Серед переваг щодо отримання медичної допомоги (медичних послуг) перед
державними і приватними системами медичної допомоги, а також відомчою
медициною можна виділити наступне:

а) забезпечення більшої доступності, якості і повноти щодо задоволення
різноманітних потреб населення в наданні медичних послуг, що є
ефективнішою формою порівняно з державним фінансуванням системи охорони
здоров’я;

б) у разі порушення лікувально-профілактичним закладом стандартів
медичних послуг страхова компанія може частково або повністю не
оплачувати вартість таких послуг;

в) ніяких фінансових розрахунків у лікарні застрахованій особі робити не
потрібно, бо з медичною установою за фактом надання застрахованій особі
медичної допомоги (медичних послуг) розраховується страхова компанія.

Основна мета добровільного медичне страхування — це гарантувати
громадянам (застрахованим особам) при виникненні страхового випадку
оплату вартості медичної допомоги (медичних послуг) за рахунок коштів
страхових резервів, а також фінансувати профілактичні заходи.

Виходячи із загальної мети добровільного медичне страхування, можна
виділити декілька задач:

• охорона здоров’я населення;

• забезпечення відтворення населення;

• розвиток сфери медичного обслуговування;

• фінансування системи охорони здоров’я, поліпшення її матеріальної
бази;

• перерозподіл коштів, що йдуть на оплату медичних послуг між різними
групами населення.

Особливості добровільного медичного страхування (ДМС):

1. ДМС є частиною особистого страхування;

2. ДМС є важливим ринковим компонентом та ефективним доповненням до
системи соціального забезпечення, в т. ч. обов’язкового
загальнодержавного медичного страхування;

3. У ДМС застосовується принцип страхової солідарності, який
визначається тим, що застрахована особа отримує ті види медичної
допомоги та у тих розмірах, за які було сплачено страховий платіж;

4. Програми ДМС можуть обиратися за бажанням страхувальника та
реалізують потреби кожного окремого громадянина, що передбачає для
нього:

а) економічний наслідок — відшкодування витрат, пов’язаних з лікуванням,
відновленням здоров’я;

б) медико-реабілітаційні наслідки: амбулаторне або стаціонарне
лікування, стоматологічне обслуговування, спеціалізовану діагностику
захворювань, придбання лік, відвідування лікарів-фахівців, протезування,
придбання окулярів або контактних лінз, витрати, пов’язані з вагітністю
та пологами тощо.

Концепція розвитку системи добровільного медичного страхування в Україні
вимагає для своєї реалізації істотного вдосконалення
нормативно-методичної бази. Робота в цьому напрямку може будуватися
поетапно, поєднуючи зусилля всіх зацікавлених структур: органів
державної влади, страхових організацій та медичних установ.

Необхідним вважається також проведення ряду заходів організаційного
характеру, у тому числі, прийняття нормативно-правових актів, які б
забезпечили рішення наступних найбільш важливих проблем:

1. Забезпечення конкурентного середовища на ринку медичних послуг у разі
прийняття законодавчих актів з питань обов‘язкового соціального
медичного страхування;

2. Створення умов розвитку ДМС в якості ефективного доповнення до
обов‘язкового соціального медичного страхування, яке б забезпечувало
покриття витрат за надання медичної допомоги, понад або в межах обсягу і
рівня, визначених програмами обов‘язкового соціального медичного
страхування;

3. Здійснення оподаткування сукупного доходу громадян у разі отримання
страхових виплат за договорами ДМС відповідно до бази та ставок, які
передбачені до обов‘язкового соціального медичного страхування;

4. Посилення зацікавленості роботодавців у турботі про збереження
здоров’я своїх працівників шляхом встановлення економічних стимулів щодо
коштів, які направлятимуться підприємствами на ДМС;

5. Законодавче врегулювання питання щодо можливості юридичними особами
(роботодавцями) включення витрат на сплату страхових платежів за
договорами ДМС своїх працівників до складу собівартості продукції;

6. Підвищення надійності страхових організацій, що працюватимуть у
системі ДМС, шляхом встановлення вимог до їхнього ліцензування
відповідно до чітко встановлених критеріїв;

7. Забезпечення надходження коштів у систему ДМС, підвищення
зацікавленості медичних установ, роботодавців і громадян шляхом
створення уніфікованої оптимальної системи класифікації та ціноутворення
на медичні послуги;

8. Забезпечення контролю за використанням єдиних стандартів усіма
медичними установами, що працюють у системі ДМС, незалежно від їхньої
відомчої підпорядкованості та організаційно-правової форми.

Вищенаведена система заходів, спрямованих на реалізацію Концепції
розвитку ДМС в Україні, дозволить:

— створити умови для найбільш повного задоволення потреб населення в
одержанні доступної і високоякісної медичної допомоги;

— суттєво зменшити навантаження на державний та місцеві бюджети;

— зменшити долю тіньової медицини в системі медичного забезпечення;

— уникнути необґрунтованих витрат, викликаних наданням зайвих медичних
послуг з метою одержання додаткового прибутку;

— підвищити фінансовий стан працівників медичних установ.

Державна політика розвитку медичного страхування як частина загальної
соціальної та економічної політики України повинна визначати основні
принципи, напрями і форми економічного та адміністративно-правового
впливу у сфері соціального захисту населення з урахуванням державних
інтересів та пріоритетів, в т. ч. шляхом підтримки медичного страхування
в таких основних напрямах, як: формування нормативно-правової бази,
удосконалення податкової політики, удосконалення державного нагляду,
підвищення фінансової надійності страховиків, підвищення страхової
культури населення, підготовка та перепідготовка кадрів.

Похожие записи