Реферат на тему:

Масаж. Народні методи лікування

Масаж є важливою складовою частиною фізичного виховання дитини. У віці
до 1 року масаж поєднують з гімнастикою.

Робити масаж треба теплими й чистими руками. Холодні руки викликають
негативну реакцію на процедуру.

Застосовують такі способи масажу: погладжування, поплескування,
розминання.

Основним способом масажу у дітей першого року життя є погладжування.
Воно сприяє розширенню судин, поліпшенню циркуляції крові та лімфи,
знижує збудливість нервової системи, нормалізує функцію серцево-судинної
системи і дихання, окисно-відновні процеси в тканинах. Погладжуванням
починають і закінчують масаж.

Розминання проводять короткими рухами. При цьому підвищується тонус
м’язів.

З чотиримісячного віку застосовують поплескування тильною поверхнею
пальців: спочатку одним, потім двома, трьома, чотирма. Це поліпшує
дихання, кровообіг, а також живлення та розвиток сухожильно-м’язової
системи.

Вібруючий масаж виконують долонею і пальцями. Цей прийом масажу стимулює
функцію нервово-м’язового апарату. Його застосовують у дітей з надмірною
масою тіла для прискорення процесів обміну.

Мал. 14. Масажні лінії

Напрям рухів під час масажу повинен збігатися з напрямом руху венозної
крові та лімфи — від периферії до центру (мал. 14).

Масаж у вигляді погладжування, розминання чи поплескування має
виконуватися разом із пасивними згинаннями та розгинаннями кінцівок.

Тривалість комплексу масажу і гімнастики для дітей віком до 3 міс — 4 —
5 хв, від 3 до 6 міс — 6 — 8 хв, після 6 міс — 8 — 10 хв.

Масаж має різнобічний вплив на організм і передусім на центральну
нервову систему: м’які та плавні погладжування, розтирання та розминання
посилюють гальмівні процеси — заспокоюють нервову систему; інтенсивне
посмикування та щипкоподібне розминання посилюють процеси збудження.

Великий вплив має масаж на циркуляцію лімфи. Рух лімфи у лімфатичній
системі відбувається в одному напрямку — від тканин до серця. Масаж,
прискорюючи рух лімфи, збільшує надходження поживних речовин до тканин
масажованої ділянки і сприяє виведенню з клітин продуктів обміну
речовин.

Під виливом масажу периферична капілярна сітка розширюється, що
проявляється незначним почервонінням шкіри. Масаж стимулює функцію
потових та сальних залоз, очищає шкіру від злущених клітин епідермісу.
Погладжування та інші способи масажу поліпшують скоротливу функцію
шкірних м’язів, сприяючи еластичності та пружності шкіри.

Під впливом масажу поліпшується скоротливість, зростає м’язова сила,
збільшується рухомість зв’язкового апарату.

Масаж живота треба проводити особливо обережно, аби не травмувати
печінку та статеві органи. Під час поплескування в ділянці спини слід
пам’ятати, що занадто інтенсивний рух може призвести до ураження нирок.

Під час масажу нижніх кінцівок слід уникати поштовхів колінних суглобів,
обминати колінну чашечку зовні та не зачіпати передню поверхню гомілки.

Масаж проводити за 0,5—1 год до годування дитини або через 45 — 60 хв
після нього.

Варто пам’ятати, що у немовляти шкіра у перші місяці після народження
суха, тонка, надто вразлива. Тому прийоми масажу мають бути щадними.
Інтенсивність та тривалість процедури збільшують поступово.

Масаж верхніх кінцівок проводять з першого місяця життя дитини. Дитину
кладуть на спину ногами до того, хто проводить масаж. Вкладають великий
палець своєї руки в кисть дитини, праву руку дитини притримують лівою
рукою, ліву — правою. Масажують кисть, передпліччя, плече. Погладжування
проводять у напрямку від кисті до плеча та до пахвової ділянки. Для
кращого розслаблення рук дитини погладжування виконують головним чином
по внутрішній (згинальній) поверхні. Процедуру повторюють 6—8 разів.

Наступний прийом — кільцеподібне розтирання. Притримують кисті дитини
(лівою рукою — праву, правою — ліву), вкладаючи в них свої великі
пальці. Великим та вказівним пальцями вільної руки обхоплюють, як
кільцем, руку дитини в ділянці зап’ястка. Роблять енергійні
кільцеподібні розтирання з акцентом на зовнішній поверхні руки. Таким
чином за 3—4 оберти просуваються до ліктя, потім за 5 —6 обертів — до
плеча. Повторюють цей прийом 2 — 3 рази. Шкіра має порожевіти.
Закінчують масаж рук погладжуванням, струшуванням.

Мал. 15. Поздовжнє розминання ніг

Масаж нижніх кінцівок роблять спочатку у положенні на животі, а потім на
спині. Під коліна та гомілковостопний суглоб кладуть валик. Праву ногу
дитини притримують правою рукою, ліву — лівою. Спочатку масажують задню
поверхню обох кінцівок: стегно, гомілку, підошву однієї ноги, потім
другої. Передню поверхню масажують у зворотному напрямку: тил стопи,
гомілковий суглоб, гомілку, стегно. Погладжування виконують по задній
зовнішній поверхні ноги у напрямку від стопи до стегна, обминаючи
колінну чашечку та не торкаючись передньої поверхні гомілки. У кінці
процедури руку спрямовують до пахової ділянки (мал. 15). Процедуру
повторюють 6 — 8 разів.

Кільцеве розтирання виконують таким чином: великим та вказівним пальцями
обох рук обхоплюють кільцями гомілку дитини в нижній її частині. Роблять
енергійні розбіжні кільцеві розтирання та за 3—4 оберти просуваються до
коліна по задній зовнішній поверхні гомілки. Важливо не зачепити
підколінної ямки. Зовнішню поверхню стегна розтирають подушечками
пальців. Процедуру повторюють 5 — 6 разів. Закінчують масаж нижніх
кінцівок погладжуванням, струшуванням.

Масаж стоп. Притримують ногу дитини однією рукою в ділянці гомілки.
Вказівний та середній пальці другої руки кладуть на тильний бік стопи.
Коловими рухами великого пальця енергійно погладжують підошву (можна
«малювати» вісімку або спіраль). Потім масажують другу стопу, змінюючи
відповідно руки.

Розтирання також роблять подушечкою великого пальця коловими рухами або
у вигляді вісімки. Потім розтирають зовнішній та внутрішній краї стопи у
напрямку від п’яти до пальців.

Поплескування стоп виконують таким чином: тильним боком пальців
(вказівного та середнього) правої руки наносять легенькі ритмічні удари
по стопі дитини. Повторюють ці рухи 8—10 разів у напрямку від п’яти до
пальців та назад. Масаж стопи закінчують погладжуванням.

Масаж живота роблять у положенні дитини на спині. Під коліна кладуть
валик або згинають ноги, під поперек можна покласти невелику подушку.
Починають масаж з колового погладжування долонею правої руки послідовно
навколо пупка, а потім всієї поверхні живота за ходом годинникової
стрілки, не натискаючи на ділянку печінки — праве підребер’я (мал.
16).

Спочатку роблять поверхневе погладжування, поступово збільшуючи тиск
долонею на передню черевну стінку. Що сильніше колове погладжування, то
більше розслаблюються м’язи. Можна робити рухи за ходом товстої кишки
(П-подібні), починаючи з правої ділянки вгору, впоперек, донизу з
посиленням притискання у лівій клубовій ділянці. Погладжування проводять
повільно, плавно. Це сприяє розслабленню м’язів черевного преса та
нормалізації функцій кишечнику.

Мал. 16. Колове погладжування живота

Для проведення зустрічного погладжування (мал. 17) кладуть руки на живіт
дитини. Долоня правої руки — угорі на лівій половині живота, тильний бік
пальців лівої руки — внизу на правій половині живота. Одночасно
погладжують долонею в напрямку вниз, а тильним боком пальців — угору.
Потім долоню лівої руки пересувають донизу, а тильну поверхню правої
кисті — знизу догори (руки працюють, як малярні пензлі). Масажують м’язи
живота 5 — 6 разів. Окрім того, підводять обидві долоні під поперек
дитини. Спрямовують їх назустріч одна одній, пальці з’єднують над
пупком. Повторюють 5 — 6 разів. Закінчують масаж 2 — 3 коловими
погладжуваннями.

(

A

b— Розтирання проводять подушечками пальців, проте не треба сильно
натискати на живіт. Для розтирання використовують прийоми накочування,
ритмічного натискання за ходом товстої кишки.

У положенні дитини на боку, коли прямі м’язи живота досить розслаблені,
можна провести поперечне розминання обома руками. Закінчують масаж
коловим погладжуванням.

Масаж живота ефективний при запорі та болісному відходженні газів. У
цьому разі рухи повинні бути повільними та плавними, з незначним
посиленням тиску в лівій нижній частині живота. Розтирання виконують
подушечками ледь зігнутих пальців. На завершення масажу повторюють
погладжування.

Мал. 17. Зустрічне погладжування живота

Мал. 18. Погладжування спини

Масаж грудної клітки. Дитина лежить на спині. Починають з погладжування
обома руками (долонями або тильними поверхнями пальців). Погладжують у
напрямку від груднини за ходом великих грудних м’язів до пахвових
лімфатичних вузлів. Від мечоподібного відростка груднини за ходом
реберної дуги — до бічних поверхонь тулуба. Одночасно рухи руки
спрямовують від середини груднини вгору та в боки до пахвових западин.
Погладжування бічних поверхонь грудної клітки проводять у напрямку від
груднини донизу та в бік пахвових ямок. Потім, обхопивши грудну клітку,
швидкими рухами дуже обережно натискають на неї. Такий прийом
вібраційного масажу рефлекторно зумовлює глибокий вдих. Вібраційний
масаж трохи ускладнюють: легкі, ритмічні натискання пальцями на грудну
клітку дитини роблять одночасно з рухом рук від середини до бічних
поверхонь її. Не натискати сильно на ребра. Процедуру повторюють 3 — 4
рази. Закінчують масаж погладжуванням.

Масаж спини. Під час масажу спини дитина лежить на животі, руки трохи
зігнуті в ліктьових суглобах. Верхню та середню ділянки спини
рекомендують масажувати у напрямку до пахвових лімфатичних вузлів з
відповідного боку. Поперекову та крижову ділянки спини масажують у
напрямку до пахвинних лімфатичних вузлів (мал. 18, 19, 20).

Погладжують спину дитини від сідниць до голови тильним боком кисті, а у
зворотному напрямку, від голови до сідниць, — долонею. Процедуру
повторюють 4 — 5 разів. У віці до 1,5 — 2 міс, коли дитина ще
нестабільно зберігає положення на животі, краще робити масаж однією
правою рукою, а лівою притримувати ноги. Згодом погладжування можна буде
робити обома руками. Після погладжування роблять

Використовують ще один прийом розтирання —»пиляння». Його виконують
краєм кисті. Кисті ставлять долонями одна до одної на відстані 1—2 см.
«Пиляють» у протилежних напрямках, пересуваючись по спині. Спину дитини
масажують до незначного почервоніння, а потім переходять до розтирання
сідниць. Поплескування сідниць проводять тильним боком зігнутих у кулак
пальців. Рухи повинні бути ритмічними та швидкими. Цей прийом можна
замінити пощипуванням. Поплескування забороняють робити в ділянці
попереку (ділянка проекції нирок). Закінчують масаж погладжуванням.

Мал. 19. Розминання м’язів спини

Мал. 20. Розтирання спини тильним боком зігнутих пальців

Масаж сідничної та крижової ділянок проводять у положенні на животі. Під
го-мілковостопні суглоби кладуть валик, під живіт можна покласти
невелику подушку. Поверхневе погладжування роблять коловими рухами.
Глибоке погладжування краще робити, починаючи від кульшових суглобів до
середини міжсідничної складки, потім убоки, спрямовуючи рухи до
пахвинних лімфатичних вузлів. Закінчують масаж погладжуванням.

Точковий масаж застосовують як метод рефлекторної терапії при
спастичному паралічі (дитячий церебральний параліч, травми головного та
спинного мозку тощо). Цей вид масажу використовують у разі зниження
рефлекторної збудливості м’язів, що перебувають у спастичному стані, для
одночасного зміцнення паретичних м’язів, поліпшення в них кровообігу,
відновлення рухових функцій. Вибір точок для масажу залежить від того,
яка група м’язів уражена.

Подушечкою І, II або НІ пальця виконують циркулярні рухи у відповідній
точці. Спочатку ці рухи поверхневі, потім вони посилюються до появи у
хворого особливих відчуттів (розпирання, тяжкості, відчуття проходження
електричного струму, заніміння тощо). Після цього тиск послаблюють і
переходять до поверхневих легких рухів.

Загальним називається такий масаж, коли масажують усе тіло. Дитина
лежить на животі, руки вздовж тулуба. Масаж проводять у такому напрямку:
спина та поперекова ділянка, шия, сідниці та тазостегнові суглоби,
стегна, гомілки та підошви. Спочатку масажують повністю одну кінцівку, а
потім — другу.

Дитина перевертається на спину, під колінні суглоби підкладають валик.
Масаж по передній поверхні здійснюють у такій послідовності: стопа та
гомілковостопний суглоб, гомілка та колінний суглоб, стегно спочатку
однієї, потім другої кінцівки. Потім обробляють передню поверхню грудної
клітки та верхні кінцівки: плечові суглоби, плечі, ліктьові суглоби та
передпліччя, променевозап’ясткові суглоби та кисті разом із пальцями.

Загальний сеанс закінчують масажем ділянки живота. Після масажу
рекомендують відпочинок протягом 15 — 30 хв.

Масаж протипоказаний: 1) при гострих захворюваннях, що супроводжуються
високою температурою тіла; 2) при гострих запальних ураженнях шкіри,
підшкірної основи, лімфатичних вузлів, м’язів, кісток; 3) при
захворюваннях, що супроводжуються ламкістю та болісністю кісток, при
рахіті у період розпалу; 4) при природжених вадах серця, що
супроводжуються ціанозом, різних формах геморагічного діатезу, особливо
при гемофілії; 5) при гострих нефриті, гепатиті та активних формах
туберкульозу; 6) при великих грижах з випадінням органів черевної
порожнини або схильності до защемлення.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. — 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. — 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. — 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.

Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.

Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. — 425 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. — 180 с.

Похожие записи