Реферат на тему:

Лімфогранулематоз. Народні методи лікування

Лімфогранулематоз — злоякісне захворювання лімфатичних вузлів та
селезінки. Зустрічається у будь-якому віці і вирізняється агресивним
перебігом.

Основним симптомом його є збільшення лімфатичних вузлів. Клінічна
картина залежить від стадії захворювання.

І стадія характеризується невиразною симптоматикою та проявляється
збільшенням одного або кількох лімфатичних вузлів. Найчастіше
збільшуються шийні та надключичні лімфатичні вузли. Вони м’якоеластичної
консистенції, не спаяні з сусідніми тканинами та між собою, неболючі.
Загальний стан дитини не змінюється, симптомів інтоксикації, як правило,
не буває.

У II стадії у більшості випадків виявляють збільшені лімфатичні вузли,
розташовані вище від діафрагми (шийні, надключичні, пахвові). Лімфатичні
вузли стають щільними, спаюються з сусідніми тканинами та між собою,
утворюючи конгломерати. Вони промацуються, як «картопля у мішку».
Нерідко на шиї виявляють великі гроноподібні пухлини, які місцями
розм’якшуються (мал. 1).

У дитини з’являються слабкість, швидка втомлюваність, біль у грудній
клітці, суглобах та м’язах. Підвищується температура тіла. У дітей
старшого віку спостерігаються надмірна пітливість та шкірний свербіж, як
наслідок загальної інтоксикації організму. Проте ці симптоми не
характерні для дітей молодшого віку. Збільшення медіастинальних
лімфатичних вузлів супроводжується стисненням сусідніх тканин і органів.
При цьому з’являються задишка, сухий кашель, ціаноз, набряк шиї та
верхніх кінцівок.

Для III стадії захворювання характерна висока гарячка з добовими
коливаннями температури тіла 1,5 — 2 °С. Загальні симптоми залежать від
ступеня інтоксикації організму дитини.

У IV стадії клінічна симптоматика зумовлена ураженням внутрішніх
органів. Може бути плеврит. Печінка та селезінка часто збільшені. Якщо
уражена печінка, з’являється жовтяниця, коли кишечник — біль у животі.
Спостерігається тривалий пронос. Процес може поширюватися також на
нирки. За ураження кісток виникає сильний біль. Діапазон рухів
обмежений, особливо в хребті. Дитина швидко втомлюється. Хвороба
прогресує, поступово розвиваються анемія та кахексія (виснаження
організму, що характеризується різким схудненням, фізичною слабкістю).

Часто, особливо в III та IV стадіях хвороби, бувають ускладнення
інфекційного характеру.

Гострий початок звичайно спостерігається на тлі перенесених інфекційних
захворювань, іноді — у період повного клінічного благополуччя.
З’являються озноб, гарячка, загальна слабкість, біль у суглобах, м’язах,
адинамія.

Мал. 1. Лімфогранулематоз

Лімфогранулематоз може розвиватися поступово. Лімфаденопатію реєструють
у більшості хворих дітей. Це пояснюється тим, що збільшення периферичних
лімфатичних вузлів спостерігається у дитячому віці досить часто й до
певного часу не порушує загального стану дитини, а тому немає
онкологічної настороженості.

Остаточний діагноз лімфогранулематозу, навіть за наявності типової
клінічної картини, встановлюють на підставі результатів гістологічного
дослідження під час біопсії лімфатичного вузла. Основним симптомом
захворювання є виявлення під час мікроскопічного дослідження гігантських
багатоядерних клітин Березовського-Штернберга.

Лікування лімфогранулематозу у дітей спрямоване на ліквідацію як
первинного вогнища інфекції, так і всіх інших, що сприяють прогресуванню
хвороби та виникненню рецидивів.

З цією метою призначають комбіновану терапію, у тому числі променеве
лікування, хіміотерапію, хірургічне втручання.

Променева терапія передбачає вплив не лише на виявлені вогнища ураження,
але й на ділянки ймовірного поширення пухлинного процесу з метою
знищення пухлинних клітин.

Найчастішими ускладненнями опромінення є зміни з боку крові — променева
лейкопенія (зменшення кількості лейкоцитів) та тромбоцитопенія
(зменшення кількості тромбоцитів) у периферичній крові.

Лімфатичні вузли видаляють і хірургічно. Призначають хіміотерапевтичні
засоби, зокрема циклофосфан, ембіхін, натулан та інші цитостатичні
препарати.

Із алкалоїдів трави барвінку рожевого одержують препарат вінбластин,
який є одним із основних хіміопрепаратів, що їх застосовують для
лікування лімфогранулематозу. Його вводять внутрішньовенно.

З групи протипухлинних антибіотиків використовують брунеоміцин,
блеоміцин, але вони можуть зумовити порушення функцій печінки, алергічну
висипку, диспепсичні розлади.

Кортикостероїдні гормони найчастіше призначають у комбінації з
цитостатични-ми препаратами або променевою терапією. Використовують
преднізолон.

Для лікування генералізованих форм хвороби Ходжкіна використовують
комбінацію кількох цитостатичних препаратів та кортикостероїдних
гормонів. Лікування проводять курсами.

Методи народної медицини застосовують як допоміжні, симптоматичні.

Кількість лейкоцитів та тромбоцитів у периферичній крові звичайно
починає зменшуватися на 5-ту —7-му добу від початку лікування, проте
іноді це виявляють лише під кінець курсу лікування.

Поліпшує кровотворення, сприятливо діє на кістковий мозок, підвищує
кількість еритроцитів та лейкоцитів апікомплекс. Треба змішати бджолиний
мед та пилок у співвідношенні 1:1 за об’ємом, додати 1 г маточкового
молочка на 100 г суміші. Приймати по 5—10 г за 1 год до сніданку.
Тримати під язиком до всмоктування, оскільки у разі прийому всередину
шлунковий сік інактивує лікувальні властивості маточкового молочка.

Сприятливо діє на кровотворні органи сік подорожника великого. Свіжу
траву треба подрібнити на м’ясорубці, додати цукор або мед (1:1).
Приймати по 1 чайній

— 1 десертній ложці вранці та перед сном. Для тривалого зберігання
додають 5

— 10 % 40 % спирту етилового.

При лейкопенії, що виникає від впливу променевої терапії та дії
цитостатичних засобів, призначають настоянку кореня ехінацеї пурпурової
(аптечний препарат). Дають по 2 краплі на кожен рік життя дитини 3 — 4
рази на день. Підвищує захисні функції організму та імунітет.

Збільшують кількість тромбоцитів у периферичній крові, стимулюють синтез
їх у кістковому мозку такі препарати:

1. Екстракт приймочок зі стовпчиками кукурудзи звичайної. 1 столову
ложку подрібненої сировини залити 400 мл окропу, уварити у закритому
емальованому посуді до 1/2 від початкового об’єму. Пити по 1 —3 столові
ложки 3 рази на день за 20 хв перед їдою. Екстракт приймочок рідкий
готують на 70 % спирті етиловому. Призначають по 20 — 30 крапель з водою
3 — 4 рази на день перед їдою дітям старшого віку.

2. Олія та насіння кунжуту східного. Порошок насіння дають по 15 —20 г
3 рази на день з водою перед їдою. Дітям віком до 3 років дозу зменшити
вдвічі та давати з їжею.

3. Екстракт насіння розторопші плямистої. 30 г подрібненого насіння
залити 500 мл води, уварити до 1/2 від початкового об’єму на малому
вогні. Приймати по 1 —3 столові ложки 3 рази на день. Дітям віком 1 —2
років дають по 1/2— 1 чайній ложці 2 рази на день.

Поліпшує склад крові, стимулює продукцію лейкоцитів прийом такої суміші:

Корені тирличу жовтого — 40 г

Корені ехінацеї пурпурової — 40 г

Корені медунки лікарської — 20 г

Плоди глоду колючого — 20 г

Трава хвощу польового — 20 г

Столову ложку суміші залити 300 мл води, довести до кипіння, кип’ятити 5
хв на малому вогні, настояти 4 год. Приймати до 50 мл 3 рази на день за
40 хв перед їдою. У перервах між курсами хіміо- та променевої терапії
для підтримувального лікування призначають такі препарати:

1. Кореневища купини лікарської — 10 г

Корені та трава кульбаби лікарської — 40 г

Корені цикорію дикого — 20 г

Листки смородини чорної — 40 г

Столову ложку суміші залити 200 мл води, кип’ятити 10 хв на малому
вогні, настояти 20 хв, процідити та розвести перевареною водою до 200
мл. Приймати по 30 — 70 мл 3 рази на день за 10—15 хв перед їдою. Дітям
віком до 3 років дають до 1/4 склянки на добу. Кореневища купини
лікарської можна замінити молодими гілками з листям омели білої у тій
самій кількості.

2. Молоді гілки з листям омели білої — 50 г

Корені лопуха великого — 20 г

Корені переступня білого — 20 г

Трава рути запашної — 20 г

Трава звіробою звичайного — 20 г

Столову ложку суміші залити 400 мл води, довести до кипіння, кип’ятити 5
хв на малому вогні. Приймати по 1/3 склянки 3 рази на день за 15 хв
перед їдою. Призначають дітям віком після 7 років.

3. Молоді корені шовковиці — 3 столові ложки Корені кропиви дводомної —
3 столові ложки Корені буквиці лікарської — 3 столові ложки

Суміш варити в 0,5 л маслинової олії на водяній бані 1 год, настояти 2
доби. Приймати від 1/2 чайної до 1 столової ложки після їди (залежно від
віку дитини). У народі використовують листки барвінку рожевого, які
виявляють цитостатичну активність. 5 г листків залити 200 мл окропу,
настояти 1 год. Приймати по 1 чайній ложці 3 рази на день. Після прийому
препарату протягом 1 год нічого не їсти і не пити. У дітей вже на ранніх
стадіях лімфогранулематозу помічають ослаблення імунітету, передусім
клітинного. Протипухлинне лікування також пригнічує імунологічні реакції
організму.

Як імуностимулятор, що сприяє збільшенню тривалості безрецидивного
періоду, дітям призначають таку суміш:

Чага (чорний березовий гриб) — 100 г

Кореневища з коренями дягелю лікарського — 50 г

Трава кропиви дводомної — 50 г

Квіткові кошики нагідок лікарських — 50 г

Корені кульба,би лікарської — 30 г

Трава вовчецю кучерявого — 20 г

R

ву ложку суміші залити 200 мл холодної води, настояти ніч. Уранці
довести до кипіння, витримати на водяній бані 30 хв. Пити теплим по 1/4
— 1/3 склянки З рази на день за 30 хв перед їдою та по 1/4 — 1 /3
склянки після їди (дозувати залежно від віку та стану дитини).

При лімфогранулематозі ізольоване збільшення селезінки зустрічається
рідко. Частіше вона збільшується, коли уражені лімфатичні вузли,
розташовані нижче від діафрагми.

Збільшення печінки не є наслідком її участі у лімфогранулематозному
процесі, а відбиває неспецифічну реакцію на існування в організмі дитини
пухлини. Поліпшує антитоксичну функцію печінки така суміш:

Трава деревію звичайного — 20 г

Трава звіробою звичайного —10 г

Листки подорожника великого — 10 г

Квіткові кошики ромашки лікарської — 10 г

Трава м’яти перцевої — 10 г

Квіткові кошики нагідок лікарських — 20 г

Кореневища з коренями оману високого — 20 г

Суцвіття пижма звичайного — 20 г

Трава буквиці лікарської — 20 г

Столову ложку суміші залити 300 мл води, довести до кипіння, кип’ятити
10 хв на малому вогні, настояти 30 хв. Приймати по 30 — 70 мл 3 рази на
день за 20 хв перед їдою і 4-й раз перед сном протягом 1 міс.

Коли печінка та селезінка перевантажені токсинами, призначають такі
суміші:

1. Шишки хмелю звичайного — 20 г

Кора верби білої — 40 г

Корені мильнянки лікарської — 40 г

Дві чайні ложки суміші залити 400 мл води, настояти 30 хв, довести до
кипіння, кип’ятити 10—15 хв на малому вогні. Залежно від віку дитини
приймати по 30 — 70 мл 4 рази на день.

2. Кора барбарису звичайного — 10 г

Корені солодки голої — 20 г

Суміш залити 400 мл окропу, кип’ятити 10 хв на малому вогні. Приймати до
1/2 склянки 3 — 4 рази на день. Дають дітям, що старші 7 років.

Сприяє виведенню із сечею токсичних продуктів, стимулює очисну функцію
нирок така суміш:

Трава чистотілу звичайного — 20 г

Трава фіалки триколірної — 20 г

Листки берези бородавчастої — 20 г

Насіння льону звичайного — 20 г

Дві столові ложки суміші залити 200 мл води, настояти 10—12 год. Уранці
додати 200 мл перевареної води, проварити на малому вогні 15 хв,
процідити і додати 1 —2 столові ложки меду. Пити по 50 —70 мл 4 —5 разів
на день. Дітям грудного віку дають по 1 десертній ложці 3—4 рази на
день.

Для очищення кишечнику та зменшення усмоктування токсичних речовин
використовують кору крушини ламкої: 1 чайну ложку залити 200 мл води,
довести до кипіння, кип’ятити 10 хв на малому вогні, настояти 30 хв.
Приймати по 1/2 склянки вранці та ввечері. Доза для дітей, що старші за
10 років.

З метою детоксикації рекомендують ставити клізми циклами по 20 діб з
перервою між ними 2 тиж. Для клізм готують відвари кореневища пирію
повзучого, гілочок шовковиці або малини, насіння лопуха великого та
трави гречки посівної.

10 г сировини залити 200 мл окропу, кип’ятити 10 хв на малому вогні,
процідити. Для дітей віком до 1 року доза становить 25 — 30 мл, 1—3 роки
— 50 мл, 3 — 6 років — 100 мл, після 8 років — 150 мл відвару на 1
клізму.

Нерідко приєднується вторинна інфекція. Для профілактики вторинного
інфікування використовують антибіотики широкого спектру дії. З цією
метою рекомендують комбіновану настоянку (1:5) на 40 % спирті етиловому,
яка виявляє антимікробну активність:

Бруньки тополі чорної — 1 частина

Бруньки берези бородавчастої — 1 частина Бруньки осики звичайної
— 1 частина

Призначають по 10 — 15 крапель 3—4 рази на день з водою.

Для дітей грудного віку готують відвар бруньок: 1 столову ложку суміші
залити 200 мл води, довести до кипіння, кип’ятити 10 хв на малому вогні,
настояти 4 год, процідити. Давати по 1 чайній ложці 3 — 4 рази на день
за 30 хв перед їдою.

При ураженні тонкої кишки у дітей спостерігається пронос. Дають соки
смородини чорної, брусниці, горобини чорноплодої, бо вони містять
антибродильні та в’яжучі речовини. В’яжучу, протизапальну дію мають і
пектини. На них багаті страви з гарбуза, відвар спілих яблук, чорниць,
груш, айви, шкурки гранату. Обволікально впливають рисовий відвар та
суспензія крохмалю у воді (1 чайну ложку на 1/2 склянки води кімнатної
температури).

З раціону вилучають продукти, які легко зброджуються у кишечнику,
наприклад, свіже молоко. Навпаки, кисломолочні продукти, особливо
ацидофілін, кисляк, кефір, сприяють зменшенню проявів дисбактеріозу та
бродильних процесів.

Дітям старшого віку при проносі, спричиненому цитостатичними засобами,
дають порошок мускатного горіха. Порошок одного горіха додати до 0,5 л
вина типу кагору, витримати на водяній бані при температурі 60 — 80 °С
протягом 10 хв, перемішуючи. Приймати по 1—2 столові ложки кілька разів
на день.

За стійкого проносу рекомендують адсорбенти (біла глина, активоване
вугілля — карболен — до 5 г), а також в’яжучі засоби рослинного
походження (шишечки вільхи, плоди черемхи звичайної, траву звіробою
звичайного, корені родовика лікарського, кору дуба звичайного).

Після лікування цитостатичними препаратами та опромінення надключичних і
шийних лімфатичних вузлів нерідко спостерігається ураження слизової
оболонки ротоглотки. У цьому разі призначають полоскання ротової
порожнини білковим розчином (один білок курячого яйця на 1/2 склянки
підсоленої води), в’яжучими засобами — відварами шкурки гранату, кори
дуба звичайного або кореневища родовика лікарського (10 г залити 200 мл
окропу, кип’ятити 10 хв на малому вогні, відразу процідити).

Слизову оболонку обробляють також вершковим маслом або обліпиховою
олією.

У разі променевого запалення стравоходу рекомендують періодично ковтати
у положенні лежачи шматочки вершкового масла, по 1 столовій ложці
соняшникової олії або по 1 чайній — обліпихової.

У дитини в ділянці опромінення може виникнути обмежене почервоніння
шкіри (еритема). Для примочок на уражені ділянки шкіри використовують
таку суміш: Корені живокосту лікарського — 40 г Трава хвощу польового —
20 г

Столову ложку суміші залити 200 мл води, кип’ятити 10 хв на малому
вогні, охолодити. Примочки робити 4 — 6 разів на день.

Компреси зі свіжого кореня переступня білого, настояного на міцній
горілці (1:3), сприяють розсмоктуванню пухлин лімфатичних вузлів.

На ніч роблять збуджувальний компрес на живіт протягом 3 — 4 тиж.

Діти повинні отримувати повноцінне харчування. До харчового раціону
включають нежирні сорти м’яса та риби, пророслу пшеницю, овес, ячмінь,
гарбузи, курагу, моркву, буряки, смородину чорну, шовковицю. Стимулює
продукцію гемоглобіну та еритроцитів прийом морської капусти (по 0,5—1
чайній ложці 3 рази на день, запиваючи водою). Повноцінні жири містять
горіхи (волоський, кедровий, арахіс), олія.

Дуже корисний мед. Фруктоза та глюкоза, які містяться в ньому, не лише
високо- калорійні, але й сприяють зменшенню інтоксикації. До його складу
також входять вітаміни, мікроелементи та ферменти, зокрема амілаза й
інвертаза, які поліпшують процеси всмоктування в кишечнику. Мед має
антимікробні властивості.

До харчового раціону рекомендують включати салати зі свіжої трави
медунки лікарської, часник, сік буряків (до 1 склянки на день протягом
1—2 міс), березовий сік, хлібний квас домашнього приготування. Корисно
їсти в необмеженій кількості плоди аґрусу.

Замість води періодично можна пити свіжу сироватку з домашнього молока.

Дитина повинна якомога більше перебувати на свіжому повітрі. Проте з
огляду на значну схильність хворої дитини до супутніх захворювань треба
оберігати ЇЇ від простуди, а під час спалахів грипу — не бувати в людних
місцях.

Онкологічні хворі особливо чутливі, тому їм украй потрібні психологічна
підтримка, надія на сприятливе завершення хвороби.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. — 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. — 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. — 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Похожие записи