.

Лікарські рослини (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
416 7014
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

„Лікарські рослини”

№ 25. Нуpericum perforatum L.— звіробій звичайний.

Заяча крівця, свєнтоянське зілля. Російська назва — зверобой
обыкновенныїй, пронзенный; польські: dziurawiec pospolity,
swientojanskie ziele.

Родина: Guttiferae (Нуреricaceae) — звіробійні.

Багаторічна трав’яниста рослина з відростаючими щороку стеблами. Стебла
прямі, у верхній частині галузисті, досягають ЗО-—100 см заввишки.
Листки овальні, тупуваті, з рясними просвічуючими точками. Суцвіття
густі, багатоквіткові. Чашолистки ланцетні, гострі, пелюстки жовті, у
деяких видів звіробою з чорними точками (Н. Quadrangulum L.). Квітки,
розім’яті в пальцях, забарвлюють їх у фіолетовий колір. Смак рослини
терпкий, запах ніжний, специфічний. Цвіте з кінця червня і Ціле літо;
квітки жовті.

Росте на межах, полянах, лісових посадках, при дорогах, у заростях, на
перелогах, сухих луках. Поширений повсюдно.

Звіробій має кілька (9) видів. Всі вони вважаються народом лікарськими.
Лікувальна перевага окремих видів може бути розкрита спеціальними
дослідженнями.

Збирають під час цвітіння, зрізуючи верхню частину стебел з листками і
розгалуженнями.

Вважають, що на організм людини діє як в’яжуче, збуджує апетит, поліпшує
функцію кишечника, як сечогінне і загоююче рани.

Вживання. В науковій медицині застосовується настойка і екстракт з
звіробою в тих самих випадках, що й в народній медицині.

Приступаючи до опису користування звіробоєм у народі, відзначу, що ця
рослина — найголовніша лікарська рослина з усіх нам відомих. Щодо її
терапевтичної «сили» особисто я порівнюю звіробій з суницею, з тією
тільки різницею, що суничний сезон триває 3—4 тижні (сезон ягід) і,
будучи висушеною, суниця в основному втрачає свої діючі властивості, а
звіробій і свіжий і сушений завжди ефективний. В нашій флорі, я вважаю,
немає рослини, в цьому розумінні подібної до звіробою. Люди називають
його «травою від 99 хвороб».

№ 61. Tussilago farfara L. — підбіл. Мати-й-мачуха.

Російські назви: мать-и-мачеха, подбел, камчужная трава; польські:
роdbial, коруtо (суто народна).

Родина: Соmpositae —: складноцвіті.

Рано навесні на глинистих і глинисто-крейдяних грунтах схилів горбів,
ярів, а також на межах, на краях полів, у сухих ровах, на краях лук, що
переходять у ріллю, з’являються жовті квітки, схожі на кульбабу, які
цвітуть до середини травня. Після цвітіння починають розвиватися листки.
Це і є мати-й-мачуха. Рослина багаторічна, трав’яниста з повзучим
підземним галузистим кореневищем. Листки округло-серцевидні,
кутасто-нерівнозубчасті, щільні, формою трохи нагадують нижню поверхню
кінського копита, зісподу білоповстисті («теплі— мати»), зверху гладкі
(«холодні — мачуха»). Листки квітучого стебла лускуваті,
яйцевидно-ланцетні, прямостоячі, гострі, часто буруваті. Кошики
(суцвіття) до і після цвітіння пониклі. Поширена рослина повсюдно.

Збирають квітки цієї рослини рано навесні, а молоді листки — через 2—3
тижні після того, як обсіменяться кошики.

У народній медицині застосовуються листки мати-й-мачухи разом з квітками
у вигляді напару при різних видах грудних і легеневих хвороб як
відхаркувальний засіб, легке потогінне. Крім того, напар з суміші
листків і квіток підбілу в дозі 20,0—30,0 г на 1 л кип’ятку приймають і
в інших випадках запалень слизової оболонки, як і при катарах шлунка і
кишок, при ниркових захворюваннях, при катарі сечового міхура.

При нежиті втягують у ніздрі сік, вижатий із свіжих листків.

Замість напару у згаданих вище випадках вживають порошок з листків по 7з
чайної ложечки 3 рази на день (чайну ложечку з верхом порошку з листків
ділять на З рівні порції).:

При запаленні легень, затяжному кашлі, бронхітах, хрипоті та інших
захворюваннях дихальних шляхів п’ють

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020