Реферат на тему:

Лейкози. Народні методи лікування

Лейкози — загальна назва злоякісних пухлин, що розвиваються з
кровотворних клітин та уражують кістковий мозок.

При цьому відбувається кількісна та якісна зміна лейкоцитів. У крові
з’являються молоді (бластні) та патологічні форми лейкоцитів.

Гострий лімфобластний лейкоз у дітей звичайно супроводжується
лімфаденопа-тією (збільшення лімфатичних вузлів), спленомегалією
(збільшення селезінки). У дитини збільшуються й ущільнюються шийні,
надключичні, підщелепні, пахвові та пахвинні лімфатичні вузли.

Хвороба розвивається гостро. Температура тіла підвищується. Швидко
прогресують загальна слабкість, в’ялість. З’являються запаморочення
голови, задишка, тахікардія (прискорення серцебиття). Спостерігаються
анемія, кровоточивість. Дитина стає блідою. Виникають гангренозні
процеси в глотці, мигдаликах, ротовій порожнині. Ясна кровоточать,
вкриваються виразками.

Часто буває біль у довгих трубчастих кістках нижніх кінцівок, зрідка — у
верхніх кінцівках, хребті, ребрах. Збільшуються печінка та селезінка.
Зростає кількість лейкоцитів.

Загальний стан погіршується. Діти майже не встають з ліжка, втрачають
цікавість до всього. У разі прогресування захворювання діти сонливі,
іноді адинамія змінюється збудженням, бувають марення, галюцинації.

У дитини з’являються стійкий головний біль, в’ялість, дратливість,
блювання. Спостерігаються ністагм (мимовільне тремтіння очних яблук),
косоокість та інші ознаки ураження черепних нервів, менінгеальні прояви.

Іноді лейкоз набуває хронічного перебігу. Лімфатичні вузли збільшуються
до розмірів яйця голуба. Вузли щільні, неболючі. Селезінка та печінка
збільшені.

При гострому лейкозі в периферичній крові спостерігається так зване
лейкемічне зяяння, коли немає перехідних форм між бластними (молодими)
клітинами та зрілими лейкоцитами.

Дітей з гострою формою лейкозу лікують в умовах стаціонару.

З метою ліквідації лейкемічних вогнищ використовують цитостатичні
препарати: циклофосфан, 6-меркаптопурин, метотрексат та ін. їх
призначають за спеціальними схемами.

Методи народної медицини можна використовувати тільки як симптоматичні,
порадившися з лікарем.

У народній медицині рекомендують траву барвінку рожевого (пригнічує
розмноження пухлинних клітин та лімфоцитів). Використовують настій його
листків: 5 г подрібнених листків залити 200 мл окропу. Настояти в
гарячому глиняному горщику 1 год, процідити. Приймати по 1/2 — 1 чайній
ложці 2 — 3 рази на день для підтримувальної терапії. Після прийому
настою протягом 1 год нічого не пити й не їсти.

Як цитостатичний засіб рекомендують порошок кореневища подофілу
щитковидного (по 0,01— 0,02 г на прийом 2 рази на день).

При лейкозах використовують чагу. 0,5 склянки подрібненого березового
гриба залити 500 мл води температури 50 °С, настояти 2 доби, процідити.
Приймати по 1/3—1/2 склянки 3 рази на день за 10 хв перед їдою. Під час
лікування настоєм березового гриба рекомендують дотримувати переважно
молочної дієти. Не давати консервів, копчених, гострих і пряних страв.

Після прийому цитостатичних препаратів як захисний засіб для
кровотворних органів використовують сік подорожника великого. Його
призначають по 1 чайній — 1 десертній ложці 3 рази на день. Знижує
токсичність цитостатиків, стимулює процеси відновлення хромосомного
апарату клітин, сприятливо діє на процеси обміну.

Екстракт елеутерококу колючого у комплексі з іншими засобами полегшує
адаптацію організму у разі порушення гемопоезу (процесу кровотворення),
поліпшує переносність лікарських засобів, запобігає метастазуванню
пухлин. Під його впливом посилюється імунітет. Дітям старшого віку дають
по 20 — 30 крапель 2—3 рази на день перед їдою, дітям молодшого віку —
по 2 краплі на рік життя 2 — 3 рази на день.

Під впливом хіміотерапії при гострому лейкозі можна домогтися тривалої
ремісії. При цьому багато клітин пухлини гине. Проте ті клітини, що
залишилися, можуть стати джерелом рецидивів та розвитку метастазів.

Екстракт кореня шоломниці байкальської стимулює імунітет, посилює
протипухлинний ефект цитостатичних засобів, поліпшує знешкоджувальну
функцію печінки: 1 столову ложку подрібненого кореня залити 300 мл
окропу, уварити до 1/3 від початкового об’єму. Приймати по 1 чайній — 1
столовій ложці 3 — 4 рази на день.

Стимулює імунну систему організму така суміш:

Кореневища перстачу прямостоячого — 40 г

Корені солодки голої — 30 г

Трава материнки звичайної — 30 г

Квітки бузини чорної — 20 г

Листки кропиви дводомної — 20 г

Плоди шипшини коричної — 20 г

Корені цикорію дикого — 20 г

Трава парила звичайного — 20 г

Столову ложку суміші залити 300 мл окропу, кип’ятити 5 хв на малому
вогні, після охолодження процідити. Приймати до 1/2 склянки 3 рази на
день за 30 хв перед їдою. Для посилення імуностимулювального ефекту
вранці та вдень до відвару можна додати 10 — 20 крапель спиртової
настоянки елеутерокока колючого. Дітям віком до 3 років додавати по 3 —
5 крапель настоянки на прийом.

Синдром інтоксикації є одним із основних у клінічному перебігу лейкозів.
Зменшує концентрацію токсичних речовин у крові така суміш трав:

Трава звіробою звичайного — 10 г

Квіткові кошики

ромашки лікарської — 20 г

Листки подорожника великого — 20 г

Трава м’яти перцевої — 20 г

Трава парила звичайного — 20 г

Корені солодки голої — 30 г

Насіння льону звичайного — 30 г

Дві столові ложки суміші покласти у прогрітий череп’яний посуд, залити
500 мл окропу, напарити 3 — 4 год. Приймати по 50 — 70 мл через годину
протягом 7 — 10 діб.

Сприяє виведенню з сечею токсичних продуктів, що потрапляють у кров,
поліпшує функцію нирок така суміш:

Трава чистотілу звичайного — 20 г

Трава фіалки триколірної — 20 г

Листки берези бородавчастої — 20 г

Насіння льону звичайного — 20 г

Дві столові ложки суміші залити 200 мл холодної води, настояти 10-12
год. Уранці долити 200 мл перевареної води, витримати на малому вогні 15
хв, додати 1-2 столові ложки меду. Пити по 30 — 70 мл 4-5 разів на день.

Для очищення кишечнику та запобігання всмоктуванню токсичних речовин
рекомендують проносні засоби. З цією метою використовують кору крушини
ламкої: 20 г подрібненої кори залити 200 мл води, настояти 1 год,
довести до кипіння, кип’ятити 10 хв на малому вогні. Приймати по 1/2
склянки вранці та ввечері (доза для дітей, що старші за 7 років).

З метою детоксикації рекомендують ставити клізми циклами по 20 діб з
перервою 2 тиж. Для клізм використовують відвари кореневища пирію
повзучого, гілочок шовковиці або малини, насіння лопуха великого, трави
гречки посівної. Дітям віком до 1 року вводять 25— 50 мл відвару, 1—3
років — 60 мл, 3 — 5 років — 100 мл, після 8 років — 150 мл.

При гострому лейкозі підвищення температури тіла є симптомом
інтоксикації-Проте часто воно зумовлене супутньою інфекцією. В цьому
разі рекомендують комбіновану настоянку (1:5) на 40 % спирті етиловому:

Бруньки тополі чорної — 1 частина

Бруньки берези бородавчастої — 1 частина

Бруньки осики звичайної — 1 частина

Приймати по 10—15 крапель 3 рази на день з водою. Дітям віком до 2 років
готують відвар бруньок: 1 столову ложку суміші бруньок залити 200 мл
води, довести до кипіння, кип’ятити 10 хв на малому вогні, настояти 4
год, процідити. Давати по 1 —2 чайні ложки 3 — 4 рази на день за 30 хв
перед їдою.

Якщо підвищення температури має неінфекційне походження, при гострому
лейкозі призначають великі дози глюкокортикоїдів.

Для лікування лейкозу як допоміжні засоби використовують лікарські
трави, які виявляють протипухлинну та загальнозміцнювальну дію:

Трава та корені

кульбаби лікарської — 20 г

Трава жабрію звичайного — 20 г

Трава татарника колючого — 20 г

Трава звіробою звичайного — 20 г

Трава золототисячника малого — 20 г

Листки брусниці звичайної — 20 г

Кореневища гадючника шестипелюсткового — 20 г

Бруньки та молоді листки берези бородавчастої — 20 г

Бруньки тополі чорної — 20 г

Бруньки сосни’звичайної — 20 г

Дві столові ложки суміші залити 500 мл води, довести до кипіння,
кип’ятити 5 хв на малому вогні, настояти 30 хв, процідити. Приймати по
30-100 мл 3 рази на день за 15 — 30 хв перед їдою. Тривалість курсу — 1
міс. Потім роблять перерву на 15 діб. Одночасно ставлять мікроклізми з
соку моркви (по 50 — 70 мл).

У народній медицині лейкоз лікують препаратами гречки посівної. Збирають
траву під час цвітіння. Склянку трави заливають 1 л окропу. П’ють
протягом дня без особливого дозування.

Використовують також таку суміш:

Трава гречки посівної — 80 г

Плоди шипшини коричної — 60 г

Плоди головатеня звичайного —10 г

Столову ложку суміші залити 300 мл окропу, настояти 2 год. Пити по 40 —
80 мл

3 рази на день за 15 — 20 хв перед їдою.

При лейкемії використовують настій трави жабрію звичайного: 2 столові
ложки залити 400 мл окропу, кип’ятити 5 хв на малому вогні. Приймати до
1/2 склянки

4 рази на день.

Рекомендують також спорошковану суміш, що складається із трави парила
звичайного, буквиці лікарської, кропиви дводомної та насіння гуньби
сінної, взятих порівну. Суміш приймати по 1/3—1/2 чайної ложки 2 рази на
день, запиваючи водою.

Оскільки при лейкозах часто уражається селезінка, рекомендують пити по 1
ковтку до та після їди настою кореневища аїру тростинового: 1 чайну
ложку залити склянкою холодної води, настояти ніч. Уранці підігріти та
процідити.

Коли печінка та селезінка перевантажені токсинами, як детоксикуючий
засіб беруть 20 г кори барбарису звичайного та 10 г коренів солодки
голої. Суміш залити 500 мл окропу, кип’ятити 10 хв на малому вогні,
настояти 1 год, процідити. Приймати до 1/2 склянки 3 — 4 рази на день
(залежно від віку дитини).

Симптоми кровоточивості при лейкозі зумовлені головним чином зменшенням
кількості тромбоцитів у крові. Стимулюють їх синтез у кістковому мозку,
сприяючи збільшенню кількості в периферичній крові, такі засоби:

??????Ah??

??????Ah??

1. Насіння та олія кунжуту східного. Порошок насіння дають по 15 — 20 г
3 рази на день з водою перед їдою. Дітям віком до 3 років дозу зменшують
удвічі.

2. Екстракт насіння розторопші плямистої. 30 г подрібненого насіння
залити 500 мл води, уварити до 1/2 від початкового об’єму на малому
вогні. Приймати по 1 столовій ложці З рази на день. Дітям віком до 3
років давати по 1/2—1 чайній ложці 3 рази на день.

3. Трава чини чорної — 30 г

Трава підмаренника весняного — 30 г

Столову ложку суміші залити 250 мл окропу, напарити в термосі протягом
ночі, процідити. Пити по 1/3—1/2 склянки 3 рази на день за 15 хв перед
їдою. Дітям віком до 3 років дають по 1 —2 столові ложки 3 рази на день.

Сприяють розсмоктуванню підшкірних крововиливів компреси з відвару
квіткових кошиків арніки гірської. Столову ложку залити 200 мл окропу,
кип’ятити 10 хв на малому вогні, настояти 1 год, процідити.

При виразково-некротичному ураженні ясен рекомендують полоскати ротову
порожнину відварами трави шавлії лікарської, звіробою звичайного, кори
дуба звичайного або квіткових кошиків арніки гірської. 20 г сировини
залити 300 мл окропу, кип’ятити 10 хв на малому вогні, настояти,
процідити.

Якщо є некротизовані ділянки, для змазування виразок використовують сік
каланхое, сік або свіжі потовчені листки пасльону чорного, а також
бальзам ялиці, прополіс із гліцерином.

Виразкову поверхню механічно очищають із застосуванням 3 % розчину
перекису водню. Антисептичний ефект його слабкий, проте інтенсивне
виділення кисню у вигляді піни сприяє видаленню змертвілих тканин та
гною.

Місцеві аплікації хлорофіліпту (1 % спиртовий розчин) у розведенні 1:5 є
ефективним засобом за появи неприємного запаху з виразки. Препарат
виявляє антимікробну активність.

Після видалення некротичних мас для стимуляції загоєння виразки
накладають аплікації з обліпихової, шипшинової олії, які містять
вітаміни А та Е. Вони стимулюють відновлення тканин.

При лейкозі призначають загальнозміцнювальні засоби, повноцінне
харчування, продукти, що містять вітаміни А,Е,С,Р, препарати заліза.
Рекомендують нежирні сорти м’яса та риби, печінку, свіжий сир, морську
капусту (по 1 чайній ложці 1—2 рази на день), гречану та вівсяну каші.
Корисний хліб із суміші пророслих зерен пшениці, жита та вівса. У меню
вводять різноманітні салати, страви з капусти, топінамбура, картоплі,
гарбузів, сої, червоного буряка. Суміш морквяного,бурякового й
огіркового соків у співвідношенні 10:3:3 радять пити до 1 склянки на
добу. Корисний сік плодів калини з медом.

При лейкемії, зумовленій радіоактивним опроміненням, щоденно дають сік
із листків кропиви дводомної. Поліпшують кровотворення виноград, гранати
(сік, сироп), диня, шовковиця, шипшина, абрикоси та абрикосовий сік,
чорна смородина, вишні. Для посилення імунної системи рекомендують яйця
перепілки. Стимулює реактивність організму, посилює ефект протипухлинних
препаратів вітамін А. Тому дуже корисні продукти, що містять його у
великій кількості: печінка, риб’ячий жир, жовток яєць, ікра, морква,
абрикоси, обліпиха, зелень петрушки, салат, гарбуз, шипшина, хрін,
червоний перець, буряки, батат.

Для нормальної діяльності кісткового мозку потрібна аскорбінова кислота.
Вітамін С містять плоди шипшини, смородини чорної та горобини звичайної,
незрілі плоди горіха волоського, лимони, шовковиця, морошка, буряки,
яблука, зелена цибуля, суниці, абрикоси, вишні, ожина, калина,
журавлина, малина, чорниці, фейхоа, хрін.

Антиканцерогенну дію має вітамін Е, який міститься в олії пшеничних
зародків, нерафінованій кукурудзяній олії, наростках злаків, яєчному
жовтку, горіхах, зелених бобах, шипшині, плодах барбарису, бузини
чорної, ожини, обліпихи, лимонника китайського.

Готують загальнозміцнювальну суміш, до складу якої входять кунжутна
халва (З чайні ложки), мед (1 чайна ложка), порошок червоного перцю
солодких сортів (1 чайна ложка), порошок плодів шипшини (1 чайна ложка).
Суміш ретельно перемішати та додати 1 чайну ложку пивних дріжджів. Дітям
давати по 1—3 десертні ложки після обіду та вечері.

Замість води корисно пити відвар, що очищує кров: Хвоя сосни звичайної —
30 г

Листки суниць лісових — 30 г

Листки малини звичайної — 30 г

Листки горіха волоського — 30 г

Листки подорожника великого — 30 г

Трава парила звичайного — 30 г

Трава кропиви жалкої — 30 г

Трава вероніки лікарської — 30 г

Трава звіробою звичайного — 30 г

Трава деревію звичайного — 30 г

Трава підмаренника справжнього — 30 г

Плоди яловцю звичайного — 30 г

Дві столові ложки суміші залити 500 мл води, довести до кипіння,
кип’ятити 15 хв на малому вогні. Пити по 30 — 70 мл протягом дня.

У харчовому раціоні треба різко обмежити кількість копчених виробів,
вилучити з нього жирні сорти м’яса.

Для профілактики ускладнень після променевої терапії та лікування
променевих пошкоджень використовують мазь прополісу. її готують так: до
1 частини подрібненого прополісу додати 1 частину вазеліну або олії й
розмішати в фарфоровій ступці до одержання однорідної маси (для
полегшення та прискорення процесу розтирання олію підігріти до
температури 40 — 45 °С). Мазь наносити на ділянки ураженої шкіри.

У разі променевого ураження шкіри роблять примочки з емульсією, що
складається із соку алое деревовидного та рицинової або евкаліптової
олії.

На виразки накладають примочки з настоянки очищених та подрібнених
дубових жолудів. На 1 частину жолудів беруть 5 частин 40 % спирту
етилового, настоюють 7 діб.

У народній медицині на ділянку селезінки (ліве підребер’я) рекомендують
накладати компреси з трави рути лікарської, буркуну лікарського, ромашки
лікарської та плодів інжиру, зварених у оцті. 30 г суміші залити 300 мл
столового оцту, варити 10 хв на малому вогні. Компреси тримати до 1 год
2 рази на день.

На ніч дитині накладати збуджувальний компрес на живіт протягом 3 — 4
тиж.

Як у гостру стадію захворювання, так і в період ремісії дитина потребує
особливого догляду.

Через високий ризик щодо розвитку інфекційних ускладнень приміщення, де
перебуває дитина, треба систематично провітрювати, щоденно проводити
вологе прибирання із застосуванням дезінфікуючих засобів, у міру
можливості опромінювати бактерицидною лампою. Білизну міняти щоденно, а
у разі забруднення кров’ю, виділеннями — одразу.

Озноб або підвищення температури тіла звичайно є грізним симптомом
інфекційного процесу. В такому разі треба негайно викликати лікаря.

Зниження артеріального тиску, прискорення пульсу, блідість шкіри можуть
бути свідченням внутрішньої кровотечі, найчастіше — з виразок та ерозій
травного каналу. За виглядом калові маси при кишковій кровотечі
нагадують дьоготь, при кровотечі з нижніх відділів кишечнику вони можуть
мати колір від темно-вишневого до ясно-червоного.

Поява жовтяничного забарвлення шкіри, потемніння сечі можуть бути
свідченням розвитку гепатиту. В період ремісії треба проводити
підтримувальну терапію, спрямовану на нормалізацію функцій печінки.

Важливо звертати увагу на стан шкіри. Поява свіжих крововиливів часто
вказує на розвиток тромбоцитопенії, що є небезпечною для життя. У такому
разі руховий режим дитини треба обмежити.

Для запобігання пролежням та гноячковим ураженням шкіри слід щоденно
обтирати тулуб та кінцівки теплою водою з домішками спирту або оцту, а
також камфорним спиртом. Для профілактики уражень слизової оболонки
ротової порожнини рекомендують полоскати рот настоєм трави ромашки
лікарської, шавлії лікарської, нагідок лікарських (до 10 разів на добу),
зокрема після їди. Чистити зуби не менше 2 разів на день. Дітям з
геморагічним синдромом не слід користуватися зубними щітками, оскільки
це може спровокувати кровотечу з ясен.

Хворому на лейкоз корисно якомога більше перебувати на свіжому повітрі.
Проте дитину треба берегти від тривалого впливу сонця, бо
ультрафіолетові промені можуть спричинити різке загострення
захворювання. Зумовити його може також і перегрівання.

Відвідувати лікаря слід не рідше 3 разів на місяць. Загальний аналіз
крові повторювати 1 раз на 7 — 10 діб.

Що тяжчий стан дитини, то більшою увагою та піклуванням треба оточити
її.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. — 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. — 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. — 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Похожие записи