РЕФЕРАТ
на тему:
Курячий грип
Курячий грип – (Ньюкаслська хвороба, псевдочума, азіатська чума
курей, хвороба Філарет, хвороба Ранікхет) – Newcastle
disease (Pseudopestis avium, Avian pneumoencephalitis) – це
особливо небезпечне висококонтагіозне вірусне захворювання птиці
родини курячих і характеризується ураженнями центральної нервової
системи, респіраторних, вісцеральних органів та високою смертністю.
Збудником хвороби Ньюкасла є РНК-вмісний вірус, який належить до
родини Paramyxoviridae, роду Avulavirus, типу Avian
Paramyxovirus-1. Віріон сферичної або циліндричної форми, має
оболонки. Вірус збудника має гемаглютинуючі властивості щодо
еритроцитів птиці, амфібій та рептилій, а також еритроцитів людини,
миші та морської свинки. Здатність аглютинувати еритроцити великої та
дрібної рогатої худоби, свиней та коней варіює і залежить від штаму
збудника. Вірус добре репродукується на 9-11-добових курячих ембріонах
та на культурі клітин.
Збудник хвороби Ньюкасла стабільний у діапазоні рН середовища
2,0-10,0, чутливий до альдегідів, поверхнево-активних речовин,
поліамінів, стійкий до хлороформу, ефіру.
Вірус термолабільний: гине при нагріванні до температури 60-75оС
за 30 хвилин, у тушках курей при витримуванні їх у гарячій воді,
температура якої сягає 90-950С – за 40 хвилин, а при
температурі 1000С – за кілька секунд. В тонких кірках пташиного
посліду, під дією прямих сонячних променів, вірус гине за 48-72
години. У навколишньому середовищі при температурі 18 – 210С,
вологості 64-76 % може зберігатися 15-75 діб. При температурі
-2-40С в інфікованих тканинах вірус зберігається більше року, в
заморожених тушках птиці – до 6 місяців. В пташниках при
температурі від – 5 до +190С вірус життєздатний протягом 5 місяців. У
висохлих інфікованих органах птиці при температурі +180С вірус
проявляє активність протягом двох років. В інфікованих органах, які
консервовані 50% розчином гліцерину з рН 7,2 вірус зберігає свою
активність при температурі 4 – 80С більше року.
Збудник хвороби не втрачає вірулентності при сублімаційному
висушуванні, стійкий до багаторазових циклів “заморожування –
розморожування”, стійкий до висушування, що сприяє збереженню
збудника у навколишньому середовищі. В інкубаційних яйцях вірус
вірулентний протягом всього періоду інкубації та викликає загибель
інфікованих велогенними штамами ембріонів вже через 30-60 годин
після зараження, мезогенними штамами – через 60-90 годин,
лентогенними штамами вірусу – більше ніж 90 годин. Під дією парів
формальдегіду на поверхні шкаралупи вірус гине протягом 1 години,
0,5% їдкого натру – за 20 хвилин, в 2%-вому розчині хлорного вапна з
1% активного хлору – за 10 хвилин.
При дії 3% розчину формальдегіду, 1% водного розчину їдкого натру,
3-4% розчину фенолу, 1-2% розчину віркону, 2% розчину гіпохлориту
натрію у пташниках вірус гине протягом 24 години, а при використанні 2%
розчину формальдегіду або 3% хлорного вапна – за 48 годин.
Хворобою Ньюкасла найчастіше хворіють свійські та дикі птахи ряду
курячих, але спалахи інфекції відмічають серед індиків, цесарок,
перепілок, куріпок, фазанів, павичів, голубів, горобців, ворон,
тетеруків, шпаків, страусів, папуг, чапель, сорок, філінів, орланів та
у більш ніж 30 видів інших птахів. У людини вірус може викликати
пригнічення, серозні кон’юнктивіти та риніти.
Джерелом інфекції є хвора, перехворіла та птиця в інкубаційному
(скритому) періоді хвороби, яка виділяє вірус з послідом, носовим
та трахеальним слизом з видихаємим повітрям, через інфіковані
трупи, не знезаражені тушки, боєнські відходи, відходи інкубації,
пух, перо, інкубаційні та харчові яйця. Зараження відбувається
при контакті хворої птиці зі здоровою та трансоваріально. Носіями
збуднику хвороби можуть бути пасивно імунні курчата, інфіковані у
перші дні життя. Свійські гуси та качки при спільному утриманні з
хворими курми клінічно не хворіють, але можуть бути прихованим
джерелом інфекції – латентні вірусоносії. Пластинчатодзьобі види
птиці – лебеді, баклани, олуші, чаплі, дикі качки та гуси є природним
резервуаром вірусу хвороби Ньюкасла. Захворювання має
горизонтальний та вертикальний шляхи передачі. Збудник хвороби Ньюкасла
може розповсюджуватися через інфіковані повітря, воду, корм, пил,
перо, пух, одяг обслуговуючого персоналу, тару, транспорт,
обладнання тощо. Механічними переносниками інфекції можуть бути
синантропна птиця, коти, собаки, гризуни, клопи, мухи, перські кліщі
та інші. Трансмісивний шлях передачі збудника здійснюється через
клопів (в них вірус життєздатний до 12 діб), аргасових кліщів (Argas
persicus – до 10 місяців), гамазових кліщів (до 8 місяців) тощо.
1.7. Інкубаційний період хвороби триває від 2-5 днів до 21 дня. Форма
перебігу хвороби залежить від патогенності штаму вірусу, виду,
віку та імунобіологічного стану птиці. Хвороба Ньюкасла може протікати
в гострій, підгострій, латентній або безсимптомній формах.
Кожен штам вірусу викликає специфічний клінічний перебіг
захворювання у інфікованої птиці: вісцеротропні велогенні –
викликають гострий перебіг з геморагічним ураженням внутрішніх
органів та високою смертністю птиці; нейротропні велогенні –
гострий перебіг з ураженням нервової системи та органів дихання з
високою смертністю; мезогенні штами – респіраторні розлади з
низькою смертністю птиці; лентогенні – викликають субклінічне
респіраторне захворювання; асимптоматичні кишкові – субклінічне
кишкове захворювання.
Вірус хвороби Ньюкасла може знаходитися у всіх виділеннях хворої
птиці, а також в органах, крові, яйцях тощо. 1.9. У не вакцинованої
групи курчат першого віку (1-30днів) хвороба реєструється з 14-15
дня життя, коли дія материнського імунітету закінчується. Хвороба
у них протікає, переважно, в гострій формі. Хвора птиця пригнічена,
скупчується, не приймає корм та воду, температура тіла підвищується
до 440С, у курчат спостерігають паралічі кінцівок, скривлення
шиї, кругові рухи голови, тремор. Птиця видає каркаючі звуки,
дихання важке, в ротовій та носовій порожнинах накопичується
багато слизистого ексудату, з’являється діарея, послід при цьому
зеленого кольору, інколи з домішками крові. Загибель курчат
спостерігається в перші 4-5 днів після зараження, смертність сягає
100%. На 8-10 день захворювання падіж значно знижується. У птиці
старше 60-денного віку клінічний перебіг хвороби частіше буває
підгострий. При цьому хвора птиця стає малорухливою, в’ялою, у неї
спостерігається параліч кінцівок та шиї, респіраторні симптоми і
діарея, знижується апетит, птиця не використовує добової норми кормів.
Несучки зменшують або зовсім припиняють відкладати яйця. У птиці
45-60 – денного віку смертність становить до 90%, а у птиці старшого
віку – 10-50%.
Безсимптомна форма хвороби (у дорослої птиці) проходить без
клінічних ознак, але супроводжується виділенням збудника в зовнішнє
середовище; захворювання діагностується при серологічних і
вірусологічних дослідженнях. У вакцинованої птиці лентогенні
штами вірусу викликають незначні ураження респіраторного тракту
(кашель) та герминтативного (оворіти, сальпінгіти) із значним зниженням
яйценоскості (до 50%) на 22 день зараження. Перехворіла птиця
являється вірусоносієм.
При патолого-анатомічному розтині трупів птиці, у якої спостерігали
захворювання в гострій формі, відмічають запалення слизових
оболонок всіх внутрішніх органів, катарально-геморагічний ентерит,
нефрит, трахеїт, набряк легенів, пневмонію, гіперплазію селезінки.
Характерними ознаками є геморагічний провентрикуліт у вигляді
кровиливів на слизовій оболонці на межі залозистого та м’язевого
шлунків (геморагічний обідок) та дифтеритичне запалення залоз
(бутони) на Баугінієвій заслонці в зоні біфуркації сліпих
відростків. Стінка залозистого шлунку потовщена, вивідні протоки
залоз набухлі. У тонкому відділенні кишечнику вогнища некрозу та
ерозії пеєрових бляшок, у товстому відділенні – слизова оболонка
геморагічно або дифтеритично запалена. Печінка, жовчний міхур,
епікард мають крововиливи, в серцевій сорочці – накопичення
серозно-геморагічного ексудату. У спинному та головному мозку –
явища набряку та гіперемії. Крововиливи можуть бути у м’язах та під
шкірою грудних м’язів.
При респіраторній формі хвороби відмічають опухання голови,
гіперемію та слиз в гортані, трахеї, пневмонію. При цьому
характерні крововиливи на слизовій залозистого шлунку та бутони в
сліпих відростках кишечнику птиці зустрічаються значно рідше. При
безсимптомній формі хвороби у дорослої птиці часто
спостерігають жовтковий перитоніт, гепатит, аеросакуліт,
сальпінгіт. Крововиливи на слизовій оболонці шлунково-кишкового
тракту зустрічаються рідко.
Список використаної літератури
Векірчик К.М. Мікробіологія з основами вірусології: Підручник. – К.:
Либідь, 2001. – 312 с.
Мишустин Е.Н., Емцев В.Т. Микробиология. – М., 1987.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
