Міністерство освіти та науки України
Коломийське медичне училище
ім. І.Франка
Р Е Ф Е Р А Т
н а т е м у :
“Культура
особистої гігієни”
Підготувала: ст. гр. 2А
Хань Наталя
Коломия – 2001
Дотримання гігієнічних вимог у житті кожної людини завжди було дуже
важливим чинником збереження здоров’я і підвищення працездатності. За
даними ВООЗ, у загальній сукупності чинників, які зумовлюють стан
здоров’я людини (генетичні фактори, рівень і доступність медичної
допомоги, екологічний стан навколишнього середовища та спосіб життя),
питома вага останнього становить понад 50 %. Особливого значення набуває
здоровий спосіб життя в сучасних екологічних умовах, у ситуації, коли
проведення первинної профілактики різноманітних захворювань,
необхідність підвищення природного імунітету та опірності до впливу
численних несприятливих чинників навколишнього середовища є провідним
завданням всієї медичної науки.
Фундаментом здорового способу життя, ефективної первинної і вторинної
профілактики різних захворювань є особиста гігієна — комплекс заходів,
спрямованих на збереження та зміцнення здоров’я шляхом дотримання
гігієнічних вимог у повсякденному житті й діяльності людини.
Гігієна тіла, забезпечення його чистоти, догляд за шкірою і волоссям є
найдавнішими елементами особистої гігієни. Систематичне вмивання
забезпечує чистоту і нормальне функціонування шкіри, що дуже важливо у
зв’язку з її фізіологічною роллю.
Так, через шкіру за одну годину виділяється 10—20 мл поту. При виконанні
важкої роботи і перегріванні ця кількість може збільшуватися до 300—500
мл і вище. Щодоби через шкіру дорослої людини виділяється до 15—40 г
шкірного жиру, до складу якого входять різні жирові кислоти, білки та
інші речовини, відбувається злущення до 15 г епідермісу, що ороговів.
Додавання до мила ланоліну, що входить, зокрема, у рецептуру «Дитячого»
мила, пом’якшує подразливу дію лугів. Відновленню кислої реакції шкіри,
що визначає її бактерицидну дію, сприяє полоскання сумішшю, до складу
якої входить оцтова кислота.
У процесі виробництва в туалетні мила, залежно від їх призначення і
товарної групи, вводять різні барвники, лікувально-профілактичні та
дезінфекційні засоби.
Гарячі (40-60 °С) мильні розчини знищують 80-90% мікрофлори з
інфікованої поверхні. Для забезпечення високого дезінфекційного ефекту
рекомендується після намилювання рук протягом 1,5-2 хв. обробляти їх
мильною піною, після чого змивати її теплою водою.
Як засіб гігієнічного догляду за тілом у населення багатьох країн світу
широкого поширення набуло купання в лазнях. Виходячи з історичних
описів, найпростіші конструкції лазень люди використовували ще в глибоку
давнину, на стадії первіснообщинного ладу. Лазні були відомі скіфам, у
Стародавній Індії, Вавилоні, Єгипті, Персії та в інших країнах. Особливо
відомими були лазні в Стародавньому Римі, де загальна їх кількість
перевищувала 800. Багато великих римських лазень (терми Каракалли,
Діоклетіана) увійшли в історію як зразки архітектури і будівельної
техніки, включаючи до свого складу не тільки лазневі, але й гімнастичні
та масажні приміщення, бібліотеки та місця відпочинку. Терми Каракалли,
наприклад, мали площу 16 га і могли одночасно прийняти і розмістити
близько 3000 осіб.
Основний спосіб гігієнічного догляду за ротовою порожниною — двічі на
день (вранці і перед сном) чистити зуби. Чищення зубів необхідне для
знищення зубного нальоту, сповільнення процесів утворення зубного
каменю, який є одним із головних чинників розвитку карієсу і
пародонтозу, знищення неприємного запаху з рота, зменшення кількості
мікроорганізмів у ротовій порожнині, в тому числі і умовно-патогенних,
для розвитку яких у ній є необхідні поживні речовини та сприятливі щодо
температури і вологості умови.
Для механічного чищення зубів використовують спеціальні зубні порошки та
пасти. Головними компонентами зубного порошку є очищена крейда та різні
додатки. Властивості зубного порошку очищати зуби і масажувати ясна
достатньо високі, однак його головним недоліком порівняно з пастами є
абразивний вплив на емаль зубів: Перевагою паст, до складу яких входить
значно менше крейди, ніж до складу зубних порошків, є і можливість
створення різноманітних Композицій щодо складу, зручність та
гігієнічність користування. Асортимент зубних паст включає гігієнічні та
лікувально-профілактичні пасти. У рецептуру лікувально-профілактичних
паст, на відміну від гігієнічних, з метою створення протизапального,
фторзамісного позитивного впливу на зуби і ясна вводяться різні
біологічно активні речовини: вітаміни, рослинні екстракти, мінеральні
солі, мікроелементи тощо.
Чистять зуби спеціальними зубними щіточками, що відрізняються одна від
одної розмірами робочої поверхні, матеріалом (із свинячої щетини або
синтетичних волокон) та формою. Зручніше застосовувати щітки з увігнутою
робочою поверхнею до 3—3,6 см для дорослих і до 2,5—3 см для дітей.
?ною, яка легко змивається перед наступним використанням.
Збільшення зайнятості населення трудовою діяльністю, що не вимагає
фізичних навантажень і рухової активності, механізація побуту, розвиток
транспорту та засобів зв’язку сприяють зниженню енерговитрат і,
натомість, підвищенню нервово-психічного навантаження, появі
несприятливих наслідків нераціонального харчування. За таких умов
постійні заняття фізичною культурою і спортом стають дуже важливим
елементом особистої гігієни і здорового способу життя кожної людини.
Значення цих занять різноманітне: вони дозволяють збалансувати
енерговитрати, стимулюють діяльність серцево-судинної і дихальної
систем, сприятливо впливають на функціональний стан ЦНС та інших органів
і систем, ослаблюють гіпоксичний стан, пов’язаний із застоюванням крові
в органах малого таза, активізують обмінні процеси, підвищують рівень
працездатності та ступінь опірності до несприятливого впливу чинників
навколишнього середовища.
Основними компонентами фізичної культури є ходьба, біг, ранкова
гігієнічна гімнастика, плавання, різні види спортивних ігор і занять.
Найпростішими видами фізичної культури повинні займатися всі практично
здорові дорослі й діти. Обов’язковим елементом режиму дня мають бути
адаптовані фізичні вправи і для більшої частини осіб, хворих на будь-які
хронічні захворювання.
Фізичне навантаження, як правило, має бути індивідуальним і виходити з
реального стану здоров’я, віку й підготовленості людини.
Загартовування — це підвищення стійкості організму до впливу коливань
температури повітря і води, вологості повітря, атмосферного тиску,
сонячної радіації та інших фізичних чинників навколишнього середовища. У
фізіологічному відношенні загартовування розглядається як адаптація, що
досягається тривалим тренуванням, впливом того чи іншого загартовуючого
чинника або комплексу чинників. Загартовування підвищує адаптаційні
можливості організму не тільки до кліматопогодних, але й до
фізико-хімічних, біологічних і психологічних чинників, знижує чутливість
до респіраторних та інфекційних захворювань, підвищує працездатність,
сприяє формуванню позитивного психоемоційного стану, забезпечує
позитивні морфологічні і функціональні зміни: більш динамічними стають
процеси терморегуляції, підвищується бар’єрна функція шкіри,
відбувається стовщення епідермісу, збільшується місткість води в
тканинах.
Обов’язковою умовою здорового способу життя є відмова
від шкідливих звичок, зокрема паління, вживання алкоголю, наркотиків,
статевих збочень тощо.
Паління підвищує вміст у крові карбоксигемоглобіну, зумовлює гіпоксію
тканин, негативно впливає на функції шлунка та ендокринних залоз,
кровоносні судини, зуби, ротову порожнину, погіршує пам’ять і увагу,
знижує розумову працездатність. Середня тривалість життя тих, хто
палить, на 5-7 років коротша, ніж тих, хто не палить.
З’явившись на ранніх етапах зародження людського суспільства, одяг
пройшов значну еволюцію.
Нині основними компонентами пакету одягу вважають такі шари: білизна
(1-й шар), костюми і плаття (2-й шар) та верхній одяг (3-й шар).
За призначенням і характером використання розрізняють одяг повсякденний
побутовий (у тому числі дитячий), професійний (сцецодяг), спортивний,
військовий, лікарняний, обрядовий тощо.
До повсякденного побутового одягу ставляться такі гігієнічні вимити:
• Забезпечувати оптимальний підодяговий мікроклімат і сприяти
установленню теплового комфорту людини.
• Не утруднювати дихання, кровообіг і рухи людини, не зміщувати і не
стискувати внутрішні органи та частини опорно-рухового апарату.
• Бути достатньо міцним, легко чиститися від зовнішніх і внутрішніх
забруднень.
• Не містити токсичних домішок, що виділяються в навколишнє
середовище, не мати фізичних і хімічних властивостей, які несприятливо
впливають на шкіру і людський організм у цілому.
Взуття має відповідати таким загальним гігієнічним вимогам:
• Мати малу теплопровідність, забезпечувати оптимальний мікроклімат
взуттєвого простору та його добру вентиляцію.
• Бути зручним у користуванні, не порушувати кровопостачання, ріст і
формування кістково-м’язових елементів ступні, не утруднювати рухів під
час ходьби, занять фізичною культурою і під час виконання трудових
операцій.
• Забезпечувати захист ступні від несприятливих фізичних, хімічних і
біологічних впливів.
• Не виділяти у внутрішньовзуттєвий простір хімічних речовин у
концентраціях, здатних у реальних умовах експлуатації мати несприятливий
вплив (шкіроподразливий, алергічний та ін.) на шкіру ступні і організм у
цілому.
• Відповідати віковим, статевим та іншим фізіологічним особливостям
організму.
• Легко чиститися і висушуватися, тривалий час зберігати
вихідні форму та гігієнічні властивості.
Гігієнічні властивості взуття залежать від матеріалу, з якого воно
виготовлене, відповідності розмірів конфігурації ступні, конструктивних
особливостей та експлуатаційних якостей.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
