Реферат на тему:

Кровотечі: невідкладні дії, тимчасова та кінцева зупинка. Боротьба за
життя Боротьба за життя

Наука про боротьбу з кровотечами, має також давню історію, як і історія
людства. Можлива, зупинка кровотечі була першою лікувальною дією
медицини, так як необхідність набуття навиків по зупинці кровотечі
диктувалося самим життям. В морях стародавньої Греції описана дивна
цілюща сила бога лікарського мистецтва Асклепія, який володів здатністю
зупиняти кровотечі і навіть повертати до життя померлих. Не підлягає
сумнівам, що ці твердження засновані на спостереженнях із реального
життя.

Лікарі Єгипту, Греції, Римської імперії володіли знаннями по анатомії
судин, мали чітке уявлення про артеріальні методи зупинки кровотечі, як
припікання ран розтопленим залізом, кип’яченою олією, перев’язка судин,
які кровоточать. Широко використовувалося кругове перетягування
кінцівки, яке дозволяло досягти зупинки кровотечі різкої інтенсивності.
Ці способи же у ті далекі часи дозволили врятувати життя багатьом
потерпілим. Тоді ж лікарями здійснювався пошук досконалих ниток для
перев’язки судин. За часів Гіппократа для цього використовували шовкові
нитки і тонкі струни. Про мистецтво древніх лікарів згадали після
відкриття закону кровообігу і пізнання таємниць судинної системи. Метод
перев’язки кровоточивої в рані судини на багато років став головним,
набув вирішальної ролі в боротьбі кровотечами з великих судин. В 1710
році лікар Анель, а в 1785 році Гунтер удосконалили його, запропонувавши
робити перев’язку пошкодженої судини вище або нижче поранення.

Розроблювалися і методи тимчасової зупинки кровотечі. Так у 1674 році
лікарем Моррелем був запропонований джгут закрутка, принцип якого
зберігся і в сучасних джгутах. Лиш з 1873 року почав застосовуватись
більш досконалий гумовий джгут, який запропонував німецький лікар Ф.
Есморх, який і дійшов до наших часів.

Тоді і стали розроблюватися способи перев’язки великих судин, в тому
числі і гілок аорти. В Росії в 1825 році професор медико-хірургічної
академії Х. Соломон вперше заявив про перев’язку великої судини. А через
три роки професор тієї ж академії І.В. Буяльський опублікував
анатомо-хірургічні таблиці з описом доступу до магістральних судин і
методів їх перев’язки, а також запропонував хірургічні інструменти для
перев’язки судин.

Особливо актуальною боротьба стала в ХІХ – ХХ століттях. Великий досвід
лікування кровотеч і поранень судин був накопичений вітчизняним хірургом
М.І. Пироговим в середині ХІХ століття, який знайшов своє відображення
на сторінках виданих ним в 1866 році “Початок військово-польової
хірургії”. Він застосовував головним засобом лікування перев’язку
магістральних судин в рані і на протязі???? М.І. Пирогов передбачив час,
коли будуть проводитись і більш досконалі операції зашивання стінки
судини і встановлення їх прохідності, що забезпечувало би збереження
життєздатності кінцівці, яка нею кровопостачається.

Реалізувати передові ідеї про операції на судинах в ті часи не
представлялося можливим, ще не була з’ясована причина розвитку. Гнійних
процесів у рані, які виникали при любому пораненні і навіть при любому
хірургічному втручанні. Тільки з відкриттям в кінці ХІХ століття
мікробної природи гниття і розробки методів антисептики і асептики стали
реальні операції на судинах.

Для розвитку судинної хірургії в Росії велике значення мала дисертація
Н.І. Напалкова “Шов серця і кровоносних судин” яку він захистив у 1900
році.

В 30-тих роках ХХ століття швидко завоював метод боротьби з кровотечами
шляхом переливання крові від донорів, який став безпечним після
відкриття груп крові. Хірурги дістали спосіб лікування, який дозволив їм
не лише зупиняти кровотечі, а й встановлювати втрачений об’єм крові.

Застосування переливання крові сприяло з своєї сторони удосконалення
методів лікування пошкоджених судин. Але на шляху хірургії стояли нові
перешкоди – відсутність інструментів і ефективних середників у боротьбі
з розвитком інфекції в рані і при закупорці судин. Тому навіть в період
40-х років не відбулося якісних змін в хірургічних методах боротьби з
кровотечами і пораненнях судин. І на далі проводили перев’язку судини в
рані, в рідких випадках – вшивали краєві порання судини.

Але перев’язка головної судини призводила до припинення подачі основної
маси крові до тканин кінцівки. У випадку недостатньо виражених окольних
(другорядних, обхідних) шляхів кровообігу – тканини гинули – розвивалась
гангрена, в умовах якої єдиним рятуванням життя хворому була ампутація
кінцівки.

Лиш у післявоєнний період (початок 50-х років) одночасно із стрімким
розвитком хірургії, стали розроблюватися операції по встановленню судин.
Настало те, про що мріяв М.І. Пирогов.

Причому у судинній хірургії з’явився новий метод лікування пошкодженої
судини з допомогою штучних судинних протезів, які виготовлені із
синтетичного матеріалу.

Дякуючи новому підходу до лікування судинних травм стало можливим
заміняти любу судину в організмі людини, в тому числі і саму велику
аорту. В якості протезів широко використовували і власні судини людини.
Людина є самим важливим постачальником “запасних частин” до своїх судин.
Такими “запасними частинами” можуть бути поверхневі вени на руках або
ногах, видалення яких не відображається на роботі судинної системи.
Тепер хірург не зв’язаний необхідністю мати запас судинних протезів. У
випадку будь-якої травми в його розпорядженні – власні судини, які за
ефективністю виконання функції заміненої судини перевершують штучні
протези.

Прогрес хірургії в боротьбі з кровотечами і пораненням судин змінили
підходи хірургів до проблем лікування поранення магістральних судин.
Стало реальністю поряд із зупинкою кровотечі повне відновлення
прохідності пошкодженої артерії. Цей повний розділ в хірургічному
лікування судинних пошкоджень дістав назву реконструктивної хірургії,
існування якого призвело до розробки операцій, які повністю відновлюють
повноцінність пошкоджених органів і тканин повертаючи людину до життя і
до працездатності.

Так хірургія перемогла стихію кровотеч на протязі багатьох століть, яка
залишала лікарям “печальный удел созерцания” неминучої загибелі людини.

Невідкладні дії при гострій крововтраті

Гостра крововтрата потребує швидкої допомоги потерпілому.
Загальноприйнятими є наступні етапи надання медичної допомоги:

перша допомога на місці пошкодження;

евакуація потерпілого в лікувальний заклад;

проведення спеціалізованого хірургічного лікування кінцевої зупинки
кровотечі, відновлення втраченої крові, відновлення порушених процесів в
організмі.

Прийняття сучасних змін по зупинці кровотеч має вирішальне значення для
врятування життя потерпілому причому їх потрібно проводити швидко і
кваліфіковано. Спочатку проводять тимчасову зупинку кровотечі одним із
доступних методів.

При гострій кровотечі важливо забезпечити умови, які сприяють
переміщенню крові до головного мозку, що допомагає боротись з кисневим
голодуванням мозку. На місці пригоди потерпілого вложити так, щоб голова
була нижче 40-50 см нижче рівня ніг. Потерпілому дають пити теплий чай,
каву, соки, або розчин глюкози, з вітаміном С.

Значення зупинки кровотечі трудно переоцінити. Це проблема є актуальною
для всіх розділів медицини. Потрібно підкреслити, що методами боротьби з
кровотечами, повинні володіти не тільки медичні працівники. Кожний
громадянин при наданні допомоги потерпілому зобов’язаний вміти
користуватись простими способами зупинки кровотечі.

Тимчасова зупинка кровотечі.

Тимчасова зупинка кровотечі здійснюється в порядку невідкладної
самодопомоги і взаємодопомоги на місці пригоди до евакуації потерпілого
в лікувальний заклад.

При наданні невідкладної допомоги необхідно пам’ятати про правила
асептики, не допускати попаданню мікроорганізмів у рану. Кровотечу
потрібно зупиняти шляхом притискання судини, на рану накладається
марлева пов’язка або пов’язка з чистої матерчастої тканини???? (просто з
чистої тканини).

При транспортуванні пораненого в лікувальний заклад зберігається принцип
створення спокою в рані. Тому і так важливі заходи, які забезпечують
нерухомість пошкодженої ділянки. Найбільш простий спосіб тимчасової
зупинки кровотечі притискання судини в місці пошкодження за допомогою
тісно накладеної пов’язки. Ця пов’язка здавлює тканини, зменшує просвіт
судин, сприяє тромбуванню їх із наступним розвитком гематоми.

Якщо пошкодження судин супроводжується пошкодженням тканин, а кровотеча
загрожує життю потерпілого (порання великих судин), то в таких випадках,
н рахуючись із стерильністю, необхідно швидко розірвати одежу і саме у
рані прижати кровоточиву судину. (рис. 5)

В подальшому потерпілого транспортують у лікувальний заклад, де
проводять хірургічну обробку рани і кінцеву зупинку кровотечі.

Венозну кровотечу зупинити легше, ніж артеріальну. Один із більш
поширених способів зупинки кровотечі – пальцеве притискання головних
магістральних судин на протяжении???? або у рані (рис. 4). Судина
притискається до виступаючої частини кістки. Ці виступаючі частини
називаються анатомічними ділянками, або точками притискання судин. При
пораненнях кінцівки судини притискаються вище місця поранення. Пальцеве
притискання можна здійснити кількома пальцями руки, або великими
пальцями обох рук. (ст. 47-51)

Як показала практика притискання судин краще виконувати великими
пальцями обох рук, накладаючи один палець на другий.

Кровотечу із загальної сонної артерії можна зупинити за допомогою
пальцевого притискання артерії до поперечних відростків шийних хребців –
6 шийний хребець (рис. 5).

Кровотеча з підключичної артерії зупиняється притисканням її до першого
ребра на місці розміщення м’язових тканин. Для цього руху хворого
потрібно відвести донизу і назад, після цього артерія притискається між
ключицею і першим ребром (див. рис. 5). При пораненні плечової артерії
її притискають до плечової кістки (рис. 6). Причому пальцями обхоплюють
плече так, щоб було зручно притиснути судину в середній частині
двоголового м’яза плеча. Пальцеве притискання стегнової артерії (див.
рис. 6) здійснюється нижче пахи до лобкової кістки всередину від
середньої лінії. Здавлення стегнової артерії можна виконувати на
внутрішній поверхні стегна до стегнової кістки, де є мало м’язів. У
людей з добре розвиненою мускулатурою і з вираженим жировим відкладенням
пальцеве притискання виконувати важко. Тоді здавлення судини
здійснюється долонею або затиснутими в кулак пальцями.

При пораненні черевної аорти тимчасово зупиняють витікання крові з неї
вдається сильним постійним здавленням судини кулаком до хребта.

Пальцеве притискання при пораненні великих вен потрібно проводити
одночасно у рані і на центральній ділянці пошкодженої судини.

Всі розглянуті способи притискання судин відносяться до тимчасових
методів допомоги при кровотечах. Справа в тому, що втримати магістральну
судину в стиснутому вигляді пальцями дуже важко. Для цього потрібна
велика витримка, фізичне навантаження, високе відчуття відповідальності
за життя людини.

Після пальцевого притискання судини потрібно як можна скоріше
використати один із механічних способів зупинки кровотечі – накладання
джгута, або хірургічного інструмента.

Найбільш поширений спосіб стискання судин – кругове пере тискання
кінцівки. Вказаний спосіб має ряд протипоказань, але він виправдав себе
на практиці надання невідкладної допомоги.

З часів введення методу кругового перетягування кінцівки для зупинки
кровотечі пройшло вже немало років. Але багато хірургів це до нашого
часу продовжують створювати пристосування, які могли б спростувати джгут
і були б зручними для швидкого використання. Бажання знайти заміну
джгуту заключається в головному недоліку кругового перетягування
кінцівки – в згубному впливі на тканини, внаслідок чого відбувається
обезкровлення і в кінцевому результаті призводить до повної зупинки
кровотечі.

Один із авторів цієї брошури запропонував у 1950 році зупиняти кровотечу
із судин кінцівки з допомогою звичайного поясного ременя з кільцем (рис.
7). Рекомендований засіб зжимання судин з успіхом використовувався при
багатьох нещасних випадках. Для зупинки кровотечі із кінцівок
використовують різні види джгутів (рис. 8): гумові, матерчасті,
пневматичні.

Найбільш широко використовують матерчастий джгут з тасьми з закруткою і
еластичний гумовий джгут Есмарха з ланцюжком. На практиці надання першої
медичної допомоги з успіхом використовують і підручні матеріали:
косинки, салфетки, шнури, ремені та ін.

Техніка зупинки кровотечі за допомогою гумового джгута нескладна.
Спочатку, розтягнувши джгут накладають перший тур. При правильному
виконання цього прийому кровотеча зупиняється. Наступні тури – фіксуючі,
не потребують великого розтягання. Вони накладаються один на один, щоб
новий тур лягав на попередній у вигляді спіралі, при цьому потрібно
уникати попадання між ними складок шкіри. Закінчивши накладання джгута,
забезпечують його нерухомість. Для цього защіпають на кінці джгута гачок
за металевий ланцюжок.

Дія матерчастого джгута оснований на здатності здавлювати тканини при
стягуванні з допомогою закрутки. Тасьма спочатку обводиться навкруг
кінцівки проводиться в кільце і затягується так само, як поясний ремінь.
Закрутку перекручують і цим самим затягують тканини і пошкоджену судину,
в результаті чого настає припинення кровотечі. Після чого закрутка
фіксується. Необхідно строго дотримуватися правил поведінки з джгутом,
недотримання яких призводить до тяжких наслідків:

Рис. 9.

накладати джгут якомога ближче до рани;

до джгута прикріплюють етикетку з вказаним часу і ім’я того, хто наклав
джгут.

джгут повинен бути добре помітний для чого до нього прив’язують червону
стручку;

за допомогою шини або підручного матеріалу забезпечують нерухомість
ділянки тіла;

транспортують хворих в першу чергу тих, яким накладений джгут.

Існує кілька ознак оптимального затягування джгута: зникнення пульсу на
периферичних артеріях, блідість шкіри, зниження температури тіла на
периферичних ділянках, зникнення сухожильних рефлексів. Ослаблення
чутливості, відбувається через 40-60 хв. після накладання джгута.

Потрібно пам’ятати, що накладення джгута небайдужа???? процедура. При
тривалому залишенні джгута може виникнути послаблення рухової функції
кінцівки, яке зумовлене здавленням нервових стовбурів, і навіть
змертвінням тканин. В зв’язку з цим накладати джгут рекомендують на 2
години в літній час і на 1,5 години в зимовий час, причому не дуже туго.
Причому джгут використовують тільки у випадках сильно артеріальної
кровотечі, коли застосування пов’язки є неефективним. Рис. ст. 56 (11)

Гумовий джгут з деякими видозмінами накладається не тільки на кінцівки,
але і на інші частини людського тіла. Потрібно зауважити, що при
накладанні джгута потерпілий відчуває наростаючий біль, який не кожна
людина маже витримати. Біль стихає тільки після введення знеболюючих
засобів, які все використовуються при наданні допомоги потерпілому.

Використання кровоспинного джгута або ременя з кільцем безперечно
необхідно при кровотечах із великих судин. Несвоєчасно надана допомога в
таких випадках призводить до смерті. При пораненні великої судини
потерпілий може загинути на протязі 3-5 хв. Зупинку такої кровотечі
потрібно проводити на місці пригоди в порядку невідкладної допомоги.

По зупинці кровотеч медициною накопичений великий досвід.

Рис. 12

Самовіддана робота медичних працівників, їх винахідливість, і високий
професіоналізм дозволяє врятовувати життя багатьох потерпілих.

При різних катастрофах, дорожньо-транспортних пригодах, особливо коли
немає поблизу медичних пунктів, надання швидкої допомоги потерпілим,
втому числі тимчасова зупинка кровотечі з використанням будь-яких
підручних матеріалів (рис. 9, 10) є крайньою необхідною умовою
збереження життя людей.

Для зупинки кровотечі можна також з успіхом використовувати
пристосування, які складаються з двох кілець з трубками. Які в даному
випадку виконують роль двох рухомих блоків.

За допомогою такої системи здавлення м’язів кінцівок збільшується втроє.
Пристосування з двома кільцями можна легко і надійно закріплювати, а
також знімати, не травмуючи пошкоджені кінцівки. Дуже важливо і те, що
використовують при пошкодженнях великих судин поясного ременя з кільцем
і пристосування з двома кільцями можливі без звільнення кінцівки від
одежі.

Техніка накладання на кінцівку запропонованих пристосувань проста і
доступна кожному. Для надійної зупинки кровотечі достатньо закріпити на
поясному ремені додаткову пряжку з трубками, які обертаються або
металеве кільце.

Раніше для зупинки кровотечі з системи сонних артерій використовувалися
і інші способи. Так, наприклад. Тимчасова зупинка кровотеч із системи
сонних артерій за способом вітчизняного хірурга А.Р.Каплана,
запропонованому в 1935 році (рис. 11), здійснюється закиданням руки за
голову і накладанням шарів тиснутої пов’язки через плече і марлевий
валик на стороні поранення. Правильне виконання цих маніпуляцій
забезпечує притискання сонної артерії до шийних хребців. Але такий
спосіб не все гарантує достатнє завлення просвіту судин. Від до того і
небезпечний, так як при накладанні давлючої пов’язки не виключено
здавання дихального горла.

З неменшою обережністю потрібно накладати еластичний джгут за способом
Микулича (рис. 11), при якому здавлена дія на судини виявляється через
валик, який накладають на ділянку судинно-нервового пучка. Для
попередження асфіксії до шиї на стороні протилежній пораненню, а також
до голови і плеча прибинтовують шину дощечку. Даний спосіб вперше був
описаний німецьким хірургом Микуличем і з успіхом використовувався ним
при пораненнях яремної вени.

В 1951 році один із авторів брошури запропонував спосіб зупинити
кровотечі з судин шиї за допомогою спеціального пристосування, названим
пальцевим зажимом (рис. 12). Механізм складається з з’єднаних еластичною
стрічкою щек????. В пазу одної щоки рухомо прикріплений кронштейн, який
несе нажимну гумову подушку. Розвідна еластична стрічка забезпечена
фіксатором. За допомогою цього механізму досягається надійне здавлення
сонних артерій у хворих без будь-яких негативних дій.

Забезпечуючи надійну тимчасову зупинку артеріальної кровотечі,
запропонований механізм дозволяє спокійно підготувати хворого до
операції, забезпечити транспортування його із палати в операційну,
провести знеболення місця пошкодження, не знімаючи пристрій, а потім
виконують операцію з ціллю кінцевої зупинки кровотечі.

На допомогу приходить хірург

ici?

?

ha

ha

ha

ha

ha

ha

ha

ha

#6%///////////////////eeeeeeee

&

gdeIv

gdeIv

gdeIv

gdeIv

І так, кровотечу тимчасово зупинено. Потерпілий з накладеною пов’язкою
або джгутом потребує тепер допомогою спеціаліста-хірурга. Самолікування
при кровотечах із великих судин – явище рідке. Навіть при такому
сприятливому завершенні у багатьох потерпілих потім розвивається
небезпечна вторинна кровотеча.

Головний принцип хірургії, оснований на великому досвіді багатьох
поколінь лікарів, звучить категорично: виникнувша кровотеча потребує
кінцевої зупинки. При пораненні великих судин цього можна досягти тільки
шляхом операції – хірургічною дією на тканини і органи. Операції при
кровотечах, як правило, виконуються у швидкому порядку, тому що
сповільнення дій для хворого є смертельним.

Хірургічна дія є виключною дією на організм. Ніколи людина не могла бути
байдужою до розсічення своїх тканин, до долю, до крові. Скальпель лікує,
лікує дякуючи досвіду хірурга, його великій відповідальності за життя
людини. Від хірурга вимагається багато: досконале знання анатомії,
мистецтво оперування, спокій, впевненість в своїх діях, вміння виходити
переможцем з важких ситуацій, несподіваних ускладнень.

У ліжка хворого хірург вирішує ряд проблем головна із яких заключається
у врятуванні життя потерпілому. Для цього необхідно виконати дві умови:
кінцево зупинити кровотечу і видко відновити втрачену кров організмом.

Кінцева зупинка кровотечі

Для повної зупинки кровотечі використовують механічні, фізичні, хімічні
і біологічні методи.

До механічних відносяться всі види операцій на судинах. Серед них
найбільш відомою. Є перев’язка пошкодженої судини. Більш досконалими є
операції. Які встановлюють прохідність судин: накладання судинного шва,
вшивання на місці дефекту “заплати”, повну заміну пошкодженої судини
протезом.

Механічними методами є також пришивання тканин разом з кровоточивою
судиною, накладання на кровоточиву судину за????, накладання шва на
кровоточиву поверхню пошкодженого органа, а при неможливості зупинити
кровотечу і відновити анатомічну цілісність органу – його видалення.

Кровотечу малих судин і капілярів в основному зупиняють на попередньому
етапі засобами тимчасової допомоги – давлючою пов’язкою, наданню
кінцівці припідняте положення – і тому не потребує додаткового
втручання.

На противагу цьому, паренхіматозна кровотеча може бути більш у????. В
таких випадках можливе використання одного з засобів тимчасової допомоги
– тампонади, тобто введення в рану стерилізованої марлі – тампона (що в
перекладі з франц. означ. пробка). Тампон видаляють з рани тільки через
3 – 5 доби). Однак залишення тампонів – небажане, так як може призвести
до розвитку гнійного ускладнення в рані за рахунок занесення
хвороботворни мікробів. Таких ускладнень практично не спостерігається
при тампонаді з допомогою біологічних матеріалів. Які повністю
розсмоктуються в ріні: фібринова або крохмальна губка, фібринова плівка,
кров’яна вата, нітромарля.

Достатньо надійним способом зупинки кровотечі є оперативне втручання на
судині з встановленням її прохідності. Це спеціальний розділ Климко
розвиваючої судинної хірургії. При виконанні операції по перев’язці
судини користуються вузько кінцевими кровоспинними затискачами і
спеціальними нитками. за минулі 30 років асортимент ниток для перев’язки
судин значно збільшився. Якщо в першій половині століття користувалися в
основному шовком, кінським і жіночим волосом, то в останні роки стали
широко використовувати нитки із більш міцних синтетичних матеріалів:
поліамідні, капронові, лавсанові, силіконові. Для цієї мети ефективні
нитки із хромованого кетгуту, а також металічна проволока із танталу або
кобальтового сплаву.

Нитки для перев’язки судин повинні бути міцними, з гладкою поверхнею,
легко стерилізуватися і тісно зав’язуватися у вузли які не повинні
розтягуватися і розв’язуватися. Використовують шгатурні???? (ст.10)
нитки поділяються на біологічні розсмоктуючі, виготовлені із кетгуту,
синтетичні розсмоктуючі (з полівінілового спирту) і нерозсмоктуючі
(шовкові і синтетичні). Широко поширені кетгутові нитки виготовляються з
еластичних волокон кишок малих рогатих тварин. В останні роки обробка
ниток хромом дозволила зробити їх більш міцнішими. Для перев’язки
великих судин перевага віддається шовковим ниткам. Перед тим як
приступити до перев’язки місця пошкодження судини захоплюють зажимами
так, щоб взяти мінімальну кількість тканин. Якщо кровотеча зупинилася,
то немає повної впевненості в ефективній її зупинці, зажим не знімають,
а накладають ще один, попередньо звільняючи судину від тканин.

При неможливості перев’язати судину під зажимом. Виконують прошивання
навколишніх тканин. При цьому шви накладаються у вигляді кисета або
букви “зет”, що при затягуванні ниток забезпечує надійне здавлення
просвіту судини. При пошкодженні магістральних артеріальних стовбурів їх
по можливості ізолюють від бизьколежачих тканин. При цьому дуже важливо,
щоб в зону перев’язки судини з навколишніми тканинами не попав нерв.
Виконуючи операції на судинах, хірург перш за все добивається ефективної
зупинки кровотечі, при чому всі видимі пошкодження в рані повинні бути
усунені. Навіть точкові кровотечі не випадуть від уваги хірурга.

Зав’язування ниток виконують хірургічними і “нефським” вузлами (рис.
13), які забезпечують надійність перев’язки і міцність зжимання стінок
судин.

Перев’язуються обидва кінці пошкодженої артерії – центральний і
периферичний. Враховуючи здатність артерій скорочуватися, знайдення її
пошкоджених ділянок в рані іноді ускладнюється. Культу судини
прикривається навколишніми тканинами. В результаті зжимання внутрішньої
і зовнішньої оболонки судини поступленні крові зупиняється, виробляється
кров’яний згусток, який заповнює просвіт судини. Після укутивания????
культі судини прикривається навколишніми тканинами на рану пошарово
накладають шви кетгутом; якщо не інфікована, зашивають її наглухо. Для
видалення скупченої тканинної рідини в рані залишають гумову або
синтетичну трубку. Перев’язка пошкоджених вен здійснюється так само, як
і артерій.

Зовнішня оболонка судини пронизана нервовими волокнами, і пошкодження її
в будь-якому місці негайно відбивається на всій судинній системі.

Рис. 13.

Подразнення передається по нервах із зони пошкодження магістральної
судини призводить до спазму тих шляхів окольного кровообігу, за рахунок
яких це може зберігатися життєздатність кінцівки або ділянки тканини
нижче місця пошкодження.

Такий же виражений спазм виникає і після перев’язки судини.

В процесі спостереження було помічено, що блокування центру подразнення,
яким в даному випадку є лігатура на судині яким-небудь знеболюючим
середником, попереджує розвиток небажаного скорочення судинної сітки.
Блокада здійснюється введенням під зовнішню оболонку судини 0,5 мл
розчину новокаїну – ефективного знеболюючого середника. Після цього,
відступивши на 1 см від лігатури, зовнішня оболонка додатково
надсікається по всій окружності.

Перев’язка судини на протяжении????, вище місця пошкодження, технічно
простіше, ніж пошук судини в рані, але із-за збереження відходящих від
судини гілок не завжди можна бути переконаним в кінцевості зупинки
кровотечі. З розвитком відновної судинної хірургії цей метод
використовується всі рідше. Операції здійснюються в найбільш доступних
місцях. Знання анатомічних шляхів проходження головних судин забезпечує
хірургу швидке знаходжень необхідної магістралі. На невеликій ділянці
артерія виділяється з навколишніх тканин, нервів і венозних стовбурів.
Під неї підводиться необхідний інструментарій з ниткою після чого
накладається лігатура. Якщо артерія не пересікається, здійснюється
блокада місця накладення лігатури. Характерно, що перев’язується тільки
на протязі артерії, венозні стовбури. Зберігають в цілості, що
забезпечує достатній відтік крові від ураженої ділянки.

При ламкості судини, або при відсутності можливості виділити її із
навколишніх тканин виконують промивання їх разом з глибшою судиною і
зав’язують ниткою. Таким чином можна добитися зупинки кровотечі із судин
малого і середнього калібру, а також із паренхіматозних органів. При
кровотечі із тканин головного мозку, де перев’язка артерії пов’язана з
великими технічними труднощами, здійснюється здавлення кровоносних
стовбурів металічними скобками, срібними кліпсами, які залишаються в
організмі. Ще мак називає мий метод кліпірування судин.

Відновні операції на судинах сучасний принцип хірургії, зумовлений її
високим розвитком. Передбачає необхідність відновлення пошкодженої
магістральної судини у всіх випадках. Коли це можливо без загрози для
життя потерпілого.

Вітчизняна хірургія пройшла довгий шлях, перш ніж цей принцип був
введений в повсякденну практику. Достатньо сказати, що ще 30 років назад
ця ідея мільки прокладала собі шлях через велику кількість
експериментів, які проводилися хірургами в багатьох країнах світу. В
нашій країні найбільший внесок в встановлення сучасної відновної
хірургії судин був вкладений хірургами під керівництвом академіків АМН
Б.В. Петровського. А.А. Вишневського, П.А. Купріянова.

Бурхливий прогрес медицини і техніки спостерігавшийся в кінці 40-х і
початку 50-х років. Призвів до створення нових судинних інструментів і
нового шовного матеріалу. Цій же меті сприяю вдушення в хірургію нової
оптичної техніки. В тому числі спеціальних мікроскопів, які дозволили
виконувати ювелірні операції на дрібних судинах. Великим кроком вперед
виявилось створення синтетичних протезів. Які з успіхом заміняють аорту
і великі артерії. Нарешті були відкриті секрети згортання крові і
створені ефективні засоби, які захищають від закупорки судин згустком
крові в місці операції.

Прогрес хірургії немыслим???? без розвитку анестезіології (наука про
знеболене) і реаніматології (наука про оживлення). Досягнення в багатьох
розділах медицини сприяли прогресу хірургії. Тепер в організмі людини
практично немає ділянок недоступних скальпелю хірурга, а відновні
операції з успіхом виконуються на судинах будь-яких ділянок тіла людини.
Для відновних судинних операцій використовують спеціальні зажимаючі
інструменти з дрібними зубцями, які не травмують судини навіть самого
малого калібру. Необхідною умовою є використання спеціальних так званих
атравматичних галок, у яких кінець нитки впаяний в кінець галки. Дякуючи
цьому відсутнє широке вушко, яке є в звичайних голках, яке при
проходженні через тканини залишає відносно великий отвір. Використання
голок нового виду виключає виникнення кровотечі з лінії операційного
шва.

Нитки в судинній хірургії також відрізняються від звичайних.
Виготовленні з синтетичних тканин, вони у десятки разів тонші звичайної
нитки. Поряд з цим створені судиннозшиваючі апарати, які дозволяють
виконувати механічне з’єднання кінців судини за допомогою танталових
скріпок.

Нарешті необхідною умовою при виконанні пластичних операцій на судинах –
використання протезів. Так як заміни судини є фактично пересадкою в
організм нової тканини, то всі вшиваємі протези називаються
тарансплантантами.

Найбільшого поширення дістали протези із синтетичних матеріалів
(лавсану, дакрону, тарілену, тефлону), в найбільшій степені
задовольняється потребами відновної хірургії. Вони виготовляються у виді
порожнистих гофрованих трубок різних розмірів і форм (рис. 14). Протези
із синетичних тканин використовуються при пластиці аорти і великих
судин. Для заміщення судин більш малого калібру (наприклад стегнової або
плечової артерій) вони виявилися непридатними, так як часто закривалися
згустком крові, який осідав на місці вживлення???? протезу в артерію.

Рис. 14.

Вихід був знайдений в використанні протезів із власних судин організму,
які не викликають реакцій зі сторони загортальної системи крові.
Підходящим матеріалом в якості протезу виявилися підшкірні вени ноги і
плеча, видалення яких не відбивається на кровообігу. Ці вени у будь-яку
хвилину можуть бути видалені з організму і тут же використані хірургом
для пластики. Причому довжина протезу, створеного з допомогою власних
вен людини, може досягати досить значних розмірів (до 60-80 см).

Рідше замість протезу використовували власні артерії людини, видалення
яких все ж таки не однаково для організму. Для пластики хірурги беруть
селезінкову і зовнішню повздовжню артерію, дефект в яких тут же
замінюється синтетичних протезом. Методи відновних операцій на судинах
різноманітні. Найбільш простим і доступним є зашивання рани в стінці
судини. При біліших дефектах стінки судини можливо вшивання в неї
заплати із власної вени або із синтетичного протеза. Більш складною
операцією є накладання циркулярного судинного шва, який використовується
при зшивання кінців повністю розірваної судини.

В тих випадках, коли судинних стовбур пошкоджений заміну пошкодженої
ділянки за допомогою протезу. Після такої операції прохідність судини
повністю встановлюється, людини і достатньо виконує свої функції. В
теперішній час з успіхом замінюють протезом головну судину людини –
аорту і її головні гілки – сонну, безіменну, підключичну і повздовжню
артерії.

В ряді випадків виникає необхідність створення обхідних шляхів для руху
крові. Добі в магістральну судину вшиваються протез, який через
пошкоджені судини, продовжується на необхідну довжину до периферії і
зєднуюється з однією із функціонуючих судин. Таким чином створюється
додатковий шлях для поступлення крові до тканин.

Описаним способом за допомогою синтетичних протезів забезпечується
поступлення крові з аорти до стернових судин при закупорці повздовжніх
артерій або із загальної стегнової артерії до судин гомілки (тут
використовують протези із власних вен пацієнта) при виході із ладу
стегнової і підколінної артерії. При різкому зміненні???? аорти і
повздовжніх судин, обмежується притік крові до нижніх кінцівок,
синтетичним протезом з’єднується підключична артерія з стегновою, і кров
починає поступати до ніг із судин верхніх кінцівок, обминаючи черевну
аорту.

І ще один метод постійно міститься в резерві хірургів. Він заключається
у встановленні прохідності судини при раптовому закритті її просвіту
згустком крові (тромбом), що нерідко закінчується відмиранням тканин.
Операції, які використовувалися раніше з підходом до місця закупорки
судини. В теперішній час замінені мало травматичними операціями по
видаленню тромбу за допомогою спеціальних тонких пластмасових трубочок з
роздуваючим на кінці балоном. Через невеликий розріз в місці найбільш
поверхнево розміщеної однієї із головних судин це трубочка вставляється
в середину судини і при повільному рухові проходить через тромб,
досягаючи напруженої ділянки. Потім у балон вводять 1-2 мг рідини, від
роздувається, і після чого від повністю перекриває просвіт судини.
Досягається ефект “розкритого зонта”. Витягуючи трубочку з роздутим
балончиком, вдається повністю видалити тромб і встановити прохідність
судинної магістралі.

І так ми представили основні операції на судина, які використовуються
для зупинки кровотечі. Але з цією використовують інші методи боротьби з
кровотечами.

Фізичні методи зупинки кровотечі основані на своєрідній реакції крові і
судин на холод і тепло. Зниження температури тіла не якій-небудь ділянці
призводить до спазму малих судин. Тому при підозрі на кровотечу
(внутрішню) лікар призначає пацієнтам холод на уражену ділянку. Частіше
всього прикладають до місця ураження міхур з льодом.

Старовинних спосіб лікування кровоточивих ран припіканням розтопленим
залізом і кип’яченою олією, який прислужив праобразом сучасного методу
діатермокоагуляції. Термін цей походить із трьох грецьких слів: “діа” –
через, “терме” – тепло і “коагуляція” – згортання. Спосіб оснований на
припіканні тканин змінним струмом високої частоти, від спеціальних
електролампових генераторів. В результаті припікання відбувається
згортання тканинних білків, а при кровотечі – створення кров’яних
згустків на кінці пошкодженої судини і закупорка її.

В теперішній час всі лікувальні заклади оснащені спеціальними апаратами
для діатермокоагуляції, які використовують в процесі операції для
зупинки кровотеч із капілярів і малих судин. В комплект приладу входять
спеціальні електроди і електронові. Один електрод (пасивний) в вигляді
свинцевої пластини накладається під поперек або на зовнішню поверхню
стегна, другий електрод (активний) невеликих розмірів у вигляді голки
або ножа, який закріплений в ізольовану ручку. Прикладання активного
електроду до тіла в момент включення струму, викликає коагуляцію крові.
Використання активного електроду у вигляді електроножа дозволяє
розсікати тканини, практично безкровно, так як при цьому одночасно
проходить зупинка кровотечі з малих судин. Можливий і інший спосіб
зупинки кровотечі: перерізану судину захоплюють кровоспинним затискачем,
після чого до затискача підводять електрод і включається струм.

Вивчався також вплив на процеси зупинки кровотечі водяної пари і сухого
повітря. Було встановлено. Що пара і повітря не байдужі до тканин
організму, не дивлячись на утворення під їх впливом струпа і кірки в
області травми кровоносної судини.

Процес за живлення рани кожен різ проходив, з ускладненням. В подальшому
застосуванні засобів теплової дії для прискореної зупинки кровотечі в
рані отримало достатній розвиток. Так, в хірургії з успіхом
використовують нагріті (до 60?С) рідини. Ефект досягається при контакті
марлевих серветок змочених в нагрітому фізіологічному розчині, з
кровоточивою поверхнею. Теплова дія в рані придає вплив на систему
терморегуляції і термоорецепротів в зоні операції, забезпечуючи реакцію
кровоносних судин і створює шляхом згортання білків крові кров’яного
згустку.

Використана література

Журавлева Антонина Ивановна, Граевская Нина Даниловна Спортивная
медицина и лечебая физкультура.- М.: Медицина, 1993.- 432с.

Медицина катастроф.- К.: Здоров’я, 2001.- 348с.

Український реферативний журнал «Джерело». Сер 1. Природничі науки.
Медицина.- : 2001.-

Олеарчик Андрій Всесвіт хірурга.- Львів: Медицина світу — МС, 2006.- 800
с.

Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна .
Сер.:Медицина.- Харків: , 2002.- 134с.

Джерело: Український реферативний журнал: Серія 1. Природничі науки.
Медицина.2002.- К.: , 2003.-

Бисярина Валентина Павловна Анатомно — физиологические особенности
детского возраста.- М.: Медицина, 1968.-

Сердюк Александр Андреевич Глубинная медицина.- Запорожье: Дикое Поле,
2003.- 216с.

Похожие записи