.

Кров і система кровообігу (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
290 1658
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Кров і система кровообігу”

Кров циркулює по всьому тілу завдяки артеріям, венам і капілярам.

Найбільша артерія — аорта. Аорта розгалужується на кілька великих
артерій. Одна з них переносить кров до рук і голови. Від іншої артерії
відходять відгалуження до шлунка, печінки і кишечника. Від неї ж ідуть
судини, що несуть кров униз, — до ніг, нирок і статевих органів.

Артерії — це міцні, еластичні, з тонкими стінками судини, якими кров
тече від серця, їх стінки в основному утворені пружною м’язовою
тканиною. Тому вони досить міцні й еластичні та можуть витримувати
високий кров’яний тиск—адже кров викидається із серця-насоса під великим
тиском.

Вени — венами кров рухається в напрямку до серця. Стінки вен тонші, ніж
стінки артерій, і містять менше м’язової та пружної тканини, тому що
тиск крові, що повертається в серце, не настільки високий. По венах
кров, що несе вуглекислий газ і відходи, які утворилися внаслідок
життєдіяльності клітин, надходить назад у серце. Звичайно вени
розташовані по сусідству з артеріями.

Капіляри — найдрібніші кровоносні судина тіла. Вони утворюють величезну
розгалужену мережу трубочок, що з’єднують артерії з венами, і
забезпечують безупинну циркуляцію крові по всьому тілу.

Обмін речовин між організмом і зовнішнім середовищем полягає в
надходженні в організм кисню і поживних речовин через органи травлення і
наступному виділенні з нього продуктів життєдіяльності. Зв’язок між цими
органами і клітинами тіла здійснюється через внутрішнє середовище
організму, що складається з крові, лімфи і тканинної рідини. Внутрішнє
середовище організму зберігає відносну сталість свого складу—фізичних і
хімічних властивостей (гомеостаз), що забезпечує стійкість усіх функцій
організму. Гомеостазом називають стійкість умов життєдіяльності клітини
у внутрішньому середовищі організму.

Тканинна рідина (безбарвна, прозора) заповнює в організмі проміжки між
клітинами. Вона утворюється з рідкої частини крові — плазми, що проникає
в міжклітинні щілини через стінки кровоносних судин, і з продуктів
обміну, що постійно надходять із клітин. Її об’єм у дорослої людини
становить приблизно 20 л. Кровоносні капіляри не підходять до кожної
клітини, тому поживні речовини та кисень з капілярів надходять у
тканинну рідину, а вже з неї поглинаються клітинами. Отже, за допомогою
тканинної рідини здійснюється зв’язок між капілярами і клітинами. А
вуглекислий газ, вода й інші продукти обміну, що утворюються в клітинах,
виділяються, у свою чергу, із клітин спочатку в тканинну рідину, а потім
надходять у капіляри. Кров з артеріальної стає венозною і постачає
продукти розпаду до нирок, легенів, шкіри, через які вони видаляються з
організму.

У міжклітинниках сліпо починаються лімфатичні капіляри, у них надходить
тканинна рідина, що у лімфатичних судинах стає лімфою. Колір лімфи
жовтувато-солом’яний. Вона на 95 % складається з води, містить білки,
мінеральні солі, жири, глюкозу, а також лімфоцити (різновид лейкоцитів).
Лімфатичні судини впадають у великі вени грудей.

Склад і функції крові

Кров, що безперервно циркулює в замкнутій системі кровоносних судин,
виконує в організмі найважливіші функції: транспортну, дихальну,
регуляторну та захисну.

Кров — це різновид сполучної тканини, що складається з рідкої речовини —
плазми і клітин у ній—форменних елементів крові: еритроцитів (червоних
кров’яних клітин), лейкоцитів (білих кров’яних клітин) і тромбоцитів
(кров’яних пластинок). У 1 мм3 крові міститься 4,5—5 млн. еритроцитів,
5—8 тис. лейкоцитів, 200—400 тис. тромбоцитів. Червоні кров’яні клітини
транспортують кисень, а білі кров’яні клітини борються із хворобами.

В організмі людини кількість крові становить в середньому 4,5— 5 л (1/13
маси людського тіла). Плазма крові за об’ємом становить 55—60 %, а
форменні елементи—40—45 %. Плазма крові на вигляд як жовтувата
напівпрозора рідина. До її складу входить вода (90—92 %), мінеральні й
органічні речовини (8—10 %), 7 % білків, 0,7 % жирів, 0,1 % глюкози,
інша частина залишку плазми — гормони, вітаміни, амінокислоти, продукти
обміну речовин.

Форменні елементи крові.

Еритроцити — без’ядерні червоні кров’яні клітини. Цитоплазма еритроцитів
містить білок гемоглобін. Основна функція еритроцитів—транспортування
кисню і вуглекислого газу. Еритроцити розвиваються з ядерних клітин у
червоному кістковому мозку губчатої речовини кістки. У процесі
дозрівання вони втрачають ядро і надходять у кров. У 1 мм3 крові
міститься від 4 до 5 млн. еритроцитів.

Тривалість життя еритроцитів 120—130 днів, потім у печінці й селезінці
вони руйнуються, і з гемоглобіну утворюється пігмент жовчі.

Лейкоцити — білі кров’яні тільця, що мають ядра і не мають постійної
форми. У 1 мм3 крові людини їх міститься 6—8 тисяч.

Лейкоцити утворюються в червоному кістковому мозку, селезінці,
лімфатичних вузлах; тривалість їхнього життя 2—4 дні. Руйнуються вони
також у селезінці. Основна функція лейкоцитів — захист організмів від
бактерій, чужорідних білків, сторонніх тіл.

Фагоцитоз — захисна, реакція організму

Тромбоцити (кров’яні пластинки) — безбарвні, без’ядерні клітини округлої
форми, що відіграють важливу роль у зсіданні крові. У 1 л крові
знаходиться від 180 до 400 тис. тромбоцитів. Вони легко руйнуються при
ушкодженні кровоносних судин. Тромбоцити утворюються в червоному
кістковому мозку.

Ці елементи крові, крім вищевказаного, виконують дуже важливу роль в
організмі людини: при переливанні крові, зсіданні, а також при
виробленні антитіл і фагоцитозі.

Переливання крові. При деяких захворюваннях чи крововтратах людині
роблять переливання крові. Велика втрата крові порушує сталість
внутрішнього середовища організму, кров’яний тиск падає, зменшується
кількість гемоглобіну. У таких випадках в організм уводять кров, узяту в
здорової людини.

Переливання крові використовували з давніх часів, але часто це
закінчувалося смертельним результатом. Пояснюється це тим, що донорські
еритроцити (тобто еритроцити, взяті в людини, що віддає кров), можуть
склеюватися в грудочки, які закривають дрібні судини і порушують
кровообіг. Склеювання еритроцитів — аглютинація — відбувається в тому
випадку, якщо в еритроцитах донора наявна речовина, що склеюється, —
аглютиноген, а в плазмі крові реципієнта (людини, якій переливають кров)
знаходиться речовина, що склеює, аглютинін. У різних людей у крові є ті
чи інші аглютиніни й аглютиногени, і в зв’язку з цим кров усіх людей
поділена на 4 основні групи за її сумісністю:

Групи крові Може віддавати Може приймати

кров групам кров груп

І І, II, III, IV –

II ІІ, IV І, ІІ

III III, IV І, III

IV IV І, II, III, IV

Сумісність крові людей

Вивчення груп крові дозволило розробити правила її переливання. Особи,
що дають кров, називаються донорами, а особи, що одержують її, —
реципієнтами. При переливанні крові строго дотримуються сумісності груп
крові.

Процес зсідання крові. При порізі речовини, що зсідаються, змушують кров
виробляти білок фібін, який сприяє утворенню згустку і припиненню
кровотечі. У звичайних умовах у кровоносних судинах відсутній активний
фермент тромбін, тому кров запишається рідкою і не зсідається, але є
неактивний фермент протромбін, що утворюється в печінці й кістковому
мозку. Неактивний фермент активується і переводиться в тромбін при дії
на нього ферменту тромбопластину, виділюваного червоними кров’яними
тельцями, —тромбоцитами. При порізі чи уколі оболонки тромбоцитів
порушуються, тромбопластин переходить у плазму, і кров зсідається.
Утворення тромбу в місцях ушкодження судин—захисна реакція організму, що
вберігає його від крововтрати. Люди, у яких кров не здатна зсідатися,
страждають на важке захворювання — гемофілію.

Імунітет — це несприйнятливість організму до інфекційних та
неінфекційних агентів»речовин, що мають антигенні властивості. В імунній
реакції несприйнятливості беруть участь і хімічні сполуки—антитіла
(особливі білки, що знешкоджують антигени, — чужорідні клітини, білки й
отрути). У плазмі крові антитіла склеюють чужорідні білки або
розщеплюють їх. Антитіла, що знешкоджують мікробні отрути (токсини),
називають антитоксинами. Всі антитіла специфічні: вони активні тільки
щодо певних мікробів чи їх токсинів. Якщо в організмі людини є
специфічні антитіла, він стає несприйнятливим до цих інфекційних
захворювань.

Велику роль у попередженні заразних хвороб грають профілактичні й
лікувальні щеплення — імунізація за допомогою вакцин і сироваток, що
створюють в організмі штучний активний чи пасивний імунітет.

Розрізняють уроджений (видовий) і набутий (індивідуальний) види
імунітету.

Уроджений імунітет спадкоємною ознакою і забезпечує несприйнятливість до
того чи іншого інфекційного захворювання з моменту народження й
успадковується від батьків. Причому імунні тіла можуть проникати через
плаценту із судин материнського організму в судини ембріона, немовлята
одержують їх з материнським молоком.

Набутий імунітет розглядають як природний і штучний, а кожний з них має
активну і пасивну форму.

Природний активний імунітет виробляється в людини в процесі перенесення
інфекційного захворювання. Так, люди, які перенесли в дитинстві кір чи
коклюш, уже не занедужують ними повторно, тому що в них у крові
утворилися захисні речовини — антитіла.

Природний пасивний імунітет обумовлений переходом захисних антитіл із
крові матері, в організмі якої вони утворюються, через плаценту в кров
плоду. Пасивним шляхом і через материнське молоко діти одержують
імунітет до кору, скарлатини, дифтерії й ін. Через 1—2 роки, коли
антитіла, одержані від матері, руйнуються чи часткою виводяться з
організму дитини, сприйнятливість її до інфекцій різко зростає.

Штучний активний імунітет виникає після щеплення здоровим людям і
тваринам убитих чи ослаблених хвороботворних отрут — токсинів. Уведення
в організм цих препаратів — вакцин — викликає захворювання в легкій
формі й активізує захисні сили організму, викликаючи в ньому утворення
відповідних антитіл.

Штучний пасивний імунітет створюється шляхом уведення людині сироватки
(плазма крові без білка фібрину), що містить антитіла й антитоксини
проти мікробів і їх отрут-токсинів. Сироватки одержують головним чином
від коней, яких імунізують відповідним токсином. Пасивно набутий
імунітет зберігається звичайно не більше місяця, але зате виявляється
відразу ж після введення лікувальної сироватки. Вчасно введена
лікувальна сироватка, що містить уже готові антитіла, часто забезпечує
успішну боротьбу з важкою інфекцією (наприклад дифтерією), яка
розвивається так швидко, що організм не встигає виробляти достатню
кількість антитіл і хворий може померти.

Імунітет фагоцитозом і виробленням антитіл захищає організм від
інфекційних захворювань, звільняє його від клітин, що загинули,
перенародилися і стали чужорідними, викликає відторгнення пересаджених
чужорідних органів і тканин.

Проти деяких інфекційних захворювань імунітет не виробляється,
наприклад, проти ангіни, якою можна хворіти багато разів.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020