Реферат на тему:

Кров і кровообіг

Кров і кровообіг

Кров – це рідка тканина тіла, витоки народження якої мають свій початок
в далекому минулому. Як відомо, виникнення життя на землі пов’язане з
морем, яке колись безроздільно хазяйнувало на нашій планеті. Перші
організми. Прості і невибагливі, цілком залежали від моря – його води
омивали їх спори, приносили поживні речовини і кисень, відносили
продукти життєдіяльності. Більш досконалі живі організми з часом
відгородилися від навколишнього середовища оболонкою, яка стала
контролювати обмінні процеси. Але ці організми, які розвивалися
продовжували повністю залежати від моря. Лише вихід на сушу і в
повітряне середовище був супроводжений народженням нових форм життя,
незалежних від моря. Але відірвавшись від материнської основи, нові живі
організми не розірвали з морським середовищем. Змінивши форму існування,
вони змінили і форму обміну, включивши морське середовище в середину
свого тіла. Морська вода потекла по судинним ходам нових організмів,
стала їх життям, їхньою кров’ю. Можна дивуватись такій метаморфозі, але
саме така логіка розвитку життя на землі, з науковою точністю доказана
сучасними дослідженнями крові.

Кров – тканина життя

“Кров – це життя” – так сформулював основне призначення крові в нашому
організмі древньогрецький філософ лікар Емпедокл.

Кров складається з рідкої частини – напівпрозорого жовтуватого кольору
плазми і клітин, які випадають при відстоюванні в осад червоного
кольору. На долю клітин припадає 40-45% об’єму крові, решту 55-60% крові
– плазма.

Клітинний склад крові неоднорідний. Основну масу клітин (майже 99%)
становлять червоні кров’яні тіла – еритроцити, які створюють червоний
колір крові 1% клітинного вмісту крові відповідає білим кров’яним
тільцям – лейкоцитам і кров’яним пластинкам – тромбоцитам. Останні
беруть участь в процесах згортання крові.

Загальна кількість еритроцитів в крові людини досягає 35 трильйонів.
Якщо їх виложити в один ряд то їхня довжина становитиме 62000 км.

В 1 кубічному міліметрі (саме в цьому об’ємі вираховується кількість
клітин в крові) міститься 4-5 млн. еритроцитів.

Їх основна життєва функція зводиться до доставки тканинам кисню, що
здійснюється з допомогою складного дихального білка – гемоглобіну.
Еритроцит не містить ядра, зате він максимально заповнений молекулами
носія кисню – гемоглобіну.

Гемоглобін називається легенями еритроцитів. Він легко приєднує кисень і
вуглекислий газ, а при необхідності так само легко віддає їх.
Складається гемоглобін з білка – глобіну і фарбуючої????, яка містить
залізо, речовини – гема. В легенях гемоглобін насичується киснем і
перетворюється в окислену форму – оксигемоглобін, який надає
артеріальній крові яскравий колір. В процесі обміну гемоглобін, віддаючи
кисень, набуває більш темного кольору.

Гемоглобін з продуктами свого розпаду являється основним джерелом
фарбуючих речовин в нашому організмі. “Цвітіння” крововиливів, які
виникають після ушибів, зумовлено виливанням в тканини еритроцитів і
розпадом гемоглобіну, які проходять ряд послідовних фаз.

Тривалість життя еритроциту не перебільшує 125 днів. За цей час, кожна з
клітин здійснює від 50000 до 100000 кругообертів від легень до тканин і
навпаки. Зношені, постарілі еритроцити захоплюються в селезінці
спеціальними клітинами – фагоцитами і знищуються в ім’я здоров’я
організму і нового життя. Протягом 1 сек. в людини руйнується і
одночасно народжуються до 10000000 еритрцитів. Таким чином постійно
зберігається постійне число червоних клітин, які виконують основну
функцію крові – підтримка життєдіяльності організму.

Білих кров’яних клітин – лейкоцитів значно менше, ніж еритроцитів. В 1
кубічному мл. крові знаходиться від 5000 до 8000 лейкоцитів. Кони більші
ніж еритроцити, містять ядра і відрізняються здатністю переміщуватись
самостійно і проходити через стінку судин в навколишні тканини.

Розрізняють 5 видів лейкоцитів: нейтрофіли, мезофіли, еозинофіли,
монацити і лімфоцити. Основне їх призначення – захист організму від
хвороботворних мікробів і токсинів. При перших ознаках виникнення
небезпеки “армія” лейкоцитів крові негайно збільшується і вступає в
боротьбу з “ворогом”. Хвороботворні мікроби, що попали в організм
захоплюються і знищуються білими кров’яними клітинами.

Це явище вперше описане великим російським вченим І.І.Мечниковим 1883р.,
було назване фагоцитозом, а клітини, які борються на стороні організму –
фагоцити (від грецьких слів “фагос” – той, що пожирає і “цитос” –
клітина). Знищуючи хвороботворні м/о лейкоцит “жертвує” своїм життям.
Зруйновані білі клітини і мікроорганізми, що загинули створюють гній,
який накопичується в зонах запалення. Лейкоцити, які залишилися
продовжують почату справу, відгороджуючи вогнище “боротьби” неприступною
стіною клітин, через яку мікроби і продукти мікробного розпаду не в
стані проникнути в організм. Не менш важливу роль відіграють і
тромбоцити, кількість який в 1 кубічному мл. крові складає від 200000 до
400000. Кров’яні пластинки виконують відповідальну функцію – вони
забезпечують утворення згустку на місці пошкодження судини. Згусток
закриває судинну рану і сприяє зупинці кровотечі. Але цей механізм діє
лише при кровотечах із судин невеликого калібру, де повільна течія крові
і відносно невисокий тиск всередині судини дозволяють тромбоцитам вчасно
закупорити отвір в пошкодженій ділянці. Зниження кількості тромбоцитів
менше 20000 в 1 мл порушує цей важливий механізм охорони цілісності
судин тіла і призводить до підвищення кровоточивості, що у випадку
порання може стати причиною смерті.

), які складають 7,2% об’єму плазми, залишковий азот (сечовина, сечова
кислота, амінокислоти), жири і глюкоза. Біля 1% об’єму плазми складають
неорганічні речовини. Позитивно заряджені (катіони) натрію, магнію,
заліза, кальцію і від’ємно заряджені іони (аніони) хлору, йоду, сірки,
фосфору. Тут є розчинені вітаміни, гормони, ферменти.

Всі ці різноманітні речовини, які циркулюють в плазмі крові, мають в
організмі чітке призначення і відхилення від їх нормального стану
ставить організм в тяжкі умови. Наприклад, білки є головним “будівельним
матеріалом”, відіграють велику роль в усіх відновних процесах, беруть
участь в водному і сольовому обміні, забезпечують несприйнятливість
оргазму до деяких інфекційних захворювань. Максимальну активність
розвивають вони при кровотечах, сприяючи припливу в кров тканинних
рідини і одночасно з допомогою фібриногену формуючи кров’яні згустки в
місті пошкодження судин.

Жири і вуглеводи, являються джерелами енергії, забезпечують
безперервність роботи органів і систем. Органічні речовини, що надходять
в організм, і неорганічні солі створюють в крові певний осмотичний тиск
і підтримують його на постійному рівні. Зміни цього стану відбиваються
на клітинах крові при зниженні тиску еритроцити набухають і руйнуються,
при підвищенні – віддають воду і зморщуються.

Слово “осмос” грецькою проходження. Для крові воно означає проходження
судинної рідини в кров і назад через розділяючу їх судинну стінку.
Процес цей іде на рівні капілярів. Частиною загального осмотичного тиску
плазми крові є колоїдно-осмотичний тиск який створюється білками. Він
має першочергове значення в збереженні об’єму води в плазмі, обміні
водними ресурсами з тканинами.

Функції крові

Кров є єднальною ниткою для всіх органів і тканини людського тіла. Її
особливості: динамічність, неперервність циркуляції, постійне
забезпечення енергією і пластичними матеріалами для всіх процесів
життєдіяльності організму.

Кров виконує шість основних функцій: транспортну, дихальну, живлення,
видільну, захисну і регуляторну.

Транспорт необхідних для життєдіяльності речовин являється головною
функцією крові. Як істинна “ріка життя” кров несе в своїх потоках до
тканин багато необхідних речовин, в першу чергу кисень, який вона
отримує, проходячи через легені. В органах ШКТ в кров надходить “вантаж”
– живильні продукти: цукор, жири, білки, амінокислоти, мінеральні
речовини і вітаміни. Пройшовши через ендокринні органи кров забирає від
них гормони, які беруть участь у регуляції функцій організму.
Навантажена суміш відноситься до пункту призначення – до тканин і
органів. Тут кров розтікається багато численними протоками. Ріка
звільняється від своїх поживних вантажів. Але робота не закінчується.
Необхідно видалити оброблені продукти обміну, доставивши їх від тканин
до місць їх видалення. Зворотній шлях потоку крові лежить до серця. В
легенях з крові виділяється вуглекислий газ і знову поповнюються запаси
кисню – і так безкінечно протягом цілого життя.

Кров відіграє важливу роль в підтриманні водного балансу. Через стінки
судин здійснюється постійний обмін рідини між кров’ю і тканинами.

Велика роль відводиться крові в збереженні стабільної температури тіла,
що здійснюється внаслідок здатності організму змінювати умови циркуляції
в різних ділянках тіла. При необхідності кров швидко наповнює судинне
русло шкіри, переміщуючись із глибоких районів, що супроводжується
посиленням тепловіддачі, застерігає від перегрівання.

При охолодженні організму кров переходить в глибину нашого тіла, до
судин внутрішніх органів, а судинна сітка шкіри різко скорочується,
зменшуючи тепловіддачу і контакт з навколишнім середовищем.

Система крові

Відомий терапевт Г.Р. Ланг на початку ХХ ст. сформулював положення про
єдину систему крові. В ній поряд з кров’ю він об’єднав органи
кровотворення і кроворуйнування (селезінка, кістковий мозок, лімфатичні
вузли).

Підтримка постійного складу крові зумовлена складними процесами
руйнування і дозрівання клітин. Головним органом, в якому “створюються”
нові клітини крові є кістковий мозок. Ця “фабрика крові” діє на протязі
всього життя не зупиняючи роботу ні на хвилину, в то же час при
виникненні небезпеки для організму кістковий мозок зразу ж реагує
посиленням вироблення необхідних клітин. Наприклад, як відповідь на
кровотечу проходить збільшене вироблення еритроцитів, при розвитку
інфекційного захворювання або гнійного процесу в кров починають
надходити в підвищеній кількості білі кров’яні тільця. Біологічно
активні речовини, які стимулюють кровотворення, називаються
гемопоетинами (кровотворними факторами). Останні утворюються в процесі
руйнування клітин крові, хоча їх можуть виробляти і деякі органи –
нирки, печінка, а також тканини – слизова оболонка шлунка.

З історії медицини відоме невиліковне в минулому захворювання –
злоякісне малокрів’я, яке виникло через недорозвиток еритроцитів, що не
могли виконувати своєї функції – транспортної, в наслідок чого наступала
смерть хворих. Лише 50 років тому таємниця захворювання, а разом з нею і
основні процеси кровотворення були розкриті. Виявилось, що головна
причина заключалась у відсутності в організмі повноцінного вітаміну В12.
перших успіхів у лікування хворих зі злоякісним малокрів’ям вдалося
досягнути американському лікарю Д.Р.Майтону, який в дієту хворих включав
сиру телячу печінку багату вітаміном В12. Тепер встановлено, що вітамін,
який поступає з їжею, під дією спеціального фактора, який міститься в
шлунковому соку, перетворюється в активну речовину – гемопоетин, який
відкладається в печінці і при виникненні необхідності поступає в
кістковий мозок, забезпечуючи дозрівання еритроцитів.

Використана література

Журавлева Антонина Ивановна, Граевская Нина Даниловна Спортивная
медицина и лечебая физкультура.- М.: Медицина, 1993.- 432с.

Медицина катастроф.- К.: Здоров’я, 2001.- 348с.

Український реферативний журнал «Джерело». Сер 1. Природничі науки.
Медицина.- : , 2001.-

Олеарчик Андрій Всесвіт хірурга.- Львів: Медицина світу — МС, 2006.- 800
с.

Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна .
Сер.:Медицина.- Харків: , 2002.- 134с.

Джерело: Український реферативний журнал: Серія 1. Природничі науки.
Медицина.2002.- К.: , 2003.-

Бисярина Валентина Павловна Анатомно — физиологические особенности
детского возраста.- М.: Медицина, 1968.-

Сердюк Александр Андреевич Глубинная медицина.- Запорожье: Дикое Поле,
2003.- 216с.

Похожие записи