РЕФЕРАТ

на тему:

“Краса шкіри”

Зверніть увагу, що собаки та кішки обтрушуються, вичісують і вилизують
шерсть, умиваються, птахи чистять пір’я. Людина, таке ж створіння
природи, як і все живе, тому повинна стежити за собою. Батьки з
дитинства привчають нас стежити за своєю зовнішністю. Зранку ми вже за
звичкою відкриваємо кран з водою, щоб обполоснути обличчя чи прийняти
душ, почистити зуби, помити голову і зачесатися. Дехто, звичайно, часто
робить вигляд, що умився, але такий обман не робить його чистішим. За
шкірою, як і за волоссям, очима, зубами, також потрібен догляд. Щоб
уникнути утворення вугрів і прищів, треба постійно звільняти пори шкіри
від пилу і поту, які нагромадилися за день.

У першу чергу потрібно навчитися правильно вмиватися, тобто очищати
шкіру від бруду, поту, шкірного сала, відмерлих рогових лусочок. Вода —
найкращий гігієнічний засіб. При умиванні клітини рогового шару шкіри
набухають і відриваються разом з осілими на них пилом, брудом, жиром,
залишками поту. Поплескування по поверхні шкіри підчас миття доповнює
очисну дію води. Одночасно підсилюється кровообіг, підвищується обмін
речовин, поліпшується живлення і тонус шкіри.

Вивчіть шкіру свого обличчя

Як же часто ми незадоволені своїм відображенням у дзеркалі. Якщо до того
ж у нас нудьга, починаємо прискіпливо аналізувати будь-які дефекти своєї
зовнішності. Більш за все дістається шкірі обличчя. Майже завжди до
чого-небудь чіпляємося і відразу обіцяємо собі, що повинні щось із цим
зробити, але… От саме! Часом ми навіть не знаємо, яка в нас шкіра
обличчя, тому важко відповідним чином доглядати за нею, а недотепне
користування косметичними рекомендаціями подруг може ще і нашкодити.

Існує багато способів визначення типу шкіри. Познайомтеся лише з
найбільш поширеними.

Спосіб 1. Ретельно вимиваємо обличчя водою з милом. Через 2—3 години
візьмемо дзеркальце і доторкнемося до шкіри в декількох місцях. Слід,
відбитий на дзеркальці, буде свідчити про тип шкіри: виразний (вологий,
злегка жирний), слабопомітний (тільки злегка вологий) або ж невидимий.
Виходячи з того, що тип шкіри може бути різний залежно від ділянки
обличчя, подивимося на відбиті сліди різних його частин (чоло, щоки,
ніс, підборіддя).

Слабопомітний, злегка вологий слід на дзеркальці свідчить проте, що
шкіра обличчя нормальна, майже невидимий — суха, а слід виразний,
жирно-вологий вказує на жирну шкіру. Змішаний тип шкіри залишає на
дзеркальці різні сліди, залежно від ділянки обличчя, тому, визначивши,
суха, нормальна чи жирна шкіра на тій або іншій ділянці обличчя, для
кожного з них застосовують відповідні креми.

Спосіб 2. Так званий пластирний тест, коли наклеюють смужки пластиру
завдовжки приблизно 12 см на чоло, підборіддя, обидві щоки і ніс
(поперек обличчя, паралельно до очей). Через ЗО секунд пластир варто
зняти й уважно розглянути його на світлі. Якщо він покритий дрібними
сухими лусочками, то шкіра обличчя суха, якщо рівномірним блискучим
шаром —жирна, а якщо наявне і те, й інше—це значить, що шкіра нормальна
чи змішана.

Нормальна шкіра—це рідкісний дарунок природи (крім періоду дитинства),
хоча іноді зустрічається в дуже молодих дівчат. Вона гладка, не блищить,
злегка рожева, без чорних точкових вугрів. Стійка до зовнішніх
атмосферних змін (холодне, різке повітря на вулиці чи надмірно сухе у
приміщенні через центральне опалення). Нормальна шкіра добре переносить
водяні процедури і мило, не стягається від умивання.

Жирна шкіра найчастіше буває в молодих дівчат і юнаків. Вона не робить
враження еластичної і гладкої, покрита розширеними порами, схильна до
утворення чорних точкових вугрів, прищів, лусочок, гнійної екземи. Вона
бліда, у неї легкий рівномірний блиск, мало чутливий до атмосферних
впливів, але дуже піддана інфекціям і гнійним зараженням. Жирна шкіра
вимагає особливої турботи і строгого дотримання гігієни.

Суха шкіра дуже чутлива і делікатна, вона гладка, не блищить і рідко
буває в молодих дівчат. Відрізняється виразними, але не забрудненими
порами. Узимку її треба берегти від морозу і занадто сухого (від
центрального опалення) повітря в приміщенні. На холодному повітрі вона
блищить, червоніє, лупиться. А умивання сухої шкіри обличчя водою з
милом «стягує» її.

Змішаний тип шкіри зустрічається дуже часто. На обличчі може бути
одночасно і суха шкіра, і нормальна (щоки, вії), і жирна (чоло, ніс,
підборіддя), тому такий тип шкіри теж потребує відповідного особливого
догляду із урахуванням кожного з них.

Якщо ви вже вивчили шкіру свого обличчя і визначили її тип, то напевно
будете піклуватися про неї правильно.

Догляд за жирною шкірою. Вона найчастіше буває в молоді та потребує
постійної і ретельної турботи, щоб не потрапила інфекція або не було
небажаних наслідків у вигляді юнацьких вугрів. Насамперед, не можна при
кожнім розгляданні себе в дзеркалі вичавлювати чорні крапочки, взагалі
не слід торкатися обличчя руками, особливо брудними, і тим більше
вичавлювати що-небудь нігтями. Шкіру слід чистити після її попереднього
розпарювання (над паровою ванночкою).

Парову ванночку роблять раз на тиждень. Для цього столову ложку з верхом
трав (квітки ромашки, листя шавлії, квітки липи) заливають окропом.
Обличчя нахиляють над парою, що піднімається, на відстані 15 см, а
волосся накривають рушником. Залишайтеся в такому положенні хвилин 5,
потім осушіть обличчя, найкраще серветкою. Тільки після цього можна
чистити шкіру, пам’ятаючи, однак, що нігті повинні бути коротко
підстриженими, а всю процедуру слід виконувати через марлю. Після
чищення обличчя обполіскують настоєм із трав від парової ванночки.

Людям із жирною шкірою обличчя треба щодня мити його теплою водою з
милом (краще дитячим), а обполіскувати спочатку теплою, а потім водою
кімнатної температури. Осушити рушником, ще краще — серветкою. Після
миття продезинфікувати шкіру спеціальною рідиною для обличчя. Це може
бути лосьйон для жирної шкіри, приготовлений, наприклад, домашнім
способом, або ж вода, злегка підкислена фруктовим соком чи лимонною
кислотою. Якщо обличчя погано реагує на мило і воду, то бажано мити його
вівсяними пластівцями (2 ложки мелених вівсяних пластівців запити
склянкою окропу, трохи остудити і через кілька хвилин почати масажувати
обличчя, змазуючи кашкою), після чого змити дезинфікуючою рідиною.

Для миття жирної шкіри обличчя можна використовувати і висівки. Спочатку
на дрібній тертці натерти дитяче мило, додати в мильний порошок висівки
у співвідношенні 1 столова ложка мила на 2 столові ложки висівок,
розвести водою кімнатної температури й отриманою кашкою вимити обличчя,
злегка масажуючи шкіру, протягом 3 — 4 хвилин. Потім обполоснути і
промити дезинфікуючою рідиною.

Маючи жирну шкіру, корисно кілька разів протягом дня мити обличчя
кисляком. Зранку можна мити його трав’яною сумішшю (з 2 чайних ложок
листя м’яти приготувати настій і з 2 чайних ложок коренів лопуха
приготувати відвар — усе це на склянку води, рідини змішати, додавши в
суміш ще відвар чорної бузини чи настій хмелю або чебрецю). Раз на
тиждень добре масажувати шкіру не дуже жорсткою волосяною щіткою
(подібною до зубної), використовуваної винятково для цієї мети. Сильно
намиленою щіткою (можна з вівсяною кашкою чи сумішшю з мила й висівок)
ретельно помасуйте обличчя, особливо ті ділянки, на яких найчастіше
з’являються чорні вугрі. Крім того, необхідно хоча б раз на тиждень
(найкраще після парової ванночки й очищення шкіри) зробити маску для
жирної шкіри обличчя.

Людям із жирною шкірою обличчя рекомендується щодня випивати склянку
трав’яного чаю, приготовленого із суміші двох чайних ложечок ретельно
роздрібнених трав: братків, кореневищ пирію, хвоща і кропиви.
Закип’ятити у склянці води і поставити на 10 хвилин для набуття
міцності.

Догляд за сухою і чутливою шкірою менш вибагливий, зате вимагає більшого
захисту від різкого вітру, морозу, а також занадто сухого повітря чи
яскравого сонця. Тому власники чутливої шкіри повинні уникати будь-яких
факторів, що дратують її. Якщо в кімнаті є батареї центрального
опалення, необхідно пам’ятати про зволоження повітря (поставити ємність
з водою на батарею). Повітря прекрасно освіжиться, якщо в цю ємність
додати декілька крапель спиртової настоянки з янтарю чи прополісу або
олії із сосновим запахом. Виходячи на холод, не забудьте змастити
обличчя тонким шаром жирного крему (можна трішки припудрити, щоб обличчя
не блищало).

Обличчя із сухою шкірою потребує м’якої води. Тверда зм’якшується
кип’ятінням (найкраще її використовувати наступного дня) або ж
додаванням у неї косметичної бури. Якщо шкіра особливо чутлива, не можна
мити її водою з милом. У такому випадку обличчя очищають ватяним
тампоном, змоченим косметичним молочком, і обполіскують настоєм із трав.
(Замість косметичного молочка можна взяти жирне коров’яче молоко, краще
сільське.) Настій готують так: 1 чайну ложку квіток липи і 1 чайну ложку
рожі заливають склянкою окропу на 10 хвилин. Можна також використовувати
настій з м’яти, настій із квіток нагідок, що зм’якшує будь-які
роздратування і почервоніння шкіри (2 чайні ложки трав залити склянкою
окропу на 10 хвилин). Суху шкіру очищають кашкою з насіння льону,
висівок чи вівсяних пластівців: 1 столову ложку насіння льону (висівок,
вівсяних пластівців) залити двома склянками холодної води і кип’ятити
2—3 хвилини на маленькому вогні. Після миття кашкою обличчя обполіскують
водою кімнатної температури, м’якою водою чи настоєм із трав. Обличчя
можна очистити і лосьйоном з лілії. Чуттєву шкіру можна мити кілька
разів на день настоями з трав, не осушуючи її.

Для подібного типу шкіри важливо хоча б раз на тиждень зробити маску чи
компрес.

Догляд за шкірою змішаного типу нелегкий. Адже на обличчі різні типи
шкіри і кожний з них має потребу в індивідуальному догляді. Таке обличчя
миють делікатним дитячим милом і водою, потім середню його частину
(жирну) протирають дезинфікуючою рідиною для жирної шкіри обличчя, а
щоки трішки змазують зволожуючим кремом. Для очищення шкіри також
використовують кашку з висівок і мильного порошку чи вівсяних
пластівців. Обличчя можна мити і настоєм квіток ромашки чи липи.

Догляд за втомленою і сірою шкірою незалежно від її типy теж вимагає
терпіння і послідовності. Промивати її слід морквяним соком, а після
того як вона висохне, обполоснути сумішшю з 1 столової ложки теплого
молока і склянки кип’яченої води кімнатної температури. Але не слід
зловживати цією процедурою, щоб не викликати пожовтіння шкіри.

Доглядаючи за шкірою свого обличчя (будь-якого типу), ви повинні знати,
що на неї впливають не тільки зовнішні фактори, але і пов’язані з
функціональною діяльністю вашого організму. Так, великим ворогом
будь-якої шкіри є брак кисню і сну, паління й алкоголь. Сприятливою
умовою здорової і красивої шкіри буде раціональне харчування (салати зі
свіжих овочів, фрукти, морквяний сік, сир, житній хліб, відмова від
жирних страв, гострих приправ). Благотворно на неї впливають трав’яні
чаї. Для поліпшення кольору обличчя можна пити чай із трави розмарину чи
листя кропиви.

Лікування вугрів

Вугрі — одне з найбільш вразливих місць у підлітків. Вони вимагають
серйозного ставлення, і помиляються ті, хто вважає, що вугрі зникнуть з
віком. Вугрі можуть бути різноманітних видів: від неглибоких дрібних
прищів до великих, що залишають рубці. Тільки у випадку легкої форми
захворювання можна спробувати допомогти собі домашніми засобами. У більш
серйозних випадках необхідна консультація лікаря-дерматолога і
спеціальне лікування, у більшості випадків так зване комбіноване
лікування, як місцеве (косметичними засобами), так і загальне
(фармакологічними засобами), що складається з антибіотиків, цинкових
препаратів, а також вітамінів А і Е. Вугрі можуть бути наслідком
гормональних розладів, порушень у функціонуванні щитовидної залози чи
неправильної діяльності шлунково-кишкового тракту (тут теж необхідна
консультація лікаря-ендокринолога).

Домашнє лікування припустиме лише при наявності легкої форми вугревої
висипки. Вирішальним при такім лікуванні є не стільки якісь косметичні
засоби, скільки гігієна і раціональний спосіб життя (охайність, свіже
повітря, відповідне харчування, здоровий сон).

Догляд за шкірою обличчя, густо ураженою вуграми (та інших частин тіла,
наприклад, спини, грудної клітки), потребує миття теплою водою і
дезинфікуючим милом кілька разів на день. І хоча б раз на день обличчя
масажують делікатними круговими рухами попередньо змоченою і намиленою
щіточкою з натурального волосся, її потрібно тримати в чистоті й
використовувати винятково для цієї мети. Щіточка добре очищає пори,
зменшує можливість виникнення вугрів, гнійної висипки. Після масажу
обличчя обполіскують теплою водою чи настоєм із трав (2 чайні ложки
суміші листя м’яти і коренів лопуха залити склянкою окропу) і злегка
осушують серветкою. Бажано кілька разів протягом дня обличчя (і місця,
уражені вуграми) протирати дезинфікуючою рідиною. Тут можна
використовувати трав’яну суміш для жирної шкіри обличчя, а також кислу
рідину, приготовлену з 1 літра теплої води, 1 столової ложки
виноградного оцту і 1 столової ложки гліцерину або соку квашеної
капусти.

Ви повинні постійно пам’ятати, що до екзем, вугрів, прищів, нагноєнь не
можна доторкатися руками (особливо брудними). Чищення обличчя потрібно
проводити тільки після розм’якшення шкіри над паровою ванночкою.

Після чищення добре зробити трав’яний компрес на обличчя, наприклад, з
настою квіток ромашки і листя шавлії, чи маску для жирної шкіри,
найкраще дріжджову. Маски можна робити 2 рази на тиждень. Дріжджі є не
тільки прекрасним зовнішнім засобом, але й корисні для внутрішнього
вживання. Дріжджовий напій найкраще пити перед сном. Крім дріжджів, для
питва корисний березовий сік, а також настій із суміші трав: 1 столову
ложку подрібнених братків і коренів лопуха заливають склянкою окропу.
Однак, щоб трави чи дріжджі дали очікуваний результат, їх треба пити
постійно (наприклад, зранку — напій із трав, увечері — із дріжджів),
щонайменше 4—6 тижнів. Тільки після цього можна говорити про видимі
результати.

Лікування вугрів не може бути винятково місцевим. Воно потребує строгого
дотримання всіх вимог, які стосується здоров’я. Тут дуже важливо
дотримуватися відповідних дієтичних рекомендацій:

* намагатися приймати їжу регулярно і маленькими порціями (4—5 разів у
день), тому що це позитивно впливає на травлення і, отже, на стан шкіри
обличчя;

* уникати гострих приправ;

* умикати надмірного вживання солі;

* не пити міцного чаю і кави;

* обмежити вживання жирів (їсти нежирне м’ясо, нежирну рибу);

* уникати солодощів (особливо шоколаду, какао, халви);

* пити багато молока і їсти продукти його переробки;

* їсти якнайбільше фруктів, салатів зі свіжих овочів. Союзниками в
лікуванні вугрів є сонце і повітря. Якщо лікар буде вважати за потрібне,
то призначить також опромінення кварцовою лампою.

Велика помилка, яку часто роблять підлітки, це прикрите чубчиком чоло.
Чубчик не тільки зменшує доступ сонячних променів, але й може викликати
шкірні інфекції. І вже зовсім неприпустимо наносити на обличчя, уражене
вуграми, товстий шар крему-пудри, щоб затушувати чорні крапочки. Це
підсилює подразнення й утруднює лікування, а крім того, виглядає
неестетично. Можна користуватися винятково сипучою пудрою, що має
осушувальну дію. Але найкраще (особливо, влітку і навесні) взагалі не
пудрити обличчя, щоб шкіра одержувала якнайбільше сонця і повітря.

Ластовиння — ознака молодості

Ластовиння хоча й ознака молодості, але ми більш терпимі до нього (і
навіть любимо), коли воно в інших. У нас же воно повинно зникнути, і
все! І якщо ми налаштовані проти нього, то ніхто і нізащо на світі не
зуміє нас переконати в тім, що краще його полюбити, ніж із ним боротися.
Що ж, спробуємо поборотися. Насамперед, ви повинні знати, що ластовиння
свідчить про делікатну, чутливу шкіру обличчя. Отже, її треба захищати
від сонця, і особливо навесні. Не можна користуватися і променями
кварцової лампи.

Утворення ластовиння можна попередити, регулярно споживаючи вітамін РР і
продукти, багаті цим вітаміном. Якщо ж ви зважилися носити капелюх із
широкими полями (захищають від сонця), але ластовиння все ще діє вам на
нерви, зверніться до перевірених старих рецептів порятунку від нього.
При цьому пам’ятайте, що краще користуватися засобами, що впливають
повільно, але м’яко й ефективно, ніж швидко й різко, що викликає
луплення. В останньому випадку здається, що луплення шкіри ніби-то
ліквідує і ластовиння (не обманюйте себе, часто воно помітне), але це
тільки на короткий час. Терплячим власникам ластовиння, які готові до
повільних, але послідовних дій, звичайно рекомендують відбілюючі рідини.
Ними по кілька разів на день змочують місця, покриті ластовинням,
залишаючи рідину на шкірі до висихання, не обполіскуючи її.

От кілька рецептів:

Рецепт 1

Столову ложку дрібно нашаткованої зелені петрушки залити 0,5 склянки
окропу. Після того як остигне, процідити.

Рецепт 2

З столові ложки дрібно посіченого листя кропиви і коренів хрону (у
рівних пропорціях) залити 1 пляшкою білого вина (сухого) на 14 днів.
Процідити.

Рецепт 3

2 столові ложки квіток молодої кульбаби залити склянкою води і кип’ятити
на повільному вогні 20 хвилин. Після того як остигне, Процідити.

Добре відбілює ластовиння лікування смородиною, що складається з
щоденного змазування ластовиння розім’ятою ягодою (весь сезон — з
моменту появи першої, ще зеленої, смородини до повного дозрівання ягід).
Систематичне застосування цієї процедури протягом тільки одного сезону
повинне подіяти на багато років і навіть (ніби-то) на все життя.

Ластовиння можна відбілити, регулярно змазуючи шкіру соком свіжого
огірка, сколотинами чи кисляком. Крім того, добре відбілювати обличчя
водою, зм’якшеною бурою (2 чайні ложечки бури на 1 літр води).

Відбілити ластовиння допомагають і маски: огіркова, з кашки хрону, а
також картопляного крохмалю і розчину перекису водню.

Але перш ніж ви вирішите позбутися ластовиння, ще раз уважно подивиться
в дзеркало і, можливо, зрозумієте, що воно прикрашає обличчя і надає
шарму. Тоді ви зрозумієте стару народну приказку: «Дівчина без
ластовиння, як небо без зірок».

Косметика для обличчя — лосьйони для жирної шкіри обличчя

Огірковий лосьйон. Дрібно порізати 1 огірок середньої величини і залити
склянкою спирту (або горілки) на 7— 10 днів. Процідити, і лосьйон
готовий.

Його можна приготувати і швидше: 0,5 склянки соку свіжого огірка змішати
зі столовою ложкою горілки.

Борний лосьйон. У склянку гарячої кип’яченої води додати чайну ложку
борної кислоти і декілька крапель гліцерину. Після того як суміш
остигне, додати 0,5 склянки горілки.

Трав’яний лосьйон 1. Сухий трав’яний збір (квітки ромашки, листя м’яти,
квітки арніки — 2 столові ложки) залити склянкою спирту чи горілки.
Щільно закрити і настоювати 7—10 днів, потім профільтрувати через марлю,
злити в закритий посуд із темного скла і поставити в темне місце.

Трав’яний лосьйон 2. Сухий трав’яний збір (квітки ромашки, листя м’яти,
квітки липи, листя шавлії, квітки братків, трава чебрецю — 3 столові
ложки) залити 2 склянками холодної води. Прокип’ятити 10 хвилин,
процідити. У відвар додати 0,5 чайної ложки саліцилового спирту, 0,5
чайної ложки борної кислоти, 1 чайну ложку заварки чаю і склянку
горілки. Зберігати в закритому посуді з темного скла в темному місці.

Лосьйони для будь-якого типу шкіри

Універсальний лосьйон. 4 ложки сухого трав’яного збору (квітки лаванди і
розмарину у співвідношенні 1:2) залити спиртом чи горілкою, щоб рідина
покрила збір. Поставити в темне місце на 14 днів. Процідити і розвести
кип’яченою холодною водою (у співвідношенні 1:1).

Трав’яний лосьйон. 4 столові ложки сухого трав’яного збору (квітки липи,
листя розмарину, листя шавлії) запити пляшкою білого сухого вина на 14
днів. Процідити в посуд з темного скла, щільно закоркувати і зберігати в
темному місці.

Лосьйони для сухої шкіри

Ромашково-м’ятний лосьйон. 4 столові ложки сухих квіток ромашки і 4
столові ложки сухого листя м’яти залити пляшкою сухого виноградного вина
на 10—14 днів.

Трав’яний лосьйон. Сухі трави — 3 столові ложки квіток ромашки, 2
столові ложки листя м’яти і 1 столову ложку розмарину залити пляшкою
білого виноградного сухого вина на 10—14 днів. Процідити, додати столову
ложку гліцерину і злити в посуд із темного скла. Зберігати в
прохолодному місці.

Похожие записи