РЕФЕРАТ

На тему:

Косметичні засоби.

У сучасних умовах роботу косметика неможливо уявити без готових
косметичних форм.

Часи, коли косметик сам готував необхідні для роботи маски і креми,
безповоротно минули. Але виникла інша проблема: сучасний ринок пропонує
таку кількість різноманітних засобів, такі методики їхнього
застосування, що необхідна спеціальна підготовка. Отже, без спеціального
навчання косметик не зможе розібратися в цьому розмаїтті.

Фірми-виробники, як правило, обіцяють негайний результат і вічну
молодість користувачам своєї продукції; їхні опоненти доводять зворотне.
Істина, як завжди, знаходиться десь посередині. Спробуємо розібратися в
сучасних косметичних засобах, їхніх особливостях і шляхах впливу на
шкіру.

СУЧАСНІ КОСМЕТИЧНІ ЗАСОБИ

Відомо, що, завдяки наявності ліпідної плівки і рогового шару, шкіра має
дуже низьку проникність, вона захищена від несприятливих впливів
навколишнього середовища, перепадів температури, вологості тощо. Основне
призначення косметичних засобів полягає в збереженні і зміцненні цього
захисного бар’єра. Крім того, біологічно активні речовини (БАР), що
входять до складу косметичних засобів, повинні стимулювати кровообіг,
сприяти зволоженню і живленню глибоких шарів шкіри.

Існують дві великі групи БАР: жиро- та водорозчинні.

Жиророзчинні БАР здатні самі проникати через ліпідний бар’єр і роговий
шар епідермісу, а водорозчинні — нездатні. Для того, щоб
високомолекулярні і водорозчинні БАР досягли мети, до складу косметичних
засобів уводять речовини-провідники, так звані енхансери. Це такі широко
відомі в косметиці препарати: димексид, гліцерол, сквален, лінолева,
ліноленова, молочна і гліколева кислоти, лецитин, ліпосоми, вітамін Е,
деякі ферменти, олії ши, жожоба, іланг-іланг та ін. Наявність цих
препаратів у складі лосьйонів, кремів, масок передбачає глибоке
проникнення всіх компонентів у шкіру.

Головним критерієм при визначенні засобу як косметичного є його вплив на
шкіру чи її придатки з метою очищення чи поліпшення естетичного вигляду.

За метою застосування косметичні засоби можна умовно поділити на:

— гігієнічні;

— профілактичні;

— декоративні.

За формою випуску косметичні засоби діляться на:

— гелі;

— скраби;

— лосьйони, тоніки, молочко;

— активні сироватки;

— креми;

— маски;

— ампульні препарати.

Наведені переліки є умовними, тому що з’являються все нові й нові
косметичні засоби та методи впливу на шкіру.

До групи гігієнічних засобів входять різноманітні препарати для
повсякденного очищення шкіри обличчя, тіла, волосся, тобто мила, гелі,
шампуні та скраби різних видів.

До групи профілактичних косметичних засобів належать тоніки, лосьйони,
сироватки, креми, маски. Саме ці препарати становлять основний інтерес
для косметика, тому що з їхньою допомогою можна поліпшити зовнішній
вигляд шкіри і дещо призупинити природні процеси старіння.

Декоративні косметичні засоби — це помади, рум’яна, пудри, тіні, лаки
для нігтів і волосся тощо. Особливе місце в цій групі займають засоби
для камуфлюючого макіяжу.

1. Механізм проникнення активних компонентів косметичних засобів у шкіру

Виходячи з особливостей будови шкірного покриву, розрізняють три шляхи
проникнення речовин через шкіру:

— по міжклітинних проміжках. Таким шляхом проникають тільки
жиророзчинні речовини, тому що міжклітинна речовина є сумішшю ліпідів;

— через цитоплазматичну мембрану клітин епідермісу;

— через волосяні фолікули, сальні і потові залози.

Чим менша молекулярна маса речовини, тим легше, швидше і глибше вона
проникає у шкіру. До таких речовин належать гормони багатьох видів,
амінокислоти, антиоксиданти (вітамін Е, вітамін С), гліколева кислота,
основна кількість ароматичних есенцій. Речовини з великою молекулярною
масою ніби «застряють» у роговому шарі епідермісу.

2. Клітинна косметика

Вчені завжди шукали такі косметичні засоби, які могли б дати негайний
ефект, а потім підтримувати його тривалий час. З цією метою лікарі
використовували органи і тканини тварин. Унікальні властивості
ембріональних тканин були виявлені медиками Росії і Швейцарії незалежно
один від одного понад століття тому.

Протягом наступних років не припиняються фундаментальні дослідження
механізмів біологічної активності ембріональних тканин. Клітини
ембріонів містять величезну кількість БАР: ферменти, фактори росту та
ін.

У процесі природного старіння організму поступово знижуються опірні
можливості імунної системи, розвивається гормональний дисбаланс,
знижується рівень обмінних процесів у клітинах. На цьому тлі препарати
клітинної косметики активізують діяльність клітин, відновлюють механізм
саморегуляції. За вихідний матеріал беруть овець, як «найчистіших» в
екологічному аспекті тварин; риб, морських їжаків, водорості деяких
видів та ін. Для обробки матеріалу і збереження його біологічних
властивостей використовуються методи глибокого заморожування,
ліофілі-зації, екстрагування тощо.

Біологічна дія клітинної косметики полягає у живленні, зволоженні,
захисті шкіри, а також у поступовому відновленні втрачених механізмів
життєдіяльності, тобто має місце не стимулюючий вплив, а регуляція
налагодження власних механізмів. Саме тому клітинна косметика сьогодні —
один з основних напрямків у боротьбі зі старінням шкіри.

3. Побічні дії косметичних засобів

Сьогодні кожна людина регулярно використовує 4-5 видів продуктів
косметичної промисловості.

Статистичні дані про частоту ускладнень, викликаних косметичними
засобами, виявляють коливання в широких межах від 2% до 20%. Дані різних
авторів варіюють залежно від характеру косметичної продукції і моди на
ті чи інші ЇЇ види. Так, протягом 1920-1939 pp. у перукарів виникали
професійні екземи від препаратів для хімічної завивки; а нині
спостерігаються актуальні ускладнення у вигляді дерматитів, спричинені
фарбою для волосся, кремами для обличчя і гримом для очей.

Практика роботи в косметичному салоні засвідчує, що періодично
перевірені методики і добре вивчені косметичні препарати можуть
викликати парадоксальні реакції у клієнтів.

Це, насамперед, алергічні реакції, які можуть перебігати у вигляді
еритеми, кропивниці, набряку Квінке, нападів бронхіальної астми, риніту.
Можливі також фототоксичні реакції, що виникають після прийому
гормональних контрацептивних препаратів, антибіотиків тетрациклінового
ряду, ретиноїдів, а також після зовнішнього застосування деяких ефірних
олій (цитрусові, бергамот), АНА-кислот, кремів, до складу яких входить
вазелін. Фототоксичний ефект можуть викликати парфуми, туалетна вода,
рум’яна і пудри деяких видів. Якщо у всіх наведених вище випадках
клієнта не попереджено про обов’язкове і регулярне застосування
сонцезахисних засобів, то у нього можлива поява гіперемії, набряку
відкритих ділянок шкіри й утворення пухирів. Надалі на цих ділянках
шкіри утворюється вогнище стійкої гіперпігментації, яке майже не
піддається корекції. Косметичні засоби з позначкою «гіпоалергенний
препарат» не гарантують відсутності алергічних реакцій.

Раніше, згідно із статистикою, креми для обличчя майже не вважалися
причиною алергічних реакцій. Сьогодні вони серед лідерів. Найбільше
значення як алергени мають такі речовини: відбілювальні (пергідроль,
гідрохінон, ртуть, вісмут, аскорбінова кислота, АНА-кислоти), гормони,
мед та інші продукти бджільництва. Не останню роль у виникненні
алергічних реакцій відіграють консерванти (ефіри параамінобензойної
кислоти, пірекате-хол), емульгатори (триетаноламін, етилендіамін та
ін.), а також парфумерні добавки — так звані запашки.

Нерідко алергічні реакції розвиваються після застосування кремів, масок,
до складу яких входять активні грязі, морські водорості.

Можливими причинами алергії можуть бути деякі парфуми, губні помади,
дезодоранти.

Сучасні парфуми мають складну формулу, елементи якої можуть діяти як
алергени за контактним, інгаляційним і фототоксичним типом, останній з
яких зустрічається найчастіше. Губна помада викликає ускладнення у
вигляді хейліту, що проявляється у двох формах:

— сухість губ, зниження їхньої еластичності та вологості. Виникає
внаслідок дії невідповідної губної помади, яка висушує. Ускладнення має
неалергічний механізм розвитку;

— типовий хейліт з гострим печінням, сильною сверблячкою, запальним
набряком і візикуляцією, тобто з яскраво вираженим алергічним механізмом
розвитку.

Дезодоранти рідко спричинюють алергічні ускладнення, однак зустрічаються
випадки контактного дерматиту від їх застосування, особливо в ділянці
геніталій. Це зумовлено пухкою структурою шкіри та її підвищеною
чутливістю в ділянці переходу у слизову оболонку.

Алергія є індивідуальною реакцією організму на певний подразник. Тому
такою важливою є початкова бесіда з клієнтом, у ході якої з’ясовується
наявність або відсутність у нього будь-яких змін шкіри, стан
шлунково-кишкового тракту, наявність шкідливих звичок; назви фірм,
косметичною продукцією яких клієнт користувався протягом попередніх
років та який ефект це дало; які салони він раніше відвідував, з яким
результатом. Необхідно встановити, чи любить клієнт засмагати, чи
відвідує він солярій, чи застосовує сонцезахисні засоби.

Відомості, отримані в ході бесіди, записують у карточку клієнта.

Ці дані нададуть косметику неоціненну допомогу при визначенні тактики у
вирішенні косметичних проблем, при виборі тієї чи іншої гами косметичних
засобів і процедур.

При вживанні клієнтом перед візитом до салону гострої їжі, спиртних
напоїв чи внаслідок стресової ситуації поза салоном може виникнути
парадоксальна реакція на звичні, улюблені процедури. Тому косметик
повинен бути граничне уважним до кожного клієнта, незважаючи на те, нова
це людина у салоні чи добре знайомий постійний клієнт.

При виникненні алергічних реакцій необхідно негайно припинити процедуру,
видалити з поверхні шкіри залишки лосьйону, крему, фарби, змивши
препарат струменем прохолодної проточної води. Осушивши вогнище
ураження, поверхню змазують кортикостероїдним кремом.

У салоні обов’язково повинні бути антигістамінні препарати в ін’єкціях
(супрастин, тавегіл, димедрол), а також ампульні форми кортикостероїдних
препаратів (кеналог, дипроспан), одноразові шприци.

При виникненні неординарної ситуації клієнт має лежати у зручній позі;
забезпечують доступ свіжого повітря; під рукою має бути склянка
мінеральної води.

У салоні повинен бути апарат для вимірювання кров’яного тиску.

Від прикрих випадків із клієнтами не гарантований жоден найдосвідченіший
фахівець, але зібраність, адекватна, професійна реакція, наявність,
необхідних умов, препаратів, інструментів дасть йому змогу гідно вийти
зі складної ситуації.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Владимиров В., Зудин Б. Кожньїе й венерические болезни: Атлас. —
М.: Медицина, 1980. — 288 с.

2. Дугін О. М., Слєпцов В. Б., Галайчук А. А. Збірник законодавчих та
нормативних документів, що регламентують діяльність підприємств
внутрішньої торгівлі. — К., 2004. — 304 с.

3. Калантаєвська К. А. Морфологія та фізіологія шкіри людини. — К.:
Здоров’я, 1965. — 304 с.

4. Кольгуненко Й. Й. ОсновьІ геронтокосметологии. — М.: Медицина,
1974. — 224 с.

5. Косметический пилинг: теоретические й практические ас-пектьі. — М.:
Косметика й медицина, 2003. — 224 с.

6. Новикова Л. В. МетодьІ физиотерапии в косметологии. — М., 2001. —
176 с.

7. Новая косметология. — М.: Косметика й медицина, 2002.

8. Озерская О. С. Косметология. — СПб.: Искусство России, 2002. — 416
с.

9. Практическое пособие для косметолога-зстетиста. Ч. 1,2/ Под
редакцией Л. В. Новиковой. — М., 1999-2000.

10. Справочник по косметике / Под общей редакцией проф. М. А.
Розентула: — М.: Медицина, 1964. — 336 с.

11. Фицпатрик Т., Джонсон P., Вулар К. й dp. Дерматология:
Атлас-справочник. 3-є издание. — М.: Практика, 1999. — 1088 с.

12. Фержтпек О., Фержтекова В., Шрамек Д. й dp. Косметология: Теория
й практика. — Прага: MAKSDORF, 2002.

13. «Les Nouvelles Esthetiques». — М.: Космопресс, 2000-2004.

14. Rassner G. und Steinert U. Dermatologie. Lehrbuch imd Atlas. —
Urban&Shwarzenberg, 1992. — 384 s.

Похожие записи